Навигация
КОНФЛІКТ ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ УЯВЛЕНЬ
147278
знаков
1
таблица
0
изображений
1.2 КОНФЛІКТ ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ УЯВЛЕНЬ
Категорія "конфлікт" є не тільки науковим поняттям, що було детально розглянуте в попередньому параграфі, але і категорією буденної свідомості, різновидом соціальних уявлень.
Проблематика соціальних уявлень (або "репрезентацій") в сучасній соціальній психології стала розвиватися в руслі рішення питань соціального пізнання французькою соціологічною школою під керівництвом З. Моськовичи. Найбільш відомими представниками французької школи соціальних уявлень стали З. Моськовичи, Ж.К. Абрік, В. Дуаз, Д. Жоделе, Же.-П. Кодол, і ін. [62, 118, 184, 193, 205, 207 і ін.].
Теорія соціальних уявлень була розвинена з положень Э. Дюркгейма [64], що розрізняв індивідуальні і колективні уявлення. На думку Э. Дюркгейма, у людей існує два типи свідомості: індивідуальне, таке, що характеризує кожного суб'єкта як індивідуальність, і колективне, таке, що є загальним для якої-небудь соціальної групи. І саме останнє виражається в колективних уявленнях. Колективні уявлення "виходять не з індивідів, узятих ізольовано один від одного, але з їх з'єднання" [64, з. 234].
Розвиваючи положення Э. Дюркгейма, С. Московичи вважає, що соціальні уявлення не тотожні колективним представленням Э. Дюркгейма. Це, скоріше, не процедура колективного, а "факт індивідуальної свідомості, психосоціального явища, що включає єдність когнітивного і емоційного".
Соціальні уявлення, на думку З. Моськовичи, - це "універсальний соціально-психологічний феномен, що включає всі форми пізнання", об'єднуючий "ідеї, думки, образи і знання, якими спільно користуються члени колективу (спільності)" [185, р. 215]. З. Моськовичи, пояснюючи природу соціальних уявлень, рахує їх поряд "понять, висловів і пояснень, що виникають в повсякденному житті в процесі міжособового спілкування. У нашому суспільстві вони еквівалентні міфам і системам релігійних переконань в традиційних суспільствах: їх можна було б навіть назвати сучасним варіантом здорового глузду". Дане визначення С. Моськовичи вважається класичним.
Уточнюючи визначення, дане З. Моськовичи, Д. Жоделе вважає соціальні уявлення "формою пізнання соціальної дійсності".
Саме Д. Жоделе дала якнайповніше визначення категорії "соціальне уявлення". Вона вважає, що категорія "соціальне уявлення" "позначає специфічну форму пізнання, а саме знання здорового глузду, зміст, функції і відтворення якого соціально обумовлені. У ширшому плані соціальні уявлення - це властивості буденного практичного мислення, направлені на освоєння і осмислення соціального, матеріального і ідеального оточення. Як такі, вони володіють особливими характеристиками в області організації змісту, ментальних операцій і логіки. Соціальна детермінована змісту і самого процесу уявлення зумовлені контекстом і умовами їх виникнення, каналами циркуляції, нарешті, функціями, які вони виконують у взаємодії з світом і іншими людьми" [204, р. 361-362].
Визначити соціальні уявлення намагалися і у вітчизняній соціальній психології. Наприклад, Е.Б. Маценова запропонувала таке визначення: "Соціальне уявлення - це спосіб осмислення, інтерпретації людиною феноменів соціального життя" [112, з. 3].
Проблематика соціальних уявлень, початок вивчення якої був покладений у французькій школі С. Моськовичи і його послідовниками, отримала певну підтримку і у дослідників інших країн, Наприклад, австралійських авторів M. Augoustinos, J.M. Innes [185] німецьких учених Би. Шефер, Б. Шледер [175], фінських A. Vornanen, H. Raty, L. Snellman і японських дослідників H. Azuma, K. Kashivagi [48] і ін.
У сучасній вітчизняній соціальній психології соціальні уявлення вивчаються як одне з функціонально створюючих соціальне мислення процедур такими ученими, як К.А. Абульханова-Славська [4]; Г.М. Андрєєва [11]; Г.Э Беліцька, О.П. Миколаєва [4]; В.В. Знаків [77] і ін.
