Характеристика елементів соціальної інфраструктури України
Основні етапи формування і оцінка сучасного рівня соціальної інфраструктури України
Регіональні особливості та територіальні відмінності соціальної інфраструктури України
Пріоритетні завдання та механізми соціальної інфраструктури України на майбутні роки
Навигация
Основні етапи формування і оцінка сучасного рівня соціальної інфраструктури України
Соціальна інфраструктура України
82544
знака
0
таблиц
0
изображений
3. Основні етапи формування і оцінка сучасного рівня соціальної інфраструктури України
До складу соціальної інфраструктури входять освіта, наука, культура і мистецтво, охорона здоров'я, побутове обслуговування, торгівля, зв'язок, житлове будівництво, транспорт для перевезення пасажирів тощо.
Рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи. За даними Національної доповіді про розвиток людини ПРООН валовий показник охоплення навчанням у 2005 р. в Україні становить 79,6% (для порівняння: в середньому по світу - 65%, по країнах, які розвиваються, - 61%, високорозвинених країнах ОЄСР - 94%, в країнах Східної Європи та СНД - 77%). Зрушення, що відбулися між останніми переписами населення, свідчать про суттєве поліпшення освітнього складу населення. Істотно (на 57,5%) зросла і чисельність випускників вузів, що дозволяє оптимістично оцінювати дальші зміни.
Більш освіченим є міське населення, яке значною мірою поповнюється за рахунок навчальної та післянавчальної міграції сільської молоді. Так, питома вага осіб з вищою (включаючи базову та неповну вищу) освітою серед міського населення у 2004 р. становила 37,9% (у 1989 р. - 34,5%), а серед сільського - 17,7% (у 1989 р. - 13,3%). Натомість частка осіб, які не мають навіть повної загальної середньої освіти, серед міського населення у 2005 p. становила 27,3%, а серед сільського - 47,3% (у 1989 р. - відповідно 35,8% та 60,4%) [15, c.295-296].
За останні 15 років відбулися відчутні зміни в "насиченості" населення студентами та учнями. Так, з 1990 р. кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів на кожні 10000 населення зменшилася з 1373 до 1269, професійно-технічних закладів зі 127 до 104, а студентів вищих навчальних закладів на ту саму кількість населення стало більше у 1,6 раза - відповідно 316 та 512 осіб. У 2005 р. 720 тис. підлітків отримали базову, а понад 526 тис. - повну загальну середню освіту, що відповідно на 13% та 46% більше, ніж 8 років тому.
Звертає на себе увагу поступове збільшення питомої ваги випускників 9-х класів, які продовжують навчання для здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах: з 62% у 1996/97 до 69% у 2003/04 навчальному році [15, c.296-297].
Серед факторів, які негативно впливають на навчальний процес, слід відзначити недостатню забезпеченість сучасними підручниками та наочним приладдям, а також низький рівень комп'ютеризації, оскільки школи здебільшого оснащені морально і фізично застарілими комп'ютерами або (особливо в сільській місцевості) взагалі їх не мають. Основною причиною такого стану є недостатнє фінансування державних навчальних закладів.
Наявність ефективної системи підготовки нових працівників, які б відповідали сучасним вимогам до кваліфікованої робочої сили, є обов'язковою умовою економічної стабільності суспільства.
Підготовку кваліфікованих робітників у 2005 р. здійснювали 953 професійно-технічних заклади, в них здобували професію 483 тис. осіб. За останні роки число зазначених закладів і чисельність учнів в них зменшилися в основному за рахунок ліквідації або реорганізації закладів, які втратили соціально-економічну перспективу в регіонах або мали слабку матеріальну базу. Скорочення кількості учнів зумовлено передусім зменшенням потреб підприємств у новій робочій силі та збільшенням числа учнів старших класів, що продовжують навчання в школі [22].
Статистичні дані підтверджують, що чоловіки та жінки в Україні мають рівний доступ до вищої освіти. Так, серед студентів вищих навчальних закладів, які здобувають вищу освіту, жінок традиційно трохи більше половини (у 2005/2006 н.р. -54%) [22].
У системі доступу громадян для здобуття вищої освіти все відчутніший вплив ринкової економіки. З кожним роком збільшується питома вага студентів, зарахованих до вищих навчальних закладів для навчання на платній основі. Так, якщо у 1995/1996 н.р. для навчання за рахунок фізичних та юридичних осіб було прийнято двох з десяти студентів (18%), то у 2005/2006 - вже шість з десяти (60%) [22].
Випуск фахівців різного рівня вищими навчальними закладами країни щороку збільшується: у 1990 р. вони налічували 366 тис, у 2004 р. - 422 тис, у 2005 р. - 579 тис. Із загальної кількості осіб, підготовлених вищими навчальними закладами у 2005/06 н.р., 31 тис. отримали кваліфікацію магістра, 213 тис. - спеціаліста, 147 тис. - бакалавра, 184 тис. - молодшого спеціаліста. Крім того, понад 5 тис. осіб отримали робітничу професію. Особливо виділяються темпи зростання випуску фахівців з економічних та юридичних спеціальностей [22].
