Порядок одержання ліцензій

3. Порядок одержання ліцензій

Згідно з ч.7 ст.4 Закону "Про підприємництво" (в редакції від 23 грудня 1997 р.) для отримання ліцензії на кожний вид діяльності її суб'єкт подає органу, що видає ліцензію, заяву про видачу останньої, в якій зазначаються відомості про заявника, вид діяльності, на котрий заявник має намір отримати ліцензію, термін її дії, інші необхідні документи.

Ліцензія видається після прийняття рішення про її видачу та подання заявником до органу, що її видає, документа про внесення плати за видачу (з громадянина-підприємця - в розмірі двох неоподаткованих податком мінімумів доходів громадян, з юридичних осіб - в розмірі дванадцяти). В деяких випадках актами законодавства може встановлюватися інший розмір плати за видачу ліцензій і другий порядок зарахування отриманих коштів.

Порядок видачі тих чи інших ліцензій врегульований нормативними актами, присвяченими окремим напрямам підприємницької діяльності.

У юридичній літературі та на практиці процедуру видачі дозволів (ліцензій) відрізняють заявочний порядок та дозвільний¹, їх відмінність полягає у необхідності проведення експертизи кваліфікаційних особливостей суб'єкта підприємницької діяльності. В залежності від вказаного поділу виділяють такі етапи:

1.   Подача підприємцем заяви з відповідними
атрибутами та інших документів, передбачених
законодавством;

2.                 Експертиза  вказаних документів, перевірка
відповідності інших ліцензійних вимог, що висуваються,
тощо;

3. Видача або відмова у видачі ліцензії, що здійснюється
з певними правилами;

4. Оскарження прийнятого рішення підприємцем у
судовому порядку.

Рішення про видачу ліцензії, чи відмова в її видачі приймається не пізніше ЗО днів з дня одержання всіх необхідних документів.

У ліцензії вказується:

• найменування та ідентифікаційний код органу, що
видав ліцензію;

•   прізвище, ім'я, по батькові;

•   місце проживання;

• ідентифікаційний код фізичної особи-платника
податків та інших обов'язкових платежів або найменування
та місцезнаходження;

• ідентифікаційний код юридичної особи;

¹ Алейник О. Правовьіе основи лицензирования хозяйственной деятельности // Закон. - 1994. - №6. - С.17.

•   вид діяльності, на який видається ліцензія;

•   місце провадження діяльності;

• особливі умови та правила здійснення даного виду
діяльності (ліцензійні умови);

•   номер реєстрації ліцензії;

•   дата видачі і термін дії ліцензії.

Ліцензія підписується відповідною за видачу посадовою особою та засвідчується печаткою органа, який видав ліцензію. Термін дії ліцензії встановлюється органом, що видає ліцензію, і не може бути менш, ніж 3 роки. Ліцензія після сплину терміну її дії може бути за заявою суб'єкта підприємницької діяльності продовжена.

Передбачений такий охоронний захід примусу - відмова у видачі ліцензії, а також вказані її підстави. Згідно із згаданим вище Законом у видачі ліцензії може бути відмовлено у разі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником, а також внаслідок неможливості здійснення ним певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов. У рішенні про відмову зазначаються підстави відмови.

Закон "Про підприємництво" (ст.4) надає суб'єкту названої діяльності право на оскарження в судовому порядку рішення про відмову у видачі ліцензії. Згідно з п.2.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України ( в редакції від 3 червня 1998 р.) №02-5/202 "Про деякі питання практики застосування Закону "Про підприємництво", якщо суб'єктові підприємницької діяльності відмовлено у видачі ліцензії за будь-якими підставами, не передбаченими ст.4 Закону “Про підприємництво", або він не згодний з відмовою чи не отримав відповіді у встановлений законом строк, він має право звернутися до суду або арбітражного суду із заявою про визнання недійсним рішення відповідного органу про

відмову у видачі ліцензії або про спонукання видати ліцензію. У такому разі арбітражний суд рішенням встановлює строк для видачі ліцензії. Якщо орган, який повинен видати ліцензію, не виконає цього рішення, він може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої ст.119 Арбітражного процесуального кодексу.

4. Призупинення та анулювання ліцензії

Суб'єкт підприємницької діяльності може викристовувати видану ліцензію самостійно тільки згідно вказаному в ній виду та місця діяльності. Вона повинна бути досяжна для ознайомлення з нею, для чого оригінал або його нотаріально завірена копія вивішується на видному місці. Передача ліцензії іншим особам забороняється, як і забороняється її використання поза визначеними в ній межами.

Орган, що видає ліцензію, в разі виявлення порушень підприємцем ліцензійних умов, у визначений термін даних йому у встановленому порядку розпоряджень щодо дотримання ліцензійних умов може видати розпорядження про її припинення на певний час. При усуненні порушень, що стали підставою для припинення ліцензії, приймається рішення про поновлення її дії і визначається уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом, або органом, що видав ліцензію.

Згідно ст.21 Закону України № 1775-ПІ від 01.06.2000р. "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності" підставами для анулювання ліцензії є: - заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

-     акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

-     рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта
господарювання;

-     нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної
особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

-     акт про виявлення недостовірних відомостей у документах,
поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

-     акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії
іншій юридичній або фізичній особі для провадження
господарської діяльності;

-     акт про встановлення факту неподання в установлений
строк повідомлення про зміну даних, зазначених в
документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;

-     акт про невиконання розпорядження про усунення
порушень ліцензійних умов;

-     неможливість ліцензіата забезпечити виконання
ліцензійних умов, встановлених для певного виду
господарської діяльності.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень

ліцензійних умов здійснюється  органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття.

Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Орган, який видає ліцензії, має право зупинити дію ліцензії у разі:

- порушення суб'єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов;

- невиконання суб'єктом підприємницької діяльності у
визначений термін розпоряджень Ліцензійної палати або
органу, який видав ліцензію, щодо дотримання ліцензійних
умов.

У разі своєчасного усунення порушень, що привели до зупинення дії ліцензії, орган, який видав ліцензію, приймає рішення про поновлення її дії.

Орган, який видав ліцензію, має право анулювати ліцензію у разі:

-     виявлення недостовірних відомостей у заяві на видачу
ліцензій чи в документах, що додаються до неї;

-     передачі суб'єктом підприємницької діяльності ліцензії
іншій особі;

-     повторного або грубого порушення суб'єктом
підприємницької діяльності ліцензійних умов.

Ліцензія вважається анульованою з дати прийняття рішення про її анулювання або з дати скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Мотивоване рішення про зупинення дії ліцензії або її анулювання доводиться у письмовій формі до відома суб'єкта підприємницької діяльності у 5-денний термін.

Копія рішення про зупинення дії ліцензії, її анулювання та про поновлення дії ліцензії надсилається до податкового органу за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності для прийняття відповідного рішення.

На практиці це викликає ряд питань, пов'язаних із долею випущеного за цей 5-денний період продукції, її легітимності. Особливо, в прикордонних ситуаціях, коли порушення, що стало підставою для прийняття рішення, буде невиваженим, або коли про це рішення буде повідомлено суб`єкта підприємництва несвоєчасно. З теоретичних традицій таке рішення повинно розглядатись як обмеження підприємниць­кої правосуб'єктності та дискримінація.

Рішення про зупинення дії ліцензії або її анулювання може бути оскаржено суб'єктом підприємницької діяльності в судовому порядку.

Суб'єкти, які здійснюють підприємницьку діяльність без ліцензії, якщо її отримання передбачено ст.4 Закону України "Про підприємництво", несуть відповідальність згідно з законодавством.

Орган, що видає ліцензії, у разі недотримання порядку їх видачі також несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Висновки

Як було сказано вище, підприємництво повинно здійснюватись легально. Тобто, особа, що реалізує свою підприємницьку правоздатність та своє конституційне право на заняття підприємництвом повинна у встановленому порядку зареєструватися в якості підприємця.

Підприємництво повинно здійснюватись у встановлених або незаборонених законом організаційно-правових формах.

Легитимне визначення підприємства деталізує його види. З урахуванням наведеного, підприємництво, на наш погляд, може бути визначено як самостійна, ініціативна, систематична, здійснювана легально та на власний ризик діяльність по виробництву та реалізації товару з метою отримання прибутку.

Розділ III Закону України "Про підприємництво" в загальних рисах встановлює засади правового регулювання взаємовідносин суб'єктів підприємницької діяльності та держави, але основне значення має ст.3 Конституції України, згідно якої люба діяльність держави повинна бути спрямована на благо людини, на забезпечення її життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканості, захист законних прав та інтересів.

Підприємцем повинна вважатись особа, що в установлених законодавством правочинах реалізувала конституційне право на заняття підприємством та зареєструвалась в якості такого. Саме законність діяльності підприємством, саме легалізація цієї діяльності і є визначальним моментом, що дозволяє відрізнити легальний бізнес від тіньового.

Література

1. Конституція України.

2.    Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1991. № 20

3.    Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1991. № 14

4.    Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня
1991р.

5.    Постановление Кабинета Министров Украины «О
положений о порядке выдачи субъектам
предпринимательской деятельности специальных
разрешений (лицензий) на осуществление отдельных видов
деятельности» от 17.05.1994г. № 36

6.    Постановление Кабинета Министров Украины «О
положений о порядке лицензирования
предпринимательской деятельности» от 3.07.1998г. № 1020

7.    Комерційне право. Правові основи підприємницької
діяльності. / Відп. редактори Шакун В.І., Мельник П.В.
Наук, редактор Попович В.М. - К.: Правові джерела, 1997.
-780с.

8.    Підприємницьке право України. Підручник / За заг. ред.
доц. Р.Б.Шишки. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр.справ,
"Еспада", 2000. - 480с.

9.    Попов А.А. Торговеє право: Уч. Пособие. - Харьков,
Каравелла, 1999. - 308с.

10.          Правовеє регулирование торговой деятельности в
Украине / сост. Задыхайло Д.В. - Харьков: "Синтекс",
1997.-656с.

11.          Алейник О. Правовые основи лицензирования
хозяйственной деятельности // Закон. - 1994. № 6.