З категорією "соціальні уявлення" змикається категорія "життєві поняття", розроблена у вітчизняній психологічній науці Л.С. Виготським [37]. Життєві поняття протиставлялися їм науковим поняттям. Перші формуються раніше других і утворюються на основі власного досвіду, другі - на основі зв'язків з іншими поняттями [37].
Подібної думки дотримується і О.К. Тіхоміров [154]. Життєві поняття (разом з науковими поняттями) він пов'язував безпосередньо з узагальненнями. Життєві поняття підрозділяв на два класи: що виробляються самостійно в результаті життєдіяльності людини і засвоювані від інших людей в ході спільної діяльності, але в умовах відсутності жорсткого контролю за процесом засвоєння [154, з. 184].
Формування життєвих понять відбувається в дошкільному віці. Утворюються вони в результаті стихійного узагальнення досвіду дитини, яке, на думку Л.С. Виготського, будується за типом комплексу. У основі створення останнього, лежать фактичні зв'язки, які відкриваються дитиною в безпосередньому досвіді і є ситуативними і необов'язковими. Л.С. Виготський показав, що "на відміну від поняття, конкретний елемент входить в комплекс як реальна одиниця зі всіма своїми фактичними ознаками і зв'язками. Комплекс фактично зливається з конкретними предметами, що входять в його склад і зв'язаними між собою. Це злиття загального і приватного, комплексу і елементу. складає найістотнішу межу комплексного мислення". В результаті утворюються "псевдопоняття", що є "перекрученими" науковими [159, з. 129-130], що є аналогом соціальних уявлень З. Моськовичи.
Таким чином, "життєві поняття" Л.С. Виготського і "соціальні уявлення" З. Моськовичи, виявляють загальні точки зіткнення: і ті, та інші є спрощеними знаннями про соціальні явища і феномени.
Категорія загальної психології "уявлення" не завжди близько категорії соціальної психології "соціальне уявлення". Ці дві категорії часто розходяться по закладеному в них змісту. С.Л. Рубінштейн характеризував уявлення таким чином: "уявлення образно-наочно. пов'язано більш менш безпосередньо з наочною одиничністю, відображає явище в його більш менш безпосередній даності." [143, з. 329]. До категорії "соціальне уявлення" ближчі категорії "поняття", "думка". На думку С.Л. Рубінштейна, "в понятті долається обмеженість явища і розкриваються його істотні сторони в їх взаємозв'язку [143, з. 329]. Думки ж - "це деяка дія суб'єкта, яка виходить з певної мети і мотивів, спонукаючих його висловити або прийняти. Воно є результатом розумової діяльності, що приводить до встановлення певного відношення мислячого суб'єкта до предмету його думки і до думок про цей предмет, сталих в оточенні індивіда" [143, з. 331].
Таким чином, категорія "думка" виявляється достатньо близької по сенсу категорії "соціальне уявлення".
Думки можна умовно розділити на прості і складні. Згадка про це можна виявити у С.Л. Рубінштейна [143, з. 331], а також складні думки можна відрізнити від простих по наступній підставі: у складних думках, у відмінності від простих, використовуються складнопідрядні і розгорнені формулювання відповідей.
Таким чином, категорія "соціальні представлення" С. Московичи виявляється, в цілому, схожою з категоріями "життєві поняття" Л.С. Виготського і "думки" С.Л. Рубінштейна. Проте варто відзначити, що дані категорії не є тотожними один одному.
Аналіз соціальних уявлень проводиться з наступних позицій [11, 177 і ін.]:
1. формування соціальних уявлень (натуралізація)
2. структура соціальних уявлень (інформація, поле уявлення, установка)
3. функції соціальних уявлень (пізнання, адаптація).
Процес формуванні соціальних уявлень розбивають на три етапи: зачеплення, об'єктифікація, натуралізація.
Перший етап формування соціальних уявлень - зачеплення, - характеризується тим, що який-небудь новий об'єкт або явище привертає увага індивіда, примушує на нім сконцентрувати увагу, "зачепитися". Проблему "зачеплення" детально розробляв В. Дуаз [62]. Він пропонує виділяти три типи зачеплення:
1) психологічний; цей тип пов'язаний із загальними цінностями і віруваннями, наші відносини з іншими людьми;
2) соціально-психологічний; це способи, за допомогою яких люди символічно співвідносять себе з соціальними відносинами;
3) соціологічний; включає позиції різних соціальних груп в системі соціальних відносин [178].
