2.2. Права, обов’язки і відповідальність аудиторів.
У теорії і практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов'язків.” Эти принципи оговорены в Кодексе професійної етики аудиторов України, принятом 18.12.1998 АПУ [15].
Норми і фундаментальні засади етики, викладені у Кодексі, обов’язкові для виконання усіма аудиторами - практиками при наданні ними аудиторських послуг.[15].
Від дотримання цих етичних принципів, що відповідають вимогам міжнародних нормативів аудиту, залежить авторитет фахівця, його професійна придатність виконувати найскладніші завдання.
Незалежність — головна риса професії аудитора. Вона обумовлена тим, що аудитор не є штатним працівником державного органу управління, він не залежить і не підпорядкований іншим контрольно-ревізійним органам або політичним партіям чи громадським організаціям. Думка аудитора з фінансових питань не повинна залежати від гонорару, який виплачується клієнтом.
Об'єктивність висновків має грунтуватися на вдумливому дослідженні діяльності клієнта, використанні вірогідних даних, застосуванні оптимальних методів їх аналізу і складанні аудиторського висновку за результатами перевірки. У ставленні до клієнта аудитор повинен бути коректним, ввічливим і передбачливим, а свої зауваження доводити у формі побажань, порад, рекомендацій.
Надаючи консультаційну допомогу, аудитор зацікавлений максимально захистити інтереси клієнтів, а отже, не зосереджує своєї уваги тільки на негативних фактах. І в клієнта, і в аудитора спільна мета — зробити посильний внесок в ефективне функціонування ринкової економіки. Для аудитора багато важить широка поінформованість у виробничо-економічних справах. А крім того, аудитор не може надавати професійні послуги, не будучи достатньо обізнаним із загальними з технічними стандартами з обліку і аудиту.
Конфіденційність — не менш важлива риса професії аудитора. Він повинен зберігати виробничі і комерційні таємниці клієнтів, не поширювати конфіденційної інформації, щоб не завдати їм шкоди. За розголошення секретів клієнтів аудитор несе відповідальність за законом і моральну відповідальність перед колегами.
Аудиторська фірма —- юридична особа, що безпосередньо займається аудиторською діяльністю і може створюватися на підставі будь-яких форм власності. Умовою створення такої фірми є те, що загальний розмір частки засновників (акціонерів), які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 відсотків. Аудиторською діяльністю фірма займається, якщо у ній працює хоча б один аудитор . Керівником фірми може бути тільки аудитор.
Основні функції аудиторської фірми:
1) експертна оцінка господарсько-фінансової діяльності і стану майна суб'єкта підприємницької діяльності, в основному під час передачі його в оренду, приватизації, а також у випадках збитковості чи банкрутства;
2) перевірка вірогідності бухгалтерського обліку і звітності за період дослідження, у тому числі контроль правильності бухгалтерських записів, достовірності визначення собівартості продукції {робіт, послуг), розрахунків прибутків та їх розподілу;
3) прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства, оцінка перспективи його розвитку й остаточних результатів, розробка заходів для ліквідації збитковості і підвищення ефективності виробництва, а також статутних документів, підготовка необхідних документів для реєстрації спільного підприємства;
4) інформаційне, наукове і методичне забезпечення діяльності підприємств на договірних засадах із замовниками;
5) упорядкування бухгалтерського обліку, коли підприємство-клієнт не в змозі організувати облік через відсутність кваліфікованих кадрів або з інших мотивів, при цьому аудитори складають облікові реєстри, бухгалтерський баланс, інші форми звітності на підставі первинних документів;
6) консультації (в усній і письмовій формі) з питань обліку, права, оподаткування, розрахунків, зовнішньоекономічних операцій за відповідну плату.
Аудиторські фірми надають такі види послуг: за засвідченням, податкові, консультаційні для адміністрації, бухгалтерські, складання звітності.[ 62, стр.12-13 ].
