Підготувати необхідну апаратуру, транспорт і допоміжні засоби, які необхідні для успішного проведення відтворення

5.       Підготувати необхідну апаратуру, транспорт і допоміжні засоби, які необхідні для успішного проведення відтворення.

6.       Намітити місце, з якого необхідно розпочати відтворення, бажано, щобтаким місцем було те, звідки кілер виїхав на місце вчинення злочину.

Після закінчення підготовчих заходів, метою проведення яких є забезпечення успішного проведення слідчої дії, слідчий переходить беспосередньо до проведення самого відтворення.

Коли всі учасники прибули на місце, з якого було намічено розпочати відтворення, спеціаліст по відеозапису включає відеокамеру з за вказівкою слідчого, який оголошує час проведення відтворення обстановки і обставин події і зазначає про його початок. Слідчий пропонує підозрюваному вказати шлях до місця події, після чого вся група іде у вказане підозрюваним місце, при чому підозрюваний повинен іти попереду та спрямовувати рух всієї групи. Він повинен іди самостійно без будь-яких підказок та зазначати про орієнтири, якими він керується та про значимі для проведення відтворення місця, наприклад, місця зустрічі потерпілого з особою, яка вказала на жертву, місце, де виконавець чекав на злочинця, щоб привести в дію вибуховий пристрій, закладений в автомобіль тощо.

Після прибуття на місце події підозрюваний вказує на загальні межі місця вчинення злочину, обстановку, предмети і обставини вчинення злочину, про які він раніше дав показання, пояснює їх зв´язок з перевіряємиою подією, вказує на зміни, які відбулися в обстановці, вказує на предмети та сліди, яких вже немає на місці проведення відтворення. Виконавцю злочину, чиї показання перевіряються можуть бути запропоновані продемонструвати окремі моменти злочину. Наприклад, якщо потерпілий вчинив опір злочинцю, то вказати, яким чином він його подолав. Для цього можуть бути залучені інші працівники, знаряддя, які були попередньо підготовлені (макети зброї тощо).

На місці проведення відтворення підозрюваному можуть бути задані окремі деталізуючі та уточнюючі питання.

У випадку, якщо підозрюваний під час проведення відтворення вказав на інше місце, в якому можуть бути залишені матеріальні сліди, про яке раніше не згадував, то в такому разі проведення відтворення переривається для проведення огляду вказаного місця, складається протокол огляду місця, в якому вказується все те, що там виявлено, а після цього відновлюється проведення відтворення обстановки і обставин події.

Для фіксації ходу і результатів відтворення використовується протокол, фото- і кінозйомка, звуко- і відеозапис, а також графічний засіб фіксації.

Протокол відтворення обстановки та обставин події складається з додержанням правил ст.85 КПК. Окрім того, в ст.195 зазначено, що в протоколі повинні бути зафіксовані підстави для проведення цієї дії, описуються все, що було виявлено в її ході в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому самому вигляді, в якому спостерігалось під час проведення відтворення. До протоколу додаються відповідні схеми, фотознімки, плани тощо.

Коли є достатня кількість доказів, які вказують на вчинення особою вбивства на замовлення, слідчий виносить постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.

Питання про те, яка кількість доказів є достатньою встановлюються слідчим самостійно. Перш за все він повинен визначити, що:

1.   Мало місце саме вбивство на замовлення, а не інший злочин;

2.   Його вчинено, організовано саме даною особою;

3.   В її діянні є всі ознаки даного злочину;

В постанові про притягнення як обвинуваченого повинні бути зазначені наступні моменти:

1.    Особа, яка склала цю постанову із зазначенням прізвища, ім´я, по батькові, посади та звання;

2.    Місце і час її складання;

3.    Прізвище, ім´я та по батькові обвинуваченого, день, місяць, рік його народження;

4.    Злочин, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, час, місце та інші обставини вчинення вбивства;

5.    Стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин (п.11 ч.2 ст.115 з посиланням організатора або підбурювача на ч.ч.3 або 4 ст.27 – якщо вони не є співвиконавцями).

