Облік інвестицій (ПСБО 12 «Фінансові інвестиції»)

8. Облік інвестицій (ПСБО 12 «Фінансові інвестиції»)

 

Визначення та класифікація інвестицій.

Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в наслідок чого створюється прибуток і досягається соціальний ефект.

Під капітальною інвестицією треба розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Під фінансовими інвестиціями треба розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прямі інвестиції – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

В залежності від того, на який термін підприємство здійснює інвестиції, вони поділяються на довгострокові та короткострокові.

Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції на період більше одного року. Такі інвестиції відносяться до необоротних активів, виходячи з того, що вони не можуть бути реалізованими в будь-який момент.

Короткострокові фінансові інвестиції – це інвестиції на період до одного року. Ці інвестиції відносяться до оборотних активів виходячи з того, що вони можуть бути реалізовані в будь-який момент. [12].

Оцінка інвестицій.

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.

Облік інвестицій за видами.

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) в цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств створених на території країни та за кордоном тощо. На ЗАТ «Рівне-Борошно» використовується субрахунок 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» рахунка №14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

За дебетом рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом – їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об’єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі у капіталі.

Аналітичний облік за рахунком 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об’єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об’єкти як на території країни так і за кордоном.

Рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

На ЗАТ «Рівне-Борошно» використовується субрахунки 151 «Капітальне будівництво» та 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» рахунка №15 «Капітальні інвестиції» має такі субрахунки:

За дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом – їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об’єктами капітальних вкладень (інвентарними об’єктами).

На ЗАТ «Рівне-Борошно» наявні:

1.   Капітальні інвестиції:

-      придбання (виготовлення) основних засобів;

2.   Фінансові інвестиції:

-      фінансові інвестиції за методом участі в капіталі інших підприємств.

-      Інші.

 

9. Облік власного капіталу

 

Визначення і склад власного капіталу.

Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, в якому обов’язковою умовою є розмір статутного капіталу.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства. На даному підприємстві до складу власного капіталу належать статутний капітал і нерозподілений прибуток.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

До статутного капіталу відносять кошти внесені засновниками та власниками, а також вартість майна, яке ними вкладено. Статутний капітал на протязі існування підприємства може збільшуватись за рахунок додаткових внесків та майна.

Статутний капітал – це частина капіталу, яка утворюється за рахунок сукупності вкладів у вигляді матеріальних, нематеріальних або фінансових ресурсів засновників у майно підприємства для забезпечення діяльності господарського суб’єкта згідно меж, які визначені установчими документами. Розмір статутного капіталу підлягає обов’язковій реєстрації у Державному реєстрі суб’єкта господарювання.

Для того, щоб підприємство краще функціонувало внесення коштів у статутний фонд дає можливість поновлювати основні та обігові кошти. [11].

Облік статутного капіталу.

Рахунок №40 «Статутний капітал» призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

За кредитом рахунку №40 «Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, яки зафіксовано в установчих документах підприємства.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Облік пайового капіталу.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Аналітичний облік по рахунку 41 «Пайовий капітал» ведеться за видами капіталу. На ЗАТ «Рівне-Борошно» даного виду капіталу не використовується.

Облік додатково вкладеного капіталу.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також сума дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу. За кредитом рахунку 42 «Додатковий капітал» відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення. На ЗАТ «Рівне-Борошно» даного виду капіталу не використовується.

Облік резервного капіталу.

Рахунок 43 «Резервний капітал» призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. За кредитом рахунку 43 «Резервний капітал» відображається створення резервів, за дебетом – їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду. Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямками використання. На ЗАТ «Рівне-Борошно» даного виду капіталу не використовується.

Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

На ведеться ЗАТ «Рівне-Борошно» облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку ведеться на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (Непокриті збитки)», субрахунках №441 «Прибуток нерозподілений» і №442 «Непокриті збитки».

З кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом – збитки та використання прибутку.

Таблиця 10.1. Кореспонденція рахунків з обліку нерозподіленого прибутку (непокриті збитки)

ЗАТ «Рівне-Борошно»
Зміст операції	Дебет	Кредит
Непокриті збитки підприємства	442	79
Нерозподілений прибуток підприємства	79	441

10. Фінансова звітність (ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», ПСБО 2 «Баланс», ПСБО 3 «Звіт про фінансові результати», ПСБО 4 «Звіт про рух грошових коштів», ПСБО 5 «Звіт про власний капітал», ПСБО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»)

 

Визначення звітності.