Послуги за засвідченням — різні послуги, надання яких завершується письмовим висновком фірми. Вони бувають трьох типів: аудит завершеної фінансової звітності, оглядові перевірки завершеної фінансової звітності та Інші послуги за засвідченням. Під час аудиту завершеної фінансової звітності відповідальна сторона—клієнт, який робить різні затвердження у формі опублікованої фінансової звітності; в аудиторському висновку висловлюється думка про те, чи відповідає ця звітність загальноприйнятних бухгалтерським принципам; зовнішній користувач розглядає аудиторський висновок як показник надійності звітів під час прийняття рішення.
Оглядові перевірки більшість підприємств (компаній, фірм) використовують для того, щоб надати користувачам фінансову звітність, при цьому економлячи на оплаті, адже за аудиторські висновки оплата значно вища, ніж за оглядову перевірку. До інших послуг за засвідченням відносяться перевірка попередньо складеної фінансової звітності (прогнози і планування), складання характеристик програмного забезпечення для комп'ютерів.
Податкові послуги. Аудиторські фірми готують корпораційні та індивідуальні податкові декларації як для клієнтів, які користуються аудиторськими послугами, так і для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Деякі фірми надають послуги і консультації щодо податків, їх планування тощо.
Консультаційні послуги для адміністрації мають досить широкий спектр — від простих пропозицій щодо поліпшення бухгалтерської системи клієнта до допомоги у маркетинговій стратегії, у встановленні комп'ютерів тощо. Багато великих фірм має відділи, які проводять консультації для адміністрації і майже не взаємодіють з персоналом, який займається аудитом і податками.
Бухгалтерські послуги. Багато малих підприємств з невеликим бухгалтерським персоналом під час підготовки фінансової звітності покладаються на аудиторські фірми. Деякі дрібні клієнти не мають ні персоналу, ні спеціальних знань, щоб вести власні бухгалтерські журнали і головну книгу, а тому аудиторські фірми надають різні бухгалтерські послуги для потреб клієнтів. Деколи, якщо фінансова звітність повинна бути передана третій стороні, може бути виконана оглядова перевірка або навіть аудит.
Складання звітності: багато аудиторських фірм мають справу з приватними компаніями, тобто з клієнтами, не зобов'язаними робити аудит, вони часто запрошують аудиторів для складання податкових декларацій, а також для допомоги у підготовці точної фінансової інформації, але без аудиту. Складання фінансової звітності — послуга, що надається клієнту без аудиту. Така звітність носить назву неаудитованої фінансової звітності.
Послуги з її складання передбачені для того, щоб забезпечити можливість тій чи іншій аудиторській фірмі конкурувати з бухгалтерськими фірмами. Невеликі аудиторські фірми складають для дрібних клієнтів місячну і квартальну фінансову звітність, а також послуги, пов'язані з оподаткуванням. Клієнту може бути забезпечено складання звітності: з повним розкриттям, без розкриття по суті і при відсутності незалежності.
Взаємовідносини між аудиторською фірмою і підприємством-замовником регулюються договором, протоколом погодження договірної ціни і актом приймання-здачі виконаних робіт.
У Статті 22 Закона України “Про аудиторську діяльність” чітко позначено права аудиторів:
— перевіряти документи, реєстри бухгалтерського обліку та іншу документацію;
— одержувати від підприємства пояснення і додаткові дані, необхідні для перевірки;
— одержувати від третіх осіб інформацію, необхідну для аудиту;
— проводити інвентаризацію коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей;
— залучати до перевірки на договірних засадах спеціалістів;
— проводити аналіз, надавати консультації з питань обліку, права, консолідації і трансформації звітності;
— надавати послуги щодо оцінки майна, проведення експертизи комп'ютерних програм бухгалтерського обліку;
— самостійно визначати форми і методи аудиту;
— займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створювати аудиторські фірми, об'єднуватися з іншими аудиторами в спілку тощо. [ 4]
У Статті 23 Закона України “Про аудиторську діяльність” визначени обов 'язки аудиторів:
— доброякісно перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність;
— належним чином надавати аудиторські послуги;
— повідомляти власників уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час аудиту недоліки в обліку і звітності;
— зберігати в таємниці отриману під час аудиту інформацію;
— не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх Інтересах або в інтересах третіх осіб;
— відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України.[ 4].
