Звернення стягнення на майно юридичної особи

2. Звернення стягнення на майно юридичної особи

Порядок звернення стягнення на майно боржника юридичної особи регламентовано главою 6 Закону України «Про виконавче провадження». Найпершою особливістю звернення стягнення на майно юридичної особи є те, що в першу чергу стягнення звертається на кошти боржника, як у гривнях, так і в іноземній валюті.

Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта державним виконавцем. Вилучення проводиться за участю понятих. Слід наголосити, що дана виконавча дія повинна вчинятися в присутності повноважних представників боржника, якими виступають керівники юридичної особи або представники за дорученням. У разі їх відсутності виконавчі дії можуть опинятися в присутності інших посадових або службових осіб даної юридичної особи.

Вилучена готівка не пізніше наступного робочого дня здається на депозитний рахунок ВДВС для покриття витрат на проведення виконавчих дій та на покриття боргу за виконавчими документами, а також на повернення авансового внеску, якщо такий мав місце.

Готівка в іноземній валюті у той самий строк здається державним виконавцем до банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. при цьому, державний виконавиць зобов’язує банк здійснити продаж і зарахувати кошти від продажу на депозитний рахунок органу ДВС протягом семи днів.

Накладення арешту на кошти боржника. На сьогоднішній день виникли певні ускладнення у здійсненні банками арешту коштів за постановами державних виконавців.

Основною причиною цих ускладнень є невідповідність положенням нового ЦК України, що стосуються підстав обмеження прав розпоряджатися рахунками, наступних положень нормативно-правових актів:

• частини 1 та 3 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ;

• абзацу 7 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-ХIV;

• абзацу першого пп. «а» п. 9.3.1. п. 9.3. ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.

Вказані нормативно-правові акти зазначають, що правом накладати обмеження на розпорядження грошовими коштами наділені такі особи:

• слідчі, що здійснюють арешт коштів юридичних або фізичних осіб;

• державні виконавці;

• керівники податкового органу, що тимчасово зупиняють видаткові операції за рахунок платників податків, в порядку адміністративного арешту активів такого платника.

У той же час ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Таким чином, на сьогоднішній день існує колізія права.

При вирішенні даної проблеми слід виходити із загальних положень теорії держави і права щодо способів розв’язання колізій. Тобто слід визначити нормативно-правовий акт, яким необхідно керуватися при вирішенні питання щодо накладення арешту на кошти клієнта-боржника.

Таким чином, при виникненні подібних колізій між нормативно-правовими актами, у даному випадку Законами, прийнятими одним і тим же органом – ВР, застосуванню підлягає нормативно-правовий акт прийнятий пізніше, ніж останні. Крім того, обов’язковість застосування саме положень ст. 1074 ЦК України, а не відповідних положень інших законодавчих актів зумовлена тим, що дана норма ст. 1074 глави 72 ЦК є спеціальною по відношенню до норм ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець направляє до відповідних правоохоронних органів матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

3) у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності - Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансування Державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

У разі накладення арешту на майно підприємств-боржників, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє Фонд державного майна України про накладення арешту на майно підприємств-боржників, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника - юридичної особи, державний виконавець звертається до суду із заявою про відстрочку виконання відповідно до статті 33 Закону. У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно.