Регіональні особливості та територіальні відмінності соціальної інфраструктури України

5. Регіональні особливості та територіальні відмінності соціальної інфраструктури України

Проаналізуємо регіональні особливості та територіальні відмінності соціальної інфраструктури України.

За кількістю вищих навчальних закладів та охопленням молоді вищою освітою Донеччина посідає третє місце в Україні після таких всесвітньо відомих вузівських центрів, як Київ та Харків. Найвідоміші вищі навчальні заклади Донеччини — Донецький національний університет, Донецький національний технічний університет, Донецький державний медичний університет, Приазовський державний технічний університет, Донбаська державна машинобудівна академія, Горлівський та Слов'янський державні педагогічні інститути, Донецька державна академія, Донецький державний університет економіки та торгівлі ім. М. Туган-Барановського, Донбаська державна академія будівництва і архітектури та ін. Наймолодшими, але не менш відомими в нашій країні та за її межами є Донецька державна академія управління та Донецький державний інститут штучного інтелекту.

Останніми роками активно розвивається і сектор недержавних вузів Донеччини III-IV рівнів акредитації. Більшість приватних вузів дістали право видавати випускникам дипломи державного зразка.

Основні тенденції розвитку вищої освіти регіону зумовлені її уніфікацією з європейською та світовою системами, що виявляється у впровадженні багаторівневої системи освіти та скороченні терміну підготовки фахівців вищої кваліфікації.

На початок 2005/06 навчального року підготовку фахівців вищої кваліфікації в Донецькій області здійснювали 26 вищих навчальних закладів III—IV рівня акредитації (в т.ч. 16 державних), в яких навчалося 120, 4 тис. студентів, з них 72,1 тис. — на денному відділенні.

Підготовку молодших спеціалістів у Донецькій області здійснюють 68 вищих навчальних закладів І-II рівня акредитації (з них 4 недержавні), в яких навчається 51,1 тис. студентів.

У навчальному процесі вузів усіх рівнів акредитації зайнято 9,1 тис. штатних викладачів. Навчання здійснюється переважно російською мовою (76,8 % усіх студентів). За 2006 р. частка студентів, що навчаються українською мовою, зросла з 20,5 % до 23,2 %.

У системі вищої освіти Донецької області діє три проекти програми «Tacis» Європейського Союзу — «Навчальний курс з прикладної соціальної політики», «Розробка та впровадження річної програми з підготовки магістрів з економетрії» та «Розповсюдження інновацій в життєздатній економіці». Проекти реалізуються на базі двох вузів — Донецького національного університету та Донецького державного університету економіки та торгівлі ім. Туган-Барановського. Завданням цих двох навчальних центрів має стати інтеграція наукового потенціалу Донбасу в загальноєвропейське співтовариство [9, c.332-333].

У Донецькій області створено мережу закладів освіти, яка задовольняє потреби населення у формах, профілях та мовах навчання підростаючого покоління, у розвитку творчої особистості дитини, реалізації її природних здібностей.

Удосконалення системи освіти передбачає пошук шляхів її подальшого розвитку в області, розробку нових підходів до навчання та виховання, розширення можливостей отримання випускниками базової освіти, рівень якої має бути вищим за програмний мінімум.

У Луганській області мережа навчальних закладів загальної середньої освіти складається з 809 загальноосвітніх закладів, де навчаються 285,8 тис. учнів, або 98,9 % дітей шкільного віку. Серед закладів загальної середньої освіти 11 гімназій, 9 ліцеїв, 1 колегіум, 15 навчально-виховних комплексів. Функціонують 15 спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з фізичними та психічними вадами. Крім комунальних загальноосвітніх закладів створені і діють 13 приватних. Для громадян, які не змогли здобути середню освіту своєчасно і мають бажання вчитись, працюють 8 вечірніх шкіл.

Із 809 загальноосвітніх закладів 214 проводять навчання українською мовою (32,2 тис. учнів), 494 — російською і в 315 школах є класи з викладанням українською і російською мовами. Крім того, в російськомовних школах відкрито класи навчання українською мовою. Всього українською мовою навчається 22,5 % (64,2 тис.) учнів.

Станом на 01.01.07 р. в Луганській області функціонувало 75 професійно-технічних навчальних заклади (ПТНЗ), 67 із яких II атестаційного рівня, 8 — III атестаційного рівня та філії. Контингент учнів і слухачів ПТНЗ області становить 36997 осіб.

Пріоритетні напрями наукових розробок у регіоні:

- екологічно чиста енергетика;

- реалізація проектів енергозберігаючих технологій;

- реконструкція, модернізація, технічне переозброєння базових галузей господарства, вугільної промисловості, металургії, машинобудування, енергетики;

- нові речовини і матеріали;

- дослідження в галузі фізико-математичних, хімічних, економічних та медичних наук;

- перспективні інформаційні технології;

- прилади комплексної автоматизації;

- системи зв'язку;

- виробництво, переробка і зберігання сільськогосподарської продукції;

- здоров'я людини;

- охорона навколишнього середовища.

У системі охорони, здоров'я Донецького економічного району діють обласні, міські, районні лікувальні заклади, діагностичні центри, спеціалізовані лікарні, станції та відділення швидкої медичної допомоги — всього 1486 одиниць. У відділеннях профілактики захворювань щорічно проходять профогляди до 95% населення області. Особлива увага приділяється інвалідам та учасникам Великої Вітчизняної війни, а також постраждалим на Чорнобильській ЛЕС. У лікарнях 64440 лікарських ліжок.

У регіоні працює понад 30 тис. лікарів усіх спеціальностей, з яких до 8 тис. мають вищу категорію, а більш як 250 — учений ступінь кандидата або доктора медичних наук [9, c.334-335].

Для надання висококваліфікованої медичної допомоги на базі обласних лікувальних закладів створено спеціалізовані центри:

- Донецький центр мікрохірургії ока;

- Донецький центр хірургічного гемодіалізу і трансплантації нирки;

- Донецький центр баротерапії;

- Донецький центр мінімальної інвазійної терапії;

- Донецький центр ендоурології та літотрипсії;

- Донецький торакальний центр;

- Донецький регіональний діагностичний центр та ін.

Велику профілактичну та лікувальну роботу в районі проводить Донецька клінічна туберкульозна лікарня. Тільки тут в Україні проводяться усі види операцій на органах грудної порожнини, на суглобах та хребті. На базі Донецької обласної дитячої лікарні організовано неонатальний центр, що визначений як навчальний центр реанімації немовлят. Медичний центр «Ісіда-Дон-IVF» — сучасна установа, що спеціалізується на лікуванні різних форм безплідності.

27 лютого 2001 р. в Донецьку відкрився Центр здоров'я шахтарів при міській лікарні № 25. Це стало можливим завдяки сприянню міжнародного альянсу охорони здоров'я за підтримки Агентства міжнародного розвитку (США).

В Амвросіївському, Костянтинівському, Красноармійському та Старобешівському районах створено родинні лікарські амбулаторії. В Маріуполі на базі міської лікарні почав діяти Центр охорони зору у дітей, тут же створено територіальне акушерсько-педіатричне об'єднання. Медико-генетичні центри для забезпечення якісної передпологової діагностики вроджених пороків розвитку з'явилися в Маріуполі та Краматорську, в Макіївці відкрився обласний Будинок малюка для ВІЛ-інфікованих дітей. У 2002 р. введені в експлуатацію стаціонарне відділення на 150 ліжок і поліклініка Попаснянскої районної лікарні, перша черга гінекологічного корпусу Біловодської центральної районної лікарні, Хоспис при обласному онкологічному диспансері, Луганський будинок дитини № 2.

В економічному районі закладено новий напрям охорони здоров'я — впроваджено систему роботи сімейних лікарів.

У 2005 р. в Донецькому економічному районі діяло 3355 масових бібліотек та універсальна бібліотека, 1145 клубних закладів, 45 музеїв, 11 театрів, 2 філармонії, 200 шкіл естетичного виховання дітей. У Донецькій області 7 вищих мистецьких навчальних закладів: Державна музична академія ім. С.С. Прокоф'єва, музичні училища (в Артемівську, Дзержинську, Донецьку, Маріуполі), художнє училище та училище культури (м. Донецьк).

Життєвий рівень населення Придніпров'я низький, більшість людей живуть за межею бідності. Номінальні грошові доходи зростають повільніше, ніж ціни на товари і послуги [9, c.336-337].

У соціальній сфері створюється близько 1/5 валової доданої вартості району, у якій матеріально-побутові послуги становлять близько 2/3, соціально-культурні — 1/3. Тут зосереджено майже 25 % трудових ресурсів.

За останні роки значно скоротилися інвестиції в соціальну сферу, зросли обсяги платних послуг, особливо побутових. Значно скоротився обсяг роздрібного товарообороту. Стало менше закладів культури, установ відпочинку, а також; місць у санаторіях та пансіонатах відпочинку, житлового й соціально-культурного будівництва.

Значно менше дітей нині відвідують заклади дошкільного виховання. Скоротилась мережа клубів і бібліотек, лікарняних установ, зменшилися ліжковий фонд і потужності амбулаторно-поліклінічних закладів.

У Північно-східному економічному районі на початок 2004/05 н. р. було 85 вищих навчальних закладів І-II і 53 — III-IV рівнів акредитації. Серед них Харківський національний університет; педагогічний, медичний, сільськогосподарський, інженерно-будівельний університети в Полтаві; педагогічний, сільськогосподарський, фізико-технологічний університети в Сумах; 2615 загальноосвітніх навчальних закладів, з них 54 загальноосвітні заклади нового типу (ліцеї, гімназії), 29 державних музеїв. У Полтаві діють гравіметрична обсерваторія, інститут вагонобудування та інститути атомного і енергетичного насособудування, компресорного машинобудування в Сумській області. В Харкові для координації та розвитку фундаментальних наукових досліджень функціонує Північно-Східний науковий центр АН України [9, c.338-339].

Однією із складових соціальної інфраструктури є інтелектуальний потенціал. Рівень освіти в Харківській області відносно високий. В індустріальних районах частка тих, хто має вищу і середню освіту, більша, ніж в індустріально-аграрних чи аграрних. Склалася певна територіальна диференціація і в рівні вищої освіти. Простежується тенденція до зменшення кількості учнів у загальноосвітніх навчальних закладах і збільшення кількості студентів у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.

Економічна криза істотно вплинула і на сферу культури. Кількість місць у закладах культури або залишається на попередньому рівні (Полтавська область), або зменшується (Харківська і Сумська), причому це явище має істотні регіональні відмінності. Так, кількість місць у закладах культури клубного типу найвища в Полтавській області (17 місць на 100 осіб населення), найнижча — у Харківській (7 місць). Зменшується книжковий фонд бібліотек, особливо в Харківській області, де кількість примірників книг з 908 (на 100 осіб) в 1985 р. зменшилася до 859 у 2005 р.

Невтішна ситуація із забезпеченням кіноустановками. Кількість місць у залах для глядачів стаціонарних кіноустановок зменшилася в Сумській області від 15 в 1985 р. до 0,5 в 2005 р. з розрахунку на 100 осіб населення. Через фінансові проблеми, нерентабельність кінозалів істотно зменшилася кількість кіносеансів (від 17 у Полтавській, 18 у Сумській, 14 у Харківській областях у 1985 р. до відповідно 0,1; 0,1 та 0,4 у 2005 р. з розрахунку на одного жителя). Аналогічна картина із відвідуванням музеїв, театрів, концертів. Наприклад, театри у Сумській області у 1985 р. відвідували 35 осіб із 100, а в 2005 р. — 8, у Полтавській області — відповідно 31 і 2. До речі, у Полтаві й досі немає сучасного концертного залу (планується переобладнати для цього кінотеатр «Полтава»).

У розвитку регіонів на сучасному етапі важливе значення мають інвестиційні процеси. У господарський комплекс Швнічно-Східного економічного району в 2005 р. інвестовано 2557 млн. грн., у т.ч. в економіку Полтавської області 893 млн. грн., Харківської — 1193 млн. грн., Сумської — 471 млн. грн. Зарубіжні інвестори на кінець 2002 р. вклали $ 447,6 млн. найбільше — в Харківську ($ 164,1 млн.) та Полтавську ($ 155,9) області, в Сумську — $ 127,6 млн. Зворотне інвестування було значно меншим (приблизно $ 44 млн. й то переважно за рахунок Харківської обл.).

Найбільший інтерес у зарубіжних інвесторів викликає харчова промисловість — 7,1 % та паливна — 49,9 % від загального обсягу вкладень у цю галузь. Найреальнішим внутрішнім інвестором є комерційні банки. Однак через низький рівень економічної діяльності підприємств фінансові активи банків знижуються і відповідно збільшується кількість збанкрутілих банківських установ. У районі одна банківська структура припадає на 100 тис. населення (у Полтавській обл. — 177 тис, у Харківській — 20,4 тис). Для порівняння — у країнах з розвиненою ринковою економікою на один банк припадає 6-8 тис клієнтів [9, c.350-351].

Сприятливі кліматичні умови, мальовничі ландшафти, лісиста місцевість у Сумській, густа річкова мережа у Полтавській області створюють курортний потенціал регіону: 45 санаторіїв та пансіонатів, 16 туристичних бюро подорожей та екскурсій, 8 і ристичних баз (найбільші «Новосанжарська» в Нових Санжара «Сонячна» в с Липовому Глобинського району, «Бузковий гай» у с Горбанівці та «Кротенківська» в с. Кротенках Полтавського району, «Кияниця» Сумського району, «Ярославна» в Путивлі, «Васищеве» Харківського, «Лиман» Зміївського районів).

