Логічність

1. Логічність.

Людина, маючи таку ознаку, розглядає всі явища через причинно-наслідкові зв’язки - в усьому віднаходить причини, які призводять до тих чи інших наслідків, відчуває взаємозв’язки. Аналізуючи, ставить перед собою питання “Чому?” й шукає на них відповіді.

Абстрагуючись, показує події у їх взаємозв’язку. Тягнеться до знань. Відстежує розвиток мислення людини, чіткість формулювання думки, вміння робити висновки. Якщо хтось помиляється, пояснює істинний стан речей, не зважаючи на те, що це може не сподобатись. Вміє стверджувати, доводити, наполягати на своєму в предметності розмови, шукаючи істину. Відстоює свої погляди, точку зору, не змінюючи міркувань. Вміло логічно аргументує свою правоту, вважає, що в усьому права, віддана внутрішній справедливості. Розуміє закономірність поєднання речей й порівнює це з власним поняттям правильності. Не залишає справи незакінченими.

Збити її з думки неможливо. Залишається спокійною і стриманою в емоційно бурхливих ситуаціях, при внутрішніх переживаннях зберігаючи зовнішню холодність. Не впевнена в почуттях інших, тому відчуває труднощі в налагодженні міжособових стосунків. Не розуміє чужих конфліктів, не розбирається у внутрішньому світі людини. Цінує компетентність і знання і прагне до них. Розглядає можливості шляхом об'єктивного аналізу.

2. Етичність

Людина, маючи таку ознаку, відчуває емоційний стан оточуючих, їх душевні переживання, почуття, хвилювання, радість або біль. В усьому надає перевагу людині, тягнеться до неї, не відмовляє у проханні, прагне не зашкодити їй, відводить від суперечок, сварок, намагається все владнати. Віддає перевагу властивостям людини, її можливостям, має до неї дипломатичний підхід і цінує це в інших. Гостро реагує на зневагу, образи, аморальність, приниження, хамське ставлення, не терпить цього.

Оберігаючи мораль, виявляє й оцінює при цьому поведінку кожного. Характеризує поведінку людини з точки зору правил етики, тобто за її думками, вчинками, поривами, звичками, манерами. Вміє розташувати до себе, переконати, вмовити, ввійти в довіру, сподобатися, а також розкрити різні задуми, почуття, фальш, неправду, ошукування, шахрайство, підлабузництво.

Такій людині властиві м’якість, дружелюбність, чуйність, лагідність, розсудливість. Намагається задоволити потреби людини, навіть ціною власного благополуччя. Вчинки інших оцінює в категоріях добре чи погано, потрібно чи непотрібно, гуманно чи негуманно, чесно чи нечесно.

У роботі заохочує інших своєю приємністю й турботливістю, а не критикою та зауваженнями. Бере на себе вирішення етичних проблем. Зберігає взаємини. Створює комфортний клімат в колективі, сприяє укріпленню робочого духу. Причини недоліків вбачає не в недосконалості техніки та в її недоробках, а в непрофесіоналізмі людини, яка не дуже добре знає своє діло. Не ображає і не любить робити зауваження. Не витримує напружених психологічних ситуацій. Нервові обставини в діяльності заважають проявити свої здібності.

3. Сенсорність

Людина за такою ознакою сприймає оточуюче середовище через свої психічні й фізичні відчуття, живе нібито одним організмом з природою. Самопочуття залежне від змін в погоді. Відчуває гармонію природи - квітів, полів, лісів, річок, тварин тощо.

Загострено реагує на дотики, тембр голосу, смакові якості, має розвинуті тактильні відчуття. А також зорові – витончено вирізняє кольори. Розподіляє сили, застерігає від утоми, спеки, холоду, можливої хвороби, піклується про здоров’я. Виявляє недуги як свої, так й інших.

