План
Вступ..........................................................................................3-4
Розділ І. Поняття і суть криміналістичної версії....... 5-25
1.1Поняття гіпотези і версії їх спорідненість та відмінність................5-14
1.2Види версій.........................................................................................20-25
Розділ II. Висунення версій............................................25-60
2.1Фактичні підстави висунення версій..................................................25-37
2.2Логічні підстави побудови системи версій по справі......................37-49
Розділ III. Перевірка версій................................................ 60-71
Розділ IV. Планування розслідування...............................71-103
3.1 Поняття та принципи планування....................................................71-78
3.2 Етапи процесу планування і елементи плану розслідування..............8-83
3.3 Планування розслідування у різних слідчих ситуаціях.....................83-96
3.4Техніка планування розслідування....................................................96-103
Висновок..............................................................................................104-105
Список використаних джерел …………………………………… .106-107
Вступ
Розслідування злочинів являє собою пізнавальну діяльність перед слідчим стоять завдання - швидко і повно розкрити злочин , виявити винних , не допустити притягнення до кримінальної відповідальності невинних .
На початку розслідування у більшості випадків невідомими є багато юридично важливих обставин події що відбулися , з приводу якої порушено кримінальну справу , конкретні особи , причетні до вчинення злочину .
Слідчий повинен пізнати невідоме та встановити всі необхідні по справі факти . В залежності від кількості, якості встановлених фактичних обставин та їх кримінально-правові кваліфікації він приймає рішення про направлення справи у суд для розгляду її по суті або про зупинення чи закриття кримінальної справи .
Працюючи над справою , слідчий встановлює відомості що мають для нього інтерес у спеціальному , закріпленому законом - процесуальному порядку : шляхом проведення слідчим дій , за допомогою встановлення доказів . процесуальний прядок дослідження обставин справи забезпечує надійні, об'єктивні способи і форми отримання достовірних доказів . Успішному застосування процесуальних норм допомагають наукові тактичні і технічні прийоми і засоби криміналістики .
Сам злочин як подія , що мала місце у минулому , звичайно не може бути сприйнята слідчим лише за допомогою так званого „живого споглядання" , тобто тільки з допомогою органів чуття . Такому безпосередньому сприйняттю
слідчого можуть піддатися лише матеріальні сліди і наслідки перевіряємо! події, що збереглися до часу розслідування . Для того щоб розшукати ці сліди , оцінити ті значення і за їх допомогою відтворити подію яка мала місце в минулому , необхідна напружена розумова діяльність . При цьому важливим інструментом пізнання невідомих обставин у процесі розслідування являються гіпотези . У сфері судово-слідчої діяльності гіпотези прийнято називати версіями. Версія це та сама гіпотеза , що застосовується сотні раз кожного дня кожним з нас , але вона має суттєву особливість . Версія застосовується у сфері розслідування злочинів і тому її застосування має важливе юридичне значення , а також деякі особливості які притаманні лише версіям .
Кожна версія має або підтвердитися або спростуватися . Для того щоб визначити правдивість версії, її необхідно перевірити . Для ефективної перевірки всі заходи що спрямовані на це мають бути сплановані . Оскільки тільки заздалегідь сплановані дії можуть бути ефективними , цілеспрямованими і мати прогнозований результат.
Ось так я коротко написав про тему своєї дипломної роботи . Що таке гіпотеза ? Що таке версія ? В чому вони відрізняються і в чому співпадають ? Як висуваються версії та як вони перевіряться ? А також що таке планування , план та які існують тактики планування ? Відповісти собі на це питання можна прочитавши дипломну роботу яку Ви тримаєте в руках .
Розділ І. Поняття і суть криміналістичної версії
1.1 Поняття гіпотези і версії. їх спорідненість та відмінність
Розвиток людського знання взагалі і судово-слідчого проходить ряд станів. Першим являється поставлення ( а в сфері кримінального провадження виникнення) проблеми (слідчої ситуації), котра являє собою свідоме протиріччя, що потребує вирішення.
Для того , щоб вирішити проблему , висувають гіпотезу (версію), котру Можна розглядати як обґрунтоване припущення, яке має вирішити проблему. Достовірний характер ця гіпотеза (версія) отримує тоді, коли вона витримує перевірку суспільного ( слідчого) практичного (коли вдається доказати версію).
В науковому плані гіпотеза розуміється як засіб інструмент пізнання, як особлива форма мислення , яка дозволяє вийти за межі вивчаємого кола фактів , пояснити їх та передбачити нові, синтезувати знання - об»єднати деяку отриману сукупність інформації в систему знань.
Гіпотеза це припущення, яке несе в собі нове знання , вірогідність котрого обґрунтована шляхом аналізу фактичних даних з урахуванням вже відомих закономірностей об’єктивного світу[1].
В науковій літературі, крім тлумачення гіпотези як проблематичного, вірогідного знання, виділяють ще два значення цього терміну : 1) у широкому розумінні - як догадку, про щоб не було , як описову гіпотезу, яка як правило являється коротким резюме вивчаємих явищ, що описує загальні форми і зв’язки ;
2) у вузькому розумінні - як наукову гіпотезу, котра завжди виходить за межі вивчаємого кола фактів, пояснює їх і передбачає нові факти, систематизуючи знання , наукова гіпотеза дозволяє об»єднати деяку отриману сукупність інформації у систему знань і утворює теорію, якщо її припущення підтверджується практикою[2].
Зазвичай гіпотеза (припущення) так чи інакше пов’язана з проблемною ситуацією , тобто з питаннями , які виникли у ході будь-якої діяльності. В психологічному плані припущенню відповідають суб’єктивні стани сумніву, невпевненості. Ці сумніви отримують форму припущень , котрі потребують перевірки. Тому гіпотеза в гносеологічному плані представляє собою форму переходу від незнання до знання , від пізнання фактів до пізнання закономірностей, зв’язків. Таким чином , гіпотезу допустило розглядати як форму і процес відображення явищ матеріального світу у свідомості людини.
Гіпотеза грає велику роль у створенні і розвитку наукової теорії. Вона як правило необхідна завжди в початковій стадії наукового дослідження, так як внутрішні зв’язки і закономірності розвитку речей і явищ об’єктивного світу недосяжні прямому спостереженню[3]. Гіпотеза являється методом розвитку знань, який зазнав тривалої еволюції у ході розвитку науки і в наш час сам став об’єктом наукового дослідження [4].
Науковий аналіз формування гіпотези відбувається з проникненням у глибинні аспекти творчості. Серцевиною гіпотези являється припущення про можливі причини досліджуємого явища (події). Ядро припущення складає ідея-припущення. Ідея представляє собою особливу форму відображення дійсності. Особливість ідеї як форми відображення дійсності полягає у тому, що вона відображає не річ або якість, як вони існують, а розвиток речей у всіх їх зв’язках. Наукова гіпотеза виникає і розвивається із потреб досягнення об’єктивно-істинного знання про світ, з допомогою гіпотез відбувається пізнання його об’єктивних якостей і закономірностей. Як і інші форми пізнання , гіпотеза є відображення матеріальної дійсності у свідомості людини , суб’єктивним чином об’єктивного світу. Наукова гіпотеза дає адекватне знання про закономірності зовнішнього світу , зміст її залежить не від людини , а від явищ об’єктивного світу і законів його розвитку . В яких же випадках використовується гіпотеза? В науковій літературі описують три основні випадки:
- коли відомі факти є недостатніми для пояснення причинної залежності явища, а
є необхідність в тому, щоб її пояснити;
- коли факти є складними і гіпотеза може узагальнити знання в даний момент , як
перший крок до їх роз’яснення;
- коли причини , які виробили чи виробляють факти, недосяжні досвіду, а між
тим дії чи наслідки їх можуть бути вивчені.
Як і вся інша форма об’єктивно-істинного знання про світ , гіпотеза не дзеркально-мертвий зліпок з дійсності, а активний творчий процес її відображення.