Копія цієї постанови відразу відсилається прокуророві.

Кожна слідча дія проводиться у відповідному порядку. Так само кримінально-процесуальний закон визначає порядок пред´явлення обвинувачення особі, що вчинила злочин. Обвинувачення повинно бути пред´явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого у вчиненні злочину.

При пред´явленні обвинувачення особі, яка вчинила вбивство на замовлення безпосередньо, тобто була виконавцем вчинення злочину, була його замовником або посередником вчинення злочину обов´язковою є присутність захисника.

Слідчий, упевнишись у особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого та вручає йому копію цієї постанови. Її оголошення може бути у двох формах: шляхом особистого ознайомлення обвинуваченим з нею, а такош шляхом прочитання її вголос самим слідчим.

Наступним моментом пред´явлення обвинувачення є роз´яснення його суті. Роз´яснюючи суть пред´явленого обвинувачення, слідчий повинен в дохідливій для обвинуваченого формі роз´яснити йому юридичну та іншу спеціальну термінологію, ознайомити його з текстом статті кримінального кодексу.

Про пред´явлення обвинувачення, роз´яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол, в якому зазначається година і дата пред´явлення обвинувачення і який підписується обвинуваченим, захисником і слідчим.

Якщо обвинувачений відмовився підписати постанову і навів мотиви своєї відмови, то в протоколі мають бути зазначині мотиви її непідписання. В такому випадку, прокурор, якому була надіслана копія постанови при необхідності повинен допитати обвинуваченого сам.

У випадку, якщо обвинувачений не володіє мовою, якою ведеться слідство, запрошується перекладач, який усно перекладає обвинуваченому текст постанови і роз´яснення слідчого. Про це робиться відмітка на постанові, яка підписується обвинуваченим і перекладачем.

Також обов´язком слідчого є роз´яснення обвинуваченому його прав. Права обвинуваченому повинні бути роз´яснені при пред´явленні йому обвинувачення. Під час провадження досудового слідства обвинувачений має право:

q  Знати в чому його обвинувачують;

q  Давати показання щодо пред´явленого йому обвинувачення або відмовитись давати показання і відповідати на запитання;

q  Подавати докази;

q  Заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини по справі;

q  Заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові і перекладачеві;

q  З дозволу слідчого бути присутнім при проведенні окремих слідчих дій;

q  Знайомитися з матеріалами справи після закінченнядосудового слідства;

q  Мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

q  Подавати скарги надії та рішення слідчого і прокурора.[26]

Про роз´яснення прав обвинуваченому, слідчий зазначає в постанові про пред´явлення обвинувачення, що підписує обвинувачений. Бажано, щоб ці права були не тільки перераховані і роз´яснені обвинуваченому, а і записані в цій постанові.

Слідчий зобов´язаний негайно допитати обвинуваченого після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред´явлення йому обвинувачення.

Основною метою допиту обвинуваченого є одержання від нього правдивих показань. Також ця слідча дія є також важливим засобом забезпечення його права давати показання по пред´явленому йому обвинуваченню і подавати докази з метою захисту від обвинувачення.

Особа, яка обвинувачується у вчиненні, організації або посередництві у вбивстві повинна бути забезпечена захиснком. Також слід пам´ятати, що такі особи повинні бути допитані окремо і слідчий повинен забезпечити те, щоб вони не могли зноситись між собою. Давати показання є їх правом, а не обов´язком. У випадку відмови особою давати показання, слідчий зобов´язаний з´ясувати причини відмови і роз´яснити йому значення його показань длявстановлення істини по справі і захисту його законних інтересів. Закон забороняє домагатись показань обвинуваченого шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.

Перед тим, як розпочати допит необхідно правильно визначити момент його проведення. Якщо по справі не відомі деякі дані, то слід спочатку їх з´ясувати, а вже потім проводити допит, оскільки без цього він буде безкорисним. Слідчий повинен вивчити факти вчиненого злочину. Про менш значні факти виконавець або організатор швидше зізнається. Необхідно також визначити черговість допиту. Як уже зазначалося, першим слід проводити допит того обвинуваченого, чия причетність до злочину є найбільш віддалена, наприклад, посередника, пособника у вчиненні злочину.

Для викриття неправдивих показань криміналістиці відома велика кількість методів. Назву лише деякі з них:

1.   Деталізація показань;

2.   Повторні допити про одні і ті самі факти;

3.   Використання суперечностей показань;

4.   Використання доказів, а також даних, отриманих оперативно-розшуковим шляхом.

Взагалі допит обвинуваченого проводиться із застосуванням таких же самих тактичних прийомів, як і допит підозрюваного, тому детально зупинятись на цьому питанні не буду.

Основним засобом фіксації отриманих показань є протокол допиту. Запис показань у протоколі проводиться від першої особи та по можливості дослівно. В протоколі процес допиту повинен бути відображений максимально повно. Показання повинні бути зафіксовані у тій послідовності, в якій вони викладаються обвинуваченим у своїй вільній розповіді. Після того повинні фіксуватися поставлені запитання та відповіді на них.

Після закінчення допиту слідчий дає обвинуваченому прочитати протокол (ст.145 КПК). За проханням обвинуваченого він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнень до протоколу і внесення до нього поправок, які в свою чергу обов´язково повинні бути занесені до протоколу.

Отже, як ми могли з вами переконатися, притягнення особи як обвинуваченого являє собою ключову роль при розслідуванні справи, оскільки саме на цьому етапі ми вже можемо у більш повній мірі говорити про причетність особи як виконавця або організатора у вчиненні вбивства на замовлення. Саме на цьому етапі розслідування особа, яка підозрювалась у вчиненні або організації злочину набуває нового статусу – обвинуваченого у пособництві, організації або вчиненні вбивства на замовлення.

Розділ V  

Боротьба з умисними вбивствами є одним з найважливіших завдань правоохоронних органів, перш за все органів внутрішніх справ, прокуратури та суду, на які покладені функції попередження, розкриття та розслідування вбивств[27] взагалі, і вбивств на замовлення в тому числі.

Прийняття нового Кримінального кодексу України, внесення численних змін до кримінально-процесуального кодексу, проекти інших нормативних актів свідчать про те, що законодавець намагається полегшити профілактичну діяльність правоохоронних органів, а також запобігти вчиненню злочинів у майбутньому.

Попереджувальні заходи повинні проводитись у комплексному порядку. Тільки у такому випадку ми зможемо говорити про реальну їх ефективність.

Розрізняють такі рівні профілактики злочинів:

1.   соціальна профілактика – це профілактичний вплив на динаміку, структуру і причини злочинності вцілому;

2.   кримінологічна профілактика – попередження видів і форм злочинної поведінки, злочинів у певних сферах суспільного життя та злочинів, які вчинюються окремими соціальними групами;

3.   спеціальна профілактика – це профілактика злочинів окремими органами державної виконавчої влади, до компетенції яких входить попередження тих чи інших злочинів;

4.   індивідуальна профілактика – це попередження вчинення злочинів окремими особами, де розглядається кожен факт вчинення злочину окремо і виявляються та усуваються причини вчинення майбутніх злочинів цією особою;

5.   віктимологічна профілактика – виражається у роз´яснювальній роботі населенню про те, як можна уникнути злочину, тобто профілактика “провокування” злочинців з боку населення.

Відповідно до характеру покладених завдань, при кожному виді профілактики злочинів, можна розрізняти і заходи профілактики, які будуть мати соціальний, кримінологічний, спеціальний, індивідуальний, а також віктимологічно-попереджувальний характер.

Профілактика злочинів вцілому повинна здійснюватися в усіх сферах суспільного життя. Перш за все таку профілактику повинні здійснювати сім´я, трудові та учбові колективи, громадські об´єднання, правоохоронні органи та інші органи державної влади.

