Стан нормативно-правового забезпечення

3.2 Стан нормативно-правового забезпечення

Вивчення проблеми запобігання торгівлі людьми в Україні було ініційоване ще в 1994–1998 рр. Це було пов’язано з виявленням масових випадків незаконного усиновлення українських дітей-сиріт іноземними громадянами. Для розслідування цих фактів Верховною Радою України було створено тимчасову спеціальну слідчу комісію, до складу якої увійшли народні депутати України тринадцятого скликання. Підсумком роботи цієї комісії стало порушення низки кримінальних справ за фактами зловживань при усиновленні дітей-сиріт іноземними громадянами в ряді регіонів України, зокрема у Львові, Одесі, Тернополі, Києві, Донецьку. Як було встановлено парламентською комісією, незаконні дії щодо усиновлення дітей-сиріт по суті фактично мали характер завуальованої торгівлі ними.

На міжнародному рівні протягом XX століття була прийнята ціла низка конвенцій, спрямованих на боротьбу та запобігання цьому явищу. В останні роки відбулися представницькі конференції, прийняті декларації та комюніке, започатковане формування міжнаціональних та національних програм боротьби з цим явищем.

Підготовка відповідних змін до чинного законодавства тривала не один рік. Надзвичайно важливо, що при його розробці було враховано міжнародні стандарти, зокрема Конвенції ООН, спрямовані на припинення торгівлі жінками (1904 р., 1910 р., 1921 р., 1926 р., 1933 р.), а також Конвенція ООН про заборону торгівлі людьми і експлуатацію проституції третіми особами 1949 р.[46]. Україна є стороною більшості цих міжнародно-правових документів, проте їх норми практично не застосовувалися в правовому полі країни, оскільки не були належним чином імплементовані в національне законодавство.

24 березня 1998 р. Кримінальний кодекс України був доповнений статтею 1241 «Торгівля людьми». Ці зміни були ініційовані Уповноваженим з прав людини Н.Карпачовою. Після прийняття зазначеного закону активізувалася діяльність правоохоронних органів щодо кримінального переслідування та покарання осіб, причетних до торгівлі людьми.

З 1998 року кількість кримінальних справ, порушених за статтею 149 Кримінального кодексу відділами боротьби з торгівлею людьми ДКР МВС України, сягнула 1546. Якщо у 1998 році їх було лише дві, то в 2006 році – 258. За цією статтею передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 20 років.

 Важливим кроком уперед у розробці ефективних механізмів боротьби з торгівлею людьми в Україні та припинення подальшого поширення цього виду злочину стало проведення 16 грудня 1998 р. спеціального засідання Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. З доповіддю про проблеми боротьби з торгівлею жінками та дітьми в Україні виступила на цьому засіданні Уповноважений з прав людини Н.Карпачова [48]. За результатами обговорення доповіді Уповноваженого з прав людини було прийнято рішення про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з використанням жінок і дітей у кримінальному бізнесі за кордоном.

На сьогодні такі законодавчі документи регулюють питання торгівлі людьми:

Стаття 149 Кримінального кодексу України «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини»;

Стаття 301 Цивільного Кодексу України «Право на особисте життя та його таємницю»;

Стаття 307 Цивільного Кодексу України «Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле-, та відео зйомок»;

Стаття 308 Цивільного кодексу України «Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах»;

Програма запобігання торгівлі жінками та дітьми, затверджена Постановою Кабінету міністрів України № 1768 від 25 вересня 1999 року;

Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007р. №410; а також додаток до Програми: План заходів щодо протидії торгівлі людьми на період до 2010 року.

Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (15.11.2000 р.);

Декларація з питань запобігання та боротьби з торгівлею людьми (18-20.09.2003 р.);

Декларація ООН про попередження насильства щодо жінок (1994 р.).

Отже, і вітчизняне законодавство, і законодавство деяких інших країн передбачають відповідальність за торгівлю людьми. З одного боку, чинні правові норми спрямовані на боротьбу з цим суспільно небезпечним явищем, а з іншого – є відповіддю на міжнародно-правові документи з питань боротьби з торгівлею живим товаром. Для ефективної протидії торгівлі людьми, на думку автора, необхідно вдосконалювати чинне законодавство. Варто якомога ширше визнати наявні міжнародно-правові документи і застосувати міжнародно-правові норми з цього питання у внутрішньому правопорядку всіх країн.

3.3 Формування національного механізму перенаправлення для постраждалих від торгівлі людьми

Основна критика на адресу політики України концентрувалася навколо проблем координації зусиль різних структур, недостатнього судового переслідування злочинців та фактичної відсутності можливостей надання допомоги потерпілим.

У комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності 27 лютого 2008 р. був проведений круглий стіл на тему «Стан виконання Державної програми протидії торгівлі людьми в Україні», під час якого були сформульовані актуальні завдання покращення діяльності органів державної влади в напрямку протидії торгівлі людьми, а також рекомендації для державних структур, міжнародних та громадських організацій [49].

Водночас, варто відмітити, що Державна програма протидії торгівлі людьми до 2010 року не містить положень про необхідність надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми та створення системи для організації такої допомоги. Внесення змін до Державної програми, ініційоване громадськими та міжнародними організаціями спільно з Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту не було підтримано Кабінетом Міністрів.

Міністерство в справах сім’ї молоді та спорту та Офіс Координатора проектів ОБСЄ в Україні веде активну роботу по розбудові національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми.

У 2008 році було завершено проведення дослідження потреб Національного механізму перенаправлення для постраждалих від торгівлі людьми (НМП), розпочате в 2007 році. Дослідження проводилося групою незалежних консультантів (одним міжнародним і двома національними) на замовлення Координатора проектів ОБСЄ в Україні на прохання Міністерства в справах сім’ї, молоді та спорту за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії в рамках Датської програми з протидії торгівлі людьми в Південно-Східній та Східній Європі [50]. Звіт дослідження «Оцінка потреб національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми в Україні» було представлено на розгляд Міжвідомчої ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми та було схвалено на її засіданні 3 липня 2008 року.

За підсумками проведеного дослідження та спираючись на рішення Міжвідомчої ради, Міністерство в справах сім’ї, молоді та спорту звернулося до Координатора проектів ОБСЄ в Україні з пропозицією підготовки та впровадження проекту з розбудови НМП з використанням передового міжнародного досвіду. Проектна пропозиція була розроблена та погоджена для впровадження в 2009-2011 роках. У рамках проекту, зокрема, передбачено здійснити заходи з удосконалення нормативно-правової бази в сфері ідентифікації та надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми, відпрацювати механізми взаємодії та співпраці різних державних установ і служб, а також громадських організацій [51].

З липня 2009 року в Україні розпочинається впровадження проекту з відпрацювання механізму допомоги постраждалим від торгівлі людьми на основі національного механізму перенаправлення. Проект втілюватиметься в двох пілотних регіонах – Донецькій та Чернівецькій областях. Напрацювання та досвід, набутий в цих регіонах, в майбутньому буде використано для поширення на загальнонаціональному рівні.

Окрім згаданого, протягом останніх років Координатор проектів ОБСЄ в Україні проводив також низку інших заходів, які опосередковано сприяють розвиткові НМП в Україні. Серед таких заходів слід зазначити семінари та тренінги для представників різних державних установ та відомств, наприклад, служби дільничних інспекторів міліції, органів регіональної влади, представників медичної громадськості та інших. У ході таких заходів розглядалися питання виявлення та надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми. Було також видано низку публікацій, які, серед іншого, висвітлюють різні аспекти надання допомоги таким особам.

Отож, аналіз ситуації, що склалася в Україні з поширенням торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, дав змогу дослідити нові тенденції цього явища, встановити основні способи втягнення майбутніх жертв у торгівлю живим товаром, виявити найхарактерніші ознаки осіб, які становлять групу ризику або стали об’єктом торгівлі людьми, та осіб і злочинних груп, які вчиняють такі злочини.

ВИСНОВКИ

Щорічно Державний Департамент США на виконання національного акту по боротьбі із торгівлею людьми готує доповіді про стан протидії торгівлі людьми в усіх країнах світу. Збираючи та аналізуючи інформацію, Держдепартамент розділяє країни на три групи – першу, другу та третю відповідно рівня реалізації політики протидії торгівлі людьми.

Україна, яка найчастіше потрапляла до другої групи, в минулому році була віднесена до так званого «листа очікування» другої групи і має ризик потрапити до третьої групи. Основна критика на адресу політики України концентрувалася навколо проблем координації зусиль різних структур, недостатнього судового переслідування злочинців та фактичної відсутності можливостей надання допомоги потерпілим. Протягом 2007 р. ситуація не була покращена, а навіть погіршилися. Статистика Міністерства внутрішніх справ та громадських організацій свідчить про негативну стабілізацію цього явища в Україні, коли цифри кількості розкритих справ або потерпілих, яким надана допомога, залишаються на одному рівні, або навіть мають динаміку зростання [52].

Торгівля людьми сьогодні пов'язана не стільки з сексуальним бізнесом, а перш за все з трудовою експлуатацією і різними формами насильства під час праці. У Донбасі ця проблема існує вже багато років саме для чоловіків, коли через закриття шахт вони втратили свій традиційний статус годувальника сім’ї і погоджуються на будь-яку роботу за кордоном. Як правило, чоловіки виїжджають на заробітки до Росії, працюють там без захисту і підписання контрактів. Порушення трудового законодавства і шахрайство особливо виявилося під час кризи і на внутрішньому ринку праці.

