Сутність та ознаки громадянського суспільства

1.2 Сутність та ознаки громадянського суспільства

Громадянське суспільство — це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянин.[3 ,ст. 33]

Громадянське суспільство – спільність рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, а також брати активну участь у політичному житті.[1 ,ст.53-54]

Основні ознаки характерні для громадянського суспільства:

- визнання людини , її права і свобод найвищою суспільною цінністю;

- пріоритет суспільства над державою, що існує насамперед як регулятор відносин і гарант здійснення прав особи;

- рівноправність і захищеність усіх форм власності, насамперед приватної;

- забезпечення економічної свободи та їхніх об’єднань;

- наявність плюралізму в усіх сферах матеріального і духовного життя;

- надійна і ефективна система соціального захисту кожної людини;

- ідеологічна та політична свобода особистості, наявність демократичних інститутів і механізмів, які забезпечують кожній людині можливість активного впливу на державну політику.[3, ст..33-34].

Основними рисами громадського суспільства є:

наявність демократичної правової державності;

самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян;

різноманітність форм власності (приватної, колективної, кооперативної тощо), ринкова економіка;

плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність;

доступ усіх громадян до участі в державних і суспільних справах;

взаємна відповідальність держави та громадян за виконання демократично прийнятих законів;

наявність розвинутої соціальної структури;

розвинена громадянська політична культура і свідомість;

цінування прав громадян вище за державні закони;

багатоманіття соціальних ініціатив;

контроль суспільства за діяльністю державних органів.

[11 ,ст176]

Словосполучення «громадянське суспільство» умовне, оскільки «не громадянське», а тим більше « анти громадянське» суспільства не існує. Будь-яке суспільство складається з громадян, пов’язаних із державою політико-юридичними відносинами. Лише додержавне, нецивілізоване суспільство не можна було назвати громадянським через незрілість, примітивність,а також тому, що там взагалі не було таких понять, як «громадянин», «громадянство».[2, ст.77]

Інститут громадянства виник і отримав політико - правове визнання лише в буржуазну епоху, під впливом природних прав людини та необхідність їх юридичного захисту. Саме термін «громадянське суспільство» набув у літературі свого особливого змісту і в сучасному розумінні виражає певний тип (стан характеру) суспільства, його соціально-економічну і правову природу, ступінь розвитку та завершеності. [2, ст.78]

Свій внесок у розробку концепції громадянського суспільства зробили такі відомі вчені,як Аристотель, Платон, Т. Гоббс, Дж Локк, Ш.Л. Монтеск’є, І. Кант, Ф. Гегель та ін. У теперішньому, певною мірою завершеному вигляді концепція громадянського суспільства складається з таких основних ідей:

 - економічне визнання та захист природних прав людини і громадянина;

 - безумовне визнання та захист природних прав людини і громадянина;

 - легітимність і демократичний характер влади;

- рівність усіх перед законом і правосуддям, надійна юридична захищеність особистості;

 - наявність правової держави,в якій влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову;

 - політичний та ідеологічний плюралізм, наявність легальної опозиції;

 - свобода слова й друку, незалежність засобів масової інформації;

невтручання держави в приватне життя громадянина;

ефективна соціальна політика, що забезпечує належний рівень життя людей.[2, ст..78]

Громадянське суспільство функціонує на принципах:

а)приватної власності;

б)особистої свободи;

в)всезагальне усвідомлення;

г)справедливості ;

д)дотримання законів.[3, ст..34]

Громадянське суспільство можна розглядати як елемент розбудови демократичної інституції, як засіб реалізації свободи слова, як засіб зробити прозорою діяльність органів державної влади тощо.

Сучасні дослідники сходяться на думці про те, що громадянське суспільство — це як економічні, духовно-моральні, сімейні, культурні, національні, так і соціально-економічні відносини. Виходячи з цього вони визначають громадянське суспільство як сферу спонтанного самовиявлення вільних громадян і добровільно сформованих ними організацій та об'єднань у всіх сферах життя суспільства і відносин між і ними, які захищені необхідними законами від прямого втручання і свавілля органів державної влади. Як вважали Дж. Локк та Ш. Монтеск'є, громадянське суспільство — це самостійна, відокремлена від держави структура. Основа громадянського суспільства — вільна, незалежна особистість, що зобов'язана своїм існуванням і процвітанням не опіці чи бажанню влади, а своїми власними зусиллями і здібностями.

«Рідко коли у сфері розвитку з’являлася концепція, котра так швидко привертала увагу людей», — пише Р. Голлоуей у праці «Засоби розбудови громадянського суспільства». Справжній бум у вживанні цього терміна збігається в часі з падінням Берлінської стіни, політичними перетвореннями у Східній Європі, побудовою демократії у Південній Америці. Ці події відродили давню ідею епохи Просвітництва про право людей на створення власних громад, у яких пануватимуть свобода та братерство.

У роботі Б. Найти «Громадянське суспільство: основні факти» наведений перелік факторів, який свідчить про те, що концепція громадянського суспільства в найближче десятиліття не втратить своєї актуальності у всьому світі:

1) зростання міжнародного обігу капіталу;

2)зростання прірви між багатими та бідними;

3) зростання гнучкого ринку робочої сили;

4) подальший розвиток постійних інформаційних потоків;

5)видозмінені стосунки між місцевим та глобальним;

6)Локальні конфлікти та війни;

7)у криза державного управління й обмеженість державного сектора та ін.

Громадянське суспільство вже стало передумовою вирішення деяких із перелічених проблем. Воно перебирає на себе відповідальність за соціальний розвиток у таких складних умовах. У зв'язку з очевидними невдачами втручання держави в суспільство, політичні діячі, вчені акцентують увагу на п'яти головних соціальних процесах: об'єднанні, визнанні, комунікації, взаєморозумінні, довірі. Так, А. Еціоніписав про «комунітаризм», Р. Патнам — про «соціальний капітал», Д. Селбурн — про «обов'язок», Ф. Фукуяма— про «довіру».

Провідною тезою концепції громадянського суспільства є «громадяни, що працюють для самих себе» у своїх організаціях. Це суспільство змагається із державою за владу і вплив, але в жодному разі не намагається підірвати верховенство держави[11 , ст.177]