В кожній гіпотезі слід відрізняти дві сторони : 1) що і наскільки точно вона відображає в об’єктивному світі; 2) які перспективи в подальшому розвитку наукового пізнання вона відкриває. При цьому друге залежить від першого. Ефективність чи неефективність , життєздатність чи нежиттєздатність гіпотези визначається і вимірюється степінню її об’єктивної істинності.
Припущення в гіпотезі втратило б свій зміст, якби в ньому наперед була передбачена нереальність його змісту. Більше того , вчений , висуваючи гіпотезу , виходить з того , що у майбутньому можна буде довести її правильність. Особливості припущення у гіпотезі полягають у наступному:
- це припущення слугує засобом пізнання предмету , його суттєвих зв’язків і
закономірностей;
- присутнє в ньому знання носить вірогідний характер;
- у процесі обґрунтування і розвитку гіпотези воно повинно бути або доведено або заперечено і замінено іншим;
на його основі будується система знань, яка дозволяє виявляти нові факти і
закономірності, та як наслідок воно слугує знаряддям розвитку знання.
Завданням дослідника у кожному конкретному випадку , для кожної окремої гіпотези - знайти такий шлях (чи їх сукупність ), за допомогою якого можна її перевірити і таким чином пов’язати з практикою, щоб гіпотеза могла або перетворитися з вірогідного знання у достовірне , або була б заперечена як непідтверджена.
Між процесом наукового дослідження та розслідування злочину існує аналогія. Вони являють собою різновиди пізнавального процесу і розвиваються у відповідності з його законами. По своїй логічній природі версія являє різновид гіпотези, оскільки під гіпотезою в широкому змісті слова розуміється обґрунтована на емпіричних даних догадка про існування якогось достовірно невідомого явища, достовірно невідомого зв’язку між явищами[5] .
Термін «версія» в перекладі з латинського слова “versare” означає пояснити різним чином. Французький варіант цього слова - "переклад, тлумачення" .3 цим терміном зазвичай пов’язують одне із деяких можливих, відмінних один від одного пояснень чи тлумачень якого-небудь одного й того ж факту , явища , події . Відносячи версію до різновиду гіпотези багато авторів криміналістичної літератури, обґрунтовують це таким чином [6]. Оскільки подія злочину вже відбулася і безпосереднє її сприйняття слідчим є неможливим, то встановити і довести її можливо лише за допомогою інших фактів, причино пов’язаних зі злочином. Діяльність по розслідуванню цієї події направлена у минуле. Діалектика пізнавального процесу йде від виявлення і дослідження слідів - відображень події злочину в оточуючій його матеріальній обстановці (“матеріальні сліди ") і в пам’яті людей ("ідеальні сліди"). В цьому процес встановлення істини по справі розвивається від неповного і неточного , вірогідного знання до все більш повного і точного, достовірного знання , від зовнішньої сторони події - до виявлення та фіксації зв’язків , існуючих між окремими фактами і обставинами досліджуємої події, від знання про теперішнє до знання про минуле.
Основну роль у цьому процесі грає мислення, і як наслідок абстрактно-теоретичні, раціональні методи дослідження. До них відносять метод ретросказан-ня, під яким розуміють процедуру опосередкованого , вивідного отримання знань про минулі події, речі і т.д. на основі знань про теперішні чи минулі події.[7] /З/
/З/ Никитин Е.П. Метод познания прошлого //Вопросы философии- М. -1966. №8- с.34.10
З логіко-гносеологічної точки зору знання, отримані в результаті використання цього методу, носить вірогідний характер. Для слідчого це означає, що воно потребує в подальшому обґрунтування , доказування, в зв’язку з чим він повинен бути готовим до того ,що та чи інша обставина може не підтвердитися. Крім того , виникає складна гносеологічна і методична проблема оцінки кінцевого результату пізнання - переходу вірогідного знання в достовірне, так як між ними немає чіткої визначеної грані і абстрактна можливість випадкового збігу обставин теоретично ніколи не виключається. Тому розслідування злочинів обґрунтовано розглядають як різновид пізнавального процесу [8], який не може не проходити без дотримання законів логічного мислення , використання методів наукового пізнання , серед яких метод гіпотез займає особливе місце.