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою одержання користувачем узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також змінах у його фінансовому стані за звітний період в установленій формі для прийняття цим користувачем визначених ділових рішень.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішення повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Склад і зміст квартальної і річної фінансової звітності.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Звіт про фінансові результати – звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів – звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Для суб’єктів малого підприємства і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст чких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовому звіті, якщо відповідає таким критеріям:

-      існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;

-      оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філії, представництв, відділів та інших відособлених підрозділів підприємства.

Зміст і послідовність підготовчих робіт перед складанням річної звітності.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

-      автономність підприємства, яким може підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

-      безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

-      періодичність, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу змогою складання фінансової звітності;

-      історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

-      нарахування та відповідальність доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду треба зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, належно від часу надходження і сплати грошей;

-      повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймається на її основі;

-      послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

-      превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

-      єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

·     придбання, продажу та володіння цінними паперами;

·     участі в капіталі підприємства;

·     оцінки якості управління;

·     оцінки здатності підприємства своєчасно використовувати свої зобов’язання;

·     забезпеченості зобов’язань підприємства;

·     визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

·     регулювання діяльності підприємства;

·     інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Форми фінансової звітності підприємства і порядок їх заповнення встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозуміла користувачам, вона повинна містити дані про:

1.   підприємство;

2.   дату звітності та звітний період;

3.   валюту звітності та одиницю її виміру;

4.   відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

5.   облікову політику підприємства та її зміни;

6.   консолідацію фінансових звітів;

7.   припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

8.   обмеження щодо володіння активами;

9.   участь у спільних підприємствах;

10.виявлення помилок окремих років та пов’язані з ним коригування;

11.переоцінку статей фінансових звітів;

12.іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

-      назву. Організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу офісу);

-      короткий опис основної діяльності підприємства;

-      назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

-      середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для проведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинно висвітлити обрану облікову політику шляхом опису:

·     принципів оцінки статей звітності;

·     методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів треба розкривати:

·     облікову політику підприємства;

·     інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами);

·     інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер підприємства.

Порядок складання бухгалтерського балансу.

Нормативними документами, яким визначається зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87.

Норми цього Положення застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності.

Особливості складання консолідованого балансу визначаються окремим положенням.

Терміни, що використовуються в цьому Положенні: активи, власний капітал, довгострокові зобов’язання, пов’язані сторони, зобов’язання, еквіваленти грошових коштів, фінансові інвестиції, поточні зобов’язання, необоротні активи, оборотні активи, операційний цикл.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма балансу.

Висновок

Маючи можливість проходити практику у ЗАТ «Рівне-Борошно» ми була вражена дисциплінованістю і доброзичливістю працівників які там працюють. На сьогоднішній день дружність колективу є рідкістю, це пов'язано з багатьма факторами такими як жадібність, бажання збагатитись за рахунок інших та ін. Прийшовши перший раз на практику ми не відчули ніякого дискомфорту оскільки дуже швидко відшукали цільну мову з працівниками та керівництвом підприємства. Це дало мені змогу краще пізнати відносини працівників з керівництвом. Особливо на цьому підприємстві сподобався розподіл обов'язків між працівниками. Тут кожен працівник конкретно знає і старанно виконує свої завдання та розприділені обов'язки. Завдяки цьому вдається уникати конфліктних та непередбачуваних ситуацій і завдяки цьому вдається зберегти спокійну обстановку в середині підприємства. Пройшовши практику у ЗАТ «Рівне-Борошно» в нас залишились тільки добрі спогади про це підприємство.

Ми дізналася:

– принципи організації та функції бухгалтерської служби, її взаємозв’язок з іншими структурними підрозділами підприємства;

– порядок і послідовність складання первинних документів, облікових регістрів аналітичного та синтетичного обліку;

– особливості організації обліку, первинних документів та облікових регістрів в умовах застосування засобів обчислювальної техніки;

– послідовність і зміст робіт по складанню бухгалтерської звітності підприємства.

Завдання виробничої практики ознайомилися з організацією роботи бухгалтерського апарату підприємства, функціональними обов’язками, правами та відповідальністю бухгалтерів; вивчили організацію та методику первинного, аналітичного та синтетичного обліку підприємства; оволоділи прийомами калькулювання та методом обліку витрат виробництва (обігу), які застосовуються на підприємстві; ознайомилися з організацією та формами фінансової звітності.

А також, під час проходження виробничої практики оволоділи навичками: розділу функцій в організації облікового процесу; прийому, перевірки та обробки первинних документів; техніки складання облікових регістрів; відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку; складання основних форм бухгалтерської звітності.