Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів

Зміст

Вступ

1. Теоретично-методологічні основи функціонування обліку і контролю основних засобів

1.1 Основні засоби, як економічна категорія

1.2 Нормативне регулювання обліку і контролю наявності та руху основних засобів

1.3 Огляд наукових джерел

2. Облік наявності та руху основних засобів

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

2.2 Склад та оцінка основних засобів

2.3 Первинний та зведений облік руху основних засобів

2.4 Синтетичний і аналітичний облік наявності та руху основних засобів

3. Шляхи вдосконалення обліку і контролю наявності та руху основних засобів

3.1. Вдосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку основних засобів

3.2 Вдосконалення інвентаризації основних засобів

3.3 Вдосконалення контролю наявності та руху основних засобів

4. Організація інформаційної системи обліку та контролю основних засобів

5. Економічна ефективність заходів з охорони праці

6. Екологічна експертиза

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Матеріально-технічна база є однією з основних умов поступового розвитку будь-якого суспільства і його удосконалення. Тому на сучасному етапі розвитку української економіки все більше уваги приділяється питанням дослідження чинників, що призводять до зберігання серед діючих засобів праці значної частки не тільки морально застарілого, але і фізично зношеного устаткування. Одним з ключових завдань, що стоять перед агропромисловим комплексом України, є ефективне використання та відновлення основних виробничих фондів. Вирішення цього завдання призупиняється у зв'язку з кризою платежів, катастрофічною нестачею оборотних коштів і дефіцитом інвестицій. Крім того, слід зазначити, що вітчизняний і зарубіжний ринки пропонують достатню кількість машин та устаткування, життєво необхідних підприємствам переробної галузі, але вони не мають коштів для їх придбання. В цьому плані бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

-  своєчасне і повне документальне оформлення руху основних засобів;

-  контроль за збереженням і ефективним використанням основних засобів, ліквідацією знеосібки у використанні їх;

-  правильну оцінку і визначення амортизаційних відрахувань на відновлення і ремонт основних засобів відповідно до встановлених норм;

-  своєчасне відображення в обліку зносу основних засобів, збитків від списання неповністю амортизованих об'єктів, повноту відшкодування вартості ліквідованих об'єктів;

-  контроль за використанням коштів на капітальні вкладення і капітальний ремонт.

В теперешній час по обліку і контролю наявності та руху основних засобів є значна кількість наукових розробок. Однак вони потребують подальшого вдосконалення. Тому тема цієї дипломної роботи є актуальною.

Метою написання дипломної роботи являється аналіз обліку та контролю наявності та руху основних засобів та розробка шляхів їх вдосконалення.

Об'єктом дослідження нами обрано СК "Авангард" Менського району, Чернігівської області.

Інформаційною базою дослідження є: закони, постанови, укази, дані первинного, синтетичного та аналітичного обліку, періодичної та річної бухгалтерської звітності, акти ревізій та перевірок.

Реалізація вищевказаних завдань під час виконання даної роботи здійснювалася на основі використання загальноприйнятих методів економічних досліджень, зокрема таких, як балансовий, монографічний, економіко-статистичні методи із застосуванням середніх і відносних величин та рядів динаміки, абстрактно-логічних, розрахунково-конструктивний, а також табличний і графічний способи відображення економічної інформації.

1. Теоретичні основи функціонування обліку і контролю основних засобів

1.1 Основні засоби, як економічна категорія

Ріст масштабів виробничих фондів та обсягів інвестицій, вдосконалення структури і раціональне їх використання має стати вирішальним чинником зростання виробництва, підвищення його ефективності і соціального прогресу.

Дослідження та узагальнення різних визначень основних фондів підприємства дозволяє нам стверджувати, що основні фонди - це частина засобів виробництва, яка в речовій формі відображена в засобах праці, зберігає протягом тривалого часу свою форму, переносить частинами свою вартість на вартість продукції та відшкодовується тільки після проведення декількох виробничих циклів.

