Навигация
Більший засновок має бути судженням загальним;
38662
знака
1
таблица
2
изображения
1. Більший засновок має бути судженням загальним;
2. Один із засновків —судження заперечне.
Доведемо спочатку, що один із засновків має бути заперечним. Якщо у другій фігурі обидва засновки ствердні, то середній термін, займаючи місце предиката в обох засновках, буде нерозподіленим. Як відомо, зробити висновок із таких засновків неможливо.
Щоб середній термін був розподіленим, один із засновків має бути заперечним. Але якщо один із засновків заперечний. то й висновок буде заперечним. У заперечному висновку предикат Р завжди розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. Оскільки Р у другій фігурі посідає місце суб'єкта у більшому засновку, то він буде розподіленим тільки тоді, коли більший засновок загальний. Отже, у другій фігурі обидва засновки можуть бути ствердними, а більший засновок — частковим.
Друга фігура силогізму має такі модуси: ЕАЕ.АЕЕ. ЕІ, АОО.
Сутність другої фігури силогізму полягає в запереченні належності якого-небудь предмета або явища до того чи іншого класу предметів. До умовиводів другої фігури ми вдаємося щоразу, коли необхідно довести, що конкретний предмет, який нас цікавить, не може бути віднесений до класу предметом. про котрий ідеться в більшому засновку. Висновок робиться на підставі відсутності у предмета тих ознак, які належать класу в цілому.
Наприклад:
Спроба вбивства можлива тільки з прямим умислом.
У діях обвинувачуваного прямого умислу не установлено.
Отже, дія обвинувачуваного не може бути кваліфікована як спроба вбивства.
У судовій практиці друга фігура є логічною формою обґрунтування складу злочину в тому чи іншому конкретному випадку, доказом неправильності кваліфікації скоєного, засобом спростування різноманітних положень, які не узгоджуються із загальним правилом, і т. д.
Третя фігура. її правила і модуси
Третя фігура має таке правило: менший засновок має бути ствердним. Висновок у третій фігурі завжди частковий.
Доводиться це правило так: якщо менший засновок взяти заперечним, тоді й висновок буде заперечним. У заперечному судженні предикат Р завжди розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. У засновку Р буде розподіленим лише тоді, коли більший засновок, в якому він посідає місце предиката, буде заперечним. Але з двох заперечних засновків здобути висновок не можна. Тому менший засновок має бути ствердним. Висновок має бути частковим тому, що менший термін займає в засновку місце предиката. Предикат у ствердному судженні нерозподілений, тому й у висновку ми можемо говорити тільки, про деякі S, а не про всі S.
Третя фігура має такі шість модусів: ААІ, ЕАО, ІАІ, ОАО.АІІ, ЕІО.
Третя фігура силогізму у практиці мислення трапляється рідше, ніж перша й друга. Вона приймається для спростування загальних положень.
Четверта фігура. ЇЇ правила і модуси
У четвертій фігурі діють такі правила: 1. Якщо більший засновок ствердний, то менший має бути загальним. 2. Якщо один із засновків заперечний, то більший засновок буде загальним.
Дійсно, якщо більший засновок є ствердним (судження А або І), то середній термін (М) у ній не буде розподіленим, оскільки посідає місце предиката. Тоді середній термін має бути розподіленим у меншому засновку. Менший засновок, в якому М займає місце суб'єкта, має бути загальним. Якщо один із засновків заперечний, то й висновок буде заперечним. У заперечному висновку предикат розподілений,отже, він має бути розподіленим і в засновку. І оскільки більший термін посідає в засновку місце суб'єкта, то він буде розподіленим лише в тому випадку, коли більший засновок є загальним судженням. Застосовуючи загальні правила категоричного силогізму і правила четвертої фігури, ми здобудемо такі п'ять ЇЇ модусів: ААІ.АЕЕ, ЇАІ, ЕАО, ЕІО. Перші три фігури були відкриті й описані Аристотелем. Четверта фігура виділена через 500 років Кл. Галеном. За всіма зовнішніми ознаками четверта фігура є правомірною формою категоричного силогізму. Проте унаслідок того, що рух думки у четвертій фігурі незвичайний, у практиці мислення нею користуються досить рідко. Прикладом умовиводу за четвертою фігурою може бути таке:
Деякі угоди (Р) — договори (М).
Усі договори (М) е цивільні правовідносини (S).
Отже, деякі цивільні правовідносини (S) є угодами (Р).
2. Роль формалізованої дедукції у законотворчості та законозастосуванні
Формалізована дедукція як форма мислення та спосіб пізнання істини відіграє надзвичайно важливу роль в законотворчості та законозастосуванні. Як уже зазначалось, дедукція це процес отримання виведення (умовиводу), роблячи висновок про часткове на основі знання загального.
На практиці це положення особливо широке застосування знайшло в діяльності правоохоронних та судових органів. Судове дослідження, підлягає не тількі законам діалектики, діалектичної логіки, воно відбувається за законами і правилами формальної логіки. Предметом судового пізнання є, як правило, подія, що мала місце в минулому і недоступна безпосередньому сприйняттю. Судове пізнання, здебільшого, пізнання опосередковане, вивідне. Головна роль тут належить логічним засобам пізнання, і насамперед – умовиводу, зокрема і дедуктивному. Оскільки дедуктивний умовивід складається з суджень, хоча б одне з яких має загальний характер (положення юридичного закону, закону природи тощо), це дає змогу, знаючи окремі ознаки предмета, зробити висновок про належність даного одиничного предмету до загального класу. Так знаючи загальне положення про те що «крадіжка – є таємне викрадення чужого майна», та беручи одного конкретного громадянина Т. який 1) таємно, 2) викрав 3) чуже майно, робимо висновок , що Т. - вчинив крадіжку. В процесі законотворчості дедукція теж має важливе значення. Зокрема в адміністративному, кримінальному кодексі (особливі частини) та інших нормативно – правових актах, положення конкретної статті виражено здебільшого по суті у логічній формі скороченого силогізму. Наприклад. «Крадіжка – тємне викрадення чужого майна… карається штрафом, обмеженням волі або її позбавленням строком від - до … »
Встановивши, що дії Т. – крадіжка, отримуємо:
1. «Крадіжка – тємне викрадення чужого майна… карається штрафом, обмеженням волі або її позбавленням строком від - до … »
2. Дії Т. – крадіжка
3. Т. може бути покараний штрафом, обмеженням волі або її позбавленням строком від - до … » Тобто знання загального положення з не тільки дає змогу правильно визначити (кваліфікувати) дії Т. але й поширює дію цього загального положення на конкретного Т.
Отже дедукція при вирішенні питання про кваліфікацію злочинної події має особливо важливе значення, оскільки у більшості випадків дає змогу чітко визначити до якого класу предметів вона (подія) відноситься. Непарвильне застосування логічних засобів та законів може призвести до логічних помилок, які свою чергу можуть обернутись судовими.
Висновок
Ціль пізнання дедуктивних умовиводів – отримання істинних знань та повноцінне їх використання у практичній діяльності. Знання дедуктивних умовиводів допомагає передбачати події і найкращим способом планувати діяльність, максимально передбачати можливі наслідки, висувати різноманітні гіпотези, бачити «логіку речей», вести ефективну полеміку і.т.д.
Конкретне застосування дедуктивних умовиводів вимагається від працівника міліції при роботі по розкриттю злочинів, воно допоможе чітко виявити логічну структуру злочину, правильно кваліфікувати дії підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного тощо.
3. Список використаної літератури
1. Жєребкін В.Є. «Логіка»К., 2006 с. 115-148
2. Бойко А.П., "Краткий курс логики", М., 1995 год. с 43
3. Гетманова А.Д., "Учебник по логике", М., Изд. "Владос", 1995 год.
4. Кирилов В.И., "Логика", М., Изд. "Высшая школа", 1987 год. с 102-106
5. Кобзарь И.М. «Логіка» СПб, 2001, с. 100-119
6. Гетманова А.Д., Панов М.И., Уемов А.И., Никифоров А.Л., Бузук Г.Л. Логика. М., 1992.
4. ЗАДАЧІ
1. Дати аналіз дефініції (визначити чи правильна вона чи ні, коли ні то, яке правило порушене) «Дільничний інспектор міліції – представник органу внутрішніх справ на обслуговуваній території, що проводить профілактику правопорушень »
2. Дати аналіз поділу (визначити чи є він правильним, коли ні, то яке правило порушено) «Просте судження може бути одиничним, частковим, загальним або стверджувальним»
3. Проаналізувати судження (визначити його вид та структуру) «Бувають випадки, коли замість виправних робіт призначається штраф» Записати судження, що суперечить йому.
4. Формалізувати судження «Алібі Р. – необхідна і достатня умова винності Л.»
5. Встановити дотримання основних закогів правильного мислення у міркуванні.
Закони не залежать від волі людей
Конституція – закон
Конституція не залежить від волі людей
6. За допомогою таблиць істинності визначити, чи є логічним законом формула: А В = В А
7. Яка з версій А,В, чи С може обґрунтовано вважатись істиною, коли відомо, що: 1) версію А можна прийняти якщо і тільки якщо підтвердиться припущення В; 2) у разі спростування версії С справедливою можна вважати версію Д;
3) версії А і С не можуть бути одночасно прийнятими, але неодмінно одна з них повинна підтвердитись; виявлено несумісність версії Д з наявними фактами. Розв'язок формалізувати.
8. Наведьті приклад ІІІ фігури простого категоричного силогізму. Вкажіть його терміни та модус.
9. Побудуйте спростування тези Т. на підставі аргументів:
1) Т à А 2) А V В 3) В ó T
10. Якої помилки припущено при доведенні?
Теза Т істинна, оскільки вона логічно випливає з аргументів
1) Т à C 2) B V C 3) В àT
Похожие работы
... не справді демократичною". Частковозаперечні судження (О) перетворюються в частковоствердні судження (І). Схема перетворення: Деякі S не є РДеякі S є не-Р. Перетворення — найпростіша форма утворення безпосереднього умовиводу. У висновковому судженні розуміється те ж відношення між поняттями, що й у вихідному судженні. Але перетворене судження категоричніше, думка в ньому виражена насті ...
... заключение (отрицательное суждение) утверждает истинность следствия. В символической записи: Возможны и другие разновидности модусов. Иногда в рассуждениях используются условно-категорические умозаключения с выделяющим условным (эквивалентным) суждением (если, и только если а, то b). В символической записи: p q, где — знак эквивалентности. В таких умозаключениях достоверные заключения ...
... вираження людини. «Людина є міра всіх речей існуючих, що вони існують, неіснуючих, що вони не існують». В історію риторики Протагор увійшов як виверткий софіст, здатний «більш слабкий аргумент виставити більш сильним». Найбільшим політичним оратором Давньої Греції був Демосфен (384 р. до н. е). Як свідчать сучасники, першу промову Демосфена публіка зустріла градом глузувань: гаркавість і слабкий ...
... ів і висновку. В першій фігурі більший засновок повинен бути загальним судженням, а менший ствердним. Модуси для першої фігури: ААА ЕА Е Е І О А І І 7. Проаналізуйте індуктивний умовивід з погляду його правильності: Н має вищу освіту; П має вищу освіту; С має вищу освіту; Н, П, С – частина праціаників відділу К. Деякі працівники відділу К мають вищу освіту. Розв'язання: Умовивід є ...
0 комментариев