Другий етап формування соціальних уявлень - об'єктифікація. Цей етап характеризується переростанням незнайомого і абстрактного в конкретне, зрозуміле і знайоме. С. Моськовичи пояснює цей процес таким чином: "Об''ктифікувати - означає розкрити знайому якість в туманній ідеї або суті, перевести поняття в образ" [208, р. 38].
Об'єктифікація може проходити в дух формах: персоналізації і фігурації, як припустили С. Моськовичи і М. Хьюстон [209]. Персоналізація характеризується прив'язкою нового об'єкту або явища до якої-небудь відомої особи і фактично до неї зводиться (як, наприклад, психоаналіз зводиться до особи його засновника - З. Фрейду [209]). Фігурація вдає із себе подібний до персоналізації процес, але разом з відомою особою, новий об'єкт або явище зводяться і зв'язуються також і з якою-небудь формулою або формулюванням (як наприклад, теорія відносності зводиться до Ейнштейна і формулі E=mc2, або раціоналізм - до Декарта і його вислову "Cogito ergo sum" [209]). Таким чином, об'єктифікація характеризується тим, що отримане "знання" "включене в когнітивну структуру індивіда. у сильно спрощеному, препарованому вигляді" [11, з. 211].
Третій етап формування соціальних уявлень - натуралізація - характеризується ухваленням отриманого в ході попередніх етапів "знання" як об'єктивній реальності і включенням його у власну когнітивну структуру відповідно до картини миру індивіда, що склалася.
Наступний параметр аналізу соціальних уявлень - структура соціальних уявлень, що включає три компоненти: інформацію, поле уявлення, установку [11, 177, 178 і ін.]. Ці три компоненти постійно поповнюються в ході соціалізації людини, в його повсякденному життєвому досвіді.
Перший структурний компонент - інформація - це сума, кількість знань про об'єкт уявлення, обізнаність про нього. Інформація "проникає в "щілини" буденної свідомості через різні джерела" [11, з. 210]. Цей компонент є необхідною умовою формування соціальних уявлень.
Другий структурний компонент - поле уявлень - це якісна характеристика соціальних уявлень, їх образні і смислові аспекти. Поле уявлень формується в соціальній групі за допомогою визначення загальних смислових меж, в які поміщається інформація, і визначення діапазону можливих тлумачень якого-небудь поняття.
Третій структурний компонент - установка - це загальне відношення суб'єкта до об'єкту соціальних уявлень, готовність до його оцінювання. Установка також може існувати і при недостатньо повній інформації про об'єкт соціальних уявлень і нечіткості визначення поля уявлень.
Третій параметр аналізу соціальних уявлень - їх функції. Зазвичай виділяють три функції: пізнання, опосредования, адаптації [11, 177 і ін.].
Перша функція - пізнання - характеризується описом, класифікацією і поясненням подій і явищ. Тут соціальні уявлення виступають в ролі теорій, які інтерпретують, пояснюють події або явища в рамках певної когнітивної структури [178].
Друга функція - опосредования - це, орієнтація і регуляція поведінки, соціальних відносин і комунікацій в групі, а також сприяє виділенню цінностей, які регулюють поведінку індивіда [11, 177]. Ця функція реалізується на внутрішньогруповому, міжособовому рівні [178].
Третя функція - адаптації - характеризується інтеграцією нових знань, що вже склалися, про події або явища, тобто адаптацією інформації, що поступає, про події, явища, феноменах політичного, наукового або якого-небудь іншого плану до сформованих, існуючих у індивіда поглядів. Ця функція сприяє збереженню картини миру суб'єкта, що склалася.
Деякі дослідники [178 і ін.] виділяють також і четвертую функцію соціальних уявлень - збереження стабільності і стійкості індивідуальної і групової структури свідомості. Оскільки новий об'єкт (явище, феномен), порушує рівновагу індивідуальної когнітивної структури, то цю рівновагу необхідно відновити за допомогою диференціації і інтеграції [178].
Проблема соціальних уявлень останнім часом стає все більш актуальною як у вітчизняній, так і зарубіжній науці, їй приділяють все більше уваги при вивченні самих різних проблем.