В інструктивному плані, згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року, поняття "Основні фонди" трактується як матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.[20]

З введенням в дію 1 січня 2000 року Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" в Україні почалася реалізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року №1706. Цей Закон законодавчо закріпив основи ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської фінансової звітності, які і зараз є базисними в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку. Введено в дію і затверджено 30 Положення (стандартів) бухгалтерського обліку. Згідно Наказу про виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів та рішення Урядового комітету економічного розвитку від 3 березня 2000 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - Положення (стандарт) 7), схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.[22]

Об’єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для використання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.[37]

По своєму складу і функціональній ролі основні засоби неоднорідні, тому розроблена їх класифікація.

Згідно Положення (стандарту) 7, підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, а основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби; земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робочі і продуктивні тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби; інші необоротні матеріальні активи; бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара.

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (затверджене наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: "Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)".

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

П(С)БО № 7 при встановленні критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висувають обмеження щодо їх вартості.[35]

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

- узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

- достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

- визначення економічних вигод від використання основних засобів;

- контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із підприємства;

- правильне і своєчасне нарахування зносу;

- контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

- контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

- точне визначення результатів від ліквідації основних засобів.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 "Основні засоби"; 11 "Інші необоротні матеріальні активи"; 13 "Знос необоротних активів"; 18 "Інші необоротні активи".

Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Основні засоби — активи, що потребують особливого підходу для їх оцінки. Оцінка основних засобів - вельми динамічна облікова категорія. Прийняти об'єкт на баланс за історичною собівартістю (або за справедливою вартістю) — на цьому не завершується "оціночна" робота, а радше — лише починається, і власне, бухгалтерський облік основних засобів — це, у певному розумінні, і є безперервний процес їх оцінки.

Первісна вартість основних засобів роздвоюється: одна її частина протягом терміну експлуатації поступово збільшується і капіталізується в інших активних формах, а інша тим часом поступово зменшується до рівня ліквідаційної. Крім того, первісна вартість об'єктів основних засобів може далі формуватися й після введення їх в експлуатацію. Тобто може змінюватися під впливом обставин: збільшуватися на вартість робіт з реконструкції, модернізації, збільшуватися на суму дооцінки у випадках виявлення значних відхилень балансової вартості від справедливої (ринкової) вартості і зменшуватися на суму уцінки з тієї ж причини. Для досягнення мети бухгалтерського обліку (надання користувачам фінансової звітності правдивої, повної і неупередженої інформації) дуже важливо, щоб уся ця вартісна динаміка чітко простежувалася.

Облік основних засобів відрізняється від обліку, наприклад, запасів вже тим, що запасами в період між моментом прийняття їх на облік і моментом списання з балансу бухгалтер може собі дозволити не цікавитися, а основні засоби (фонди) потребують уваги протягом усього терміну, в якому ці активи такими називаються. [37]

До речі, основні засоби і основні фонди — чи є між ними різниця? Здавалося б, немає, адже йдеться про одні й ті ж матеріальні цінності. Насправді різниця є і вельми істотна з облікової точки зору. Коли вживається термін "основні засоби", то мається на увазі така сукупність матеріальних активів, у якій кожен об'єкт ідентифікується, тобто може розглядатися окремо. У той час як термін "основні фонди" означає таку ж сукупність активів, але при цьому не має значення, які саме фізичні одиниці складають цю множину. Точніше, під основними фондами навряд чи можна розуміти множину як таку — це величина, злита в єдине ціле. Інакше кажучи, основні засоби — це об'єкти, що розглядаються диференційовано, а основні фонди — це величина інтегрована: у групу, підгрупу, цілу сукупність груп і підгруп. У податковому обліку основні засоби прийнято називати основними фондами. Це не випадково, оскільки, на відміну від бухгалтерського обліку, де фінансовий аспект переплітається з управлінським, де вартість не розглядається у відриві від об'єктів, що становлять цю вартість, податковий облік оперує тільки вартісними категоріями (за винятком об'єктів, що складають першу групу ОФ).

Яким би шляхом і за яких обставин не було куплено чи продано об'єкт — усі бухгалтерські проведення повинні чітко відображати всі події, що відбулися з цим об'єктом під час цих операцій. А події в кожному випадку відрізняються. Відрізняється і їх кількість.

Вартість придбаного об'єкта основних засобів до валових витрат не відноситься, але на суму амортизації, нарахованої згідно зі статтею 8 Закону України про оподаткування прибутку, щокварталу зменшує базу обкладання податком на прибуток.

