Особливості організації розслідування нерозкритих злочинів минулих років

2.1 Особливості організації розслідування нерозкритих злочинів минулих років.

Проблеми організації розслідування злочинів минулих років полягають, насамперед, у розв'язанні питання про те, кому потрібно доручити нове розслідування нерозкритого злочину: слідчому, що раніше проводив по ньому розслідування та вимушений був зупинити провадження в справі, чи іншому слідчому. Обидва рішення мають свої позитивні та негативні сторони й вимагають також врахування психологічних чинників[9, с.20].

Діяльність слідчого по зупиненій справі про нерозкритий злочин неминуче пов'язана з ревізією якості первинного розслідування. Вона направлена на аналіз обгрунтованості версій, що висувалися у справі, повноту їх перевірки. Цю роботу більш детально й об'єктивно може зробити новий слідчий, який не пов'язаний з колишнім розслідуванням і усвідомлює, що виявлені при ревізії недоліки та помилки первинного розслідування не можуть бути поставлені йому в провину.

Виявлення промахів і помилок (особливо тактичного плану, що стосуються визначення напрямку розслідування) вимагає «погляду зі сторони». Саме тому рекомендується аналіз матеріалів зупиненої кримінальної справи і подальшу роботу по ній доручати новому слідчому, але при цьому потрібно мати на увазі, що новий слідчий не має в повному обсязі тих безпосередніх даних, які накопичуються в процесі розслідування і не завжди відображаються в матеріалах справи. Новий слідчий, ознайомившись з матеріалами справи, повинен частково заповнити відмічені прогалини шляхом бесід з особою, що раніше проводила розслідування, понятими, іншими учасниками слідчих дій для уточнення порядку та результатів їх проведення, ознайомитись (при можливості) з обстановкою місць проведення слідчих дій тощо.

Практика свідчить, що в кримінальних справах про вбивства, які зупинялись через невстановлення винних осіб, внаслідок додаткового розслідування в кожному четвертому випадку вдалося остаточно викрити осіб, на яких раніше вже падала підозра, але слідчим не вистачило наполегливості довести до кінця перевірку правильно висунутих версій. Таким чином, при розв'язанні питання про те, кому доручати роботу по справі про нерозкритий злочин, у більшості випадків перевагу винен мати новий слідчий. Однак, якщо слідчий, що проводив первинне розслідування, після зупинення нерозкритої справи має чіткий план роботи, обгрунтовано сподівається розкрити злочин, вірить в успіх і виявляє наполегливість в його досягненні, не треба вилучати у нього справу та передавати іншому слідчому тільки з мотивів невдалого первинного розслідування [14, с.393].

Передача зупиненої справи новому слідчому має і негативні сторони. Щоб оцінити повноту і глибину перевірки версій, що висувалися у справі тощо, новому слідчому доведеться додатково витратити багато часу на вивчення матеріалів справи, доскональне ознайомлення із змістом та результатами проведеної слідчої й оперативної роботи. Тому питання про передачу справи іншому слідчому потрібно вирішувати з урахуванням всіх зазначених обставин.

При організації розслідування злочинів минулих років повинні братися до уваги особливості процесуальної регламентації діяльності слідчого по зупинених справах про нерозкриті злочини, оскільки провадження слідчих дій в цьому випадку КПК України не допускається.

Процесуальна та, в деяких випадках, фактична неможливість провести слідчі дії по даній категорії кримінальних справ породжує у частини слідчих помилкову впевненість, що після зупинення по них провадження здійснювати роботу по розкриттю злочину повинні органи дізнання, а не слідчий.

Така позиція практичних працівників суперечить чинному кримінально-процесуальному законодавству, оскільки ст. 209 КПК України зобов'язує як безпосередньо слідчого, так і органи дізнання вживати заходів до встановлення особи, що вчинила злочин. Ці заходи слідчий повинен здійснювати у взаємодії з оперативними працівниками органів дізнання в наступних формах:

·           спільне вивчення та аналіз матеріалів первинного розслідування, подальше планування заходів щодо розкриття та розслідування злочинів;

·           спільна робота слідчого й оперативних працівників у слідчо-оперативних групах;

·           взаємний і систематичний обмін інформацією між слідчим і оперативними працівниками в ході роботи по зупиненій справі;

·           направлення слідчим доручень органу дізнання про провадження окремих слідчих дій та заходів розшукового характеру;

·           надання допомоги слідчому працівниками органу дізнання при провадженні слідчих і розшукових дій тощо.

