Кількості накопиченої агресивної енергії

1.   Кількості накопиченої агресивної енергії.

2.   Наявності стимулів, що полегшують розрядку агресії.

Але, чим більша кількість агресивної енергії мається в даний момент. Тим менший стимул потрібний для того, щоб агресія виплеснулася зовні, тобто агресивне поводження може виплеснутися спонтанно.

Лоренц відзначав, що крім уродженого інстинкту боротьби всі живі істоти наділені можливістю придушувати свої прагнення, тобто мають стримуючий початок, що перешкоджає нападові на представників свого виду. А люди, у свою чергу, мають більш слабкий стримуючий початок, ніж тварини. Звідси, технічний прогрес (зброя масового знищення) може привести до знищення людини як виду.

Ослаблення агресії можливе шляхом різних дій. Також Лоренц затверджував, що любов і дружні відносини можуть виявитися несумісними з вираженням відкритої агресії і можуть блокувати її прояву [2;169].

  1.3 Фрустраційна теорія (гомеостатична модель)

Ця теорія, запропонована Д.Доллардом, протипоставляється двом, вище описаним. Тут агресивне поводження розглядається як ситуативний, а не еволюційний процес. Основні положення цієї теорії звучать так:

·     Фрустрація завжди приводить до агресії в якій-небудь формі.

·     Агресія завжди є результатом фрустрації.

У відношенні спонукання до агресії вирішальне значення мають три фактори:

1. Ступінь очікуваного суб'єктом задоволення від майбутнього досягнення мети;

2. Сила перешкоди на шляху досягнення мети;

3. Кількості послідовних фрустрацій.

Тобто, чим у більшому ступені суб'єкт відчуває задоволення та чим сильніше перешкода і чим більша кількість реакцій блокується, тим сильніше буде поштовх до агресивної поведінки. А якщо фрустрації випливають одна за іншою, то їхня сила може бути сукупною і це може викликати агресивну реакцію більшої сили.

Коли з'ясувалося, що індивідууми не завжди реагують агресією на фрустрацію, Доллард і співавтори прийшли до висновку, що подібна поведінки не виявляється в той же момент фрустрації насамперед через погрозу покарання. У цьому випадку відбувається “зсув”, у результаті якого агресивні дії направляються на іншу людину, напад на яку асоціюється з найменшим покаранням [3;29].

1.4 Теорія соціального навчання (біхевіористична модель)

На відміну від інших, ця теорія говорить, що агресія являє собою засвоєне поводження в процесі соціалізації через спостереження відповідного образу дій і соціальне підкріплення. Тобто відбувається вивчення людської поведінки, орієнтованої на зразок.

Ця теорія була запропонована Балдурой і представлена в роботі у виді таблиці 1.1., що пояснює засвоєння, провокування і регуляцію агресивної поведінки.

Таблиця 1.1. Теорія соціального навчання Балдури.

Агресія, що здобувається за допомогою:	·     Біологічних факторів (наприклад, гормони, нервова система) ·     Навчання (наприклад, безпосередній досвід, спостереження)
Агресія провокується:	·     Впливом шаблонів (наприклад, порушення, увага) ·     Неприйнятним звертанням (наприклад, нападки, фрустрація) ·     Спонукальними мотивами (наприклад, гроші, замилування) ·     Інструкціями (наприклад, накази) ·     Ексцентричними переконаннями (наприклад, параноідальними переконаннями)
Агресія регулюється:	·     Зовнішнім заохоченням і покаранням (наприклад, матеріальна винагорода, неприємні наслідки) ·     Вікарним підкріпленням (наприклад, спостереження за тим, як заохочують або карають інших) ·     Механізмами саморегуляції (наприклад, гордість, провина)

З його погляду, аналіз агресивної поведінки вимагає обліку трьох моментів:

1. Способів засвоєння подібних дій;

2. Факторів, що провокують їх появу;

3. Умов, при яких вони закріплюються [2;250].

Тому, істотне значення тут приділяється навчанню, впливові первинних посередників соціалізації, а саме батьків, на навчання дітей агресивній поведінці. Зокрема, було доведено, що поведінка батьків може виступати як модель агресії і, що в агресивних батьків звичайно бувають агресивні діти. Також ця теорія затверджує, що засвоєння людиною широкого діапазону агресивних реакцій – пряме заохочення такої поведінки. Тобто одержання підкріплення за агресивні дії підвищує імовірність того, що подібні дії будуть повторюватися і надалі. Разом з тим, істотне значення має результативна агресія, тобто досягнення успіху при використанні агресивних дій. Сюди ж відноситься і вікарний досвід, тобто спостереження заохочення агресії в інших. Соціальне заохочення і покарання відносяться до спонукання агресії. Самозаохочення і самопокарання – моделі відкритої агресії, регульовані заохоченням і покаранням, що людина встановлює для себе сама.

Хочеться відзначити, що ця теорія залишає набагато більше можливостей запобігти і контролювати людську агресію. Тому є дві причини: