Класифікація і структура окремих методик розслідування

1.2. Класифікація і структура окремих методик розслідування

злочинів

Одним з важливих напрямків удосконалювання боротьби зі злочинністю є постійне поповнення слідчої практики новими окремими криміналістичними методиками, покликаними підвищувати ефективність організації і здійснення запобігання, розкриття і розслідування різних видів злочинів. Важливе значення в пізнанні криміналістичної методики має класифікація окремих криміналістичних методик.

У сучасних роботах, присвячених теорії криміналістичної методики, класифікацію окремих методик прийнято проводити за кількома підставами.

З погляду відносини до карного закону методики підрозділяються на:

n видові

n особливі[37].

Перші з них побудовані по видах злочинів (наприклад, методика розслідування убивств, методика розслідування крадіжок, методика розслідування шахрайства і т.д.).

До особливих відносяться окремі методики в якості основи побудови яких можуть бути узяті: місце вчинення злочину, особистість злочинця, особистість потерпілого, час, що пройшов з моменту вчинення злочину, й ін. (наприклад, методика розслідування злочинів на залізничному, водному і повітряному транспорті; методики розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми і рецидивістами; методики розслідування нерозкритих злочинів минулих років і ін.).

За рівнем конкретизації методики розслідування злочинів можуть бути:

n одноступінчатими

n багатоступінчатими[38].

Наприклад, методика розслідування крадіжок містить у собі не тільки загальні рекомендації з їхнього розслідування, але і методики розслідування крадіжок державного чи суспільного майна, а також методику розслідування крадіжок особистого майна громадян. У свою чергу методика розслідування крадіжок особистого майна громадян підрозділяється на методику розслідування квартирних крадіжок, методику розслідування кишенькових крадіжок, методику розслідування крадіжок автомашин і т.д.

За обсягом окремі методики розслідування злочинів підрозділяються на:

n повні

n скорочені[39].

Повні розробляються для проведення всього процесу розслідування того чи іншого виду злочинів. Скорочені призначаються для використання при розслідуванні якогось одного етапу. Так, досить широке поширення мають криміналістичні методичні рекомендації з проведення первинних слідчих дій.

Незважаючи на різноманіття й особливості окремих криміналістичних методик розслідування злочинів у них міститься і ряд загальних, типових елементів, які утворюють їхню структуру. Найбільш важливими типовими елементами окремих криміналістичних методик є[40]:

n криміналістична характеристика злочинів;

n коло обставин, що підлягають встановленню;

n типові слідчі ситуації, що виникають на різних етапах розслідування, версії і планування;

n первинні й наступні слідчі та оперативно-розшукові заходи;

n особливості тактики проведення найбільш характерних для розслідування даного виду злочинів окремих слідчих дій;

n взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими органами;

n особливості використання спеціальних пізнань при розслідуванні;

n особливості попередження даного виду злочинів.

Розслідування злочинів умовно ділитися на три етапи:

1. початковий;

2. наступний;

3. заключний.

На початковому етапі проводяться невідкладні слідчі дії й оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення факту здійснення злочину, переслідування злочинця по «гарячих слідах», виявлення і закріплення доказової інформації.

До типових слідчих дій можна віднести:

n огляд місця події;

n допит потерпілого і свідків;

n затримання і допит підозрюваного;

n огляд підозрюваного, у деяких випадках і потерпілого;

n проведення обшуків за місцем проживання і роботи підозрюваного, його родичів, знайомих;

n проведення впізнання предметів (викраденого, знарядь злочину й ін.) і підозрюваного;

n призначення експертиз[41].

На наступному етапі продовжується робота з виявлення і закріплення доказів, встановленню і затримці невідомих злочинців, з наступним проведенням заходів щодо відпрацьовування їхньої причетності), розшуку викраденого й ін.

До типових слідчих дій наступного етапу можна віднести наступні:

n допити й очні ставки;

n обшуки;

n слідчі експерименти;

n перевірка й уточнення показань на місці;

n призначення і проведення судових експертиз;

n пред'явлення обвинувачення.

На заключному етапі кримінальна справа готується для направлення в суд. З цією метою проводиться оцінка зібраних доказів, визначається підсудність, складається обвинувальний висновок і справа передається прокурору для перевірки і підписання обвинувального висновку.

1.3. Поняття криміналістичної характеристики злочину

Будь-який злочин як суспільно небезпечне діяння, його види можна охарактеризувати з різних сторін. Так, повне юридичне знання про злочин складається із сукупності даних, які характеризують його в кримінально-правовому, процесуальному, кримінологічному і криміналістичному відношеннях. Основне призначення криміналістичної характеристики полягає в тому, щоб сприяти швидкому розкриттю і розслідуванню відповідного злочину, постачаючи для цього співробітника міліції зведеннями про типові для даного виду злочинів ознаки.

Розслідування - це процес пізнання такого специфічного явища як злочин. Приступаючи до пізнання всіх обставин злочину, яких може бути багато і які можуть мати велику кількість різноманітних ознак, слідчий поки не знає, які з них будуть грати вирішальне значення для встановлення істини. У цій ситуації знання всієї сукупності типізованих у системі криміналістичної характеристики даного виду злочинів закономірно взаємозалежних елементів, дозволяє слідчому по окремих з них, уже відомих до початку розслідування з великою часткою імовірності судити про інших.

Наприклад, при огляді місця події - наркологічного диспансеру, було встановлено, що зламано двері кабінету головлікаря та із сейфа викрадені наркотичні препарати, більше нічого не пропало. Сейф досить важкий, однак зрушений з місця, замок сейфа кваліфіковано зламаний. Таким чином, маючи мінімум інформації, а саме: про предмет злочинного зазіхання і способи вчинення злочину слідчий, використовуючи знання про криміналістичну характеристику даного виду злочинів висунув обґрунтовану версію про те, що крадіжку здійснила група злочинців-наркоманів, які володіють навичками злому такого типу замків.

Звичайно криміналістична характеристика включає наступний набір елементів, що містять узагальнені відомості про:

спосіб вчинення і приховання злочину;

обстановку при якій відбувається злочин;

предмет злочинного зазіхання;

мотиви і цілі;

властивості особи злочинця;

властивостях особи потерпілого[42].

Структура криміналістичної характеристики для окремих видів і груп злочинів не однакова: в одних характеристиках деякі елементи переважають, мають більше криміналістичне значення, в інших - втрачають його. Усе залежить від ролі, яку цей елемент грає в розкритті даного виду злочинів. Так, відомості про спосіб здійснення навмисних злочинів є, як правило, найбільш важливими, а в необережних злочинах грають допоміжну, похідну роль. Злочини проти життя, здоров'я і свободи особи - це збірне поняття, яке охоплює: різні види навмисних і необережних убивств, доведення до самогубства, заподіяння тілесних ушкоджень, побої, катування, зараження венеричною хворобою, незаконне здійснення абортів, зґвалтування, викрадення чи підміна дитини й інші дії.

У даному випадку розглядаються лише найбільш небезпечні і розповсюджені з названих злочинів. Методика їхнього розслідування має деякі подібні риси (об'єкт зазіхання, дії злочинців, мотиви і т.д.), що дозволяє об'єднати її в одному розділі. Так, розслідування зґвалтувань, убивств, тілесних ушкоджень, здійснених групою осіб, має ряд загальних прийомів розшуку, встановлення і викриття злочинців. Версії про суб'єкт злочину по справах про убивства, зґвалтування, тяжкі тілесні ушкодженнях нерідко мають єдині підстави: типові особливості місця здійснення злочину, характер матеріально-фіксованих слідів, подібні прийоми маскування й ін. Спостерігаються загальні прийоми до тактики допиту, огляду, обшуку по цих справах. Є подібні риси в криміналістичних характеристиках злочинів проти життя, здоров'я і свободи особи.

Структура криміналістичної характеристики названих видів злочинів включає дані про :

n обстановку вчинення злочину (місце, час);

n спосіб вчинення і приховання злочину;

n особу злочинця;

n особу потерпілого;

n мотиви діяння;

n наслідки.

Відомо, що між окремими елементами криміналістичної характеристики існують закономірні зв'язки, що саме сприяє розкриттю особливо небезпечних злочинів. Їх встановлюють шляхом ретельного вивчення слідів злочину, у яких відображаються дії злочинця, ознаки використаних ним знарядь, ознаки самого злочинця чи потерпілого.

