Оплата праці

1.5 Оплата праці

В Данії є дві форми оплати праці, але трапляються й змішані форми, які включають елементи погодинної та відрядної. Наприклад, відрядна оплата з гарантованим мінімумом.

Погодинну застосовують там, де важливу роль відіграє якість, або там, де кількість продукції не залежить від індивідуальних зусиль робітників (наприклад, на конвеєрних лініях або там, де важко чи неможливо розрахувати обсяг виконаних робіт).

Головною перевагою є те, що працівник має гарантований тижневий чи місячний дохід, що не залежить від можливого зниження рівня виробництва в певний період часу, а недоліком – що робітник не має можливості підвищити свій заробіток шляхом збільшення особистого внеску в процес виробництва.

З погляду фірми, головним недоліком погодинної оплати є те, що вона не стимулює підвищення індивідуальних зусиль робітників.

Відрядну форму оплати праці застосовують у текстильній промисловості, житловому та капітальному будівництві.

З погляду робітника, відрядна форма має перевагу, бо дає можливість підвищення заробітку, а недоліком є те, що проводиться жорстка регламентація робіт, і тому ризик нещасних випадків та професійних захворювань. Її перевага, з погляду підприємства, полягає в тому, що постійні витрати на одиницю продукції зменшуються, але ризик зниження якості продукції. Для того, щоб забезпечити працівникові встановлений мінімум заробітку з одночасним використанням переваг відрядної оплати, часто використовують змішану форму оплати – відрядну оплату з гарантованим мінімумом.

Винагороди продавцям можуть бути у твердих окладах чи комісійних, сума яких залежить від якості роботи продавця. Комісійні становлять певний процент від величини обороту, досягнутого продавцем, або коли продавцеві вдалося вплинути на ціну реалізації.

Використовують також змішані форми твердих окладів у поєднанні з комісійними. Тверді оклади відносять до постійних витрат, а комісійні – до змінних.

Тверді оклади застосовують тоді, коли фірма хоче зберегти за собою повний контроль над процесом реалізації. Зокрема, коли настає необхідність почати реалізацію нового виду продукції чи залучити нових покупців.

Недоліки твердих окладів, з погляду фірми, в тому, що вони не стимулюють зусиль продавця добитися більшого обсягу реалізації. Найчастіше застосовують форму твердих окладів із певним видом комісійних

Іншим видом змішаної оплати є твердий оклад із доплатою комісійних.

Звичайною формою оплати праці інших працівників (адміністративний персонал) є тверді оклади, оскільки виконаний обсяг робіт важко виміряти.

Слід зазначити, що фірми укладають зі своїми працівниками також угоди про форми розподілу прибутку. Вони розподіляють частину своїх прибутків у грошах (готівкою) чи акціях в акціонерних товариствах.

Якщо власник фірми — одна особа, то й оплата його праці виглядає як заробітна плата власника, її розраховують, виходячи з витрат утрачених можливостей. Вихідним пунктом цього розрахунку є сума, яку власник міг би заробити, використовуючи свою робочу силу не як власник фірми, а в іншому місці.

1.6 Взаємодія з іншими організаціями

Данія входить в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка об'єднує уряди 24-ох країн, включаючи більшість індустріально розвинутих держав. Її мета – сприяти економічному розвитку країн-членів організації шляхом надання консультаційної допомоги по широкому спектру проблем, таких як, наприклад, проблема упорядкування валютних курсів. У 1976 році ОЕСР видала зведення правил управління БНК, одним з розділів якого були рекомендації щодо змісту фінансового звіту. В останній час ОЕСР приступила до огляду практики в країнах-учасницях з тим, щоб розробити рекомендації по зближенню національних методик. Експерти ОЕСР мають бажання виступити в ролі каталізатора, що стимулює діяльність різноманітних професійних організацій по узгодженню облікових стандартів, оскільки ОЕСР не має ні ресурсів, ні бажання займатися вирішенням цієї проблеми в повному обсязі.

Данія також входить в Європейське економічне співробітництво, відоме також під назвою Європейський спільний ринок, створений у 1957 році, до якого входить 12 країн. Головним завданням при створенні Європейського економічного співробітництва було забезпечення вільного обертання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; встановлення єдиних митних правил; гармонізації права.[1, c. 240]

Крім цього, Данія входить до технічного штабу КМСБО та інших менеджерів проекту.[1, c. 220]

Розділ ІІ. Організація обліку в Австралії

2.1 Історія розвитку та регулювання бухгалтерського обліку

Австралія є колишньою колонією Великобританії і тому веде облік за британською моделлю, або її ще називають англо-американська. Основні принципи цієї моделі розроблені у Великобританії та США, значний внесок зробили Нідерланди.