Податковий кредит у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних засобів, що підлягають амортизації, нараховується у тому періоді, в якому платник ПДВ зазнає витрат у зв'язку з таким придбанням, незалежно від термінів введення об'єкта в експлуатацію.

У процесі придбання — чи то купівля готового об'єкта з негайною оплатою або І кредит, чи будівництво таких об'єктів власними силами або підрядним способом з поетапним введенням в експлуатацію і, відповідно, поступовою оплатою за кожний етап — найперше, що відбувається, - це формування вартості майбутнього об'єкта, яка складається з елементів понесених на його придбання витрат. Процес придбання об’єкта основних засобів практично ніколи не завершується його надходженням від постачальника. Більше того - з цього моменту придбання тільки розпочинається, бо саме в цей час до складу майбутньої первісної вартості записується перший елемент витрат постачальнику. З часом, у ході підготовки придбаного активу до експлуатації, до цієї суми додаються інші, понесені у зв'язку з такою підготовкою, витрати. Доти, доки придбаний актив (у вигляді розрізнених елементів витрат) враховується на рахунку 15, — цей актив не вважається об'єкт основних засобів. Так він стане називатися лише після списання всіх понесених на його придбання І літальних витрат на рахунок 10 "Основні засоби", і відтоді ці витрати — вже не витрати, а первісна вартість об'єкта.

Небезоплатне придбання необоротних активів є внутрішніми інвестиціями підприємства, здійсненим за рахунок власного необоротного капіталу. У зв'язку з цим рахунок "Капітальні інвестиції" є рахунком подвійного призначення. З одного боку, ми розглядаємо його як рахунок, де узагальнюється інформація про здійснення внутрішніх інвестицій у розширення виробництва, з іншого — як рахунок витрат (капітальних витрат, витрат капіталу — якщо завгодно), на якому формується первісна вартість об'єкта перед запуском його в експлуатацію. Не надавати значення цьому рахунку, ігнорувати, оминати його в проведеннях — означає недостатньо розуміти процеси, в яких обертається капітал підприємства. Отже, кожне небезоплатне придбання, яке підприємство має намір використовувати як необоротні активи, є сенс проводити через рахунок "Капітальні інвестиції". Це головне, що потрібно знати для того, щоб правильно виконати бухгалтерські проведення.

Будь-яке небезоплатне придбання необоротних активів є внутрішніми інвестиціями підприємства, здійсненими за рахунок власного необоротного капіталу. При цьому не має значення, є в розпорядженні підприємства власні вільні (не зв'язані) кошти чи доводиться користуватися позиковими. Адже повернення по (що неодмінно станеться в майбутньому) завжди означатиме, що власних коштів на покриття вартості такого придбання у підприємства вже достатньо. Просто в такому разі власні кошти інвестуються (вкладаються в придбання) раніше, ніж підприємство їх заробляє. Банківський (та й жоден інший) кредит ніколи не є джерелом фінансування. Усі проекти підприємства фінансуються власними джерелами, рідше - зовнішнім цільовим фінансуванням. Зовнішнє цільове фінансування — це не кредитування.

Що стосується коштів позикових, навіть якщо вони позичені з цілком визначеною метою — придбання основних засобів, — це лише тимчасова допомога, різновид банківських послуг, що надаються за певну плату (відсотки за кредитами), але в жодному разі не джерело покриття витрат на це придбання.