Для більшості злочинів проти життя, здоров'я і свободи особи характерні утворення слідів насильства на тілі й одязі потерпілого, оточуючих предметах, порушення обстановки. По ознаках цих слідів і змін можна приблизно судити про механізм злочину, вік, стать, фізичну силу, навички і уміння, деякі психічні аномалії злочинця, мотиви. Пояснюючи походження слідів, їхній зв'язок між собою, час і особливості освітлення, слідчий може робити ймовірні умовисновки про особистість злочинця, визначати шляхи його пошуку. Методика розслідування злочинів проти життя, здоров'я і свободи особи будується з обліком типових слідчих ситуацій, характерних головним чином для початкового етапу роботи зі справи.

Зміст цих ситуацій визначається характером події, особливостями вихідної ситуації й іншими об'єктивними і суб'єктивними факторами. Назвемо лише два види ситуацій, типових для розглянутих злочинів. Це, зрозуміло, не виключає існування багатьох варіантів у їхньому різноманітному переплетенні.

Складні (несприятливі) ситуації. Ці ситуації виникають у випадках замаскованих убивств, зґвалтувань з наступним убивством жертви, заподіяння тілесних ушкоджень у бійці на ґрунті хуліганської поведінки, коли злочинець сховався, і в інших випадках, що супроводжувалися продуманим прихованням слідів злочину. На першому етапі можливе кілька напрямків розслідування, у яких центральне місце займають встановлення і розшук злочинця. Необхідно з'ясувати й установити:

n дані, що характеризують особу потерпілого і його взаємини з винним;

n мотиви і цілі діяння;

n конкретні сліди, які вказують на особу злочинця, використані ним знаряддя злочину, зброю, спосіб здійснення і приховання слідів злочину;

n ознаки викраденого майна.

Прості (сприятливі) ситуації. Вони сприяють швидкому і повному розкриттю злочинів. Такі ситуації виникають у випадках побутових убивств, катувань, побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень, у присутності свідків. Як правило, для цих ситуацій характерні: наявність даних про місце, час, обставини вчинення злочину, особи потерпілого і злочинця. Вирішення ситуації починається з аналізу вихідної інформації, отриманої при допиті заявника, огляду місця події, обстеження. Очевидність події не виключає можливих перешкод на шляху розслідування, особливо при встановленні наміру і цілі взаємин винного і потерпілого. Не виключена і протидія з боку злочинця, що ускладнює ситуацію, робить її проблемною (складною) і, відповідно, вимагає прийняття більш складних тактичних рішень.

Розслідування злочинів проти життя. Методика розслідування навмисних убивств багато в чому залежить від правильного використання криміналістичної характеристики цих злочинів. Закономірні зв'язки між її елементами допомагають будувати версії, цілеспрямовано організовувати пошук злочинця, виявляти докази. Так, наприклад, помічені зв'язки між особою злочинця, способом вчинення і приховання убивств, місцем, часом, знаряддями убивства, жертвою злочину. Як правило, убивства за допомогою використання хімічних речовин, які володіють токсичними властивостями (хлорофос, снотворні, болезаспокійливі й інші лікарські препарати), здійснюються особами з числа близьких родичів, знайомих, які користаються довірою з боку жертви.

Убивства за допомогою заподіяння множинних тілесних ушкоджень холодною зброєю, побутовими предметами, ціпками, каменями, з вогнепальної зброї з близької відстані звичайно здійснюють підлітки і чоловіки до 23 років, а старше 24 років - особи з психопатичними рисами, які страждають швидкою збудливістю, які систематично вживають алкоголь, дебіли, особи, у минулому засуджені за аналогічні злочини. Убивства, шляхом нанесення множинних тілесних ушкоджень відбуваються з ревнощів, помсти особами, близько зв'язаними з потерпілими. Жінки уникають ушкоджувати обличчя, вони наносять побої від верхньої третини лобової частини голови і далі до потиличної її області. Чоловіки, навпаки, з метою ускладнити упізнання трупа, спотворюють обличчя. Найчастіше убивства відбуваються в житлових приміщеннях, на вулицях у вечірній час, поблизу місць, де продаються спиртні напої, у парках, лісовій місцевості, на берегах водойм. Убивства в квартирах, на дачах, в індивідуальних будинках частіше відбуваються близькими родичами по мотивах користі, ревнощів, помсти або сторонніми в сукупності і розбійними нападах.