Німецькі автори Б. Шефер і Б. Шледер [175] досліджували, яким чином зв'язані соціальні уявлення з груповою і особовою ідентичністю. Вони припускали, що соціальні уявлення є загальними для членів групи. Але, разом з тим, "соціальні уявлення не можуть існувати незалежно від прояву окремих людей. Соціальні уявлення генеруються на індивідуальному рівні, вони виникають в думках людей, які самі піклуються про їх подальшу популярність". [175, с.76].
Фінський дослідник A. Vornanen (1992, 1993) вивчав соціальні уявлення на вибірці дітей 7-12 років і дорослих про розумну і звичайну людину. Отримані їм в ході дослідження дані свідчили, зокрема, про наступний: в цілому, випробовувані вважають, що навики спілкування і соціального впливу властивіші розумним жінкам, чим розумним чоловікам; розумним чоловікам властивіше, ніж жінкам, на думку випробовуваних, звертати увагу на рішення проблем; чоловіки частіші, ніж жінки, вибирають як розумну людину представника тієї ж підлоги [48, з. 448-449]. Подібні дослідження проводилися іншими фінськими (H. Raty, L. Snellman, 1992), а також японськими (H. Azuma, K. Kashivagi, 1987) і російською (Н.Л. Смирнова, 1994) дослідниками. В цілому, результати даних досліджень виявляються схожими, що говорить про їх універсальність, репрезентативність в різних культурах [48, з. 448-454].
У вітчизняній соціальній психології соціальні уявлення вивчалися в роботах, присвячених російському менталітету (К.А. Абульханова-Славська [3, 4]; Т.В. Бобришева [25]; А.Я. Варга [31]), моральним і політичним уявленням (Г.Э Беліцкая, О.П. Миколаєва [4]), організаційній культурі (Н.Ю. Белоусова [21]; С.А. Ліпатов [104]), уявленням про усвідомлювані і неусвідомлювані аспекти життєвого шляху особи (Т.Н. Березіна [22]), представленням молоді, що вчиться, в умовах соціально-економічної кризи (С.Г. Губіна [49]), уявленням про порядність, щастя (И.А. Джідарьян [50]), аналізу концепції соціальних уявлень (А.И. Донцов, Т.П. Емельянова [55]), уявленням про добробут (Е.В. Дугина [63]), уявленням про правду і брехню (В.В. Знаків [77]), уявленням про час у молодших школярів (С.Д. Луцковськая [108]), уявленням про сім'ю у старшокласників і студентів (Е.Б. Маценова [112]), уявленням про мораль і право (О.П. Миколаєва [124]), буденній свідомості (И.М. Попова [137]; Е.В. Улибіна [159]), уявленням про циклічність подій у дошкільників (Е.В. Романова [142]), уявленням інтелектуальності (Н.Л. Смирнова [147]), уявленням про середню школу (С.В. Трушкова [156, 157]), уявленням студентів педагогічних інститутів про наукову роботу (Е.В. Улибіна [158]), уявленням про здоров'я (Ф.Р. Філатов [164]), уявленням про педагогічне спілкування у вчителів (Е.В. Шморіна [178]) і ін.
Так, під керівництвом К.А. Абульханової-Славської, проводилися комплексні дослідження сукупності моральних, правових, політичних уявлень, основних соціальних цінностей особи і її уявлень про власний "Я", своїй відповідальності і інтелекті [4]. Колективом авторів вдалося виявити взаємозв'язок уявлень у вітчизняній індивідуальній свідомості. Цей взаємозв'язок характеризується переважанням моральних уявлень над іншими. Моральні уявлення є базисними, або, по виразу К.А. Абульханової-Славської, "стрижнем" всієї системи, так званим системоутворюючим чинником [4, з. 300]. Дане положення доводиться різними дослідженнями, проведеними незалежно один від одного [4, 77 і ін.]. Так, моральні уявлення переважають над правовими (М.И. Воловікова, О.П. Миколаєва) і переважають в політичних уявленнях (Г.Э Беліцкая, О.П. Миколаєва); у ієрархії цінностей свідомості на першому місці опиняється совість, як альтернатива опозиції влади (Н.И. Лапін); справедливість у росіян пов'язана з готовністю добиватися її своїми силами, зокрема за допомогою брехні і не покладаючись на правосуддя, і не пов'язана з абстрактною істиною (В.В. Знаків) і ін. [4, з. 300-301]. В цілому, результати досліджень, проведених під керівництвом К.А. Абульханової-Славської, дозволяють зробити висновок, що "специфіка цілісності соціальних уявлень в російській свідомості, менталітеті полягає в: 1) переважанні моральних регуляторів, уявлень; 2) існуванні деякої синкрета свідомості особи, що безпосередньо співвідносить уявлення про себе, своєму "Я" з суспільством" [4, з. 306].
