Право власності на ліси

Дніпропетровський державний університет

внутрішніх справ

Кафедра „Цивільного права і процесу”

Реферат

з дисципліни „Екологічне право”

на тему:

„Право власності на ліси”

Виконав:

курсант 301 н.г.

рядовий міліції

Клименко В.Д.

Перевірив:

викладач кафедри

цивільного права і процесу

к.ю.н. Легеза Ю.О.

Дніпропетровськ

2007

План

1. Право власності як правова категорія.

2. Форми власності на ліси

3. Суб'єкти права власності на ліси.

4. Зміст права власності на ліси.

Література

1. Право власності як правова категорія.

Власність — категорія економічна, через яку проявляється характер зв'язку суспільних систем, колективних груп, ок­ремих індивідів з об'єктами матеріального світу і результатів матеріального виробництва, його предметами і речами. Ця категорія визначає порядок розподілення об'єктів матеріаль­ного світу, порядок їх присвоєння, визнання «своїми» для одних і «чужими» для інших суб'єктів суспільних відносин. Вона є визначальною у відносинах, оскільки через характер привласнення — матеріальну, економічну сторону прояв­ляється їх соціальна сторона — взаємодія і взаємовідносини між суб'єктами. Саме з метою врегулювання останніх будь-які відносини закріплюються за допомогою норм права. І тоді власність у правовому розумінні набуває форми права влас­ності.

В юридичній науці термін «право власності» вживається в двох значеннях: об'єктивному і суб'єктивному.

Право власності в об'єктивному розумінні — це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності в тій чи іншій правовій системі, закріплюють володіння, користування і розпорядження власністю, охороняють і захищають власність від протиправних дій третіх осіб.

Стосовно екологічного права об'єктивне право власності — це система правових норм земельного, водного, лісового, гірничого, фауністичного, природоохоронного законодав­ства, що регламентують правовідносини в сфері реалізації повноважень, породжених власністю на природні ресурси.

Право власності у суб'єктивному розумінні — це закріпле­на у відповідних нормах можливість конкретного власника володіти, користуватися, розпоряджатися належною йому власністю (предметами, об'єктами, майном) на власний розсуд, але в межах, передбачених законом.

Суб'єктивне право власності на ліси — це су­купність повноважень суб'єктів екологічних правовідносин щодо володіння, користування і розпорядження лісами. Суб'єктивне право власності но­сить абсолютний характер. Це означає, що саме правомочно­му суб'єкту належать виключні права щодо володіння, корис­тування і розпорядження лісами і поведінка всіх інших осіб — не власників — повинна бути відповідною:

такою, що не перешкоджає власнику здійснювати належне йому суб'єктивне право.

Суб'єктивне право власності виникає внаслідок набуття її через події, які за юридичним складом можна класифікува­ти як такі:

— придбання через купівлю, обмін, викуп та інші юри­дичні факти;

— передача у власність — дарування, застава, спадщина;

— націоналізація ~ примусове, безоплатне перетворення у державну власність власності окремих власників (земель, залізниць, підприємств, банків);

— реквізиція — примусове відчуження або тимчасове ви­лучення державою за плату майна, яке належить приватним особам та кооперативним або громадським організаціям.

Отже, підставою виникнення суб'єктивного права власності на природні ресурси як і права власності стосовно іншого майна є юридичний факт — обставина, з якою законодав­ство пов'язує зміну власника (форми права власності) на землю, надра, рослинний і тваринний світ та інші об'єкти природи.

Виникнення права власності посвідчується державним ак­том на право власності і цивільно-правовою угодою на прид­бання об'єктів власності.

2. Форми власності на ліси

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про власність» власність в Україні виступає в трьох формах: приватна, колективна, державна. Оскільки природні ресурси теж є об'єктом права власності, то це положення закону поширюється і на них. Згідно з ч.3 ст. 7 Лісового Кодексу України ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній
власності.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про власність» «земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об'єктами права виключної власності народу України». Отже, законом встановлено загаль­нонародну власність на ліси. Це особлива форма привласнення в інтересах народу, якій притаманний найвищий, порівняно з іншими формами привласнення, ступінь усуспільнення. Народ України як єдине джерело державної влади в республіці має право безпосередньо, шляхом референдуму вирішувати питання щодо правового стану природних об'єктів, їх використання і охорони або здійсню­вати своє повновладдя в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів через республіканські органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Рівень управління і закріплення природних об'єктів за певними формами власності визначається значенням окремих природних об'єктів, ресурсів, систем для масштабів всієї республіки та суспільства в цілому.

Згідно ст. 8 Лісового Кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Також ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.