4. Динаміка соціальної інфраструктури України у системі РПС
У 2005 р. кількість центрів (відділень) реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів, підпорядкованих місцевим органам праці та соціальної захисту населення, становила 296 установ, з яких понад 20 центрів професійної реабілітації інвалідів здійснюють професійне навчання за 32 робітничими професіями.
Упродовж 2005 р. забезпечено стале функціонування 316 будинків-інтернатів та 746 територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Розвивається мережа відділення територіальних центрів, у 2005 р. їх кількість зросла з 1931 до 1979.
Порівняно з 1 січня 2005 р. чисельність людей похилого віку та інвалідів, які проживають у будинках-інтернатах системи, збільшилася майже на тисячу осіб – на сьогодні налічується вже 53,3 тис. таких громадян.
У 2005 р. в санаторіях сфери управління Мінпраці оздоровлено понад 26,3 тис. осіб та в санаторіях, переможцях тендерних торгів – 9053 особи із числа інвалідів, ветеранів війни, що на 2 тисячі більше ніж у 2004 році.
Але, на жаль, питання оздоровлення інвалідів та ветеранів залишається проблемним: у 2005 р. оздоровлення потребувало 322 тис. осіб, тобто фактично оздоровлено лише 11% від загальної потреби.
Протягом 2005 р. утворено 5 будинків нічного перебування на 168 місць (у Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Херсонській областях), де впродовж року надано послуг 1893 особам, та 8 спеціально відведених місць для надання послуг особам, які не мають житла (на 220 місць), отримали послуги – 1762 особи. У Києві функціонують Будинок соціального піклування (для нічного перебування), Центр соціальної адаптації для жінок, які не мають визначеного місця проживання, Центр соціальної адаптації престарілих, інвалідів та інших осіб, які не мають постійного місця проживання.
На початок 2006 р. в країні функціонує 20,6 тис. загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі 14,2 тис. - у сільській місцевості; в яких відповідно навчаються 5207,2 тис. учнів, у т.ч. 1812,8 тис. - у сільській місцевості або 34,8%.
Попри негативні тенденції із закриттям шкіл, у 2005 р. введено в експлуатацію 44 нові школи (на 12 більше, ніж у попередньому році) на 12074 учнівських місць. З них 38 – на селі [7].
У 2005 р. стовідсотково забезпечено підручниками учнів 1-5-х класів, всього надруковано майже 8 млн. підручників на суму 76,5 млн. гривень.
У загальній середній освіті упродовж 2004/2005 навчального року 8658 учнів випускних класів взяли участь у тестуванні з математики, історії, української мови та економіки на добровільних засадах.
У професійно-технічній освіті за рахунок інвестицій (понад 1 млн. грн.) створено та оновлено навчально-виробничу базу 20 майстерень училищ будівельного профілю. Розроблено 115 проектів державних стандартів професійно-технічної освіти. Здійснюється робота щодо їх апробації у професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ) та на виробництві. Переглянуто та структуризовано державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ.
Здійснювалась підготовка робітничих кадрів за 530 професіями.
Особливу увагу було приділено питанням цільового прийому сільської молоді. Кількість сільської молоді порівняно з 2004 р. зросла на 4300 осіб (17,7%).
Важливі зміни відбулися у вищій освіті, зумовлені приєднанням України у травні 2005 р. до Болонського процесу. Запроваджено кредитно-модульну систему організації навчального процесу на перших курсах вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, підготовлено програми навчання (експериментальні навчальні плани), адаптовано до європейських вимог вищої освіти окремі документи (інформаційний пакет, академічна довідка, додаток до диплома) [7].
У сучасній Україні роль національної культури набуває ключового значення, а отже - зростає і значення державної політики у сфері культури.
Упродовж 2005 р. Верховною Радою прийнято закони щодо врегулювання правових питань культурної галузі, зокрема: “Про театри і театральну справу” (від 31.05.05 № 2605); “Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 р.” (від 03.03.05 № 2460); “Про тимчасову заборону приватизації об’єктів культурної спадщини” (від 01.02.05 № 2391); “Про внесення змін до Закону України “Про позашкільну освіту”(щодо наповнюваності груп в школах естетичного виховання)” (від 02.06.05 № 2626-15); та постанову “Про недопущення закриття об’єктів соціально-культурного призначення в сільській місцевості”(щодо збереження існуючої мережі закладів культури) (від 06.09.05 № 2848).
Протягом 2005 р. Кабінетом Міністрів затверджено Заходи щодо збереження, ремонту та реставрації об’єктів Національного заповідника “Замки Тернопілля” (постанова від 26.05.05 № 383), утворено наглядову раду Національного заповідника “Замки Тернопілля” (розпорядження від 13.04.05 №100), затверджено Комплексну програму збереження та використання палацово-паркового комплексу у селищі Вишнівець Збаразького району Тернопільської області на 2005-2010 роки (постанова від 14.09.05 № 914).
Державному історико-архітектурному заповіднику у м. Збаражі надано статус національного (Указ Президента України від 15.01.05 № 35/2005) [7].
З метою забезпечення проведення упорядження місць і населених пунктів України, невідкладних протиаварійних та ремонтно–реставраційних робіт на об’єктах, вулицях і площах для підготовки до відзначення 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка прийнято розпорядження Кабінету Міністрів від 17.12.05 №532-р.
Фактично у 2005 р. на забезпечення виконання державного замовлення в галузі кінематографії спрямовано 26,5 млн.грн., що становить 80% до планових призначень. У виробництві було 77 кіновідеофільмів, на кінець року завершено виробництво 36.
Для забезпечення права кожної дитини на виховання у сімейному оточенні створювались дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї. Упродовж 2005 р. створено 19 дитячих будинків сімейного типу та 64 прийомні сім’ї. За оперативними даними, станом на 1 січня 2006 р. в Україні налічувалось 149 дитячих будинків сімейного типу та 180 прийомних сімей (в яких виховується понад 1,3 тис. дітей).
З метою підвищення ефективності державної політики щодо захисту дітей прийнято Закон “Про організаційно-правові умови соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” (від 13.01.05 № 2342) та Указ Президента України “Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей” (від 11.07.05 № 1086).
Постановою Кабінету Міністрів від 27.12.05 №1291 затверджено Типове положення про соціально-реабілітаційний центр - дитяче містечко, яке являє собою заклад соціального захисту для проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, безпритульних дітей, віком від 3 до 18 років, надання їм комплексної соціальної психологічної, педагогічної, медичної, правової допомоги та їх подальшого влаштування.
За період літньої оздоровчої кампанії 2005 р. в Україні організованими формами оздоровлення та відпочинку охоплено близько 3 млн. дітей (50 % дітей шкільного віку). У дитячих оздоровчих закладах відпочило 2,4 млн. дітей, в санаторно-курортних закладах – майже 595,9 тис. дітей. У першу чергу оздоровлювались діти соціально вразливих категорій, зокрема: 90,2 тис. дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; 100,3 тис. дітей, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС; 576,6 тис. дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей та 24,6 тис. дітей-інвалідів.
Розвиток туристичної та курортної галузей України упродовж останніх трьох років характеризується позитивною та сталою динамікою. Створення нового іміджу українського турпродукту, конкуренто-спроможного в нашій державі та за кордоном. комплексний підхід до розвитку туризму та курортів на регіональному рівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері, зокрема сільського зеленого туризму, зумовили неухильне зростання кількості туристів та обсягів наданих їм послуг [7].
Протягом 2005 р. Україну відвідало 17,6 млн. іноземних туристів, за кордон виїжджало 16,5 млн. українських туристів.
Введення безвізового режиму в’їзду до України громадян європейських та ряду інших держав світу сприяло збільшенню в’їзних туристичних потоків загалом на 14% Зокрема, кількість подорожей в Україну громадян країн ЄС у 2005 р. становила 6,3 млн. осіб, що на 36 % більше аналогічного показника 2004 року.
За попередніми даними, у розвиток туристично-рекреаційної інфраструктури було вкладено понад 1 млрд. грн. з яких більшість - власні кошти підприємств, понад 32 % - кошти внутрішніх та іноземних інвесторів.
За даними ліцензійного реєстру суб’єктів туристичної діяльності на 1 січня 2006 р. ліцензії на туроператорську діяльність отримало 3449 суб'єктів господарювання, з них у 2005 р. видано ліцензій на туроператорську діяльність - 1333, на турагентську діяльність - 2116.
Здійснюється інтеграція України у світовий туристичний ринок. Станом на 1 січня 2006 р. укладено 40 міжнародних угод, у тому числі 9 - з країнами ЄС. Готуються до підписання ще близько 30 міжнародних угод з країнами, що є перспективними для України туристичними ринками. 18 жовтня 2005 р. Україна стала членом Європейської туристичної комісії (ЄТК).
Похожие работы
... ірності та принципи, що лежать в основі розвитку і розміщення соціальної інфраструктури; систематизовано фактори, що визначають формування, використання і розвиток соціальної інфраструктури на державному і регіональному рівнях в умовах ринкових відносин. Розвиток методології дозволяє на підґрунті накопиченого досвіду визначити ряд зв’язків і наслідків, що з них випливають, та попередити деякі ...
... галузь, яка забезпечує першочергові потреби населення та суттєво впливає на створення необхідних умов для функціонування всього господарства області. ІІ РОЗДІЛ СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА В СИСТЕМІ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСТА Соціальна інфраструктура - це комплекс галузей народного господарства, пов’язаних з відтворюванням населення i робочої сили i забезпечуючих необхідну якість i рівень життя ...
... регіон", а також зміст горизонтальних зв'язків між окремими територіями, підприємствами, колективами тощо. Завдяки цьому існують сприятливі умови для аналітико-діагностичної оцінки існуючого стану соціальних відносин, оцінки рівня життя людей, а також для прогностичного, нормативно-цільового визначення перспектив соціального розвитку. Соціальні процеси на регіональному рівні формуються на основі ...
... мінімуму, встановленого для працездатної особи; 1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи. 1.3 Формування бюджету фонду обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система ...
0 комментариев