Необхідно проаналізувати рівень злочинності, а зокрема рівень особливо-тяжких злочинів. Вбивства, що вчинюються на побутовому грунті явно переважають інші види вбивств. Останнім часом зменшилася кількість вбивств із застосуванням вогнепальної зброї. Вбивства, що мають ознаки вбивств на замовлення складають дуже малий відсоток у порівнянні з попередніми видами вбивств, але їх суспільна небезпека є чи не найбільша, оскільки вони є найбільш вдало продумані, що само по собі ускладнює їх розслідування, а також жертвами таких посягань є, як правило, особи, які займають значне становище і при вбивстві яких як додатковий об´єкт виникають наслідки у вигляді настабільності в суспільстві. Рівень злочинності підтверджує статистика статистика[28]:

Відомо, що вбивства на замовлення частіше всього вчиняються організованими злочинними угрупованнями, і саме діяльність таких суб´єктів, як Координаційний комітет по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України, спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, Служба безпеки України, Прокуратура України, митні органи і підрозділи прикордонних військ України, органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби.

На сьогоднішній день розроблено і реалізуються різні форми попередження насильницької злочинності, до якої ми можемо віднести організовану злочинність, а також вбивства, вчинені на замовлення. Розрізняють три рівні профілактики злочинів:

Перший рівень забезпечує розв´язання складних соціальних, економічних та інших проблем життя суспільства, здійснення опосередкованого впливу на всі ланки антисуспільної поведінки законодавчим шляхом. Одним із попереджувальних заходів на першому етапі є встановлення такої міри покарання, яка б сприяла попередженню вчиненя злочину. На свідомість особи з антисуспільним спрямуванням поведінки буде впливати сам факт такого покарання та можливість реального застосування при вчинення злочину.

Вбивства на замовлення у абсолютній своїй більшості вчинюють не випадкові злочинці, а певною мірою професіонали. Цей фактор важливо враховувати, адже у попередженні професійної злочинності велике значення приділяється кримінальному законодавству, яке має здійснюватися шляхом удосконалення інституту сукупності злочинів, а також інституту співучасті у вчиненні злочину.

Другий рівень забезпечує вплив на конкретні соціальні групи, в яких відбуваються антисоціальні явища. Необхідне якнайшвидше усунення наявних недоліків, які виступають причинами антисуспільної поведінки у відносинах відповідних соціальних груп.

Третій рівень профілактики – індивідуальний. Індивідуальна профілактична робота поділяється на ранню і безпосередню. Рання профілактика повинна впливати на негативноохарактеризованих осіб, які віддалені від вчинення злочину. Безпосередня профілактика спрямована на попередження та усунення злочинного наміру, у осіб, які запланували вчинення злочину (у яких виник умисел на його вчинення), а також умов вчинення конкретного злочину.

За допомогою таких розмежувань, працівники правоохоронних органів можуть більш вдало планувати заходи по профілактиці як злочинності вцілому, так і окремих її видів. Якщо заходи профілактики не дають бажаних результатів, тоді необхідно вживати заходи попередження злочинів, а у випадках, коли злочин вже розпочато, то припинення його.

У системі правоохоронних органів слідчий являється процесуально незалежною особою, який має широкі владні повноваження для попередження злочинів.

Саме слідчий один із перших починає попереджувальну діяльність. Зокрема виявлення по кримінальній справі обставин (причин і умов), що призвели до вчинення злочину є процесуальним повноваженням слідчого. Завданням слідчого полягає у тому, що він виділяє серед безлічі різноманітніх факторів, що впливають на звинуваченого до і під час вчинення злочину, саме ті, які стали безпосереднім приводом для вчинення злочину.

Отже, слідчий повинен встановити всі дії, які учасники злочину вважали за необхідне виконати з метою досягнення злочинного результату, якщо ці дії у своїй сукупності призвели до цього результату.

Такі причини і умови встановлюються за допомогою таких процесуальних дій, як допити, огляди, обшуки, виїмки, слідчий експеримент, експертизи, впізнання тощо.

Відповідно до ст.23, КПК, органи дізнання, слідчий прокурор при провадженні дізнання і досудового слідства зобов´язані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочинів. Після їх встановлення вони вносять у відповідний державний орган, громадську організацію чи посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов (ст. 23¹ КПК).

Мотивоване подання слідчих органів і прокурора, як окрема ухвала суду, є основним процесуальним документом, за допомогою якого доводять до відома певних осіб і організацій причини і умови, що сприяли вчиненню розслідуємого злочину, і про заходи, яких необхідно вжити для учунення чи нейтралізації таких причин та умов.

Наступною формою профілактичної діяльності слідчого є його взаємодія при проведенні окремих слідчих дій з оперативним апаратом. Така взаємодія допомагає всановити дійсну картину злочину, відштовхуючись від якої, слідчий повинен спрямовувати свою діяльність як по розкриттю злочину, так і на виявлення та ліквідацію причин та умов вчинення злочину.

Особливе значення на вчинення вбивств на замовлення та насильницької злочинності вцілому є незаконне розповсюдження та берігання вогнепальної зброї і вибухових речовин. Горбачевський В.Я. наводить такі статистичні дані з цього приводу:

У половині випадків після вчинення вбивств на замовлення злочинець забирав зброю із собою, у кожному третьому – зброя вилучалась за місцем проживання злочинця, його родичів та знайомих, у кожному п´ятому – зброя зберігалась в автомобілі, гаражі або у співучасника, у кожному десятому – злочинець носив зброю з собою.

У будь-якому випадку необхідно проводити розслідування кримінальної справи по факту вчинення даного виду злочину що є одним із заходів щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню таких злочинів.

Викоринити злочинність неможливо. Як відомо, злочинність завжди залишається на одному і тому ж рівні. Однією з причин відтворення злочинності, в тому числі і професійної є кримінальна субкультура, яка базується на числених кримінальних звичаях і традиціях, тому поряд із загальновиховними заходами, які вживаються державою, важливу роль відіграють заходи спеціальної провілактики у виправно-трудових установах (пенітенціарна профілактика), а також профілактична робота з особами, звільненими від покарання.

Отже підсумовуючи все вище вказане, можна вказати, що першочерговим заходом профілактики є вдосконалення законодавства та підзаконних актів, прияняття нових постанов Пленумом Верховного Суду, які б відповідали чинному кримінальному закону. Також слід пам´ятати, що профілактична діяльність буде давати відчутні результати тільки у тому випадку, коли вони будуть здійснюватися у комплексному порядку разом з іншими заходами державного впливу на злочинність, а також буде спрямована діяльність усіх державних і недержавних органів та організацій на боротьбу із злочинністю.

Висновок

 Останнім часом в Україні простежується тенденція до збільшення вбивств на замовлення. Крім того, вони стають все більше і більше зухвалими, відкритими і жорстокими. Мало того, виконавцями таких вбивств є не тільки чоловіки, а і жінки. Слід хоча б згадати про вбивство голови біржового комітету Української міжбанківської біржі Вадима Гетьмана. При його вчиненні було зроблено шість пострілів (два мимо, три - в живіт, останній - контрольний постріл - у голову за ліве вухо). Знаряддя вбивства - пістолет "ТТ", не виключено з глушником. На місці події сищиками знайдено дві кулі, шість гільз калібру 7,62. Жодних слідів і відбитків пальців немає. За неофіційними даними, більш як п'ять свідків бачили молоду жінку, приблизно 160-170 см зросту, з темним волоссям, одягнуту в чорне. О 19.30 вона ще палила на лавці поблизу будинку. Перед приїздом Гетьмана її бачили біля поштових скриньок у парадному.[29]

В ході своєї роботи я розглянув питання розслідування вбивств, вчинених на замовлення, розглянув як кримінально-правову, так і криміналістичну їх характеристику, а також методику їх розслідування. На основі всього вище сказаного я хотів би запропонувати наступне:

I.          необхідно вдосконалити законодавчу базу:

1 – необхідно доповнити ст 27 ККУ терміном “замовник вчинення злочину”, що було б характерним не тільки для вбивств на замовлення, а і для інших злочинів.