При розслідуванні убивств підлягають встановленню і доведенню:

1. наявність факту убивства, вид насильницької смерті, час її настання;

2. місце, час вчинення злочину, обставини, що передують убивству, спосіб його вчинення, спосіб приховання слідів злочину;

3. дані про особу потерпілого, його взаємини зі злочинцем;

4. винність, мотив і ціль убивства;

5. дані, що характеризують особу убивці.

Типові ситуації початкового періоду розслідування залежать від дій злочинця, місця, часу, умов убивства, часу, що пройшов з моменту його вчинення, змісту вихідної інформації. Як правило, для порушення кримінальної справи необхідна наявність інформації, з якої прямо вбачається кримінальний характер події або є підстави припускати наявність злочину. Наприклад, при виявленні трупа з ознаками самогубства, нещасливого випадку не виключаються версії про доведення до самогубства або інсценування під нещасливий випадок, що зобов'язує порушити кримінальну справу і провести розслідування.

Для справ про убивство типові наступні ситуації:

1. Виявлено труп з ознаками насильницької смерті. Відома особа потерпілого, обставини убивства (побутове, у бійці в присутності свідків), особа підозрюваного. У цій ситуації будуються версії про ціль і мотиви убивства, його обставини. Проводиться допит заявників(очевидців), затримка і допит підозрюваного, огляд місця події і трупа, призначається судово-медична експертиза трупа і речових доказів.

2. Виявлено непізнаний труп чи частини розчленованого трупа. Задача першого етапу розслідування полягає в тому, щоб зібрати відомості, необхідні для побудови версій про особу потерпілого, місце, час, обставини, мотиви убивства, особи підозрюваного. Проводяться: огляд місця виявлення трупа і самого трупа, речовинних доказів, дактилоскопіювання і фотографування трупа, орієнтування органів міліції про факт виявлення трупа, його прикмети і одяг, вивчення заяв про безвісну відсутність, вивчення кримінальних справ про убивства, розбої, крадіжки, ознайомлення з матеріалами про осіб без певного місця проживання. Проводяться оперативні заходи щодо розшуку злочинця і встановленню особи потерпілого. У випадку виявлення розчленованого трупа особлива увага звертається на предмети, у яких знаходилися частини трупа (валіза, клейонка, газета, цебро, тканина і т.п.). На них можуть зберегтися позначки, написи, інші ознаки, що вказують на особу потерпілого і злочинця. При виявленні трупа новонародженої дитини проводиться огляд трупа і мести його виявлення, предметів, у котрі був загорнений труп, у жіночих консультаціях установлюються жінки, які приховували вагітність, які мали дитину, що зникла. Призначають судово-медичну експертизу трупа для з'ясування питань про народження дитини живою чи мертвою, причину і час смерті, спосіб позбавлення життя, скільки часу після пологів жила дитина, групу, тип і резус приналежності крові й ін.

3. Надійшла інформація про безвісну відсутність особи. У цій ситуації необхідно конкретизувати дані про особу, рід занять, професію безвісно відсутнього, час, передбачувані причини відсутності, можливе місце перебування, взаємини з родичами, товаришами по службі, знайомими, риси характеру, захворювання, інтереси, про речі, які узяв відсутній чи, навпаки, не взяв. Вивчення цих обставин дозволяє будувати ряд версій про причини безвісної відсутності (хвороба, смерть, небажання повертатися до родини, випадкова загибель при невстановлених обставинах і, нарешті, убивство). Підставами для виникнення версії про убивство можуть бути: неприязні відносини потерпілого з родичами; наявність речей, які людина в звичайних умовах при від'їзді зобов'язана взяти із собою; наявність слідів крові в приміщенні, де жив відсутній; пряма зацікавленість родичів, знайомих у смерті особи, неправдоподібні, суперечливі пояснення їх щодо обставин і причин безвісної відсутності.

4. Наявні дані, що навмисне убивство замасковане інсценуванням з метою приховати факт і обставини убивства. Типовими інсценуваннями бувають створення видимості: самогубства, нещасного випадку на залізничному транспорті, шосейній дорозі, на воді, виробничого травматизму, загибелі у вогні, падіння з висоти, необережного поводження зі зброєю, самоотруєння, природна смерть від переохолодження, захворювання, алкогольного сп'яніння, а також інсценування необхідної оборони, вчинення убивства іншими особами й інші види інсценувань.