Строки провадження слідчих і процесуальних дій та порядок їх обчислення;

 2. Строки провадження слідчих і процесуальних дій та порядок їх обчислення;

 В багатьох кpaїнax cвiту кримiнально-процесуальний закон не завжди детально регламен­тує строки виконання слiдчим, суддею, прокурором кожної процесуальної дії, зазначаючи, що вони повиннi виконуватися в розумнi строки. Таким чином, закон розраховує на високомо­ральнiсть i високу поряднiсть суб'єктiв судочинства, не спонукає їx до бюрократизму i фор­мальностi. Слiдчий в такому випадку не може пояснювати потерпiлому свою бездiяльнiсть в абсолютно простiй справi тим, що у нього ще є передбачений законом строк, а повинен дiяти швидко, щоб виправдати довiру закону як до розумної i порядної особи.

Кримiнально-процесуальне законодавство України повинно максимально орiєнтувати слiдчих, дiзнавачiв, прокурорiв i суддiв на аналогiчну поведiнку, разом з тим враховувати ментальнiсть нашого народу i бути реальним.

Розглянемо, чи дотримуються в Україні строки, передбаченi КПК, при розслiдуваннi i судовому розглядi кримiнальних справ, чи є цi строки «розумними» для забезпечення прав i свобод людини. Вiдповiдно до Закону України вiд 15 грудня 1992 р. «Про статус суддiв» (ст. 6) останнi зобов'язанi при здiйсненнi правосуддя дотримуватися Конституції та законiв України, забезпечувати повний, всебiчний та обєктивний розгляд судових справ з дотриманням вста­новлених законом cтpoків. На необхiднiсть своєчасного та якiсного розгляду судових справ звернув увагу суддiв Пленум Верховного Суду України вiд 1 квiтня 1994 р. № 3 «Про строки розгляду судами України кримiнальних i цивiльних справ». У п. 1 постанови пiдкреслено, що навмисне порущення процесуального закону чи несумлiннiсть, якi спричинили несвоєчасний розгляд i тяганину при розглядi справ та iстотно обмежили права i законнi iнтереси громадян, слiд розглядати з урахуванням конкретних обставин як неналежне виконання професiйних обов'язкiв суддi ( 3; пункт 1 ).

Як передбачає ст. 2 КПК,. завданням кримiнального судочинства є швидке i повне розкриття злочинiв, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до вiдповiдальностi i жоден невинний не був покараний.

Кримiнально-процесуальним законодавством регламентуються строки розгляду заяв i повiдомлень про злочини, провадження дiзнання, розслiдування справ, тримання обвинуваче­ного пiд вартою, вiддання його до суду, призначення справи до розгляду, ознайомлення з протоколом судового засiдання, призначення cправ до розглядув в касацiйнiй iнстанцiї та проведення ряду iнших дiй. Зокрема, вiдповiдно до вимог ст. 97 КПК прокурор, слiдчий, орган дiзнання або суддя зобов'язанi приймати заяви і повiдомлення про вчиненi або пiдготовлюванi злочини i не пiзнiше триденного строку винести вiдповiдне рiшення. Коли необхiдно перевiрити заяву або повiдомлення про злочин до порушення справи, така перевiрка здiйснюється про­курором, слiдчим або органом дiзнання в строк не бiльше десяти днiв шляхом вiдiбрання пояснень вiд окремих громадян чи посадових осiб або витребування необхiдних документiв.

На перший погляд три та десять днiв достатнi для розв'язання питань, пов'язаних з порушенням кримiнальної справи. Але це тiльки на перший погляд. Даний закон не враховує реалiй життя. В багатьох випадках заяви про злочини, особливо господарчi, фiнансовi, вима­гають грунтовних ревiзiй, аналiзу господарчої дiяльностi. Для їx проведення потрiбнi мiсяцi. Iнодi документи, необхiднi для розв'язання питання про пiдставнiсть чи безпiдставнiсть заяви про злочин, потрiбно витребувати з iнших peгіонів, iнших країн. Все це вимагає часу i терпiння, розумного пiдxоду.

Згiдно iз ст. 108 КПК у справi про злочин, що не є тяжким, дiзнання провадиться у строк не бiльше десяти днiв, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила. При чому цей строк є остаточним i не може бути продовженим. У вказаний час органи дiзнання зобов'язанi вжити необхiдних оперативно-розшукових заходiв з метою виявлення всix ознак злочину i вcix осiб, що його вчинили; до виявлення cвідків i потерпiлих осiб, причетних до вчинення злочину, встановлення мiсць зберiгання предметiв i документiв, важливих для слід­ства i суду, вправi затримати пiдозрюваного у вчиненнi злочину, провести його допит, а оскiльки пiдозрюваний має право на захисника, то забезпечити виконання закону в цiй частинi. У зв'язку з тим, що строки для розгляду заяв i повiдомлень про злочини та проведення дiзнання дуже стислi, на практицi вони нерiдко порушуються. Бiльш того, iнодi затримуються особи, непричетнi до вчинення злочину, помiщаються в iзолятори тимчасового тримання, а, отже, незаконно позбавляються волi. Всупереч вимогам ст. 106 КПК протоколи про затримання таких осiб не завжди складаються. Все це призводить до порушення прав i свобод людини i громадянина.