Основна ідея моделі – орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів та кредиторів. А також:

–     наявність розвинутого ринку цінних паперів;

–     високий рівень професійної бухгалтерської підготовки;

–     наявність великої кількості транснаціональних корпорацій та утворень.[1, c. 63]

Історія виникнення міжнародних стандартів почалася у 1973 році, коли організація професійних бухгалтерів США, Канади, Австралії, Японії, Німеччини, Мексики, Нідерландів, Ірландії, Франції та Великобританії організували Комітет міжнародних бухгалтерських стандартів (КМБС). Це повністю незалежний орган, що займається розробкою міжнародних бухгалтерських стандартів. Нині до нього входить 106 професійних бухгалтерських організацій. [3, с. 31]

У Австралії, так само як і в Канаді, США та Великобританії національні облікові системи розвивалися і продовжують розвиватися згідно з міжнародними. [3, с. 35]

Облікові стандарти. В Австралії розробленням принципів та стандартів займаються спеціальна професійна організація – Інститут присяжних бухгалтерів Австралії (ІПБА) та Австралійське товариство присяжних бухгалтерів (АТПБ). [1, с. 95]

В процесі встановлення облікових стандартів можна чітко виділити декілька стадій розвитку. До 1964 р. система стандартів бухгалтерського обліку не була скоординованою. На наступному етапі був створений Австралійський фонд науково-дослідних робіт з питань бухгалтерського обліку. Від орієнтації на англійську облікову практику і наукову думку в 50-х роках австралійські бухгалтери в 70-х перейшли до наслідування американської практики. На початку 80-х років бухгалтери звернулися до уряду з вимогою надати обліковим стандартам силу закону, адже бухгалтерам не вистачало дієвих механізмів, які б змусили фірми і аудиторів розкривати факти суттєвого відхилення від стандартів.

Як наслідок в 1984 р. організовується Спостережна рада з розробки стандартів бухгалтерського обліку, на яку покладаються контрольні функції. З появою цієї організації Австралія вступила в фазу подвійного регулювання облікових стандартів: професійного і законодавчого.

Приєднанням до Австралійського фонду науково-дослідних робіт з питань бухгалтерського обліку Спостережної ради з розробки стандартів бухгалтерського обліку в 1989 р. ознаменувався початок фази, в рамках якої відбулися основні зміни. Новий орган почав встановлювати стандарти під контролем Ради з дев'яти осіб, що призначалися урядом.

Стандарти, сформульовані Австралійським фондом, повинні подаватись на затвердження Австралійській раді з розробки стандартів бухгалтерського обліку. Облікові стандарти, ухвалені цією організацією, отримують законодавче визнання і розповсюджуються на компанії, що діють згідно з австралійським Законом про корпорації 1991 р. Стандарти, що затверджуються Австралійською радою, вводяться у дію Австралійською комісією з цінних паперів, що прийшла на зміну Комісії по національних компаніях і цінних паперах. Нормативні документи останньої, що стосуються адекватності або неадекватності розкриття інформації, мають силу закону. Комісія з цінних паперів Австралії може негайно притягнути до відповідальності компанії, які не виконують норми.[1,с. 122]

Процес введення стандартів бухгалтерського обліку здійснюється наступним чином:

1.         залучаються сторонні сили для підготовки дискусійної доповіді або теоретичної монографії;

2.         проводиться засідання АФНДРПБО (Австралійський фонд науково дослідних робіт з питань бухгалтерського обліку) і РСБО (рада зі стандартів бухгалтерського обліку), яке закриті для публіки;

3.         Здійснюється дослідження, яке як правило проводиться Австралійським фондом науково дослідних робіт з питань бухгалтерського обліку;

4.         Відкриті проекти публікуються з метою збору відгуків Підкреслюється чинний порядок процесу. Можуть проводитися форуми для прояснення думки користувачів, аудиторів і інших зацікавлених сторін;

5.         Для затвердження стандарту необхідна більшість голосів членів Австралійської ради з розробки стандартів бухгалтерського обліку.

2.2 Облік на окремих ділянках підприємств

 

Методи оцінки статей балансу. Методи оцінки статей балансу, які відображаються в обліку в зарубіжній валюті в національній обліковій системі Данії мають такі значення, як:

–     курс на дату балансу для готівки і грошових зобов 'язань та первісна вартість для інших авуарів і зобов 'язань – практикується більшістю компаній;

–     курс на дату балансу за всіма оборотними засобами і зобов'язаннями та первісна вартість по інших статтях активу і пасиву – практикується незначною кількістю компаній;

–     курс іноземної валюти на дату складання балансу за всіма засобами і зобов'язаннями – практикується незначною кількістю компаній.[1, c. 42]

В національній системі обліку Австралії створюється особливо сприятливі умови для фірм та найменш сприятливі для держави, що викликає необхідність активізації національної економіки на зовнішньому ринку та рядом інших економічних умов, в першу чергу пов’язаних із зайнятістю та військовими асигнуваннями.

Таким чином, можна зробити висновок, що національна система бухгалтерського обліку дозволяє вирішувати певні тактичні та стратегічні задачі розвитку економіки країни з урахуванням використання пріоритетного напряму.

Австралійські фірми мають найменший ступінь відображення в обліку засобів та ресурсів підприємств у іноземній валюті.[1, c. 43]

Методи списання запасів. Не використовується списання запасів за вартістю придбання, вартістю реалізації та метод ЛІФО. Більшістю компаній; практикується списання запасів за вартість, яка менша за попередню та метод ФІФО. Щодо методу середньозваженої, то цей метод практикується незначною кількістю компаній.

 

Практика обліку в країні

Подія	Альтернативні підходи
Переоцінка активів	Дозволена
Облік впливу інфляції	Допускається у примітках
Знос необоротних активів	Нараховуються і списуються через звіт про доходи і витрати
Виплати пенсіонерам	Виплачується готівкою

Власний капітал. Власний капітал трактується аналогічно міжнародним стандартам – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування всіх його зобов’язань. Інформацію про власний капітал відображають в останньому розділі “капітал і резерв” балансу з такими підкласами:

–     оголошений акціонерний капітал;

–     лаж на акції;

–     резерв переоцінки;

–     інші резерви (резерв викупу капіталу; резерв власних акцій;резерв відповідно до статусу та інші);

–     рахунок прибутків та збитків.[1, c. 294]

Необоротні активи. В Австралії всі необоротні активи в балансі представляються в розділі основного капіталу, який складається з нематеріальних активів, матеріальних активів та інвестиції.[1, c. 297]

Кредиторська заборгованість. В положенні про концепцію бухгалтерського обліку Австралійського фонду науково-дослідних робіт з питань бухгалтерського обліку кредиторська заборгованість визначається як майбутня відмова суб’єкта від потенційного доходу або майбутніх економічних вигод на користь інших суб’єктів відповідно до діючого на даний час зобов’язання, зумовленого попередніми господарськими операціями або іншими подіями.

Концептуальні основи бухгалтерського обліку. Положення про концепцію бухгалтерського обліку 3 (ПКБО3) – висвітлює надійність, якість фінансової інформації, на яку можна покластися як на таку, що відображає достовірно, без упередженості та невиправданої похибки, ті господарські операції та події, для відображення яких вона призначена або відображення яких без неї було б розумно очікувати.[1, c. 143]

Якісні характеристики бухгалтерської інформації: зрозумілість, доречність, суттєвість, достовірність (надійність), зі ставність, своєчасність, співвідношення вигоди і витрат [1, c. 148]

Визначення поняття “активів” та їх економічний зміст – сутність активів складають потенційний дохід або майбутні економічні вигоди, що контролюються суб’єктом, який подає звітність, та обумовлений попередніми господарськими операціями або іншими подіями.[1, c. 160]

Використання МСБО – національні стандарти розроблені самостійно, але відповідають в матеріальному плані МСБО 1.

Австралія є членом Ради КМСБО з 1 січня 1998 року на термін 2,5 роки. Крім цього Австралія також входить в організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).[1, c. 242]

План рахунків. Проблема утворення та впровадження плану рахунків бухгалтерського обліку у світі приділяють дуже багато уваги. Це пояснюється необхідністю забезпечення достовірності облікових даних, підвищення їх управлінських функцій, впровадження на їх основі дієвих систем оподаткування.

2.3 Баланс. Структура пасиву балансу

Австралії характеризується тим, що статті розміщуються в порядку зменшення терміновості платежів:

1.   Кредитори: заборгованість до погашення в межах року

–        заборгованість по облігаціях;

–        позики банку і суми овердрафту;

–        отримані платежі в рахунок сум, що вимагаються;

–        заборгованість торговим організаціям;

–        переказні векселі до оплати;

–        заборгованість асоційованим компаніям;

–        заборгованість пов’язаним компаніям;

–        інша кредиторська заборгованість, включаючи заборгованість по податках і соціальному страхуванню;

–        накопичення і доходи майбутніх періодів;

2.   Кредитори: заборгованість до погашення в межах більше одного року:

–        заборгованість по облігаціях;

–        позики банку і суми овердрафту;

–        отримані платежі в рахунок сум, що вимагаються;

–        заборгованість торговим організаціям;

–        переказні векселі до оплати;

–        заборгованість асоційованим компаніям;

–        заборгованість пов’язаним компаніям;

–        інша кредиторська заборгованість, включаючи заборгованість по податках і соціальному страхуванню;

–        накопичення і доходи майбутніх періодів;

3.   Резерв наступних платежів:

–        пенсії;

–        податки, враховуючи відстрочення;

–        інші резерви;

4.   Накопичення і доходи майбутніх періодів

5.   Капітал і резерв:

–        оголошений акціонерний капітал;

–        лаж на акції;

–        резерв переоцінки;

–        інші резерви (резерви викупу капіталу; резерв власних акцій; резерви відповідно до статуту; інші);

–        рахунок прибутків і збитків.[1, с.463]