Психологічна парадигма релігії Є. Торчинова

8          Психологічна парадигма релігії Є. Торчинова

Російський філософ, релігієзнавець Євген Торчинов (1956—2003) у своїх дослідженнях особливу увагу звертав на позитивні результати соціологічного підходу до релігійних феноменів. У релігієзнавстві досить вдало розглядались і розглядаються прояви релігії ззовні, її функціонування в соціуму, але все-таки її власне сутнісне ядро залишається таємницею. По суті, створено величезну соціологічну будову релігії без фундаменту. Саме таким підґрунтям, на думку Є. Торчинова, є релігійний досвід як особлива психологічна реальність. Є. Торчинов намагався розробити психологічний підхід до релігії, заклавши основу нової наукової парадигми для релігієзнавчих досліджень.

Основою будь-якої релігії Є. Торчинов вважає релігійний досвід. Однак він неоднорідний, тому релігії можна скласифікувати залежно від особливостей і типу трансперсонального досвіду, міри його інтенсивності, характеру функціонування. Весь глибинний релігійний досвід Є. Торчинов зводить до перенатальних і трансперсональних переживань. До релігій, в яких домінує перенатальний (архетипічний) тип, він відносить архаїчні вірування (шаманізм), релігійні системи Давнього Близького Сходу і античності. Релігії, в яких переважає трансперсональний рівень, — буддизм, індуїзм, джайнізм, даосизм, біблейські релігії, зокрема іудаїзм, християнство, іслам. У цій групі Є. Торчинов виділяє релігії чистого досвіду, в яких переважає установка на трансперсональні переживання (релігії Індії) та релігії, яким не властива така установка (біблейські релігії). Також існують релігії, що синтезують перенатальний та трансперсональний досвід — даосизм, тантрична йога. Відповідно до такої класифікації Торчинов і розглядає конкретно-історичні форми релігійної практики, зміни свідомості (психотехніки), що яскраво демонструють набуття глибинного, трансперсонального досвіду. Дослідження вченого стали проривом у психологічному осмисленні релігії.

Висновки

Основні напрями сучасної позаконфесійної психології релігії по-різному відображають сутнісні особливості людини, людської душі і духу, демонструють унікальний психологічний рівень буття. Однак попри відмінності, усі концепції націлюють людину на самопізнання.

У курсовій роботі було розглянута гуманістична психологія, трансперсональна психологія С.Грофа, психоісторія Е. Еріксона, логотерапія В.Франкла, релігія в працях Г.Оллпорта, розуміння релігії в творчості М.Еліаде та дослідження в радянській релігієзнавчій літературі.

Література

1. Гроф С. За пределами мозга. 3-е изд. — М.: Институт трансперсональной психологии. Издательство Института Психотерапии. — 2000. — 504 с.

2. Гроф С. Космическая игра. — М.: Институт Трансперсональной Психологии. Изд-во CATTBA, 2000. — 256 с.

3. Левінсон Л. Психіатрія і релігія // Людина і світ. — 1999. — № 11—12. — С. 12—26.

4. Лири Т., Метцнер Р., Олперт Р. Психоделический опыт: Руководство на основе «Тибетской книги мертвых» / Пер. с англ. — Л.: Инициатива, К.: Ника-Центр, 1998. — 240 с.

5. Москалець В.П. Психологія релігії: Посібник. — К.: Академви-дав, 2004. — 240 с.

6. Ничипоров Б.В. Введение в христианскую психологию. — М.: Школа-пресс, 1994. — 189 с.

7. Ничипоров Б. Времена и сроки: Очерки онтологической психологии. Книга 1 «Фонд содействия образованию 21 века», «Паломник». Фонд «Сеятель». — М., 2002. — 189 с.

8. Ничипоров Борис, протоиерей. Времена и сроки. Проповеди, статьи, эссе. Книга вторая. Фонд «Содействия образованию XXI века», «Паломник». Фонд «Сеятель». — М., 2002. — 127 с.

9. Оллпорт Г. Личность в психологии. — «КСП+», — М.,«Ювента», СПб., 1998. — 345 с.

10. Платонов К. К. Психология религии. Факты и мысли. — М.: Политиздат, 1967. — 239 с.

11. Платонов К.К. Человек и религия. — Минск: Нар. Освета, 1984. — 143 с.

12. Попова М.А. Критика психологической апологии религии (современная американская психология религии). — М.: Мысль, 1973. — 261 с.

13. Попова М.А. Место психологии религии в системе научного атеизма. — М.: Знание, 1967. — 18 с.

14. Предко О.І. Психологія релігії: історія, теорія, релігієзнавчі виміри. Монографія. — К.: Центр навч. літ- ри, 2005. — 278 с.

15. Психология религиозности и мистицизма: Хрестоматия. — Минск: Харвест, М.: ACT, 2001. — 544 с.

16. Роджерс К.С. Взгляд на психотерапию. Становление человека. — М.: Изд. группа «Прогресс», «Универс», 1994. — 480 с.

17. Рязанова Е.В. Психология религии // Введение в общее религиоведение: Учебник / Под ред. проф. И.Н. Яблокова. — М.: Книжный дом «Университет», 2001. — С. 306—393

18. Сабиров В.Ш. Любовь как откровение личности — божественной и человеческой // Человек. — 2003. — №6. — С. 100—110.

19. Сафронов А.Г. Психология религии: Монография. — К.: Ника-Центр, 2002. — 224 с.

20. Смирнов М.Ю., Тульпе И.А. Научная мысль и позиция ученого: к постановке некоторых вопросов теоретического религиоведения. // Религиоведение. — 2004. — №1. — С. 18—29.

21. Торчинов Е.А. Религии мира: Опыт запредельного: Психотехника и трансперсональные состояния. — СПб.: Центр «Петербургское Востоковедение»», 1998. — 384 с.

22. Торчинов Е.А. Мистический (трансперсональный) опыт и метафизика. Интернет-ресурс http://www/members.tripod.com/~etor_best/ mystmel. Txt

23. Угринович Д.М. Психология религии. — М.: Политиздат, 1986. — 352 с.

24. Феррер X. Новый взгляд на трансперсональную теорию: Человеческая духовность с точки зрения соучастия. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. — 397 с.

25. Франкл В.Э. Основы логотерапии. Психотерапия и религия. — СПб.: Речь, 2000. — 286 с.

26. Шабанова Ю.О. Філософська містика як можливість нової метафізики // Мультиверсум. Філософський альманах. — Вип. 45. — К.: Укр. центр дух-ої культури, 2005. — С. 115—128.

27. Элиаде М. Шаманизм: архаические техники экстаза. — К.: София, 2000. — 480 с.

28. Эриксон Э.-Г. Молодой Лютер. Психоаналитическое историческое исследование. Московский философский фонд. «Медиум». — М., 1996. — 506 с.

29. Pahnke W.N. The psychedelic mystical ezperience in the human encounter with death // Psychedelic Review. — №11. — 1971. — P. 4