Особливістю сучасного обліку основних засобів, які придбавалися шляхом отримання кредитів (банківських або розстрочкою оплати постачальнику) є те, що відсотки за наданими кредитами не включаються до первісної вартості цих активів. Це нововведення спричинило неоднозначну реакцію фахівців, і хвилювання з цього вводу мотивується перш за все тим, що таким чином виникає ще один розрив між податковим і бухгалтерським обліком. На думку автора цих рядків, шкодувати тут немає за чим. По-перше, між бухгалтерським та податковим обліком і без цього розриву вже давно утворилася така глибоченна прірва, що пора звикнути, заспокоїтись і пристосуватись. По-друге, не включати відсотки за кредитами до первісної вартості основних засобів — це економічно обґрунтована вимога. Адже придбаний шляхом отримання кредитів об'єкт вводиться в експлуатацію значно раніше, ніж повертаються взяті на їх придбання кредити, а отже, і та частина відсотків, що буде нарахована і сплачена разом із поверненням основної суми, ще не відома ні кредитору, ні дебітору. Особливо це стосується довгострокового кредитування, хоча й при короткостроковому така ситуація цілком ймовірна. Отже, включати до первісної вартості об'єкта основних засобів суму відсотків за кредитами, що надавалися на його придбання, просто неможливо. Включати відсотки за кредитами до витрат кожного звітного періоду, в яких вони нараховуються протягом усього терміну кредитування, — це дуже правильне, економічно обґрунтоване рішення.

Будь-які придбання, здійснені через підзвітних осіб, оприбутковуються на баланс покупця аналогічно до того, як це відбувається за умови здійснення операцій придбання безпосередньо від постачальника. Різниця лише у кількості проведень. Адже розрахунки з постачальником у цьому разі проводить не підприємство, а підзвітна особа, якій підприємство доручає це виконати. Отже, кожне проведення має відображати операції у тій послідовності, в якій вони відбувалися. Так, видання авансу під звіт не є виданням авансу постачальнику. Адже кошти в цьому випадку отримує не підприємство-постачальник, а підзвітна особа, про що повинні свідчити записи в касових реєстрах. Записи про те, що ці кошти сплачено постачальнику, з'являться в інших реєстрах на підставі авансового звіту, який підзвітна особа подасть одразу (протягом трьох днів) після виконання покладеного на неї завдання. У цьому ж звіті мають наводитися й записи цієї особи про всі інші витрати, понесення яких супроводжувало операцію придбання: відрядження, транспортування тощо. Усі ці витрати теж мають бути підтверджені первинними документами, які додаються до авансового звіту як підстава для бухгалтерського проведення. Разом з тим слід мати на увазі, що документальні свідчення про здійснення оплати постачальнику (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордера, виданого цій особі в касі підприємства-постачальника) — це лише підтвердження факту оплати, вони не є підтвердженням того, що факт передачі прав власності вже відбувся. Придбання оприбутковуються про оплату, а на підставі документа про передачу активів у руки відповідальної за цьому разі) особи (наприклад, видаткова накладна, видана підприємством-продавцем підзвітній особі підприємства-покупця). Цей документ підзвітна особа також додає до авансового звіту. Отже, розрахунки з постачальником здійснює саме підзвітна особа: як оплату, так і отримання. А підприємство, що доручило цій особі виконати операції придбання (тобто розрахунки з постачальником), здійснює розрахунки з цією підзвітною особою (а не з постачальником, як дехто з новачків це розуміє). Призначити підзвітну особу для придбання у постачальника тих чи інших активів — означає доручити цій особі здійснити розрахунки з цим постачальником від імені підприємства.

Що стосується нарахування податкового кредиту у зв'язку з придбанням основних засобів, що здійснюється через підзвітних осіб, то це нарахування має відбуватися відповідно до проведення розрахунків цієї підзвітної особи з постачальником, а не відповідно до розрахунків підприємства з цією особою. Проводимо ці нарахування в дебет субрахунка 641 з кредиту субрахунка 372, оскільки як оплата, так і отримання активів відбулося одночасно. Одночасно — це значить протягом терміну, який було відведено цій особі для здійснення придбань. Адже для підприємства-покупця має значення лише те, що ці дві події відбулися в одному звітному (податковому) періоді. До того ж слід нагадати, бо це дуже важливо: зазначені дві події — це розрахунки підзвітної особи, а не підприємства. Для підприємства ці дві події сталися одночасно, адже підзвітна особа одночасно підтвердила дві операції: і факт оплати, і факт отримання придбаних активів. Отже, цією датою придбані таким чином активи й оприбутковуються на баланс.

Будівельно-монтажні роботи зі зведення нових і реконструкції старих будівель і споруд, об'єктів виробничого і невиробничого призначення ведуться за двома організаційними формами, які прийнято називати способами:

- підрядний спосіб капітального будівництва;

- господарський спосіб капітального будівництва.

