Охорона авторського права та суміжних прав в Україні

З дисципліни: Право інтелектуальної власності

За темою ( варіант): 5 Загальна характеристика законодавства України у сфері охорони авторського права та суміжних прав.

Київ 2004 р.

ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………..….....3

I. Авторське право…………………………………………………….…...6

I.1 Поняття і види результатів, що охороняються авторськими правами………………………………………………………………….6

I.2 Об’єкти авторського права…………………………….…….……..9

I.3 Суб’єкти авторського права………………………….…….……..15

I.4 Особисті немайнові права авторів………………………..………16

I.5 Майнові права авторів та іншої особи, що має авторське право……………………………………………………………….…..20

II. Суміжні права……………………………………………………….....25

2.1. Поняття суміжних прав…………………………………….…....25

2.2. Суб’єкти суміжних прав…………………………………..……..26

2.3. Суб’єктивні суміжні права………………………………..…..…31

III. Захист авторського права і суміжних прав……………………….....36

Висновок…………..………………………………………………………19

Література……………...…………………………………………………..20

ВСТУП

Двадцять перше століття стане століттям економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушій­ною силою.

Світло вільної наукової, технічної і художньої творчості з давніх часів наполегливо пробивається до світового визнання. Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналі­зації господарських зв’язків, комп’ютеризації виробництва інфор­мація стала таким же об’єктом права власності, як і засоби вироб­ництва. Досвід розвинених країн показав, що саме по собі вироб­ництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступово поступається місцем науці, розвитку но­вих технологій. У зв’язку з цим питома значимість інтелектуальної власності в житті людей зростає вже не щодня, а щогодини.

Охорона прав на результати інтелектуальної діяльності введена порівняно недавно — дещо більше 200 років тому, — термін, з істо­ричної точки зору, мізерно малий. І відносилася вона тільки до дея­ких видів інтелектуальних продуктів, що є результатами творчої діяльності, які вийшли на той час на ринок, — творів літератури і ми­стецтва, а також винаходів.

Відповідно до Конституції України, що гарантує кожному грома­дянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної твор­чості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні ме­ханізми захисту авторських прав, прав промислової власності, мо­ральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Країни приймають закони з охорони інтелектуальної власності через такі основні причини:

по-перше, вони прагнуть законодавчо оформити немайнові та майнові права творців на їхні твори і право суспільства на доступ до цих творів;

по-друге, уряди свідомо прагнуть заохочувти творчість, поширення і застосування результатів творчої праці, а також сприяти вільній торгівлі в інтересах економічного та соціального розвитку.

У цілому законодавство у сфері інтелектуальної власності прагне захистити інтереси авторів та інших творців інтелектуальних товарів і послуг шляхом надання їм певних визначень, обмежених у часі прав, що дозволяють їм контролювати використання їхньої творчої діяльності. Причому ці права стосуються не матеріального об’єкта, у якому може бути втілений результат творчої праці, а продукту діяльності людського розуму як такого.

Питання охорони і використання інтелектуальної власності в сучасних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати все важливішу роль у комерційній і виробничій діяльності підприємств та установ України усіх форм власності. У цьому відношенні всім, хто займається або готується до подібного роду діяльності, необхідно досить чітко уявляти собі, що таке інтелектуальна власність, у чому полягає її сутність, як вона охороняється в сучасному світі і до яких серйозних матеріальних витрат може привести її права.

Інтелектуальна власність, яка охороняється зараз у більшості країн світу, в сучасних умовах є одним з наймогутніших стимуляторів прогресу у всіх галузях розвитку суспільства. Психологи вивчають її як результат розумової праці, новаторського пошуку. Науковці, що вивчають творчу діяльність (фахвці з евристики), розглядають механізм діяльності людини, розкривають закономірності створення новацій. Соціологи встановлюють взаємозв’язок між розвитком творчої діяльності, соціальним і науковим прогресом. Економісти розглядають інтелектуальну власність як засіб підвищення ефективності виробництва. Правознавці вивчають її як об’єкт права у зв’язку їз суспільною цінністю та пов’язані з нею правовідносини.

I.     Авторське право

1.1.     Поняття і види результатів творчості, що охороняються авторським правом

Духовна творчість народу є показником його мудрості, культури і моралі. В умовах перебудови всіх ланок нашого суспільного життя значення духовної творчості зростає як ніколи. Саме наука, література і мистецтво як результати ду­ховної творчості формують світогляд народу, збагачують його культуру, визначають моральні засади суспільства. Водночас вони самі є відображенням суспільних процесів, що відбу­ваються в країні.

Форми, прийоми, методи наукової і художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є резуль­татом творчого процесу, об’єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості. Основними напрямами духов­ної творчості народу є наукова діяльність, література і мистец­тво. Об’єктивні результати цих видів творчої діяльності люди­ни і є предметом правової охорони. Звичайно, зазначені види діяльності не є вичерпними. Вони перебувають у постійному розвитку; народжуються нові форми, прийоми, виникають но­ві способи об'єктивного вираження духовного багатства люди­ни. Художня творчість щільно пов’язана з науково-технічним прогресом. У зв’язку із створенням творів літератури, мистец­тва й науки виникають певні суспільні відносини, пов’язані з їх використанням. Відносини ці потребують правового регу­лювання, яке бере на себе авторське право. В об’єктивному розумінні — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і викорис­тання творів науки, літератури, мистецтва.

У суб’єктивному розумінні авторське право є сукупніс­тю прав, які належать автору або його правонаступником у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури, мистецтва.

Завдання авторського права — створити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Так, Закон України “Про авторське право і суміж­ні права” дозволяє вільне використання випущених у світ творів без дозволу автора, але в межах Закону. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих немайнових і майнових прав авторів.

Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких, перш за все, належать конституційні законо­давчі акти, що визначають основні засади, та інші закони. Так, законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власнос­ті, зазначає, що громадянин має виключне право розпоряд­жатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України "Про власність" проголошує, що об'єктами права власності громадян є твори науки, літе­ратури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці.