1.4 Оцінка аудиторського ризику
Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому потрібно спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був щонайменшим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудитор повинен використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.
Аудитор повинен чітко усвідомити, у чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Це дуже важлива проблема, оскільки від розв’язання її залежить згода аудитора на проведення перевірки витрат основної діяльності або відмова від неї; складання плану перевірки витрат основної діяльності та визначення строків; вибір напрямів, підходів, методів і прийомів аудиторської перевірки.
Дуже важливим питанням є методика визначення розміру аудиторського ризику. Єдиної такої методики поки що нема, відсутні навіть науково обґрунтовані підходи до оцінки як загального аудиторського ризику, так і основних його компонентів. Проте існують найзагальніші моделі розрахунку аудиторського ризику [24, c.71].
Українські і російські фахівці розраховують аудиторський ризик за такою факторною моделлю:
АР = ВР*РК*РН, (1.1)
де АР — загальний аудиторський ризик; ВР — властивий ризик; РН — ризик невиявлення, РК — ризик системи контролю.
Аудиторський ризик виявляється у зв'язку з тим, що дії аудитора відносно перевірки звітності суб'єктивні. Чим нижчий рівень бажаного ризику для аудитора, тим більше він повинен бути впевненим у тому, що звітність не містить матеріальних помилок і пропусків. Нульовий ризик означає впевненість у достовірності інформації. На практиці аудитор не може бути повністю впевненим у достовірності звітності, тому аудиторський ризик завжди перебуває між 0 і 1 (або 0 та 100 %). При цьому важливо зазначити такі важливі моменти:
- аудитор не може повністю довіряти системі обліку і внутрішньому контролю підприємства;
- аудитор не може дозволити собі встановлювати високий рівень невиявлення помилок (наприклад, понад 50%) при високих ризиках системи обліку і внутрішнього контролю. У цьому випадку загальний аудиторський ризик буде також дуже високим, чого допускати не можна, оскільки перевірка вважатиметься такою, що проведена не належним чином;
- аудиторська перевірка буде вважатись незадовільною, якщо аудитор встановить низький ризик виявлення за повної недовіри до систем обліку і внутрішнього контролю підприємства. В сучасних умовах для аудитора все більшого значення набуває підприємницький ризик.
Властивий ризик — це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або за певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками у комплексі з перекрученнями на інших рахунках чи за операціями, з припущенням, що до них не застосовуватимуться заходи внутрішнього контролю підприємства [24, c.70].
Підприємницький ризик аудитора – це, по-перше, небезпека виставлення претензій клієнтами та іншими сторонами, зацікавленими в результатах аудиту, а, по-друге, небезпека виникнення фінансових втрат від заняття аудиторською діяльністю. Такий ризик є характерним для кожного виду підприємницької діяльності і може призвести до банкрутства будь-яке підприємство. З огляду на ці причини підприємницький ризик аудиторів, на відміну від економічних суб’єктів, що перевіряються ними, має додаткові аспекти, від яких аудиторам у міру можливості варто позбутися в разі кожного нового замовлення [24, с.71].
В даному випадку підприємницький ризик відповідає властивому ризику.
Оцінку аудиторського ризику через підприємницький ризик наведено в табл.1.2.
Таблиця 1.2
Оцінка аудиторського ризику через підприємницький ризик
| Чинник ризику | Оцінка чинника ризику | Рівень підприємницького ризику | Рівень ризику, % |
| Визначення економічної ситуації, в якій функціонує підприємство | Фінансова криза | Вище середнього | 68 |
| Визначення галузі функціонування підприємств | Сповільнений розвиток | Середній | 55 |
| Політика управління на підприємстві | Активна | Середній | 40 |
| Система контролю на підприємстві | Середній | Вище середнього | 64 |
| Результати аудиту минулих років | Позитивні | Низький | 20 |
| Частота змін керівництва | Незмінна | Низький | 15 |
| Фінансовий стан підприємства | Середній | Середній | 45 |
| Ймовірність виникнення судових спорів | Мала ймовірність | Низький | 18 |
| Репутація управлінців і власників | Позитивна | Низький | 14 |
| Досвід роботи | Середній | Вище середнього | 67 |
| Власність | Приватна | Нижче середнього | 29 |
| Розуміння клієнтом ролі та відповідальності аудиту | Існує | Середній | 40 |
| Місце розташування компанії | Не вдале | Середній | 42 |
Отже, на основі табл. 1.2, порахуємо рівень властивого ризику:
ВР=(68+55+40+64+20+15+45+18+14+67+29+40+42)/13=39,77%
Ризик контролю — це ризик від неефективності внутрішнього контролю. Адже система внутрішнього контролю і аудиту не завжди функціонує ефективно, і помилки які можуть трапитися у системі бухгалтерського обліку підприємства, могли бути своєчасно попереджені та виправлені персоналом підприємства.
Ризик невиявлення викривлень полягає в тому, що аудиторські процедури не завжди можуть виявити помилки за залишками на певному рахунку і за певною операцією.
Ризик невиявлення в зв’язку з недосвідченістю студента-аудитора становитиме, на мою думку, 20%.
Ризик системи контролю становитиме, на мою думку, близько 15%, так як, хоча на підприємстві і відсутня спеціальна Служба внутрішнього контролю, сам рівень контролю на ньому досить високий і ведення обліку контролюється з допомогою головного бухгалтера, стаж роботи якого практикуючим бухгалтером достатньо великий.
Отже ми можемо одержати загальний аудиторський ризик скориставшись вищевказаною формулою:
АР = ВР*РК*РН=0,3977*0,20*0,15=1,2%
Отже, рівень загального аудиторського ризику становить 1,2%.
0 комментариев