Согласно данного Закона, рішенням суду або арбітражу аудитор може бути позбавлений ліцензії у випадках:
— проведення ним робіт, не передбачених ліцензією;
— використання інформації про замовника для своєї підприємницької діяльності;
— розголошення інформації про фінансовий стан замовника.[ 4].
Щоб підтримувати на належному рівні свою кваліфікацію, аудитор зобов'язаний проводити не менше двох аудитів протягом року.
Аудитори не безпідставно вважають, що відповідальність як за попередження, так і за виявлення зловживань та інших аномалій лежить насамперед на адміністрації. Одним з основних постулатів теорії аудиту є те, що не існує обов'язкового конфлікту інтересів між аудитором і адміністрацією підприємства, яке перевіряється.[ 62, стр.24-25 ].
У Великобританії, наприклад, щорічний аудит перестав бути добровільною справою і тепер є обов'язковим для всіх компаній з обмеженою відповідальністю. При цьому рада з аудиторської практики повинна пропонувати аудиторам, як вони повинні виконувати передбачені законом обов'язки і наскільки далеко ці обов'язки мають поширюватися. Інструкція зобов'язує директорів забезпечити збереження довірених їм активів як вирішального фактора, що визначає їх відповідальність за попередження зловживань.
Аудитори не можуть попереджувати виникнення зловживань чи інших аномалій. У кращому випадку, аудит стає стримуючим фактором.
Аудитор повинен якісно планувати, виконувати і оцінювати свою роботу, щоб забезпечити відповідність вищенаведеній вимозі "мати обгрунтовану можливість виявлення суттєвих перекручень". Коли критики бухгалтерської професії висловлюють свої претензії до аудитора, то здебільшого вони не обгрунтовані. Ті люди, які не є аудиторами, часто хочуть, щоб аудитори брали на себе відповідальність більшу, ніж передбачено інструкцією. Звичайно, аудиторам не підходять такі умови. Якщо ж погоджуватися на них, то слід мати на увазі значне подорожчання аудиту, адже виникає потреба у виконанні додаткових, невластивих функцій (наприклад, проведення тестувань), що істотно зменшує практичну вартість процесу оцінки аудиторського ризику.
Аудит повинен проводитися таким чином, щоб забезпечити гарантію розкриття суттєвих неточностей у бухгалтерському обліку і звітності. Тому слід розумно його спланувати.
Розрізняють два основні види неточностей: помилки і відхилення від норм. Помилка— ненавмисне перекручення даних бухгалтерського обліку і звітності, а відхилення від норми, навпаки, — навмисне викривлення показників обліку і звітності.[26].
Прикладами відхилення від норми можуть служити: нестача товарно-матеріальних цінностей і коштів, навмисне нарощування обсягів реалізації продукції, особливо в період, близький до дати складання балансу, з метою збільшення сум прибутку. Як правило, аудитору важче виявити відхилення від норми, ніж помилки. Це пояснюється тим, що відхилення від норми виникають з причин навмисної підробки, обману. А тому відповідальності аудитора за виявлення відхилень від ворм приділено особливу увагу.
До відхилень від норм можна віднести навмисні пропуски облікових записів про господарські операції, перекручення підсумкових даних тощо. Наприклад, у відомості на виплату заробітної плати списано загальну суму в одному розмірі, а при підрахунку сум за особовими рахунками працівників фірми одержано меншу суму Різниця в сумі привласнена бухгалтером. Аудитору важко виявити підробку в документах, бо адміністрація фірми робить усе можливе, щоб приховати такі зловживання.[ 26 ]
На аудиторів покладається повна відповідальність за виявлення істотних зловживань адміністрації. Трапляються випадки, коли керівник фірми вдається до виконання незаконних рішень, а потім справляє відповідний вплив на виробничі і бухгалтерські підрозділи. Такий керівник, очевидно, уже набрався гіркого "досвіду" діяльності в компаніях, що збанкрутували. А тому, враховуючи такі обставини, аудитор приходить до висновку, що ймовірність спроб подібних зловживань адміністрації досить велика. У подібних ситуаціях аудитору слід поставитися з особливою увагою до того, щоб викрити факти суттєвих зловживань адміністрації.[62, стр.25].
Стандартами передбачено, що аудитор не завжди може гарантувати виявлення всіх незаконних дій, бо іноді в нього забракне спеціальних знань, щоб докладно розібратися у справах. Крім того, незаконні дії найчастіше лише непрямо стосуються бухгалтерської звітності, тому непрагматичною виглядає вимога до аудитора взяти на себе таку відповідальність.
Коли ж аудитору вдалося виявити зловживання, то він повинен насамперед з'ясувати, яким чином вони позначилися на фінансовій звітності, а отже йому слід взяти під сумнів правильність цієї інформації. Однак якщо аудитор дійшов висновку, що наявність незаконних дій ставить під сумнів інформацію фінансової звітності, оскільки вона неправильно відображає реальний стан справ, то він зобов'язаний відповідно переосмислити свій висновок. Разом з тим аудитор має також переглянути і власне ставлення до адміністрації. Якщо вона знала про виявлені аудитором факти незаконних дій, але не повідомила йому про них раніше, то виникає серйозний сумнів щодо довіри такій адміністрації [62, стр.30].
Коли клієнт взагалі відмовляється прийняти змінений аудиторський висновок або не вживає ніяких заходів, щоб виправити недоліки в обліку і звітності, то аудитор може відмовитися від подальшого виконання замовлення. Правда, таке рішення має дуже серйозні наслідки і прийняття його вимагає консультацій з юрисконсультом аудитора.
Особливу увагу слід звернути на відповідальність адміністрації. У Закони “ Про аудиторську діяльність” ( ст.11) з даного питання зазначається, що не аудитор, а адміністрація фірми-клієнта відповідає за правильність облікової політики, за створення і використання відповідної системи внутрішньогосподарського контролю і за об'єктивне складання бухгалтерської звітності. Звітність публічних фірм-клієнтів повинна включати звіт про обов'язки їх адміністрації і про стосунки з аудиторськими фірмами [4].
Що стосується кримінальної відповідальності аудиторів, то в Кримінальному Кодексі України визначено, що є злочинами:
... форм власності та видів діяльності. Дія цього Закону не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю. Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюються спеціальним законодавством. Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов ...
... наявний ризик неповерненості позики, що в свою чергу вже виключає отримання прибутку від даної операції. Тому необхідно зважувати всі ризики [57]. Провівши детальний аналіз кредитної діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» можна виділити ряд недоліків, а саме: – недостатня диверсифікація кредитних вкладень; – збільшення суми зважених класифікованих позик; – занадто ризикова кредитна ...
... ім особам; - забезпечити адекватний страховий захист; - користуватись кваліфікованими юридичними консультаціями. Відповідальність аудиторів наступає у разі неякісного виконання своїх обов'язків, яке проявляється у наступному: - неправомірне використання (невикористання) нормативної бази (законодавчих та інших актів з бухгалтерського обліку, оподаткування та офіці ...
... дпустка в Росії має більше календарних днів, ніж в Україні. Розрахунки з підзвітними особами у США, складаються з добових які значно більші, ніж в нашій країні. Розділ 2. Облік розрахунків з персоналом на ДП “Кривбасшахтозакриття" 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства 2.1.1 Характеристика діяльності підприємства та техніко-економічних показників Державне підприємство ...
0 комментариев