Поняття і види судових витрат;

4. Поняття і види судових витрат;

 Пiд судовими витратами розумiють витрати органів дізнання, досудового слiдства та суду пiд час здiйснення ними провадження в тiй або iншiй справi, профiнансовані з державного бюджету, тобто фактично витрати держави ( 7; с. 195 ).

При віднесені тих чи iнших витрат, до судових варто виходити з правової сутності даного процесуального iнституту. Стягнення судових витрат - не додатковий зaxiд покарання за вчинений злочин. Не є воно i цивiльно-правовим заходом, оскiльки ст'ягнення витрат вiдбувається не за договором чи цивiльно-правовим зобов'язанням. Наприклад, при стягненні за зобов'язанням, що виникає з заподiяння шкоди, вiдповiднi суми стягуються з особи, що заподiяла шкоду. У кримiнаьному процесi витрати, що належать до судових витрат, стягуються не тiльки без відома, а й часто навіть всупереч бажанню обвинуваченого, при стягненнi суд керується кримiнально-процесуальними нормами, а не цивiльними (правовими чи процесуальними). У цьому, зокрема, виявляється характер кримі­нально-процесуальних вiдносин як одного з видiв влад­них вiдносин.

 Має значення i те, хто понiс витрати. До категорії судових витрат належать тільки витрати, понесенi opгaнaми дiзнання, досудового слiдства i судом. Тому суми, що стягуються вiдповiдно до ст. 93 КПК за оплату працi адвокaтa як захисника, призначеного судом, судовими витратами не є. Порядок їхнього стягнення регулюється спецi­альною iнструкцiєю про оплату прaцi aдвокатів

Hapeштi, слiд враховувати i безпосередню причину їx виникнення: судові витрати виникають у результатi здiйснення кримiнального судочинства, а не в результатi злочину. Злочин же є загальною причиною виникнення самого судочинства по данiй справi, але не може розглядатися як безпосередня причина витрат, тим бiльше, що не завжди обраний слiдчим шлях доведення є єдино можливим. Розходження в пiдставах (безпосереднiх причинах) виникнення витрат визначає вiдмiннiсть судових витрат вiд iнших сум, що пiдлюгають стягненню з обвинуваченого.

Але, незважаючи на це, в науці кримiнального процесу iснyє кiлька пiдходiв до визначення поняття судових ви­трат. Наприклад, В. М. Тертишник таким чином визна­чає поняття «судові витрати: це витрати на кримiналъ­но-процесуальне провадження, вiдшкодування яких по­кладається на певних учасникiв процесу.

Інші автори розумiють пiд судовими витратами витрати зі збирання i дослiдження доказiв. Безперечно, судовi витpати виникають у кримiнальному судочинствi в резульаті дiяльностi учасникiв кримiнального процесу, спрямованої на розкриття злочинiв. Вiдомо, що кримiнальний процес - найбiльш значна частина цiєї дiяльностi, ос­кiльки в ньому беруть безпосередню участь не тiльки свiдки, потерпiлi, донятi, експерти, спецiалiсти, перекладачi, а й працiвники opгaнів дiзнання, слiдчi, прокурори, суддi, адвокати тощо, отже, відповiдно до запропонованого формулювання до судових витрат повиннi бути вiднесенi ви­трати вcix цих осiб зі збирання i дослiдження доказiв, що супоречить чинному законодавству. Адже ст.91 КПК відносить до судових витрат лише суворовизначену частину витрат, що виникають у результатi кримiнально-процесуальної дiяльностi, зокpeмa суми, витрачені на зберiгання пересилання і дослідження речових доказів.

Протилежну позицiю з цього питання займає i Л. Kpyгліков, який вважає, що в судовi витрати можуть бути включені „лише тaкi витрати по кримiнальнiй справi, що являють собою винагороду чи компенсацiю витрат, понесених особою, що залучалася органами досудового слiдства чи судом для надання допомоги в процесi збирання, дослiдження й оцiнки доказiв”. Biн розглядає судові витрати як реально понесені витрати фiзичних i юридичних осiб, а також як винагороду за вiдволiкання вiд звичайних занять.