Відчуває користь своєї роботи й користь, яку надають інші в практичних речах. Не буде чекати, поки хтось, колись, щось дасть. Якщо бажає щось мати, то саме “зараз і тепер”. Вже сьогодні знає, де можна взяти необхідне, щоб ним користуватися. Має девіз “ближче до справи”. Концентрується на тому, що робить в даний момент, не турбуючись, що за цим буде, більш того скоріше щось робить, ніж думає про це. Вибирає діяльність, там де є конструктивність і швидкий видимий результат. Володіє фактами і цифрами, а не ідеями та абстрактними теоріями.

Приймає будь-яке повідомлення буквально. Розповідає все чітко, конкретно, просто, подетально. Зосереджується на своєму завданні, якщо ніщо не обтяжує.

4. Інтуїтивність

Людина з такою ознакою має звичку думати одразу про кілька речей, яких тепер може ще й не бути, які будуть згодом, пізніше. Планує і передбачає перспективи розвитку подій, бо заглиблюється саме в суть явищ. Надає перевагу творчим вигадкам, уяві. Неусвідомлене відчуття дає можливості відшукувати нові ідеї, які наштовхують на правильні дії. Може несподівано зробити винахід, якого ще не існувало. Знаходить відповіді на питання способом здогадування, при цьому не володіючи грунтовними, достатніми фактичними даними. Гостро реагує та розрізняє відтінки запахів, тобто має розвинуті нюхові відчуття. А також слухові, реагує та розрізняє звукові ефекти, гучність.

Така людина часто відволікається, задумується. Вона часто має відсторонений погляд, й рідко дивиться людині прямо у вічі, їй важко зосереджено утримувати свій погляд на конкретному предметі. Взагалі, більше акцентує увагу не на зовнішньому вигляді, а схоплює суть, потенційні можливості, внутрішні якості. Розвинуте абстрактне мислення, уява.

Відзначається допитливістю. Цікавиться, як що влаштовано і як працює. Постійно імпровізує, винаходить нові прийоми, не повторюється. Намагається знайти взаємозв’язок між речами. Прагне уникати дрібних деталей. Звертає увагу на масштабні картини: вплив ситуації на людей і на справи. Вміє вирішувати питання, показує доступні варіанти для досягнення результатів в майбутньому. Всі інтуїтивні – творці нового, здатні побачити перспективу в ситуаціях, які іншим можуть здатися безнадійними.

Набір певних психічних ознак визначає в людині соціонічний тип.

Соціотип (соціонічний тип) - центральне поняття соціоніки, що позначає вроджену і незмінну впродовж життя структуру психіки, яка визначає спосіб взаємодії психіки з інформацією. Соціоніка — гіпотеза про інформаційний обіг в психіці людини та в людському суспільстві (у вужчому значенні — теорія психологічної сумісності між різними психічними типами). Ключовим терміном соціоніки є так званий «тип інформаційного метаболізму» (соціотип).

Невід’ємною частиною кожного соціонічного типу є темперамент і самооцінка, які також природжені і незмінні. Такі психічні процеси, як емоційні, вольові, пізнавальні (сприйняття, уява, спосіб запам’ятовування), формуються залежно від соціонічного типу. Психічний стан (активність, пасивність, втомлюваність, збудженість, роздратованість, гнів, злість, радість тощо) залежать від середовища, в якому знаходиться людина.

Відображена психікою інформація про внутрішній стан і зовнішній світ обробляється мозком через процес мислення завдяки розумінню, поняттю, судженню, висновку. Мозок сприймає, розшифровує інформацію із зовнішнього середовища, співпоставляє з внутрішньою програмою психіки залежно від соціонічного типу. Отриманий результат повертається до психіки. Таким чином відбувається процес, який можна порівняти з роботою оператора на комп’ютері: психіка - оператор, мозок - комп’ютер.

Потрібно знати свій соціонічний тип, щоб орієнтуватися, які психічні ознаки є основними, а які лише допоміжними, і правильно реагувати в усіх життєвих ситуаціях, задіюючи лише сильні свої сторони, а до слабких ставитися уважно, накопичувати необхідну інформацію для формування нормативу поведінки.