Характеристика сучасного стану організації розслідування

2.2. Характеристика сучасного стану організації розслідування

діяльності організованих злочинних груп

Якими б якісними не були оперативні розробки учасників злочинних структур, які б сили не виділялися на це, кінцевий результат завжди пов'язаний з підсумками розслідування і судового розгляду по кримінальній справі. А ця задача стає день від дня складнішою в міру зрощення організованої злочинності з комерційними і державними структурами, у міру розвитку й удосконалення злочинних організацій. Треба прямо сказати, що в даний час керівники злочинних структур, що ухиляються від особистої участі у вчиненні злочинів, як правило залишаються безкарними. При опитуванні 64% слідчих указали, що, як правило до кримінальної відповідальності залучаються виконавці злочинів, а організатори ідуть від відповідальності. По кримінальних справах, які знаходиться у виробництві слідчих підрозділів по організованій злочинності, приблизно тільки в 20% випадків виявлені організатори злочинної групи, у 4% -навідники, у 6% - особи, що надавали технічні засоби і транспорт[53].

Як правило виявити і довести існуючі корумповані зв'язки злочинних структур не вдається - на цю обставину вказали 46% слідчих. Іноді вдається притягнути до карній відповідальності організаторів, і то лише в зв'язку з їх особистою участю у вчиненні злочинів - 41%, в одиничних випадках - 36%. 24% слідчих узагалі відзначили, що їм ніколи не доводилося притягати до карної відповідальності організаторів злочинної діяльності (це особливо важливо при тому, що опитувалися винятково слідчі спеціалізованих підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, які мають значний стаж роботи). В анкетах часом відзначалося, що дані про наявність організаторів, корумпованих зв'язків злочинних формувань при розслідуванні були отримані, але довести це у встановленому в карно-процесуальному законі порядку не вдалося.

У процесі дослідження вивчалося питання про те, які категорії злочинів є найбільш складними для розслідування. В даний час, на думку опитаних слідчих, це злочини в сфері банківської діяльності (відзначили 59% опитаних), хабарництво і корупція (34%), групові злочини, що вимагають виявлення організаторів та інших співучасників, злочини, пов'язані з діяльністю комерційних структур (29%), кваліфіковане вимагання (26%). Тут почате дослідження вивело ще на одну актуальну проблему, що вимагає особливої уваги наукових і практичних працівників - активна протидія злочинних структур процесу розслідування. Ще кілька років назад такої проблеми практично не було, а в даний час тільки 17% опитаних слідчих вказали, що вони не зіштовхувалися з якими-небудь формами протидії. У числі найбільш розповсюджених способів протидії розслідуванню опитані вказали:

- підкуп, залякування, насильство у відношенні потерпілих, свідків, членів їхніх родин - 62%;

- незаконні дії захисників обвинувачуваних, підозрюваних - 53%;

- спроби впливати на хід розслідування через засоби масової інформації - 27%;

- спроби впливати на суддів з метою прийняття ними тих чи інших рішень, вигідних обвинувачуваним - 24%.

Дані опитування слідчих підтверджуються результатами вивчення кримінальних справ. Так, у процесі розслідування відмовилися від раніше даних показань убік, сприятливу для обвинувачуваних: свідки - по 19% кримінальних справ, потерпілі - по 9%[54].

Цікаво, що способи протидії істотно відрізняються в різних регіонах. Так, якщо в провінційних містах спроби впливати на хід розслідування через засоби масової інформації відзначили не більше 10% слідчих, то для Києва і Київської області цей показник склав 79%.

У методичному плані необхідно озброїти слідчих і оперативних працівників засобами і методами протидії спробам злочинних структур процесу доведення по кримінальних справах. Дослідження показали, що активний вплив на учасників злочинних структур дає свої результати. З одного боку, наприклад, участь захисників на попередньому слідстві дає можливість обвинувачуваним координувати свою діяльність. По 85% вивчених кримінальних справ обвинувачувані відмовлялися від раніше даних показань, по 35% - організатор мав можливість активно впливати на показання інших співучасників. З іншого боку, слідчим і оперативним працівникам по 27% вивчених кримінальних справ вдалося "розколоти" групу, викликати протиріччя між співучасниками. У 75% випадків організатори викривалися саме їхніми показаннями, у 36% - обвинувачувані повідомили про інших співучасників, по 26% - про інші епізоди злочинної діяльності. Тому не так уже безсилі наші слідчі й оперативні працівники в боротьбі з організованою злочинністю[55].

Було вивчене, зокрема, питання про джерела одержання професійних знань. Отримані відповіді слідчих вражають. Так, основним джерелом знань про методи розслідування діяльності злочинних структур, 67% слідчих назвали свій особистий досвід. Поради колег по роботі в якості такого джерела назвали 57%. Тільки 52% слідчих як джерело професійно необхідних знань назвали навчання в юридичному вузі. Тільки 36% слідчих поповнюють свої знання шляхом самостійного вивчення наукової літератури /а це, до речі, може свідчити одночасно і про її якість/. Мало спілкуються слідчі з оперативними працівниками, з експертами, співробітниками інших служб. Тільки 33% слідчих указали на це як на джерело одержання професійних знань про методи розслідування діяльності злочинних структур.

Методичну допомогу керівників слідчих апаратів відзначили 25% опитаних, що явно недостатньо й у якомусь ступені свідчить про рівень підготовки самих керівників.

Впадає в око низька ефективність таких форм навчання як заняття в системі службової підготовки - 15% опитаних, а також навчання на курсах підвищення кваліфікації 14%[56].

Як повний провал методичного забезпечення діяльності слідчого апарату по розслідуванню злочинів, вчинених учасниками злочинних структур, варто розцінити той факт, що тільки 1,6% слідчих відзначили як джерело інформації, необхідної для їхньої професійної діяльності, допомогу слідчих-методистів. Навіть публікації в засобах масової інформації як джерело знань відзначили 2,4% слідчих[57].