Як показує слідча практика, найбільш ефективною формою взаємодії слідчого й органів дізнання при роботі по зупинених справах є створення спеціальної слідчо-оперативної групи. Це дозволяє:

·           забезпечити чітку погодженість діяльності слідчого з оперативними працівниками протягом усього терміну розслідування;

·           забезпечити чітке розмежування компетенції слідчого й працівників органу дізнання;

·           організувати роботу учасників слідчо-оперативної групи у відповідності до спільно складеного й узгодженого плану;

·           оптимізувати використання такої форми взаємодії як направлення слідчим органу дізнання доручень про провадження слідчих і розшукових дій (доручення даються усно безпосередньому виконавцеві - оперативному працівнику, який входить в склад слідчо-оперативної групи);

·           прискорити процес взаємного обміну інформацією між слідчим і оперативним працівником;

·           ефективно контролювати слідчим повноту та своєчасність виконання учасниками слідчо-оперативної групи доручень і вказівок по провадженню слідчих і розшукових дій;

·           більш активно та повно використовувати в процесі розслідування можливості оперативних підрозділів по проведенню розшукових заходів;

·           підтримувати між учасниками слідчо-оперативної групи ділові партнерські стосунки при роботі в “команді”, які забезпечують досягнення спільної мети та основані на загальній зацікавленості в результатах спільної роботи;

·           створити реальні умови для наукової організації праці.

Створення слідчо-оперативних груп викликане складністю справ, значним обсягом роботи по їх розслідуванню, необхідністю забезпечення на постійній основі всіх форм взаємодії протягом тривалого періоду. При визначенні персонального складу слідчо-оперативних груп повинні враховуватися також психологічні чинники організації взаємодіїх [10, с.15].

Потрібно мати на увазі, що слідчому, як правило, доводиться суміщувати діяльність по зупинених провадженням справах про нерозкриті злочини минулих років з розслідуванням поточних кримінальних справ. На практиці слідчі віддають перевагу справам, по яких встановлена особа обвинуваченого. Відбувається це з ряду причин:

·           зупинені провадженням справи вимагають більше затрат сил і часу для їх розкриття та розслідування;

·           слідчому складно подолати психологічний бар'єр, коли він вважає, що слідство по зупиненій справі зайшло в глухий кут, перспективи розслідування злочину досить проблематичні, в той час як у справах, де встановлена особа винного, є можливості для їх завершення;

·           до більш активної роботи у справах, по яких встановлено особу винного, слідчого зобов'язують різні процесуальні терміни (пред'явлення обвинувачення, продовження строків тримання обвинуваченого під вартою тощо), тому важко чекати від нього повноцінної і ефективної діяльності по зупинених провадженням справах про нерозкриті злочини.

Тому найбільш ефективним вбачається спеціалізація діяльності частини слідчих на роботі по зупинених справах про нерозкриті злочини минулих років. Створення спеціальних груп із слідчих та оперативних працівників органів дізнання для роботи по зазначеній категорії кримінальних справ повинно відповідати нормативним актам МВС України.

Похожие работы

Особливості початкового етапу розслідування злочинів

Скачать

174413

0

0

... окремих слідчих дій; n взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими органами; n особливості використання спеціальних пізнань при розслідуванні; n особливості попередження даного виду злочинів. Розслідування злочинів умовно ділитися на три етапи: 1. початковий; 2. наступний; 3. заключний. На початковому етапі проводяться невідкладні слідчі дії й оперативно-розшукові заходи, спрямован ...

Негативні обставини при розслідуванні злочинів

Скачать

122649

0

0

... причини: вчинено злочин, проводять слідчі дії – обумовили появу у свідка, в минулому підозрюваного у злочині, некерованих реакцій організму – негативних обставин. Можливості виявлення та особливості використання негативних обставин при розслідування конкретних злочинів завжди залежать від їх виду і джерела, а також від характеру зв’язку цього джерела з механізмом злочину і супутнім ситуаційним чи ...

Планування розслідування кримінальних справ

Скачать

136105

3

1

... процесу розслідування по кримінальній справі.I1I Кожен з перерахованих рівнів планування має як загальні так і спеціальні риси. Найбільш повна структура планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (в цілому) , або по одному з його етапів (мається на увазі первинний чи послідуючий етапи , оскільки завершальний етап розслідування має спрощену структуру ...

Методики розслідування хуліганства

Скачать

108838

0

0

... , гідність, недоторканість та інші гарантовані Конституцією України права і свободи громадян, а також державне або суспільне майно, пам'ятники архітектури, мистецтва і т.п.РОЗДІЛ 2 Методика розслідування хуліганства . 2.1. Поняття методики розслідування хуліганства, її мета та структура. Методика розслідування злочинів - це самостійний розділ на­уки криміналістики. Його складають основані на ...