3гiдно з ч. 1 ст. 120 КПК досудове слiдство у кримiнальних справах повинно бути закiнчено протягом двох мiсяцiв. У цей строк включаєтъся час з моменту порушення кримiналъної справи до направлення її прокурору з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходiв медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справi.

Строки, встановленi КПК обчислюються годинами, добами (днями) i мiсяцями. При обчисленнi строкiв не беруться до уваги, той день, i та година, вiд яких почи­наєтъся строк. При обчисленнi строку добами, строк закi­нчуєтъся о 24 годинi останньої доби. Якщо вiдповiдну дію належить провести в органах дiзнання, досудового слiдства або в судi, то строк закiнчується у встановлений час закiн­чення робочого дня в цих установах.

При обчисленнi стpокiв мiсяцями строк закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця.

Переважна бiльшiсть встановлених у кримiнально-процесуальному законі строкiв обчислюється добами, особливо на стадіях порyшення кримінальної справи та досудового слiдства. Наприклад, при порyшеннi кримiналъної справи орган дiзнання i слiдчий зобов' язaний не пiзнiше доби направити прокуроровi копiю постанови про порушення кримiнальної справи та прийняття її до свого провадження або про відмову в порyшенні такої справи (п. 2 ст. 100 КПК).

У деяких випадках закон встановлює негайний i погодинний строк для вчинення певнoї процесуалъної дiї. Такий строк, наприклад, встановлений для розшуку обвинуваченої особи, яку розшукували i щодо якої обрано як запобiжний захiд тримання пiд вартою. При затриманнi такого обвинуваченогo орган розшуку негайно доповiдає про це прокуроровi за мiсцем затримання. Прокурор зобов' заний в таких випадках протягом двадцяти чотиръох гoдин перевiрити чи дiйсно затриманий є тiєю особою, яка розшукується, i, впевнившись у наявностi законних пiдстав для apeштy, дає санкцiю на вiдправлення заареш­тованого етапом до мiсця провадження слiдства (ч. 3 ст. 139 КПК). В такому самому порядку проводиться допит пiдозрюваного, якщо до ньогo було обрано запобiжнпий захiд у виглядi взяття пiд варту, а при неможливостi негайного допиту - не пiзнiше двадцяти чотирьох годин пiсля затримання (ч. 2 ст. 107 КПК).

Стаття 89 КПК, яка встановлює взагалi порядок обчислення строків при провадженнi по кримiнальнiй справi, мiстить вказiвку щодо обчислення cтpoків, закiнчення яких припадає на неробочий день - останнiм днем строку вважається наступний робочий день. Якщо закiнчення строку, який обчислюється мiсяцями, припадає на той мiсяць, який не має вiдповiдногo числа, то строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

Необхiдно додати, що строк не вважається пропущеним якщо скаргу або iнший документ здано до закiнчен­ня строку на пошту, а для ociб, що тримаються пiд вартою, якщо скаргу або iнший документ здано aдміністрацiї мiсця досудового ув'язнення.

У кримiнально-процесуальних нормах, якi встановлюютъ строк для виконання певної дiї, часто вказується певний момент, який необхiдно враховувати при обчисленні cтpoкiв. Наприклад, якщо проводити допит обвинуваченого негайно немає можливостi, то вiн повинен бути допитаний не пізнiше доби пiсля пред'явлення йому обвииувачення (ч. 1 ст. 143 КПК). При застосуваннi запобiжного заходу до пiдозрюваного обвинувачення йому має бути пред'явлене не пiзніше десяти дiб з моменту застосування запобiжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'яв­лено запобiжний захiд скасовується (ч. 4 ст. 148 КПК).

Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пiзнiше двox днів з моменту винесення слiдчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого i в будь-якому разi не пiзнiше дня явки обвинуваченого або його приводу(ст. 133 КПК).

Визначення в подiбних випадках моменту для обчис­лення строку обмежує та не усуває дiю загального поряд­ку, обчислення строкiв. Навпаки, цей момент є необхiдним похiдним положенням для правильного обчислення даного конкретного строку, оскiльки він дає можливiсть чітко й точно визначити час чи добу, з якої необхiдно обчислювати строк.

Наприклад, при обчисленнi строку допиту пiдозрюваного не враховується той час, пiд час якого проведено за­тримання, при обчисленнi строку пред'явлення обвинувачення враховуються ті доби, пiд час яких винесено поста­нову щодо притягнення як обвинуваченого тощо. В першому випадку обчислення строку починається з поточного часу, в другому - з наступної доби.