- я хотів би запропонувати таке визначення: замовником є особа, яка внаслідок безпосередньої домовленості з виконавцем злочину, або через посередників схилила його до вчинення злочину з метою досягнення вигідних для себе наслідків.

2 – необхідно ввести інститут професійної злочинності, оскільки при вчиненні злочину особою, яка є “професіоналом” майже у 100% досягаються наслідки злочину і до того ж значно ускладнюється розслідування такого злочину через відсутність слідів злочину. Тому, на мою думку, необхідно доповнити ч.1 ст.67 ККУ пунктом – вчинення злочину особою, яка спеціалізується на їх вчиненні, якщо вона вчинила цей злочин на замовлення іншої особи.

3 – необхідно на законодавчому рівні спростити процесуальний порядок проведення слідчих дій з метою: по-перше зменшення навантаження на слідчого, а по-друге – спрощення порядку розслідування справи.

4   – слід розробити програму забезпечення правоохоронних органів комп´ютерною технікою. Необхідно перейти на безпаперове ведення справи за допомогою комп´ютерних засобів, що полегшує з одного боку ведення її слідчим, а з іншого обміну інформацією між підрозділами органів внутрішніх справ.

II.         Профілактичні заходи:

1 – необхідно транслювати діяльність правоохоронних органів в засобах масової інформації, зокрема по розкриттю злочинів, призначенню покарання тощо з метою доведення до всього населення діяльності ОВС, що в свою чергу буде втіленням в дію превентивної функції

2 – підвищити ефективність роботи органів, до компетенції яких входить боротьба з корупцією, організованою злочинністю з метою створення в суспільстві обстановки невідворотності відповідальності за вчинене або організоване вбивство на замовлення.

III.       Процесуальні заходи:

1 – відповідно до ст. 165² КПК, якщо слідчий обирає до підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту, то він за згодою прокурора вносить подання до суду. На думку практичних працівників органів внутрішніх справ, така згода не потрібна – достатньою є лише санкція суду. Участь прокурора в цій слідчий дії не є необхідною і тільки ускладнює порядок цієї слідчої дії. Тому необхідно внести зміни до КПК України з метою врегулювання цього питання.

Отже, дотримуючись норм Конституції України, Законів України, всіх вимог кримінально-процесуального законодавства, враховуючи принципи законності, поваги до особистості та інші принципи кримінального процесу, ми зможемо говорити про ефективне розслідування злочинів взагалі і вбивств на замовлення в тому ж числі, що в свою чергу призведе до зменшення рівня злочинності в суспільстві.

Використана література:

1.         Конституція України 1996р.

2.         Закон України “про міліцію” 1990р.

3.         Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” 1993р.

4.         Закон України “Про боротьбу з корупцією” 1995р.

5.         Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” 1993р.

6.         Проект закону України “про профілактику злочинів”

7.         Кримінальний кодекс України 2001р.

8.         Кримінально-процесуальний кодекс України 1960р.

9.         Указ Президента України “Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки” 2000р.

10.       Постановою Пленума Верховного Суду України №1 від 1.04.94 “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров´я людини”

11.       Наказ МОЗ №226 від 25.09.2000 “Інструкція щодо канстатації смерті людини на підставі смерті мозку”

12.       Горбачевський В.Я. Вбивства на замовлення: Кримінологічні ознаки. Науковий вісник УАВС 1998р

13.       Горбачевський В.Я. Особливості кримінологічної характеристики вбивств на замовлення

14.       Карташев В.А. Русское уголовное право. Часть Общая. Т.1 1992

15.       Бояров В. І. Особливості методики розслідування вбивств, скоєних в умовах протистояння злочинних угруповань. К., 2000р.

16.       Пособие для следователя. Расследование преступлений повышенной общественной опасности. Под редакцией Селиванова Н.А., Дворкина А.И. М: 1998г.

17.       Бородулин А.И. Убийства по найму: Криминалистическая характеристика. Методика расследования. – М., 1997р.

