Аналіз результатів виявлення ранішніх ознак алкоголізму за допомогою опитувальника К.К. Яхина, Д.М. Мендельовича

3.4 Аналіз результатів виявлення ранішніх ознак алкоголізму за допомогою опитувальника К.К. Яхина, Д.М. Мендельовича

Згідно методики виявлення ранніх ознак алкоголізму були отримані наступні результати по 3 рівням:

рівень алкоголізму – 30% (9 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 2 дівчини, з них: 15-х – 1 особа, 16-х – 2 особи, 17-х – 2 особи, 18-х – 2 особи, 19-х – 1 особа, 20-х – 1 особа;

рівень побутового пияцтва – 40% (12 осіб) випробовуваних: 6 дівчат і 6 хлопців, з них: 16-х – 2 особи, 17-х – 4 особи, 18-х – 3 особи, 20-х – 3 особи;

рівень здоров'я – 30% (9 осбі) випробовуваних: 4 хлопця і 5 дівчат, з них: 16-х – 1 особа, 17-х – 3 особи, 18-х – 4 особи, 20-х – 1 особа.

Наочно результати дослідження наведені у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Аналіз результатів виявлення ранішніх ознак алкоголізму

	Алкоголізм	Побутове пияцтво	Здоров'є
1.дівчата	6,7%	20%	16,7%
2.юнаки	23,3%	20%	13,3%
3.15-і	3,3%	0%	0%
4.16-і	6,7%	6,7%	3,3%
5.17-і	6,7%	13,3%	10%
6.18-і	6,7%	10%	13,3%
7.19-і	3,3%	0%	0%
8.20-і	3,3%	10%	3,3%

3.5 Методи профілактики агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

Профілактика девіантної поведінки особливу значущість набуває в підлітковому віці. По-перше, це нелегкий кризовий період розвитку, що відображає не тільки суб'єктивні явища процесу становлення, але і кризові явища суспільства. А, по-друге, саме в підлітковому віці починають формуватися дуже важливі якості особи, звернення до яких могло б стати однією з найважливіших складових профілактики девіації. Це такі якості як прагнення до розвитку і самосвідомості, інтерес до своєї особистості та її потенціалів, здібність до самоспостереження. Важливими особливостями цього періоду є поява рефлексії і формування етичних переконань. Підлітки починають усвідомлювати себе частиною суспільства і знаходять нові суспільно значущі позиції; роблять спроби в самовизначенні.

Етапами профілактичної діяльності можуть стати наступні складові:

·          Діагностичний, включаючий діагностику особових особливостей, які можуть зробити вплив на формування девіантної поведінки (підвищена тривожність, низька стресостійкість, нестійка я-концепція, низький рівень інтернальності, нездатність до емпатії, некомунікабельність, підвищений егоцентризм, низьке сприйняття соціальної підтримки, стратегія уникнення при подоланні стресових ситуацій, спрямованість на пошук відчуттів, тощо), а також отримання інформації про положення дитини в сім'ї, про характер сімейних взаємостосунків, про склад сім'ї, про його захоплення і здібності, про його друзів та інші можливі референтні групи.

·          Інформаційно-просвітницький етап, що є розширенням компетенції підлітка в таких важливих областях, як психосексуальний розвиток, культура міжособових відносин, технологія спілкування, способи подолання стресових ситуацій, конфліктологія і власне проблеми девіантної поведінки з розглядом видів девіантної реалізації, динаміки розвитку девіантного процесу та наслідків.

·          Тренінги особистого росту з елементами корекції окремих особових особливостей і форм поведінки, що включають формування і розвиток навичків роботи над собою [3, 160].

Профілактика девіантної поведінки повинна торкнутися всіх сфер життя підлітка: сім'ї, освітнього середовища, суспільного життя в цілому.

В сім'ї для підлітка значущими чинниками є емоційна стабільність і захищеність, взаємна довіра членів сім'ї. Підліток потребує помірного контролю його дій і помірної опіки з тенденцією до розвитку самостійності та уміння приймати відповідальність за своє власне життя. Роберт Т. і Джина Байярд у зв'язку з цим пишуть: "дивує контраст між тими дітьми, які чинять опір надмірному контролю батьків, і тими, хто не робить цього. Іноді здібна дитина виявляється настільки залежною від рішень, що приймаються батьками, що досягає зрілості абсолютно неготовим до самостійного життя" [7, 52].

