Функціональне призначення правового регулювання

Функціональне призначення правового регулювання

1.    Юридичний зміст категорії “функція”.

2.    Особливості функцій правового регулювання.

3.    Зовнішні функції правового регулювання.

4.    Внутрішні функції правового регулювання.

5.    Значення функцій правового регулювання.

1. Юридичний зміст категорії “функція”

Процес характеристики функцій правового регулювання визначає необхідність врахування наступних положень:

право є надбудовною формою матеріальних суспільних відносин, тому визначається матеріальними умовами життя суспільства. Зміна цих умов тягне за собою перетворення його функцій. Тому функції права є похідними від системи суспільних відносин, що набувають правової форми, хоч і залежать від специфічних властивостей і змісту самого права;

право зумовлюється свідомо-вольовою діяльністю людей, що спрямована на забезпечення та охорону особистості, соціальних груп, класів, досягнення загальних цілей, соціального розвитку. В такому сенсі правове регулювання пов’язане із вирішенням завдань, які ставить перед ним суспільне життя на певному етапі історичного розвитку;

право виступає в якості одного з елементів соціальної системи, що здійснюють значний вплив на всі її складові.

Поняття "функція" має досить різноманітне і навіть суперечливе значення. Воно запозичене з інших наук. Цей термін походить від латинського слова "functio", що означає здійснення, виконання. Лейбніц ввів в науковий обіг поняття функції як філософської категорії. Загальнофілософське значення функції полягає у співвідношення двох груп об'єктів, в якому зміна одного з них веде до зміни іншого, або визначається способом дії категорії, елементу системи, спрямованого на досягнення певного ефекту.

Перший аспект такого визначення робить акцент на тому, що функція характеризує співвідношення між певними елементами, а в другий - означає дію, що має певний результат.

Ця відмінність філософського розуміння функцій вплинула на визначення функцій права взагалі та функцій правового регулювання зокрема.

Юридичний зміст категорії "функція" має подвійний, але внутрішньо узгоджений зміст:

А) роль, яку виконує право або певний правовий інститут;

Б) конкретні напрямки правового регулювання (впливу) на поведінку суб'єктів.

У найбільш загальному вигляді функція права визначається як "обумовлений соціальним призначенням права напрямок його впливу на суспільні відносини".

Якщо розглядати цю проблему, торкаючись окремої галузі права, то можна виділити ще один аспект поняття функції - про дію однієї галузі права на іншу, про функціональні зв’язки галузей між собою.

Функції відображають напрямки зворотної дії права на суспільні відносини, а показником їх реалізації слугують економічні, соціальні, політичні, ідеологічні наслідки, які настають завдяки дії права.

Загалом, функції правового регулювання суспільних відносин – це свого роду фокуси дії права, вони об’єднують, синтезують багаточисельні шляхи, форми і способи правового впливу, відображаючи найсуттєвіші ознаки певного напрямку (регулятивного, охоронного) чи характеризуючи соціальну спрямованість дії права.

2. Особливості функцій правового регулювання

Функції регулювання характеризуються такими особливостями:

1) визначають сутність правового регулювання;

2) це напрями впливу права на суспільні відносини;

3) визначають можливості та необхідність правового регулювання як засобу соціального впливу;

відображають суттєві риси правового регулювання та націлені на виконання його завдань;

мають динамічний характер, оскільки відображають зміни у суспільних відносинах;

є безперервними і мають тривалий характер, тому що постійно забезпечують системність взаємодії;

визначають особливості взаємодії елементів механізму правового регулювання та способів регулювання в процесі впливу на суспільство.

3. Зовнішні функції правового регулювання

Оскільки, з одного боку, правове регулювання здійснюється в суспільстві, що є системним утворенням, а з іншого – воно саме є системою підпорядкованих елементів, то ми можемо вести мову про наявність двох рівнів функцій правового регулювання.

І. Зовнішні функції мають загальносоціальний характер і визначають зміст загальнорегулятивного впливу елементів правового регулювання на суспільство. Саме вони визначають можливості взаємовпливу та взаємодії права як соціальної категорії та всіх основних сфер життєдіяльності суспільства. Найбільш поширеною є класифікація зовнішніх функцій правового регулювання на:

- виховну, основним змістом якої є переконання суб’єктів суспільних відносин у необхідності правомірної поведінки як засобу реалізації власних інтересів та прав інших осіб;

- культурну, що забезпечує акумулювання духовних цінностей та досягнень у сфері прав людини, демократії, справедливості, моральності, рівності;

- соціального контролю, що забезпечує вплив на поведінку суб’єктів шляхом стимулювання, заохочення, обмеження певного напрямку та виду поведінки;

- інформаційно-орієнтаційну, яка сприяє забезпеченню суб’єктів інформацією про можливу та необхідну поведінку, що і визначається як суб’єктивні права та юридичні обов’язки;

- політичну, що визначає статус суб’єктів владних відносин та їх взаємодію з державою в процесі прийняття та реалізації владних рішень;

- економічну, що характеризує взаємодію суб’єктів економічних відносин та ґарантує захист економічних прав власника;

- соціальну, тобто забезпечення рівних можливостей суб’єктів суспільних відносин та гарантування їх загальносоціальних прав та інтересів.