Наслідки сексуального рабства – не лише в економічній та емоційній площині. Вони нерідко торкаються серйозних проблем для здоров’я та чимало коштують для суспільства в цілому. Швидке поширення СНІДу є ще одним додатковим трагічним елементом комплексної проблеми торгівлі людьми. Існуюча інформація стосовно кількості жінок, що стали жертвами торгівлі людьми, примусової проституції, сексуальної та іншої експлуатації, є неповною. Дані українського бюро Інтерполу свідчать, що число жінок, експортованих щороку до Європи, сягає від 50 до 100 тисяч. Більшість з них походять зі Східної та Центральної Європи. Це підтверджується даними Міжнародної організації міграції [53, С. 29].

Торгівля живим товаром, яка набирає щораз широких масштабів і дедалі жорстокіших форм охопила більшість країн світу. Торгівля людьми стала злочинним бізнесом, який посідає третє місце за рівнем прибутковості, поступаючись лише торгівлею зброєю та наркотиками. На жаль, не оминуло це лихо й Україну, яка є сьогодні і країною-донором, і країною транзиту. До рук сучасних работоргівців потрапили тисячі українських громадян: вони зазнають нещадної експлуатації і принижень, їх калічать морально і фізично, навіть позбавляють життя.

Такий стан речей є незадовільним і потребує для виправлення рішучих зусиль Уряду та громадськості.

Комплексність та складність проблеми протидії торгівлі людьми вимагає концентрування на основних обраних цілях, досягнення яких допоможе вивести боротьбу з торгівлею людьми на новий якісний рівень.

ЛІТЕРАТУРА

1.    Актуальні проблеми юридичної науки, професійної підготовки і правозастосування: Сб. матєїал. междунар. научно-практ. конференції / Отв. ред. Проф. В.В. Кулигин. - Хабаровськ: РІЦ ХГАЕП, 2007. З. 227-230.

2.    Елионский В.А. Заохочувальні норми кримінального права: Навчальний посібник. – Хабаровськ: ХВШ МВС СРСР, 1984. - З. 56.

3.    Буряк М.Ю. Торгівля людьми і боротьба з нею: Монографія. – Владивосток, 2006. З. 114-115.Топчій А. Нелегальна трудова міграція та торгівля людьми. Висвітлення проблеми у ЗМІ. – Київ, 2008. – С. 99

4.    Запобігання домашньому насильству і торгівлі людьми. - Київ, 2001, 251с.

5.    Там же. – С. 193.

6.    Там же. – С. 199.

7.    Горячева С.П. Доповідь на відкритих парламентських слуханнях на тему: «Соціально – правовий захист дітей від сексуальної експлуатації і насильства». Державна Дума. 4 лютого 2002 р.

8.    Огляд і аналіз поточної ситуації з проблеми торгівлі людьми в Російській Федерації / Дослідження виконане к.е.н. Е.В. Тюрюканової спільно з фондом «Інститут економіки міста» для робочої групи агенств ООН і Міжнародної організації міграції (МОМ) з проблем торгівлі людьми. – М., 2005. – С. 41.

9.    Абрамова С.Р., Усанов И.В. Розкриття і розслідування злочинної торгівлі неповнолітніми. - Москва,Э "Юрлітінформ", 2009, 143с.

10.  Конвенція про права дитини (прийнята 20.11.1989 Резолюцією 44/25 Генеральною Асамблеєю ООН) // Збірка міжнародних договорів СРСР. – 1993. – Випуск XLVI. – С. 242-257 12.

11.  Стокер С. Організаційна злочинність як чинник зростання числа випадків торгівлі людьми // Організаційна злочинність і корупція. 2000. № 1. З 58.

12.  Торгівля людьми: социокриміналістичний аналіз. – Москва, 2002

13.  Українські жінки – жертви секс індустрії / ІТАР-ТАРС. 1998. 30 червня.

14.  Злочин і поневолення: Доповідь Усесвітньої мережі за виживання. Вашингтон, 1997. С.17

15.  Торгівля людьми: социокриміналістичний аналіз. – Москва, 2002

16.  Боротьба і запобігання торгівлі живим товаром і захист прав мігрантів // Trends in Organized Crime. 1996.

17.  Злочин і поневолення: Доповідь Усесвітньої мережі за виживання. Вашингтон, 1997. С.17

18.  Торгівля людьми: социокриміналістичний аналіз. – Москва, 2002

19.  Чи хочеш ти проміняти свою гідність, свободу і здоров'я на життя в клітці? / Міжнародна організація по міграції. Київ, 1998.

