Поняття принципу поділу державної влади

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Походження права

1.1      Сутність та зміст права

1.2      Питання теорії права

Розділ 2. Принцип поділу права

2.1 Органи законодавчої влади

2.2 Органи виконавчої влади

2.3 Органи судової влади

Розділ 3. Проблеми реформування органів державної влади

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність дослідження. Держава є надзвичайно складним явищем суспільного життя. Вчені всіх епох намагалися з ясувати причини виникнення держави, дати універсальне визначення поняття держави. Є десятки теорій походження держави(патріархальна, теологічна, договірна, теорія насильства, психологічна, расова, марксистська). Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна створювати різноманітні державні організації, які у юридичній науці називають механізмом держави. Механізм держави – це система всіх державних органів, які здійснюють її завдання і реалізують функції. Усе державне управління здійснюється за допомогою органів держав, державних підприємств і державних установ, які є різновидом державних організацій. Органи державної влади утворюють певну систему, яка характеризується функціональною і організаційною єдністю. Єдність системи органів державної влади відображають єдність інтересів та волі народу, яку вони покликані реалізувати.

Право – це система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, встановлених чи санкціонованих державою, що підтримуються примусовою силою держави, регулюють важливі суспільні відносини. Право-значуща цінність для сучасного суспільства, для кожної людини: досить глибоким і складним є його вплив на життя держави, суспільства в цілому, кожного громадянина. У останні роки значення права у міжнародних і внутрішніх справах держав постійно зростає, не кажучи вже про його значення для забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

Тема дослідження хоча і у сучасному правовому житті є актуальною, проте вона розглядається в працях небагатьох науковців. Так існують праці таких вчених як Ярослав Митровка, який розглянув це питання у статті "Поняття принципу поділу державної влади". У цій статті він розглянув єдність державної влади, природу розподілу державної влади, моделі розподілу державної влади, а також гілки державної влади. А у праці Спаського А. питання теорії права було розглянуто категорія "Правовий Режим":ознаки та поняття.

Основною метою даного дослідження є визначитися з основними питаннями теорії держави і права, а саме; у сутності держави і права, походження права, органи державної влади, а також їх взаємодія у державному апараті.

Завданням курсової роботи є пізнання сутності права, як правового явища. Це методологічна вимога полягає у тому, що явища сутності повинні бути проаналізовані в суспільних відносинах, у дії, як реальне буття права.

Предметом мого дослідження є принцип роботи державного апарату. Поділ влади на законодавчу, виконавчуі судову, їх взаємодія у цілісній системи державного управління. А також про роль і сутність права у державно-правовій організації суспільства.

Об’єкт дослідження є сфера державно-правового функціонування суспільства.

Одним із методів дослідження моєї роботи є порівняльний метод, завдяки якому розглянуто організацію державно-правового управління, різноманітні установи і положення права у суспільства. Другим є системно-функціональний метод який розкриває системно-функціональну природу держави і права, їх суть та основні ознаки, а також їх регулювання суспільних відносин. Третім є історичний і логічний метод, адже він дозволяє простежити всю історію розвитку правових відносин і значимість права у суспільстві.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень щодо особливостей сутності права. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки:

-           визначено та систематизовано на основі вітчизняного та закордонного досвіду основні підходи до розгляду сутності права;

-           обґрунтовано, що єдність трьох гілок влади, буде сприяти розвитку демократичних засад української державності, а також сприятиме запровадженню європейських стандартів в діяльності органів державної влади;

-           проведено аналіз резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи "Функціонування демократичних інституцій в Україні" від 19.04 2007р., та запропоновані зміни в чинному законодавстві України.

Теоретичне і практичне значення дослідження. Теоретичні засади курсової роботи розкривають поняття та сутність права, що дозволяє оцінити ступінь реалізації її основних засад і пов’язаних із цим проблем як наукового, так і практичного характеру при вдосконаленні діючого законодавства України.