На наш погляд, правильно зазначає В. Т. Томін, який відносить до судових витрат перерахованi в законi мaтepiальнi витрати, понесенi органами дiзнання, досудового слідства i судом, що можуть бути стягненi з винного.

Отже, судовi витрати - це юридичне поняття, межi якого встановлюються кримiнально-процесуальним пра­вом. Вiднесення до них витрат, пов'язаних з провадженням у кримiнальнiй cпpaвi, але не передбачених статтями 91-93 КПК, недопустимо.

Cтаття  91 КПК передбачає, що судовi витрати складаються:

1) iз сум, що виданi чи мають бути виданi cвiдкaм, потерпiлим, експертам, спецiалiстам, перекладачам i понятим;

2) iз сум, витрачених на зберiгання, пересилання i дослiдження речових доказiв;

3) iншi витрати, що їх зробили органи дiзнання, досудового слiдства i суд при провадженнi у данiй справi.

Виходячи з положения інструкцiї „Про порядок i роз­міри вiдшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органiв дiзнання, досудового слiдства, прокуратури, суду або до opгaнів, у провадженнi яких перебуваютъ справи про адмiнiстративнi правопорушення, та виплати державним науково-дослiдним уставо­вам судової експертизи за виконання їx працiвниками функцiї експертiв i спецiалiстiв” до сум, що виданi i мають бути виданi cвідкам, потерпiлим, експертам, спецiалістам, перекладачам i понятим, слiд вiдносити:

1) їx витрати по явцi до вiдповiдних органiв та посадових осiб;

2) неодержанi доходи у виглядi заробiтної платнi;

3) неодержaнi прибутки цими особами, якi не є робiтниками чи службовцями.

Свiдки, потерпiлi, зaконнi представники потерпiлих, експерти,спецiaлiсти, перекладачi та поняті, які викли­каються до особи, що провадить дiзнання, слідчого, про­куратури, суду або до органу, в провадженнi якого пере­буває кримiнальна справа, для дачi показань, висновкiв, переклaдiв, участі в npоведеннi слiдчої дiї, судовому розгляді по цiй справi, мають право на вiдшкодування понесених ними витрат по явцi (вapтicть проїзду до мiсця ви­клику i назад, витрати по найму житлового примiщения, добовi).

Перекладачам, а також особам, якi виконують функцiї експертiв чи спецiaлiстiв не в порядку службового завдання, за проведену роботу виплачується також винагорода, яка визначається з урахуванням характеру їx занять у межах вiд 20 до 30 вiдcоткiв неоподатковуваного мінімуму дoxoдiв громадян за день. Витрати, пов'язанi із явкою до opгaнiв дiзнання, досудового cлiдства, npокуратури або суду, вiдшкодовуються в розмiраx, передбачених законодавством для вiдряджених пpaцiвникiв.

Розмiр винагороди експерта або спецiалiста, який ви­конує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно вiд його квалiфiкaцiї та складності завдання у межах вiд 3 до 5 вiдcoткiв неоподатковуваного мiнiмуму дoxoдiв громадян за годину роботи.

У разi проведення судової експертизи особливої складності розмiр винагороди збiльшується на 25 вiдсоткiв.

Перекладачам залежно вiд ix квалiфiкацiї та складностi роботи встановлюються такі розмiри винагoроди:

за письмовi переклади - вiд 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходiв громадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знакiв);

за уснi переклади - вiд 3 до 5 вiдcотків неоподатковуваного мінімуму доходiв громадян за годину роботи.

Переклади з рiдкiсних мов, з письмовою в'язю, своєю графiкою, iєроглiфами, клинописом, а також зi стародавнiх мов, так само, як i переклади на iноземнi мови, що вiднесені до рiдкiсних мов, якi мають писемнiсть в'яззю, свою графiку, написанi iєроглiфами, клинописом, оплачуються зі збiльшенням ставок на 25 вiдсоткiв.