20.  Коаліція «Янгол». Автономна некомерційна організація по протидії торгівлі людьми. // www.angelcoalition.org // [10.12.09, 15:49]

21.  Міжнародний жіночий правозахисний центр «ЛА СТРАДА – УКРАЇНА». Поселення в реабілітаційний центр // http://ls.org.ua // [14.12.09, 11:40]

22.  Запобігання торгівлі людьми в Російській Федерації. Наша допомога. // http://no2slavery.ru/ru/pomozsh/ // [05.01.10, 14:27]

23.  Міжнародний жіночий правозахисний центр «ЛА СТРАДА – УКРАЇНА». Поселення в реабілітаційний центр // http://ls.org.ua // [14.12.09, 11:40]

24.  Програма розвитку ООН ПРООН Білорусь. Надання комплексної соціальної допомоги пострадавшим від торгівлі людьми – в центрі уваги спільного проекту ЄС, ПРООН і ЮНІСЕФ. // http://un.by/undp/news/belarus // [14.12.09, 15:00]

25.  Топчій А. Нелегальна трудова міграція та торгівля людьми. Висвітлення проблеми у ЗМІ. – Київ, 2008. – С. 99

26.  Смірнов Г.К. Методика розслідування торгівлі людьми: проблеми теорії і практики. - М.: Видавництво "Юлінформ", 2008. - 264с.

27.  В. Маларек. Наташі, сучасна світова секс-торгівля. – Київ, 2008. – 299с.

28.  Наука. Вісті. Політологія. Колишній СРСР. Географія работоргівлі – 2005 // http://www.inauka.ru/politology/article55008.html // [04.01.10, 15:50].

29.  В. Маларек. Наташі, сучасна світова секс-торгівля. – Київ, 2008. – 299с.

30.   Усесвітній альянс проти торгівлі жінками. Центр проти насильства і торгівлі людьми. Стандартні правозахисні принципи поводження з особами, що постраждали від торгівлі людьми. – Перм 2002

31.   Там же.

32.   Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М., 1990. С. 56.

33.   Злочини проти особи./ Під. ред. проф. А.І. Коробєєва. – Владивосток Вид-во Дальневост. Ун-та, 2000. Автор глави А.С. Горелік.

34.  Лариса Никонова. Захист потерпілих від торгівлі людьми залежить від міжнародної співпраці України. Дзеркало тижня / Людина. - № 46 (521) 13 — 19 листопада 2004

35.   В Україні розпочинається відпрацювання механізму допомоги потерпілим від торгівлі людьми. Українське національне інформаційне агентство. // http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=817114 // [06.01.10, 10:36]

36.   Уенчи Ю Перкинс. Роль пропогади і надання послуг в боротьбі НВО проти торгівлі людьми. Хроніка ООН // http://www.un.org/russian/hr/trafficking/ngo_traffic.htm // [06.01.2010, 12:17]

37.   Почата робота в рамках спільного проекту ЄС, ПРООН і ЮНИСЕФ.//http://www.lastrada.by/ru/o_programme__la_stra/news/33.html // [06.01.10, 14:19]

38.   Там же.

39.   Правозахисники Мінесоти, Торгівля Жінками: Молдова та Україна. – 2000

40.  Іващенко В.О. Торгівля жінками та дітьми. Криміналістичні та кримінально правові аспекти боротьби. – Київ, «Атіка», 2004, 100с.

41.  Запобігання домашньому насильству і торгівлі людьми. - Київ, 2001, 251с.

42.  Іващенко В.О. Торгівля жінками та дітьми. Криміналістичні та кримінально правові аспекти боротьби. – Київ, «Атіка», 2004, 100с.

43.  Там же.

44.  Там же.

45.  Перша щорічна доповідь уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачови. Запобiгання сучасним формам рабства та работоргiвлi. // http://www.ombudsman.kiev.ua // [12.01.10, 9:00]

46.  Топчій А. Нелегальна трудова міграція та торгівля людьми. Висвітлення проблеми у ЗМІ. – Київ, 2008. – С. 99

47.  Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова. Омбудсман України. // http://www.ombudsman.kiev.ua // [12.01.10, 9:17]

48.  Стенограма та рекомендації «круглого столу» // Сайт Центру «Ла Страда-Україна», http://www.lastrada.org.ua/readnews.cgi?lng=ua&Id=1424

49.  Координатор проектів ОБСЄ в Україні. // http://www.oscepcu.org // [12.01.10, 11:00]

50.  Там же.

51.  Левченко К.Б. Актуальні завдання організації протидії торгівлі людьми. Рік 2008 – Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна».

52.  Допомога жінкам, які потерпіли від торгівлі людьми. – Київ, 2003, 114с.