18.       Булулуков О. Ю. Методика розслідування вбивств при відсутності трупа Х., 1997

19.       Шульга А. О. Особливості доказування вбивств на замовлення в стадії досудового слідства. Донецьк, 2001

20.       Попов И. В. Организация расследования умышленных убийств Луганск : РИО ЛИВД, 2001

21.       Збірник відомчих нормативних документів, що регламентують науково-технічну діяльність науково-дослідних інститутів судових експертиз Мінюсту України / Міністерство юстиції України. — К., 1996

22.       Матвійчук В. В. Попередження умисних вбивств апаратами карного розшуку К., 1998.

23.       Криминалистика: Учебник/под ред.И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.:Юрид. лит.,1988

24.       Аналіз щодо навмисних вбивств на території міста Києва станом з 01.01.1994 р. по 01.01.2001р. ІІ відділ УКР ГУМВС м. Києва.

[1] Горбачевський В.Я. Вбивства на замовлення: Кримінологічні ознаки. Науковий вісник УАВС 1998р.

[2] Конституції України 6.06.1996р. Ст.3

[3] Інструкція щодо канстатації смерті людини на підставі смерті мозку. Затверджена наказом МОЗ №226 від 25.09.2000

[4] Карташев В.А. Русское уголовное право. Часть Общая. Т.1 1992

[5] Постанова Пленума Верховного Суду України №1 від 1.04.94 “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров´я людини”

[6] Горбачевський В.Я. Особливості кримінологічної характеристики вбивств на замовлення

[7] Бояров В. І. Особливості методики розслідування вбивств, скоєних в умовах протистояння злочинних угруповань. К., 2000.

[8] Пособие для следователя. Расследование преступлений повышенной общественной опасности. Под редакцией Селиванова Н.А., Дворкина А.И. М: 1998г.

[9] Бородулин А.И. Убийства по найму: Криминалистическая характеристика. Методика расследования. – М., 1997 – С.5-16.

[10] Горбачевський В.Я. Особливості кримінологічної характеристики вбивств на замовлення.

[11] Булулуков О. Ю. Методика розслідування вбивств при відсутності трупа Х., 1997

* ст.99 КПК : при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.

[12] Шульга А. О. Особливості доказування вбивств на замовлення в стадії досудового слідства. Донецьк, 2001

[13] Пособие для следователя. Расследование преступлений повышенной общественной опасности. Под редакцией Селиванова Н.А., Дворкина А.И. М: 1998г.

[14] Попов И. В. Организация расследования умышленных убийств Луганск : РИО ЛИВД, 2001. — 70с

[15] ст.75 Кримінально-процесуального кодексу України.

[16] Збірник відомчих нормативних документів, що регламентують науково-технічну діяльність науково-дослідних інститутів судових експертиз Мінюсту України / Міністерство юстиції України. — К., 1996. — 94с.

[17] Ст.103 Кримінально-процесуального кодексу

[18] Матвійчук В. В. Попередження умисних вбивств апаратами карного розшуку К., 1998.

[19] Кримінально-процесуальний кодекс ст.106; ст.115

[20] Попов И. В. Организация расследования умышленных убийств. Луганск : РИО ЛИВД, 2001. — 70с

[21] Кримінально-процесуальний кодекс ст.148

[22] Кримінально-процесуальний кодекс ст.156

[23] Пособие для следователя. Расследование преступлений повышенной общественной опасности. Под редакцией Селиванова Н.А., Дворкина А.И. М: 1998г.

[24] Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23.12.1993р.

[25] Криминалистика: Учебник/под ред.И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.:Юрид. лит.,1988-672 с.

[26] ст142 Кримінально-процесуального кодексу

[27] Матвійчук В. В. Попередження умисних вбивств апаратами карного розшуку К., 1998

[28] Аналіз щодо навмисних вбивств на території міста Києва станом з 01.01.1994 р. по 01.01.2001р. ІІ відділ УКР ГУМВС м. Києва.

[29] http://www.day.kiev.ua