Особливе значення мають мінеральні води Полтавщини, зокрема в Миргороді, Великобагачанську, Нових Санжарах, Хоролі. Зі хімічним складом вони належать до гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвих і хлоридно-натрієвих, слабко мінералізовані. Серед курортів користуються популярністю Миргород, Березівські Мінеральні Води Дергачівського району, Рай — Оленівка Харківського, курортна місцевість Ліщинівка Кобеляцького районів. Для лікування використовуються торфові грязі, зокрема гіпсові купоросні торфи. Середня мінералізація їх грязьового розчину становить 2-3 г/л. Доцільно зосередити увагу на розширенні і поглибленні індустрії туризму. Розгалужену, але дещо занедбану мережу для розвитку туризму становлять пам'ятки історії та культури, близько двох тисяч з яких можна задіяти як об'єкти огляду для розробки маршрутів екскурсій і турів. З огляду на це може бути доцільним поєднання організованого і самодіяльного туризму, як внутрішнього, так і міжнародного.

Соціальна сфера Столичного економічного району охоплює систему установ сфери послуг, призначення якої — задовольняти фізичні й духовні потреби населення. Об'єкти соціальної сфери не беруть безпосередньої участі у виробництві матеріальних благ, проте забезпечують необхідні умови для формування виробництва і життя людей. Наявність у регіоні розвиненої соціальної сфери сприяє розширенню економічної бази, припливу населення. Найвищий рівень розвитку цієї сфери в урбанізованих регіонах, найменший — в областях з високою часткою сільського населення, переважанням серед міських поселень малих міст і селищ міського типу. Це підтверджують показники локалізації основних невиробничих фондів, які становлять у Житомирській області 0,41; Київській 2,81; Чернігівській 0,43.

Найвища концентрація основних фондів соціальної сфери у Київській області, де найвищий виробничий і рекреаційний потенціали, а також розміщена столиця України — центр управління державою, науки, культури, охорони здоров'я і т. ін. У Житомирській і Чернігівській областях, рівень економічного розвитку яких порівняно невисокий, показники соціального потенціалу (індекс локалізації < 0,5) одні з найнижчих в країні. Це підтверджується і рівнем послуг, наданих тут населенню закладами та підприємствами сфери послуг. У Київській області обсяг послуг з розрахунку на одного жителя є одним з найвищих в Україні (більший він тільки у Причорноморському регіоні) [9, c.355-356].

У районі налічується 2379 постійних дошкільних закладів, з яких близько 60% у місті Києві та Київській області; 3109 середніх закладів освіти з 907 тис. учнів. Скорочення фінансування закладів освіти призвело до того, що лише за 2005 р. в районі ліквідовано 24 школи, переважно в Чернігівській та Житомирській областях.

Разом з тим відвідування закладів культури населенням з року в рік скорочується. Найвищий його рівень у Києві з його провідними театрами, музеями, бібліотеками, які відвідує велика кількість гостей столиці.

Серед галузей соціальної сфери важливою є охорона здоров'я. У районі працюють 37,8 тис. лікарів (по 50 лікарів на 10000 осіб проти 47 по Україні). Кількість лікарняних ліжок з розрахунку на 10000 осіб (за винятком Житомирської області) теж значно вища, ніж у середньому по Україні. Мережа закладів охорони здоров'я охоплює велику кількість лікарень, амбулаторно-поліклінічних закладів, санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, інтернатів для старих людей та інвалідів.

До соціальної сфери належать також торгівля (державна, кооперативна, приватна) і підприємства масового харчування. На їх розміщення впливають особливості розселення в країні. Міста, селища міського типу й великі села є торговельними центрами для навколишніх сіл. У віддалених невеликих селах північної частини району рівень торгових послуг найнижчий.

Обсяг роздрібного товарообігу в 2005 р. становив 94584,6 млн. грн., або 33% від загальнодержавного. З розрахунку на одного жителя він найвищий у м. Києві (втричі більший за середній показник по Україні). У структурі роздрібного товарообороту переважають продовольчі товари (52,0 %), серед яких — одяг, трикотажні вироби, взуття, тканини, товари культурно-побутового та господарського призначення.

Важливою галуззю соціальної сфери є побутове обслуговування (послуги з ремонту, пошиття одягу, взуття, трикотажних і шкіряних виробів, ремонту телерадіоапаратури, побутової техніки, а також послуги перукарень, лазень, хімчисток, інших установ). Обсяг платних послуг становить 4007,0 млн. грн. У міських поселеннях району обсяг їх з розрахунку на одну людину майже втричі вищий, ніж у сільській місцевості. У значній кількості сіл зовсім немає побутових установ, а ті, що є, надають мало послуг через низьку платоспроможність населення.

Майже всі підприємства побутового обслуговування мають недержавну форму власності. Обсяги їх діяльності цілком залежать від рівня доходів населення [9, c.357-358].

Житлово-комунальне господарство — галузь соціальної сфери, яка займається обслуговуванням житлового фонду. Цей фонд у районі становить 161,0 млн. м2 загальної площі житла, 3/4 його перебуває у власності громадян. Забезпеченість житлом населення району трохи вища, ніж; загалом по Україні, і становить 22,9 м2, в міських поселеннях — 20,5 м2, в сільській одного жителя, в т.ч. місцевості — 24,5 м2.

Благоустрій житлового фонду дуже неоднорідний. Найвищий він у містах і містечках південної частини району, де більшість жител газифіковано, забезпечено водогоном і каналізацією, центральним опаленням. Водночас значна кількість сіл, особливо поліської частини району, такими послугами не охоплена.

До важливих галузей нематеріального виробництва слід віднести також фінансову сферу, через яку здійснюються обіг грошей, кредитування, вкладення, інвестування. На території району і зокрема м. Києва розміщені центральні офіси більшості вітчизняних і зарубіжних банківських установ, які діють на фінансовому ринку України, тому 96 % кредитних вкладень банків у державі припадає на м. Київ і Київську область.

Невиробнича сфера Подільського економічного району перебуває у тісному зв'язку з виробничою. До її складу входять освіта, наука, культура і мистецтво, охорона здоров'я, побутове обслуговування, торгівля, зв'язок, житлове будівництво, транспорт для перевезення пасажирів тощо.

В районі діє 3092 загальноосвітні школи, в яких працює понад 59,8 тис. учителів і навчається 634 тис. учнів. Кількість учнів у школах, починаючи з 70-х років, зменшується. Причиною цього є негативна демографічна ситуація. Крім того, щоразу більша частка учнів старших класів середніх шкіл переходить на навчання в профтехучилища, вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації.

Позашкільних дитячих закладів у районі понад 200. Це станції юних натуралістів, туристів, техніків, спортивні, художні та музичні школи, центри дитячої творчості та ін.

Дошкільне виховання здійснюється у дитячих садках і яслах, яких на території економічного району близько 2000. Більше половини з них функціонують.

Розміщення закладів на території району більш-менш рівномірне. Найвідоміші з них торговельний, кооперативний, радіоприла-добудівний технікуми в Тернополі, політехнічний коледж;, комерційний та кооперативний технікуми в Хмельницькому, агротехнічні коледжі в Бережанах і Борщеві, сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку в Шепетівці, індустріальний, будівельний, планово-економічний технікуми в Кам'янці-Подільському, педагогічний коледж у Чорткові, медичне й педагогічне училища у Чорткові, вище училище культури в Теребовлі. Профтехучилища, які готують спеціалістів для сільського господарства, розміщені переважно в містечках і великих селах району.

Вищих навчальних закладів освіти І і II та III і IV рівнів акредитації 78, у них навчається 105,1 тис. студентів стаціонарної та заочної форм навчання. Найвідоміші серед них Вінницька політехнічна академія, Тернопільська академія народного господарства, Кам'янець-Подільська сільськогосподарська академія, Вінницька медична академія.

Наука в економічному районі розвивається у вищих навчальних і наукових закладах і підприємствах. В ній зайнято понад 10 тис. осіб.

В районі діють 3117 бібліотек, в яких налічується понад 30 млн. примірників книг і журналів, 7 професійних театрів, 34 державні музеї, в т.ч. б краєзнавчих.

Досить розгалуженою є мережа закладів охорони здоров'я. У районі працює 19,1 тис. лікарів, 49,0 тис. осіб середнього медичного персоналу. Найбільше забезпечені лікарями обласні центри (50 лікарів на 10 тис. жителів), а найменше — сільські місцевості.

У зв'язку з кризовими явищами в економіці та різким погіршенням матеріального становища людей зростає кількість хворих, матеріальна база в лікарнях не відповідає вимогам до неї. Знижується середньостатистичний вік життя чоловіків і жінок внаслідок зменшення мінімального рівня безкоштовної лікарської допомоги населенню, пристрасті до алкоголю та наркоманії, 52 види медичних послуг стали платними.

Торгівля і масове харчування тісно пов'язані з виробництвом. За останні роки набула розвитку приватна торгівля. Заклади торгівлі й громадського харчування розміщені переважно у містах і великих селах. В останніх функціонують продовольчі, промтоварні, а також спеціалізовані магазини. У невеликих селах, зазвичай, по одному магазину, де продають промислові та продуктові товари широкого вжитку. У структурі роздрібного товарообігу переважають непродовольчі товари (понад 59 %), серед них одяг, взуття, галантерейні вироби [9, c.360-361].

Підприємства побутового обслуговування розміщені переважено у містах і містечках району, у багатьох селах зовсім немає побутових підприємств. Платіжна криза значно зменшила обсяг побутових послуг.

У районі досить сприятливі умови для розвитку туризму та санаторно-курортного господарства. Найбільше приваблюють туристів такі об'єкти природи, як Кременецькі гори, Медобори, каньйони Дністра, гіпсові печери, дендропарки: Гермаківський, Полонський, Новоселецький та ін. Цілющі води типу «Нафтуся» в Гусятині й родонові у Хмільнику використовуються у курортних центрах для лікування.

