Навигация
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ
21104
знака
0
таблиц
0
изображений
5 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ
Рух грошей при виконанні ними своїх функцій у наявній і безготівковій формах являє собою грошовий обіг.
Грошовий обіг існує у двох формах: наявної й безготівкової.
Готівково-грошовий обіг - рух готівки в сфері обігу й виконання ними двох функцій (засобу платежу й засобу обігу). Готівка використаються:
для кругообігу товарів і послуг;
для розрахунків, не зв'язаних безпосередньо з рухом товарів і послуг, а саме: для розрахунків по виплаті заробітної плати, пенсій і т.д.
Готівково-грошовий обіг здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, векселів, чеків, кредитних карток і т.д. Емісію готівки здійснює центральний банк.
Безготівковий обіг - рух вартості без участі готівки: перерахування коштів по рахунках кредитних установ, залік взаємних вимог.
Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток й інших кредитних інструментів.
Залежно від економічного змісту розрізняють дві групи безготівкового обігу: по товарних операціях і фінансових зобов'язаннях.
До першої групи ставляться безготівкові розрахунки за товари й послуги, до другого - платежі в бюджет і позабюджетні фонди, погашення банківських позичок, сплата відсотків за кредит, розрахунки зі страховими компаніями.
Між готівково-грошовим і безготівковим обігом існує взаємозв'язок і взаємозалежність.
Кількість грошей, необхідна для виконання функцій грошей як засобу обігу й платежу, визначається наступними умовами:
загальним обсягом товарів, що звертаються, і послуг;
рівня цін товарів і тарифів на послуги;
швидкості обігу грошей;
ступенем розвитку безготівкових розрахунків.
При металевому обігу кількість грошей стихійно регулювалося функцією скарбу. Це забезпечувало стійкість грошового обігу.
При відсутності золотого стандарту став діяти закон паперово-грошового обігу, відповідно до якого кількість знаків вартості прирівнювалася до оцінної кількості золотих грошей, необхідних для обігу. При такому положенні стабільність грошей похитнулася, стало можливим їхнє знецінення.
Нині, в умовах демонетизації золота, закон грошового обігу перетерпів модифікацію.
Мірою вартості товарів і послуг став грошовий капітал, що вимірює вартості не на ринку при обміні шляхом прирівнювання товару до грошей, а в процесі виробництва - товару до товару. Отже, кількість нерозмінних кредитних грошей повинне визначатися вартістю всіх цінностей у країні через грошовий капітал. Стихійний регулятор загальної величини грошей при пануванні кредитних грошей відсутній. Звідси випливає роль держави в регулюванні грошового обігу. Емісія кредитних грошей без обліку реальної вартості зроблених товарів і зроблених послуг у країні в процесі виробництва, розподілу й обміну неминуче викличе їхній надлишок і в остаточному підсумку приведе до знецінення грошової одиниці. Головна умова стабільності грошової одиниці країни - відповідність потреби господарства в грошах фактичному надходженню їх у наявний і безготівковий обіг.
Інфляція - кризовий стан грошової системи.
Сучасна інфляція зв'язана не тільки з падінням купівельної спроможності грошей у результаті росту цін, але й із загальним несприятливим станом економічного розвитку країни. Вона обумовлена протиріччями процесу виробництва, породженими різними факторами в сфері як виробництва й реалізації, так і грошового обігу, фінансів і кредиту. Першопричина інфляції - диспропорції між різними сферами народного господарства: нагромадженням і споживанням, попитом та пропозицією, доходами й витратами держави, грошовою масою в обігу й потребами господарства в грошах.
Існують внутрішні й зовнішні фактори інфляції.
Серед внутрішніх факторів можна виділити негрошові й грошові - монетарні. Негрошові - це порушення диспропорцій господарства, циклічний розвиток економіки, монополізація виробництва, незбалансованість інвестицій й ін. Грошові - криза державних фінансів: хронічний дефіцит бюджету, ріст державного боргу, емісія грошей й ін.
Зовнішніми факторами інфляції є світові структурні кризи, валютна політика держав, спрямована на експорт інфляції в інші країни, нелегальний експорт золота, валюти.
Інфляція проявляється в росту цін на товари й послуги, у зниженні курсу національної валюти, у збільшенні ціни золота, вираженої в національній грошовій одиниці.
Антиінфляційна політика - комплекс мер по державному регулюванню економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Намітилися два основних шляхи такої політики: дефляційна політика й політика доходів.
Дефляційна політика передбачає регулювання грошового попиту через грошово-кредитний і податковий механізм шляхом зниження державних витрат, підвищення процентних ставок за кредит, посилення податкового тягаря, обмеження грошової маси.
Політика доходів припускає паралельний контроль за цінами й заробітною платою шляхом повного їхнього заморожування або встановлення межі їхнього росту. Її здійснення може викликати соціальні протиріччя.
Особлива роль у проведенні антиінфляційної політики приділяється Центральному Банку України. Однією з головних причин інфляції є фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок грошової емісії. Відповідно до законодавства Банк України монопольно здійснює грошову емісію.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Дж. Д. Сакс. Макроэкономика. Глобальный подход. М., изд. “Дело”, 1996 г.
2. Тогунян Г.А. Государственное регулирование в области финансов и кредита в Украине. – К., 1997 г.
3. Финансы. Денежное обращение. Кредит. под ред. Л. А. Дробозиной. – М., 1997 г.
4. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. /Херсон: Олді-плюс, 2002 р.
5. Лісовенко В. Теорія і практика використання інституту державних гарантій / Вісник НБУ. – К., 1999. – Грудень.
6. Василик О.Д. Державні фінанси України: Підручник для вузів. – К.: Вища шк..,1997.
Похожие работы
... державного регулювання. Взаємодія цих двох сторін економічного механізму і нестійкий баланс їх відносин свідчать про посилення в окремі періоди або економічної ролі держави, або дії стихійно-ринкових сил. [18] 1.3 Місце держави в ринковій економіці Сучасна ринкова економіка не може існувати без державної господарської діяльності. Дискутуються тільки масштаби втручання держави в економіку. ...
... є роль пожежної команди, яка гасить пожежу, що вже почалася”.Неокейнсіанці 50х – 60х років (А. Хансен, Ст. Чейз, П. Самуельсон та інші ) обгрунтували висновок про те, що державне регулювання ринкової економіки має передбачити довгострокові, перспективні цілі: прискорення НТП і структурної перебудови народного господарства, підвищення темпів економічного зростання, створення найсприятливіших умов ...
... на стимулювання економічної активності, тобто головна мета політики держави – економічний ріст, по досягненні якого можна подумати й про вирішення соціальних проблем. Основними причинами еволюції економічної ролі держави стали зміни, що відбувалися перш за все у матеріальному виробництві, серед яких не лише збільшення об’ємів виробництва та ускладнення економічних зв’язків, але й посилення ролі ...
... походження - „ризик-менеджемент", тобто управління ризиками в його найширшому розумінні (рис. 1). Оскільки необхідність страхового захисту має кілька аспектів (природний, економічний, соціальний, юридичний і міжнародний), то виникає така закономірність: чим більше суб'єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про страхування" ...
0 комментариев