У сфері освіти необхідний перегляд деяких підходів у вихованні і викладанні учбових предметів. У зв'язку з проблемою девіантної поведінки актуальні такі сторони шкільного життя, як адекватне учбове навантаження дітей, додання особливої значущості особистому аспекту, що стосується і дитячого, і педагогічного контингенту. Доцільне включення в освітній цикл предметів, інтегрованих курсів, спецкурсів і факультативів, спрямованих на розширення об'єму знань про реальне життя. Дана інформація необхідна для отримання свободи вибору, для розвитку адаптивних здібностей і розуміння важливості уміння жити в реальному житті і вирішувати життєво-важливі проблеми без страху перед дійсністю, і користуючись різноманітними активними стратегіями подолання стресу [28, 201].

Повноцінна профілактика девіантної поведінки не можлива без участі в ній засобів масової інформації – авторитетного і популярного пропагандистського органу. На представників цієї могутньої індустрії повинна бути покладена моральна відповідальність за якість інформаційної продукції та за її зміст. В друкарських виданнях і телепередачах інформація для підростаючого покоління в даний час носить в основному розважальний характер. Діти сприймають засоби масової інформації, особливо телебачення, тільки як розвага, що може відводити їх від проблем реального миру в цілому і проблем підліткового віку зокрема.

В підлітковому віці "вирішальне значення набуває прагнення дітей знайти своє місце в суспільстві" [8, 163], "підлітки прагнуть визначити своє місце в житті, активно шукають ідеал – робити життя з кого?" [8, 165]. У зв'язку з цим, дуже важливо, які зразки поведінки пропонує суспільство. В суспільному житті велику роль може грати система психологічної і соціальної підтримки підлітків, яка забезпечує допомогу молодому поколінню в становленні, в здоровому задоволенні потреб.

Спрямованість на людей - "своєрідна психологічна звертання до людей" в істотній мірі залежить від того, наскільки самі люди, суспільство в цілому спрямоване на підростаюче покоління. Тому формування таких важливих якостей для міжособових відносин, як емпатія, доброзичливість, готовність до співпраці, тощо потрапляє під залежність від готовності суспільства відповідати підліткам тим же [8, 65].

Неоцінимий внесок в профілактику девіантності може внести культура релігійних відчуттів, якщо вона орієнтована не на вихід з реальності тлінного світу, а, навпаки, наділяє людину вищою духовною і етичною силою для протистояння труднощам і девіантним потягам. А також для формування поважного відношення до своєї особистості і осібистостей оточуючих, що є міцним фундаментом для будівництва міжособових відносин.

Особливе місце в профілактичній роботі треба наділяти формуванню круга інтересів підлітка також на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу підлітка – "часу дозвільного існування і неробства" за рахунок залучення до позитивно формуючих особистість занять: читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом, тощо.

При непродуктивній діяльності в період вільного часу – неминучий залучення підлітка до різних видів девіантної поведінки [22, 24].

Висновки до розділу 3

Щоб досягти мети роботи були підібрані методики: на виявлення акцентуйованої поведінки, виявлення показників та форм агресії, та виявлення ранішніх ознак алкоголізму. Вибіркою були студенти коледжу Східноукраїнського національного університету. В дослідження брало участь всього 30 осіб, віком від 15 до 20 років, з них дівчат – 40%(12 осіб), хлопців – 60%(18 осіб).

Згідно методики визначення акцентуйованої поведінки людини були отримані найвищі показники по 3 типам акцентуацій: циклоїдний тип – 60% (18 осіб) випробовуваних: 12 хлопців і 6 дівчат; екзальтований тип – 63,3% (19 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 8 дівчат; емотивний тип – 56,7% (17 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 6 дівчат. Це свідчить про те, що для цих респондентів характерний широкий діапозон ємоційних станів та різка зміна настрою, вчинків і дій без видимих причин.