В юридичній практиці терміном "версія" визначають будь-яке припущення. Так, інколи "пошуковими версіями " називають припущення про місцезнаходження слідів злочину в конкретній просторово-речовій обстановці розслідування. Достовірні знання тут отримуються шляхом виявлення і пояснення безпосередньо сприймаючих фактів.
Слід зазначити , що ототожнювати гіпотезу і версію неможливо. Треба погодитись з точкою зору тих вчених ( Г.В. Арцишевського, Р.С.Бєлкіна, Я.Л.Пещака, Р.С. Ратінова, В.П. Колмакова та ін.), котрі бачать відмінність версії від гіпотези не в її пізнавальній природі, а у специфіці умов використання , висунення і практичної перевірки, що відображає загальну відмінність слідчого пізнання від наукового дослідження .
В узагальненому виді ця відмінність виглядає таким чином :
застосування в специфічній сфері суспільної практики - розслідуванні злочинів;
оперування фактами і обставинами , що мають значення для встановлення
істини по справі;
законний характер процесу зібрання інформації при висуненні і перевірці
версій;
наявність суттєвих часових обмежень у процесі розслідування злочинів;
значна обмеженість і ненадійність фактологічної основи;
велика протидія зацікавлених осіб при перевірці версій;
якщо при вирішенні наукової проблеми у ряді випадків обмежуються однією
гіпотезою, то у процесі розслідування злочину необхідно висувати та перевіряти
всі версії, котрі можливо висунути.
Версія - це з одного боку окремий метод науки криміналістики , який являє собою систему рекомендацій по використанню узагальненого досвіду і методів логічного мислення для визначення на початковому етапі судово-слідчого пізнання його направлень і очікуваних результатів , з метою вибору засобів практичної діяльності по перетворенню вірогідного знання про подію злочину в достовірне.
З іншого боку , версія - це вірогідна інформаційно-логічна модель проблемної слідчої ситуації, результат розумової діяльності слідчого. Такий підхід відкриває визначені перспективи для подальших теоретичних розробок цієї окремої криміналістичної теорії і створює підставу більш повного і точного функціонування використання версій на практиці[9].
Слідчий висуває версії на основі аналізу, узагальнення отриманих даних. Версія висувається у формі припущення про невідомі обставини справи. Із кожного припущення, умовно прийнятого за істину , уявно виводяться висновки , наслідки , котрі можуть або повинні бути виявлені у випадку якщо версія відповідає тому , що відбулось в дійсності. Наявність або відсутність цих логічних висновків у дійсності відбувається за допомогою проведення слідчих дій , які вирішують долю версії. Перевірка версій відбувається у плановому порядку : план розслідування справи являється планом перевірки висунутих версій. Результати перевірки дозволяють підтвердити або ж спростувати версію як неправдиву.
Розслідування кожного злочину зовні виглядає як проведення ряду слідчих дій. Однак виконання навіть великої частини слідчих дій частіше за все недостатньо для розкриття злочину . Якщо ці дії здійснюються стихійно , то встановлені факти можуть бути уривочні, неповні та викликати протиріччя.
Для виконання завдань розслідування необхідно , щоб слідчі дії проводились не випадково, а в межах єдиної системи , що забезпечить швидке , всебічне та об'єктивне встановлення істини по справі. Важливо , щоб у кожний момент розслідування , слідчий чітко усвідомлював , які факти , у якому напрямі і як саме слід встановити. Тільки в такому випадку отримані факти матимуть взаємозв'язок, будуть доповнювати один одного , створювати ланцюг доказів, необхідний для обґрунтованих, логічних висновків слідчого , прокурора, суду. Така системність, цілеспрямованість та об'єктивність дій слідчого забезпечується правильним висуненням і перевіркою версій.