Основні засади, висновки, пропозиції, викладені в роботі, можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях, у правотворчій роботі, при підготовці підручників і навчальних посібників, у процесі викладання нормативних курсів теорії держави і права, конституційного права України, конституційного права зарубіжних країн і спецкурсів.

Структура курсової роботи відображає мету, завдання та основні напрями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують 5 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг роботи – 39 сторінок, кількість використаних джерел – 10 найменування.

РОЗДІЛ 1. ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА

Питання про походження права становить одну з найскладніших проблем теоретичної юриспруденції, і єдиної думки щодо цього в науці дотепер не склалося. Існують і існували різні погляди,концепції щодо цього питання, зміст яких найчастіше зумовлений різноманітними обставинами:конкретним історичним періодом, політичними обставинами в державі – батьківщині конкретного правового вчення, а також низкою суто суб’єктивних чинників: особистою думкою юриста-теоретика, фундатора вчення, його ставленням до тієї чи іншої соціальної групи.

Право є одним із найважливіших здобутків людської цивілізації, але воно переживає розвиток. Це означає, що воно виникло на певному етапі історії людства і дотепер еволюціонує. Така постановка питання закономірно породжує проблему походження права, наукове питання: як виникло право, які чинники зумовили його появу?

Право – своєрідне унікальне явище. Загальновідомо, що з часом практично все в природі схильне до змін. За порівняно короткий період існуванню людей на землі виникали і руйнувалися царства та імперії, змінювалися засоби виробництва й управління, методи будівництва і введення воєн, стилі й напрями в архітектурі, живописі, музиці, манери і навіть мова. Однак у сфері правового регулювання відносин із давніх часів існують незмінні або схильні до дуже незначних змін категорій. Справді, з часів ассирійського цар Хаммурапі (18 ст. до н. е.) до наших днів юриспруденція використовує кодифікацію як один із методів упорядкування правових норм. З часу видатних римських юристів до сьогодні діють поняттю угоди, договору, зобов’язання й інші цивільно-правові категорії. Виходить саме право часто виступало як елемент, що забезпечує зв’язок часів і епох, культур і цивілізацій, тому питання про походження права набуває особливої актуальності.

У різних народів і в різні епохи право творення мало свої особливості, однак існують і загальні закономірності.

Економічне і соціальне життя будь-якого суспільства потребує певної впорядкованості діяльності людей,що беруть участь у виробництві, розподілі та споживанні матеріальних благ. ІЇ досягають за допомогою соціальних норм. У первісному суспільстві це були звичаї, злитті з релігійними і моральними вимогами.

Соціальне розшарування суспільства, поява в ньому різних соціальних прошарків і груп із різноманітними, що найчастіше не збігаються,інтересами, привело до того, що родові звичаї вже не могли відігравати роль універсального регулятора. Якісно нові соціально-економічні умови потребували нових загальнообов’язкових норм,що встановлені (або санкціоновані)й охороняються державою.

Виникнення права, як і держави, тривало багато епох, зазнавало впливу різноманітних чинників як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Тому загальнотеоретичний схематичний виклад відбиває всіх особливостей походження права в різних народів.

Одним із джерел права були звичаї, що склалися в період формування давніх цивілізацій, освячувалися релігією й охоронялися державою(звичаєве право або правовий звичай).З-поміж них усе більшого значення набували звичаї, що закріплюють нерівність членів сільської громади, привілеї вищих станів і обов’язків нижчих. Надалі багато норм звичаєвого права склали основу перших законів(закони 12 таблиць,варварські правди)

Велику роль у формуванні прав відіграли судові органи. Вони сприяли руйнуванню системи звичаїв родового ладу, закріплюючи у своїх рішеннях норми, що відповідали новім порядкам. Поступово виникає прецедентне право, тобто рішення суду з конкретної справи перетворюється в загальну норму(судовий прецедент). З розвитком писемності появляються і перші писані закони

Становлення держави вимагало все більше закріплення правових норм,надання їм високого ступеня формальної певності. Право, що виникало, спиралося на примусову силу держави, інакше воно б не витиснуло родових звичаїв.