Невиробнича сфера Карпатського економічного району включає освіту, культуру, науку й мистецтво, охорону здоров'я, побутове обслуговування, торгівлю, зв'язок, житлове будівництво, пасажирський транспорт.

У районі 1617 дитячих садків і ясел, більше половини яких у сільській місцевості. їх відвідує 92,6 тис. дітей. Важливу роль відіграють також позашкільні навчальні заклади, гуртки, центри дитячої творчості, спортивні, художні, музичні школи, станції юних туристів, натуралістів тощо.

Розміщення професійних училищ, технікумів, інших спеціалізованих середніх навчальних закладів більш-менш рівномірне по території і прив'язане переважно до районних центрів та містечок.

Як і в усій Україні, в Карпатському економічному районі спостерігається тенденція до збільшення кількості вищих навчальних закладів. Сьогодні їх 120, у т.ч. І-ІІ рівнів акредитації — 96, III і IV рівнів — 24. У них навчається відповідно 71 та 116,8 тис. студентів (всього 187,8 тис). Найбільшими і найвідомішими з них є Львівський національний університет ім. І.Франка, Львівська політехніка, медичний, лісотехнічний, зооветеринарний, фізичної культури, торгово-економічний, Український поліграфічний університети (Львів), медичний, педагогічний, нафти та газу університети (Івано-Франківськ), Ужгородський та Чернівецький університети, Буковинська медична академія. У Львові функціонують Західне відділення НАН України, низка філій науково-дослідних інститутів, наукові розробки проводять також на підприємствах району.

Культура представлена мережею бібліотек, будинків культури, музеїв, театрів.

Заклади торгівлі й масового харчування розміщені переважно в містах і великих сільських населених пунктах. Як правило, тут працюють спеціалізовані магазини з продажу промислових і продовольчих товарів. У кожному малому сільському поселенні зазвичай функціонує один магазин, де реалізуються товари обох груп. Установи з побутового обслуговування (пошиття та ремонт одягу і взуття, хімчистка, ремонт радіо і телеапаратури, побутової техніки, лазні, сауни, надання ритуальних послуг) розміщені переважно у містах. Незадовільний стан сфери послуг поглиблюється платіжною кризою, що призвело до різкого скорочення обсягів наданих послуг [9, c.370-371].

Природні умови Карпатського економічного району є надзвичайно сприятливими для розвитку санаторно-курортного господарства. Тут густа мережа санаторіїв — 112 (на 27851 лікувально-оздоровчих місць). Найвідомішими місцями відпочинку й оздоровлення є Вузлове (санаторій), Косини (санаторій), Боржава (зона відпочинку «Боржава»), Кострина (дві турбази), Східниця, Черче, Кваси, Сойми і Синевирська Поляна (санаторії), Рахів (турбаза «Тиса»), Ясиня і Кобилецька Поляна (турбази), бальнеологічний курорт «Трускавець» (18 санаторіїв, 16 пансіонатів), Хуст (турбаза «Нарцис»), Моршин (8 санаторіїв, 4 пансіонати), с Ясень (дитячий санаторій) та ін.

Грошові доходи населення у Центрально-українському економічному районі менші за середні по країні: у Кіровоградській області вони становили у 2001 р. 1602,9 грн. на душу населення, в Черкаській — 1544,8 грн. (по Україні — 2247,5 грн.); середньомісячна заробітна плата відповідно — 282 грн. (75,0 % від середнього рівня в економіці), в Черкаській — 276 грн. (73,4 %).

Рівень торговельних послугу районі менший за середній по країні. Роздрібний товарообіг на душу населення у 2002 р. становив у Кіровоградській області 644 грн., у Черкаській — 570 грн. (в Україні— 823 грн.); обсяг вироблених послуг—відповідно 571,2 млн. грн. і 605,9 млн. грн. (2,7 % від загального обсягу по Україні).

Забезпеченість регіону дошкільними закладами освіти вища, ніж у середньому по Україні. Показники, що характеризують рівень розвитку шкільної освіти, близькі до середніх по країні. У загальноосвітніх навчальних закладах у 2005 р. навчалися 336,5 тис. дітей (5,3 % від загальної кількості по країні); у вищих закладах І-ІІ рівнів акредитації — 30 тис. (5,1 %), III-IV — 52,9 тис. осіб (3,1 %). Розвиваються нові типи навчальних закладів: гімназії — 16 (4,3 % від загальної кількості по країні), ліцеї — 7 (2,1 %), колегіуми — 2 (5,9 %), навчально-виховні комплекси — 106 (6,3 %).

У регіоні 37 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації і 13 III-IV рівнів: два педагогічних (у Кіровограді, Умані), Черкаський державний університет ім. Б.Хмельницького, Черкаська академія менеджменту, сільськогосподарського машинобудування, Вище льотне училище цивільної авіації (Кіровоград), Уманська сільськогосподарська академія та ін.; функціонує багато середніх спеціальних навчальних закладів (у т.ч. гідромеліоративний технікум в с Шевченкові), професійно-технічних училищ. Є науково-дослідні інститути і проектно-конструкторські бюро (43 одиниці, або 2,9 % від кількості їх в Україні): філія Українського проектного інституту «Укрміськбудпроект», Придніпровське відділення Українського НДІ праці, проектно-конструкторсько-технологічний інститут «Укрґрунтмаш», селекційно-дендрологічна станція Українського інституту лісового господарства і лісомеліорації, Черкаська обласна сільськогосподарська дослідна станція, Інститут садівництва Лісостепу ім. Л.П. Симиренкау Млієві, Верхняцька дослідно-селекційна станція, Канівський фізико-географічний стаціонар та ін. Обсяг виконаних власними силами науково-технічних робіт у 2005 р. становив 25,3 млн. грн. (1,0% від загального обсягу по країні).

У Кіровограді є два театри, філармонія, краєзнавчий музей з філією — музеєм-заповідником Карпенка-Карого «Хутір Надія», музей В.О. Сухомлинського. В області 18 музеїв, 656 клубів, 636 бібліотек. В Черкасах діють театри музично-драматичний та ляльок, філармонія, 8 музеїв (в області 23 музеї, 767 клубів, 766 бібліотек). Забезпеченість населення закладами культури вища, ніж у середньому по Україні, але в останні роки їх кількість поступово зменшується. Історичні місця Черкащини пов'язані з іменами Т.Г. Шевченка, Б. Хмельницького, С.С. Гулака-Артемовського.

Забезпеченість населення району медичними закладами у 2005 р. була менша, ніж у середньому по країні. На 10000 осіб населення в Кіровоградській області припадало 35,2 лікаря, у Черкаській — 38,0 (в Україні — 46,9); середнього медичного персоналу — відповідно 109,9 і 111,1 (110,0); кількість лікарняних ліжок — 94,4 і 90,8 (97,3); місткість амбулаторно-поліклінічних закладів — відповідно 250,9 і 198,0 (205,0) тис. відвідувань за зміну [9, c.371-372].

Основні рекреаційні ресурси району — оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ), екскурсійно-туристські та курортні (води сульфатно-хлоридно-натрієво-кальцієві, гідрокарбонатні натрієво-магнієво-кальцієві для пиття і радонові для ванн у Знам'янському, Кам'янському, Звенигородському районах). Діють кілька санаторіїв, пансіонатів (14 на 2511 місць, або 1,7 % від загальної кількості їх в Україні), будинків відпочинку (2 на 596 місць, 1,0 %). В областях діють туристсько-екскурсійні організації, декілька туристських баз.

У Причорноморському економічному районі працює 2838 шкіл, в яких навчається 1073 тис. учнів. Постійні дошкільні заклади (дитячі садки та ясла), яких у районі 3248, відвідують майже 201 тис. дітей, або 42,25 % від загальної чисельності дітей відповідного віку.

Професійно-технічні училища, технікуми та інші спеціалізовані середні навчальні заклади функціонують в обласних та районних, а також у великих промислових центрах регіону. Вони щороку випускають близько 26,5 тис. кваліфікованих робітників.

У 39 вищих закладах освіти III-IV рівнів акредитації навчаються понад 132 тис. студентів. Найбільшими є Одеський та Сімферопольський університети. В Сімферополі працюють інститути — медичний, сільськогосподарський, природоохоронний і курортного будівництва; в Севастополі — технічний університет; в Одесі — політехнічний, економічний, медичний, педагогічний, морський університети, Державні академії морська, будівництва та архітектури, зв'язку, харчових технологій, холоду; інститути гідрометеоро логічний, сільськогосподарський, ізмаїльський педагогічний, сухопутних військ, внутрішніх справ; консерваторія; в Миколаєві — кораблебудівний та педагогічний інститути, філія Одеського сільськогосподарського інституту, факультет Київського інституту культури, факультет Одеського технічного інституту холодильної промисловості (Первомайськ); у Херсоні — педагогічний, сільськогосподарський та індустріальний інститути. Працюють Кримська гідрометерологічна обсерваторія, Кримська астрофізична обсерваторія, Інститути біології південних морів і морський гідрофізичний НАН України. В Одеській області функціонує Південний науковий центр НАН України з відділами: селекційно-генетичним, виноградарства й виноробства, курортології, вірусології та епідеміології; Одеське відділення Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства і океанографії; Одеський гідрометерео-логічний центр Чорного та Азовського морів, Одеська астрологічна обсерваторія та інші наукові установи і проектні організації; в Херсоні — Український науково-дослідний інститут зрошуваного землеробства, в Асканії-Новій Чаплинського району — Інститут тваринництва степових районів «Асканія-Нова».

Культура представлена мережею бібліотек, будинків культури, музеїв, театрів. Працює 3019 бібліотек, в тому числі 2181 в сільській місцевості; 2836 клубів, з них 2383 в сільській місцевості, 1594 кіноустановок, 20 театрів, 40 музеїв. Забезпеченість населення (з розрахунку на 1000 чол.) книжковим фондом становить 724,5 примірника, місцями в залах для глядачів стаціонарних кіноустановок — 5,25, місцями в закладах культури клубного типу — 12 [9, c.380-381].

У кожному обласному центрі є обласні лікарні, в кожному районі — районні, в кожному місті — міські. В Одесі, Сімферополі, Феодосії, Севастополі є республіканські госпіталі для інвалідів та учасників війни. В Одесі функціонує Республіканський офтальмологічний центр ім. академіка Філатова. Загальна кількість лікарняних ліжок у районі становить 78,2 тис. На 10000 жителів припадає 109,5 ліжко-місця.

Заклади торгівлі й громадського харчування розміщені практично в кожному населеному пункті. Обсяги товарообігу залежать від чисельності населення, а також від місцерозташування даних закладів. Останнім часом поширюється тенденція будівництва магазинів, кафе, ресторанів, барів, мотелів поблизу автомагістралей, курортів тощо.

Заклади побутового обслуговування (ательє з індпошиву та ремонту швейних, трикотажних виробів, взуття, перукарні, лазні, хімчистка, пральні та ін.) розміщені переважно в містах і містечках. Через низьку платоспроможність населення, високі ціни на послуги заклади побутового обслуговування, які працювали в сільській місцевості, практично не функціонують. Пересувні комплексні приймальні пункти, які регулярно надавали побутові послуги у віддалених населених пунктах, через брак коштів припинили свою роботу. Все це створює значні незручності для сільських жителів. Практикують виїзди на села лише спеціалісти обласних заводів «Ремпобут-техніка», які ремонтують холодильники, пральні та швейні машини, пилососи та іншу побутову техніку на місцях або забирають її для капітального ремонту на завод. Аналогічну роботу проводять майстри з ремонту радіотелеапаратури.

Одна з найважливіших ланок господарського комплексу Причорноморського економічного району — курортно-рекреаційне господарство. Сприятливі кліматичні умови причорноморської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів, антропогенні рекреаційні ресурси (пам'ятники історії та культури) визначають його державне та міжнародна значення. Найбільше значення мають курорти Південного берега Криму та бальнеологічні курорти Одеси.

В АР Крим 36% санаторіїв курортного фонду України, понад 30 % будинків і пансіонатів відпочинку, майже 20% туристських закладів. Діють 127 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням, 94 будинки відпочинку і пансіонати, у яких щороку відпочиває понад 1 млн. осіб. На базі джерел мінеральних вод функціонують санаторії в Євпаторії, Саках, Феодосії. Практичне значення мають термальні води Тарханкутського півострова, лікувальні грязі численних солоних озер. Сформувалися рекреаційні райони: Ялтинський, Євпаторійський, Феодосійський.

В Одеській області 43 санаторії та пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Функціонують курорти «Аркадія», «Великий Фонтан», «Кароліно-Бугаз», «Затока», Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному районі.

Заклади відпочинку Миколаївської області розміщені переважно в курортних зонах Очакова та Миколаєва. Є 4 санаторії і пансіонати з лікуванням, 17 будинків та пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку, дитячі табори.

У Північно-Західному економічному районі у 2005/2006 навчальному році працювало 25 навчальних закладів І-II рівнів акредитації, у яких навчалося 25,4 тис. студентів, і 8 вищих закладів освіти III-IV рівня акредитації з 44,9 тис. студентів. Зокрема, в Луцьку та Рівному — педінститути, Луцький політехнічний університет, Рівненський державний інститут культури, Українська державна академія водного господарства, Острозька академія Національного університету «Києво-Могилянська Академія». Функціонує Сарненська станція з освоєння боліт, Рівненське науково-виробниче об'єднання «Еліта» [9, c.382-383].

У Рівному працюють два театри — Український музично-драматичний та ляльок, а також філармонія, Острозький історико-культурний заповідник, будинки природи, ряд краєзнавчих музеїв, у т.ч. музей Лесі Українки в с. Колодяжному. У Волинській області є два театри.

До природних рекреаційних ресурсів належать сприятливі кліматичні умови, значні масиви лісів, річки, озера, лікувальні торфові грязі та мінеральні води: в Корецькому районі — радонові, в Сарненському — хлоридно-натрієві (на їх базі діє санаторій «Горинь»), поблизу Острога —острозька, містечка Березне — надслучанська.