Згідно методики виявлення показників і форм агресії були отримані найвищи результати по 2 формах агресії: образа – 43,3% (13 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 6 дівчат; аутоагресія – 53,3% (16 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 5 дівчат. Це свідчить про те, що респонденти проявляють заздрості і ненависті до оточуючих, обумовлені відчуттям гніву, виникаючі з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поступає недобре: шкідливо, злобно або безсовісно.

Згідно методики виявлення ранніх ознак алкоголізму були отримані найвищи показники по рівню побутового пияцтва – 40% (12 осіб) випробовуваних: 6 дівчат і 6 хлопців. Це свідчить про те, що рівень молоді, яка зловживає психоактивними речовинами росте щорічно.

Етапами профілактичної діяльності можуть стати наступні складові: діагностичний, інформаційно – просвітницький, тренінги особистого росту.

Висновки

У бакалаврській роботі згідно з поставленої мети дослідження вивчалися питання впливу психоактивних речовин на прояв агресії у підлітків. В ході дослідження були отримані наступні результати:

1. Проведений теоретико-методологічний аналіз проблеми прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою у вітчизняній та зарубіжній літературі. Дану проблематику розробляли: І.С. Кон, А.Е. Лічко, К. Леонгард, Д.Б. Ельконін, Н.Я. Іванов, Б.М. Слуцкин, А.М. Яковльов, В.А. Шаповал та ін. З зарубіжних дослідників та вчених: Ш. Бюлер, Х. Ремшмідт, Г. Фрейд, З. Фрейд, В. Штерн та інші. Теоретичний аналіз робіт показує, що девіантна поведінка - поняття соціально-психологічне, оскільки позначає відхилення від прийнятих в даному конкретно-історичному суспільстві норм міжособових взаємостосунків: дій, вчинків, скоюваних в рамках психічного здоров'я. Девіантна поведінка підрозділяється на дві великі категорії. По-перше, ця поведінка, що відхиляється від норм психічного здоров'я, мається на увазі наявність явної або прихованої психопаталогії. По-друге, ця антисоціальна поведінка, що порушує якісь соціальні та культурні норми, особлива правові.

2. Проаналізовані особливості прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою. В становленні агресивної поведінки можуть грати помітну роль вікові особливості підлітка та соціальні чинники. Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних та інших соціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя підлітків. Підлітки попадають під сильний вплив підліткової групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Алкоголізація і наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Але чи приведе алкоголь до агресії залежатиме від взаємодії між індивідуальними особливостями того, хто вживає алкоголь, психологічними ефектами алкоголю та провокуючими і стримуючими чинниками в конкретній ситуації.

3. Проведене емпіричне дослідження особливостей прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою. Було проведене тестування за допомогою особистих опитувальників: визначення акцентуйованної поведінки людини (методика Леонгарда - Шмішека), виявлення показників і форм агресії (методика Басса – Дарки), виявлення ранніх ознак алкоголізму (опитувальник Яхина – Мендельовіча) ).

4. Зроблений аналіз отриманих даних. В дослідження брало участь всього 30 осіб, віком від 15 до 20 років, з них дівчат – 40%(12 осіб), хлопців – 60%(18 осіб). Згідно методики визначення акцентуьованої поведінки людини були отримані найвищі показники по 3 типам акцентуацій: циклоїдний тип – 60% (18 осіб) випробовуваних: 12 хлопців і 6 дівчат; екзальтований тип – 63,3% (19 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 8 дівчат; емотивний тип – 56,7% (17 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 6 дівчат. Це свідчить про те, що для цих респондентів характерний широкий діапазон емоційних станів та різка зміна настрою, вчинків і дій без видимих причин. Згідно методики виявлення показників і форм агресії були отримані найвищі результати по 2 формах агресії: образа – 43,3% (13 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 6 дівчат; аутоагресія – 53,3% (16 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 5 дівчат. Це свідчить про те, що респонденти проявляють заздрості і ненависті до оточуючих, обумовлені відчуттям гніву, виникаючі з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поступає недобре: шкідливо, злобно або безсовісно. Згідно методики виявлення ранніх ознак алкоголізму були отримані найвищі показники по рівню побутового пияцтва – 40% (12 осіб) випробовуваних: 6 дівчат і 6 хлопців. Це свідчить про те, що рівень молоді, яка зловживає психоактивними речовинами росте щорічно. Для молоді алкоголь засіб для розкріпачення і подолання сором'язливості, від якої страждають багато підлітків, але за цим, нажаль, тягнеться низка проявів хуліганства.