Підрядний спосіб здійснюється на підставі підрядних договорів, укладених між замовником (забудовником) і підрядником (виконавцем). З економічної точки зору це спосіб, при якому одна особа (замовник) вкладає кошти в будівництво нових об'єктів для власних потреб, інша (підрядник) — заробляє собі дохід, і, відповідно — прибуток, як різницю між доходами і витратами, з цими доходами пов'язаними.

Господарський спосіб здійснюється власними силами підприємства-забудовника. Господарський спосіб капітального будівництва застосовується головним чином при незначних обсягах будівельно-монтажних, ремонтних чи відновлювальних робіт, а також робіт будь-якого масштабу у разі якщо будівельно-монтажна організація виконує будівельні роботи не за замовленням сторонніх осіб, а для власних потреб, тобто сама виступає і замовником, і забудовником, і відповідно до цього — має у власному розпорядженні всі необхідні трудові ресурси. При господарському способі капітального будівництва доходи ніхто не заробляє, оскільки оборот інвестованого в таке будівництво капіталу відбувається в рамках одного підприємства.

Враховуючи те, що до будівельної галузі належать не лише будівельно-монтажні, а й проектні, вишукувальні, бурові та інші роботи, пов'язані із зведенням об'єктів, то можна сказати, що господарського способу в чистому вигляді майже не буває. Однак спосіб будівництва вважається господарським вже тоді, коли на забудовника припадає основна частина будівельних робіт — власне БМР.

У бухгалтерських проведеннях підрядний спосіб відрізняється від господарського, як правило, лише елементами, з яких складаються капітальні витрати. При підрядному способі одним з елементів значної частини витрат є вартість виконаних підрядником робіт у цілому. При господарському способі, оскільки вартість будівельно-монтажних робіт формується безпосередньо в господарстві, ця частина вартості майбутнього об'єкта основних засобів складається з багатьох елементів: матеріали, заробітна плата, страхові збори, амортизація і т. д. за елементами фактично понесених витрат. У частині бухгалтерських проведень, якими відображаються всі підготовчі етапи робіт, підрядний і господарський спосіб можуть не відрізнятися. Хоча це не завжди так. Адже цілком можливе будівництво господарським способом такого незначного об'єкта на власній території цього підприємства (або на відведеній йому в безстрокове користування), який не потребує отримання значної кількості дозволів і завдань з місцевого відділу архітектури або розробки проектів такого обсягу, який потребував би спеціального авторського нагляду. Варіантів може бути безліч.[37]

Похожие работы

Організація та шляхи вдосконалення обліку доходів і видатків в бюджетній установі (на прикладі Ямпільської районної державної адміністрації)

Скачать

125393

10

0

... носіїв облікової інформації. Вирізняють такі види класифікації видатків бюджету: - функціональну; - відомчу; - програмну; - економічну. 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ ЯМПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ 2.1      Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства Робота Ямпільської районної державної адміністрації проводиться за перспективними (річними), ...

Амортизація основних засобів

Скачать

204543

40

8

... за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації. Крім того, останнім абзацом п.26 ПБО 7 [12] підприємству надане право “застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством”, тобто ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2]. Але застосування “норм і методів нарахування амортизації, передбачених податковим ...

Організація та методика бухгалтерського обліку і аналізу основних засобів

Скачать

201781

44

1

... ї діяльності суб’єктом господарювання. Функціонування суб’єктів господарювання в умовах жорсткої конкуренції та економічної нестабільності актуальним ставить питання раціональності організації і методики обліку, аналізу та аудиту основних засобів. Для нормального функціонування підприємству необхідно, щоб постійно відбувалося відтворення його основного капіталу. Побудова ринкової економіки і нова ...

Фінансові потоки у неприбуткових організаціях

Скачать

238398

7

1

... ія – це набагато більші витрати, оскільки легалізація документів іноземної організації коштує недешево. В Україні законодавчо визначених органів та способів публічного контролю за діяльністю неприбуткових організацій не існує. 2. Аналіз фінансовий потоків Товариства Червоний Хрест України 2.1 Характеристика діяльності організації Товариство Червоного Хреста України (далі ТЧХУ) є всеукраї ...