Кожна версія - це передусім припущення, висунуте слідчим по справі. Вірогідний характер знання, що присутній у версії - це її перша ознака. Ця ознака означає, що висунута версія , як би схожа на правду вона не була, вона потребує подальшої обов'язкової перевірки і не може бути основною для остаточних висновків слідчого чи суду про наявність чи відсутність у даному випадку злочину, про винність чи невинність конкретної особи.
Діалектика пізнання на досудовому слідстві полягає в тому, що версії після перевірки або спростовуються , або підтверджуються . В обох випадках версія до моменту закінчення перевірки своє пізнавальне призначення виконала, вона перестає бути припущенням , втрачає ознаки проблематичності, вірогідності.
Припущення , яке присутнє у версії, виходить із аналізу і узагальнення вихідних даних. Узагальнюючі ці вихідні дані, версія тим самим впорядковує, пов’язує їх, дає їм певне пояснення та попередню кримінально-правову і доказову оцінку. Окрім припущення про невідомі обставини , кожна версія таким чином має ще одне призначення-пояснити та оцінити отримані дані [10].
Другою суттєвою ознакою версії є те ,що змістом версії є завжди припущення про ще невідомі факти та обставини , які мають юридично важливе значення.
Розслідуючи справу , слідчий повинен встановити не всілякі факти і обставини , а лише такі, які мають у даному випадку юридичне значення - кримінально-правове і доказове. Як відомо, ці факти передбачені тим складом злочину, за ознаками якого порушено кримінальну справу, вони включені законодавцем у предмет доказування ( ст. 64 КПК України ), до них відносяться доказові факти , коло яких залежить від конкретних обставин справи.
Будучи знаряддям судового пізнання, кожна версія завжди направлена на з'ясування саме цих юридично важливих фактів і обставин. Необхідність у висуненні версій виникає лише у тих випадках, коли ці обставини - частіше деякі з них - недостовірні чи ще невідомі[11].
Якщо основні обставини справи відомі слідчому , то необхідності у висуненні версій не виникає. Очевидним є те, що версії висуваються не по кожній справі. Є немало справ, у яких з самого початку відомі всі суттєві обставини. У таких випадках слідчий планомірно закріплює докази , що забезпечують можливість здійснення правосуддя[12].
Не слід, однак, забувати, що очевидні на перший погляд обставини можуть бути в тій чи іншій частині сумнівними, недостовірними і змінити перспективу справи. Тому будь-які сумніви в достовірності отриманих даних повинні змусити слідчого до їх детальної перевірки з побудовою версій.
... ? Чи є в нього якісь шкідливі звички? Які саме? Чи був він раніше засуджений? Чи навідує він вашу родину? Коли Ви його бачили в останній раз? 3.Криміналістична характеристика шахрайства та особливості порушення кримінальної справи по вказаній категорії злочинів. План. 3.1.Криміналістична характеристика злочину. 3.2.Особливості порушення кримінальної справи стосовно шахрайства. 3.2.1. ...
... проведеної слідчої й оперативної роботи. Тому питання про передачу справи іншому слідчому потрібно вирішувати з урахуванням всіх зазначених обставин. При організації розслідування злочинів минулих років повинні братися до уваги особливості процесуальної регламентації діяльності слідчого по зупинених справах про нерозкриті злочини, оскільки провадження слідчих дій в цьому випадку КПК України не ...
... , гідність, недоторканість та інші гарантовані Конституцією України права і свободи громадян, а також державне або суспільне майно, пам'ятники архітектури, мистецтва і т.п.РОЗДІЛ 2 Методика розслідування хуліганства . 2.1. Поняття методики розслідування хуліганства, її мета та структура. Методика розслідування злочинів - це самостійний розділ науки криміналістики. Його складають основані на ...
... ншого злочину, випливають зі змісту ст. 2 КПК України, серед яких виділено "швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону" Сструктуру розслідування виготовлення та збуту підроблених грошей: реагування на привід до порушення кримінальної справи - перевірка інформації, що надійшла, про виявлення підроблених грошей, певну особу, яка займається їх ...
0 комментариев