3. Сучасна галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Литви
Литва будує концепцію довгострокового розвитку економіки на базі конкурентноздатних галузей, які виробляють експортну продукцію і надають послуги, як на внутрішньому ринку, так і на ринках країн - учасниць Євросоюзу. Сфера традиційного промислового виробництва залишається головною рушійною силою. На промислове виробництво приходиться 22,1% ВВП країни, у той час як на сектор використання високих і середніх технологій промисловості складає 4,4%, що помітно нижче показників по ЄС.
Ріст, що випереджає середнє значення, спостерігався в галузях транспорту і комунікацій (13,7%), яке зв'язано, насамперед, з розвитком, що відбувається швидше інших і орієнтований на внутрішній ринок сектором телекомунікацій. Донедавна високі темпи росту сектора транспортних послуг, викликані вступом Литви в ЄС, у звітному році позначили тенденцію до зниження і склали 6,4%.
Незважаючи на високий рівень попиту, підвищення закупівельних цін, значну (до 40 %) фінансову допомогу ЄС, наявність різних підтримок, субсидій і компенсацій з національного бюджету, а також звільнення від прямих податків і зовнішнє збільшення процентної частки сільського господарства, показник доданої вартості в даному секторі знизився на 18%, який офіційно узгоджується з несприятливими погодними умовами, у тому числі посухою в деяких районах країни.
Основним сектором залучення інвестицій залишається виробничий, на котрий приходиться близько 17% від загального обсягу інвестицій в економіку країни. Активний ріст відзначений у виробництві пластиків, хімічної продукції, а також виробів легкої промисловості. Більш 1/3 всього обсягу прямих іноземних інвестицій приходиться на сектор промислового виробництва, що не створює необхідних передумов для розвитку інноваційних технологій і виробництва товарів з підвищеною інтелектуальною вартістю.
4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Литви
Литва - високо розвинута країна, має вигідні положенні та великі перспективи в подальшому розвитку як у промисловості, так і в сільському господарстві, соціальному та економічному.
4.1 Промисловості
Основу індустріального розвитку республіки складають промислові об’єднання в області енергетики, машинобудування і металообробки, а також хімії. У Литві виробляється весь спектр будівельних матеріалів (цемент, шифер, гравій, цегла і т.д.). Оскільки значна територія республіки зайнята лісовими масивами, добре розвинута лісова і деревообробна промисловості.
Близько 2/3 промислової продукції виробляється в п’ятьох найбільших містах: Вільнюс, Клайпеда, Шяуляй, Каунас і Панявежіс.
Головна галузь промисловості – машинобудування. На території Литви знаходиться 130 підприємств цієї галузі. Машинобудування є спеціалізованим; тут виробляються верстати, устаткування, прилади, ЕОМ, вироби електротехнічної, електронної, радіоелектронної промисловості, електродвигуни, морські судна, велосипеди, холодильники, телевізори, радіоприймачі і магнітофони, сільськогосподарські машини, автокомпресори, обладнання для харчової промисловості й ін.. Електротехнічна промисловість спеціалізується на виробництві електродвигунів малої і середньої потужності. Великим верстатобудівним підприємством є завод «Жальгеріс»; основні центри верстатобудування - Вільнюс і Каунас. Вільнюський завод свердел є одним з найбільших підприємств цього профілю в Європі. Також розвинуте машинобудування і суднобудування.
Нині гірнича промисловість Литви обмежена видобутком торфу (на 55 родовищах) і будівельних матеріалів, включаючи глини, піски і гравій, а також невелику кількість нафти. 290 підприємств відкритим способом розробляють близько 250 піщано-гравійних родовищ. Пісок для виробництва цегли добувають на 7 родовищах. Скляні піски добувають на родовищі Анікщяй. Видобувають вапняк, доломіт, цегельні, цементні та керамзитові глини. В ній зайнято 1600 чол.
Крім того, видобуток вод питної якості ведеться з глибини 50-200 м буровими свердловинами (понад 11 тис.). Водовідбір мінеральних вод використовують для бальнеологічних цілей (1600 м3/добу).
Енергетика і паливна промисловості. Енергетичні ресурси Литви невеликі; великих рік немає, тому на частку ГЕС припадає лише мала частина вироблення електроенергії. Велика частина виробленої електроенергії приходиться на ТЕС. Майже все паливо ( в основному мазут і природний газ ) ввозиться із-за кордону ,тому що своїх родовищ нафти і газу в Литві немає. Також, як паливо, використовується торф, що добувається в республіці.
Деревообробна та меблева промисловість Литви, яка активно розвивається, незабаром одержить ще одного серйозного гравця. До кінця 2008 року в країні повинен з’явитися завод, здатний за рік випускати приблизно 300тис. кубометрів меблевих плит. Орієнтовний обсяг інвестицій — 300млн. літів.
Варто відзначити, що литовський сектор деревообробки й виготовлення меблів, що перетворився не без допомоги партнерства з IKEA у потужну сучасну галузь, продовжує нарощувати виробництво. Зокрема, у грудні цього року почнеться випуск ДСП нового заводу Giriu bizonas, що входить у концерн Vakaru medienos grupe.
Основні напрямки розвитку хімічної промисловості - виробництво мінеральних добрив для сільського господарства, хімічного волокна для легкої промисловості, пластмас для машинобудування. Центрами виробництва мінеральних добрив є міста Кедайаняй і Йонава. Тут роблять суперфосфат, амофос, сірчану кислоту, фосфорну кислоту й ін.
На основі хімічної промисловості розвивається фармацевтична продукція, що спеціалізується на виробництві різних засобів для ін’єкцій.
ьорова металургія — енергомістке виробництво. Наприклад, на виплавлення 1 т магнію треба до 22 тис. кіпо-ват-годин електроенергії. Отже, на розміщення підприємств кольорової металургії впливають два чинники — сировинний і енергетичний. (На економічній карті країни знайдіть центри кольорової металургії. Які райони кольорової металургії можна виділити в Україні?) В Україні є два райони кольорово ...
... кваліфікації зайнятих. До таких галузей передусім належать електротехнічна, електронна й підшипникова, виробництво енергетичного устаткування тощо. 1.2 Територіальне розміщення важкого машинобудування України Важке машинобудування району - це підприємства з виробництва металургійного, підйомно-транспортного устаткування (Одеський кранобудівний), металевих виробів (Нова Каховка), суднобудування ...
... числі Малині – 16077,9 грн., Житомирі – 9146,7 грн., Коростені – 8569,3 грн., Бердичеві – 6645,1 грн., Новограді-Волинському – 5777,6 грн. 6 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ОБЛАСТІ Виходячи із стратегічних напрямків та з метою переведення процесу реформування економіки на якісно новий рівень, в області визначено 6 головних цілей. Зокрема: стале економі ...
... дповідає до проектної - більшості вітчизняних заводів уже перейшло за 20 років, і основні фонди їх істотно зношені. 2.Основні передумови розвитку і фактор розміщення пивоварної промисловості території, що досліджуються Україна має необхідні передумови для функціонування високорозвиненої пивоварної промисловості. Починаючи з 1991 року відбувся значний спад у харчовій промисловості країни ...
0 комментариев