Інше дослідження, проведене Ц.р. Губіной, присвячене динаміці соціальних представлень молоді, що вчиться, в умовах соціально-економічної кризи. За наслідками даного дослідження автор констатує, що "зміни соціальних уявлень молоді свідчать про тенденцію до переважаючої спрямованості на саморегуляцію - конформна поведінка в системі суспільних відносин, зниження прагнення до саморозвитку і самоудосконалення, зниження соціальної активності, в основі якої лежить прагнення особи до соціальної адаптації у важких соціально-економічних умовах - молодь усвідомлює себе об'єктом соціальної взаємодії" [49, з. 16-17].
Теорія соціальних уявлень виявляється корисною і при вивченні і аналізі організацій і організаційної культури [21, 104 і ін.]. Так, С.А. Ліпатов займався дослідженнями в області "організаційного соціального пізнання" [104, з. 108], що є системою думок і представлень членів організації. В рамках "організаційного соціального пізнання" вивчається організаційна культура, що інтерпретується як результат сприйняття і розуміння членами організації свого оточення, його норм, цінностей, установок, форм спілкування і процесів, що протікають в рамках організації. За допомогою характеристик організаційної культури, складається образ організації у її членів, який починає грати регулятивну роль. "Якщо образ організації утілюється в характеристиках організаційної культури, остання як би формує у всіх членів організації якусь єдину думку з приводу значення своєї діяльності, її сенсу" [11, з. 214]. Г.М. Андрєєва робить висновок, що дане трактування організаційної культури дозволяє аналізувати її в термінах соціальних уявлень [11, з. 213-214].
Таким чином, соціальні уявлення є актуальною проблематикою в соціальній психології, по якій проводиться достатньо багато досліджень, зокрема направлених на виявлення їх змісту, як у вітчизняній, так і в зарубіжній соціально-психологічній науці. Разом з тим, недостатньо розроблена проблематика соціальних уявлень про конфлікти взагалі, і міжособових конфліктах, зокрема серед підлітків, зокрема.
Похожие работы
... . Під впливом колективу формуються почуття відповідальності, самостійності та відвертості. Людина дорослішає не лише фізично, а й психологічно. Емпірично досліджено взаємозалежність розвитку міжособистісних стосунків в педагогічних колективах з типами акцентуацій особистості, стилем вибору стратегії поведінки та соціопсихологічним кліматом групи. За отриманими результатами ми отримали підстави ...
... Таким чином, прогнозування конфліктних ситуацій виступає серйозним питанням як для психолога-практика, так і для керівника будь-якого рангу. 2.3 Психодіагностики міжособистісних конфліктів в умовах нововведень На практиці з метою прогнозування можливих конфліктних ситуацій часто застосовуються психологічні тести, що вимірюють схильності суперників до конфліктної поведінки. Вони виявляють, ...
... можливе нагромадження основних емоцій за фазами: латентна демонстративна Агресивна батальна Тривога Тривога Гнів Тривога Гнів Страх Тривога Гнів Страх Ненависть Все, що було сказано, доказує те, що конфлікт – явище складне, його протікання не можна запрограмувати, а результати передбачити. Навіть іноді буває складно розпізнати сам факт наявності конфл ...
... організована на базі Рівненської ЗОШ №13 І–ІІІ ст. Дослідженням було охоплено 28 учнів молодшого шкільного віку (2 клас). Мета дослідження: вивчити особливості проявів поведінки особистості у конфліктних ситуаціях в молодшому шкільному віці. Завдання дослідження:– підібрати відповідний психодіагностичний комплекс;– провести серію тестувань учнів 2-го класу;– проаналізувати отримані емпіричні ...
0 комментариев