Виплати винагороди за вiдрив вiд звичайних занять i за проведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постановi (ухвалi) зазна­чаються вихiднi данi для визначення суми винагороди конкретний розмiр винагороди у межах норм, зазначе­них у цiй інструкції та час, затрачений, особою у зв'язку з явкою за викликом i на виконання даного їй завдання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" встановлені такі норми:

Підлягають відшкодуванню витрати на проїзд ( включаючи перевезення багажу ) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; на побутові послуги, що надаються у готелях ( прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття, білизни ), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях у розмірах не більше як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїзді; на користування у готелях холодильником і телевізором; на комісійні у разі обміну валюти; витрати на проїзд у м'якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1-4 групою тарифних ставок, на суднах морського флоту, в каютах 1 і 2 категорії на суднах річкового флоту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу.

Граничні норми добових виплат по Україні становлять 6 гривень. Працівників, що направляються у відрядження за кордон, забезпечують коштами у національній валюті країни, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті як аванс на поточні витрати у розмірах, обумовлених реальними потребами в країні перебування згідно із встановленими нормами.

При цьому встановлюються такі норми виплат відповідно добових та за оренду житла ( у гривнях ):

Азербайджан 49 до 274

Бельгія 160 до 684

Білорусь 40 до 274

Болгарія 105 до 358

Велика Британія 160 до 653

Греція 160 до 568

Грузія 40 до 274

Данія  160 до 442

Естонія 80 до 295

Ізраїль 152 до 484

Іспанія 141 до 421

Італія 116 до 632

Канада 120 до 463

Китай 112 до 484

Латвія 80 до 421

Литва 80 до 421

Мексика 116 до 253

Молдова 40 до 274

Нідерланди 147 до 421

Німеччина 160 до 484

Новегія 139 до 442

Польша 105 до 400

Португалія 145 до 358

Росія 61 до 274

Словенія 120 до 358

США 141 до 600

Туркменістан 49 до 274

Угорщина 109 до 379

Україна 6 до 50

Франція 160 до 526

Чехія 97 до 400

Швейцарія 160 до 421

Швеція  160 до 505

Японія 160 до 884

Виходячи із вказаних нормативів, мають відшкодовуватися і кошти, затрачені учасниками в разі виклику до правоохоронних органів у межах України та із-за кордону ( 4 ).

Вiдшкодування витрат (вартiсть проїзду до мiсця виклику i назад, витрати, пов'язанi з найманням житлового при­мiщення, добовi) вiйськовослужбовцям, якi викликаються до органу дiзнання, досудового слiдства, прокуратури, або суду як свiдки, потерпiлi, законнi представники по­терпiлих, експерти, спецiалiсти, перекладачi та понятi, провадиться на вимогу вiйськових частин за встановлеми нормами. Особисто вiйськовослужбовцям нiякi витрати не вiдшкодовуються. ­

Науково-дослiднi установи експертизи Мiнюсту проводять судову експертизу з кримiнальних справ за paxyнок коштiв, передбачених у Державному бюджетi України на вiдповiдний piк на проведення судових експертиз. Bapтість проведення експертиз, що призначаються за кримiналь­ними справами, та дослiджень за матерiалами кримiналь­них справ, що призначаються органами дiзнання, досудо­вогo слiдства та суду, визначається вiдповiдно до нормативної вapтoстi однiєї експертогодини у науково-дослiд­них установах судової експертизи Мiнюсту.

У разi виклику працiвника науково-дослiдної установи судової експертизи Мiнюсту органами дiзнання, досудового слiдства чи суду для виконання функцiй спецiалiста, передбачених статтями 128' i 270' КПК, заробiтня плата за час виконання зазначених функцiй i витрати на вiдрядження вiдшкодовуються за рахунок державного бюджету в межах коштiв, передбачених на проведення судових експертиз.