Право, що формується, мало подвійну мету: з одного боку, закріплення певної соціальної структури (кастового, станового ладу), панування привілейованих груп і, з іншого бокую,- встановлення і підтримання єдиного для всього населення країни порядку в суспільних відносинах,без чого неможливе нормальне життя будь-якого суспільства.

Встановленню єдиної правової організації в деяких народів сприяли переможні міжусобні або міждержавні війни.

Державне об’єднання племен у єдині народи сприяло і правовому захисту зовнішньополітичних інтересів. Вироблялися норми, що стосуються міждержавних спілок, установлення митних правил і т.д. Починається формування зачатків міжнародного права.

Сучасна наука не обмежується цією схемою в описі процесу появи права. Аналіз головних факторів, що сприяли появі права, приводить дослідників до різноманітних концепцій, що пояснюють цей процес. Нині наука оперує такими теоріями права.

Примирлива, якої дотримуються західні наукові кола, зокрема Е. Аннерс. За нею право виникло для врегулювання відносин в середині роду, а між родами. Спочатку між ворогуючими родами виникали договори про примирення, потім певні правила, що встановлювали різноманітні санкції, усе це ускладнювалося, і таким чином виникло право. Усередині роду право виникнути не могло, тому що воно там не було потрібне, конфліктів у середині роду практично не було.

Регулятивна – популярна в азіатських наукових колах. Згідно з нею право виникає для встановлення й підтримання єдиного порядку для всієї країни, насамперед для врегулювання землеробського і сільськогосподарського виробництва

Теологічна, за якою право є результатом Божественної волі і встановлюється на землі через божественного пророка (фараон, монарх).

Теорія природного права – у кожної людини від народження є певний набір природних прав (свобода, рівність). З розвитком суспільства природні права починають гарантуватися законами держави, ці закони й утворюють право, що, таким чином, споконвічно повинне бути спрямовано на захист інтересів і прав особистості.

Історична теорія – право спонтанно виникає на основі еволюції суспільства, формується з народного духу, народної свідомості. Законодавець повинен відображати в юридичній формі те, що вже існує. З цієї теорії випливає,що право не універсальне, право кожного народу унікальне, і "працює" лише цього народу. Право – це об’єктивне явище.

Марксистська – право - це зведена в закон воля пануючого класу, один (пануючий) клас видозмінює звичаї для підпорядкування іншого класу. Всі ці процеси зумовлені економічними чинниками.

Теорія спеціалізації – право зумовлено необхідністю регулювати і забезпечувати індивідуальні інтереси людей у суспільстві, диференціація якого набуває особистісного характеру.

Сучасна юридична наука подає два головних підходи до призначення права.

Перший підхід виходить з того, що призначення права – виражати інтереси пануючого класу, втілювати волю економічно пануючого в закони, служити засобом придушення і насильства стосовно інших класів. Такий підхід до призначення права, його ролі в суспільстві сповідує марксистська теорія, що розглядає право як соціально-класовий регулятор суспільних відносин.

Другий підхід трактує право і його призначення як засіб компромісу, знаття протиріч у суспільстві. Бути засобом управління справами в суспільстві – ось призначення права. Тому право трактується як засіб узгодження, поступок. Це не означає, право не ув’язане із застосуванням примусу, але не перший план у правовому вирішенні проблем має висуватися не примус, а досягнення згоди і компромісу.

У реальному житті право виконує завдання двоїстого характеру: з одного боку, воно виступає інструментом політичного панування, а з іншого – інструментом загально соціального регулювання порядку в суспільстві.

Отже, можна зробити висновок, що головне призначення права – забезпечення порядку в суспільстві з урахуванням інтересів різних прошарків і груп суспільства[6; 145-154].