5. Зроблені практичні рекомендації щодо профілактики агресії у підлітків з адіктивною поведінкою. Профілактика девіантної поведінки повинна торкнутися всіх сфер життя підлітка: сім'ї, освітнього середовища, суспільного життя в цілому. Етапами профілактичної діяльності можуть стати наступні складові: діагностичний, включаючий діагностику особових особливостей, які можуть зробити вплив на формування девіантної поведінки (низька стресостійкість, нестійка я-концепція, нездатність до емпатії, підвищений егоцентризм, низьке сприйняття соціальної підтримки, стратегія уникнення при подоланні стресових ситуацій, спрямованість на пошук відчуттів, тощо), а також отримання інформації про положення дитини в сім'ї, про характер сімейних взаємостосунків, про склад сім'ї, про його захоплення і здібності, про його друзів та інші можливі референтні групи; інформаційно – просвітницький етап, що є розширенням компетенції підлітка в таких важливих областях, як психо-сексуальний розвиток, культура міжособових відносин, технологія спілкування, способи подолання стресових ситуацій, конфліктологія і власне проблеми девіантної поведінки з розглядом видів девіантної реалізації, динаміки розвитку девіантного процесу та наслідки; тренінги особистого росту з елементами корекції окремих особових особливостей і форм поведінки, що включають формування і розвиток навичків роботи над собою. Особливе місце в профілактичній роботі треба наділяти формуванню круга інтересів підлітка також на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу підлітка за рахунок залучення до позитивно формуючих особистість занять: читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом, тощо.

Мета дослідження досягнута, всі завдання досліждення розв'язані.

Список використаної літератури

1.         Агеев В.С. Влияние факторов культуры на восприятие и оценку человека человеком // Вопросы психологии. - 1985. - № 3. – С. 135-140.

2.         Алмазов Б.Н. Психическая средовая дезадаптация несовершеннолетних. – Свердловск: Мысль, 1986. – 207 с.

3.         Анисимов Л.Н. Профилактика пьянства, алкоголизма и наркомании среди молодежи. – М.: Юридическая литература, 1988. – 278 с.

4.         Анохина И.П. Биологические механизмы зависимости от психоактивных веществ (патогенез) / Лекции по наркологии. Под.ред. И.Н. Иванца. - М.: Нолидж, 2000. - С. 17.

5.         Асеев В.Т. Мотивация поведения и формы поведения личности. М.: Наука, 1976. – 178 с.

6.         Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: Наука, 1990. – 269 с.

7.         Байярд Р.Т., Байярд Д. – Ваш беспокойный подросток. - М.: Семья и школа, 1995. – 556 с.

8.         Бодалёв А.А. Личность и общение. – М.: Наука, 1995. – 305 с.

9.         Балцевич В.А. Семья и молодежь: профилактика отклоняющегося поведения. - Л.: Университетское, 1989. – 203 с.

10.       Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. – М.: Академия, 2000. – 250 с.

11.       Берн Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М.: Альфа, 1986. – 280 с.

12.       Богомолова Л.В. Подростковая культура: проблемы эстетического воспитания подростков. - М.: Академия, 1988. – 364 с.

13.       Божович Е.Д. Психология особенного развития личности подростка. – М.: Медия, 1969. – 239 с.

14.       Дьяченко М.И. Психология: Словарь-справочник. - Минск: Хэлтон, 1998. – 399 с.

15.       Захаров А.И. Отклонения в поведении ребенка. - М.: МГУ 1993. – 355 с.

16.       Ильин Д.Н. Девиантное поведение детей и подростков. - СПб.: Питер, 1999. – 390 с.

17.       Колесов Д.В. Эволюция и природа наркотизма. – М.: Педагогика, 1991. – 267 с.

18.       Кон И.С. Психология старшеклассника. - М.: Просвещение, 1988. – 260 с.

19.       Кон И.С. Психология ранней юности: книга для учителя. – М.: Просвещение, 1989. – 280 с.

20.       Короленко Ц.П. Аддиктивное поведение. Общая характеристика и закономерности развития. – СПб.: Обозр. психиат. и мед. психол., 1991. - С. 8-1.

21.       Кудрявцев Г.А. Общая психологическая характеристика личности трудных подростков. - Алма-Ата: Наука, 1967. – 243 с.

22.       Личко А.Е., Попов Ю.В. Делинквентное поведение, алкоголизм и токсикомании у подростков. – Москва: ВЛАДОС, 1988. – 405 с.

23.       Макаренко А.С. О воспитании. - М.: Академия, 1988. – С. 47-48.

24.       Максимова Н.Ю. Психологическая профилактика алкоголизма и наркомании несовершеннолетних. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 460 с.

25.       Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения. – М.: МЕДпресс, 2001. – 396 с.

26.       Можгинский Ю.Б. Агрессия подростков: эмоциональный и кризисный механизм. – СПб.: Питер 1999. – 405 с.

27.       Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. - М.: МГУ, 1997. – 415 с.

28.       Невский И.А. Учителю о детях с отклонениями в поведении. - М.: Наука, 1993. – 287 с.

29.       Овчарова Р.В. Технологии образования практического психолога. - М.: ВЛАДОС, 2001. – 349 с.

30.       Основы психодиагностики: Учеб. пособие / Под общ. ред. А.Г. Шмелева. – Р-н-Д.: Феникс, 1996. – 544 с.

31.       Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие / В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Гербачевский и др.; Под общ. ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. - СПб: Питер, 2000. – 560 с.

32.       Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология. – Москва: МГУ, 2000. – 512 с.

33.       Прутченков А.С. Социально-психологический тренинг в школе. - 2-е изд., дополн. и перераб. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. – 640 с.

34.       Психология развивающейся личности / Под ред. Петровского А.В. – М.: Академия, 1987. – 298 с.

35.       Реан А.А. Агрессия и агрессивность личности // Психологический журнал. - 1996. - №5. - С. 3-18.

36.       Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. - М.: ВЛАДОС, 1994. – 430 с.

37.       Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции. – М.: МГУ, 1996. – 401 с.

38.       Сердюкова Н.Б. Наркотики и наркомания. – М.: Феникс, 2000. – 420 с.

39.       Социальные отклонения. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1989. – С. 69

40.       Словарь терминов, относящихся к алкоголю, наркотикам и другим психоактивным средствам. – М.: Академия, 1996. - С. 57.

41.       Словарь практического психолога. – Минск: Харвест, 1997. – 609 с.

42.       Собкин В.С., Абросимова З.Б., Адамчук Д.В., Баранова Е.В. Проявление девиации в подростковой субкультуре // Вопросы психологии. - 2004. - № 3. – С. 3-18.

43.       Степанов В.Г. Психология трудного школьника. – Москва: Феникс, 1998. – 469 с. 44.       Сурков А. Семейные войны // Стрела. - №14 (143). – С. 6.

45.       Фельдштейн Д.И. Проблемы возрастной и педагогической психологии. – М.: Академия, 1995. – 307 с.

46.       Фрейд А. Психология "Я" и защитные механизмы // Фролов Ю.И. Психология подростка. - М.: Феникс, 1997. - С. 64 –90.

47.       Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. - М.: Попурри, 1998. – 552 с.

48.       Фром Э. Человек для себя. – Минск: Хэлтон, 1992. – 310 с.

49.       Шипицына Л.М. Диагностика наркомании у подростков группы риска // Мир детства. – 2002. - № 1. - С. 29 – 30.

50.       Эльконин Д.Б. Возрастные особенности младших подростков. - М.: МГУ, 1967. – С. 17-30.