Аналіз результатів дослідження

3.3 Аналіз результатів дослідження

За методикою Лірі ми одержали такі результати щодо переважаючих типів відношення до оточуючих:

1. Авторитарний тип характеризує людину як диктатора, деспота, сильна особистість у всіх сферах діяльності; всіх повчає, в усьому намагається нав`язати власну думку, не сприймає поради інших, енергійна людина, успішно веде справи, вимагає до себе поваги, впевнена в собі людина, наполеглива. Даний тип виявився характерним для 5 опитаних респондентів.

ІІ. Егоїстичний тип характерний для 3 опитаних респондентів. Людина намагається бути всіма, але одночасно в стороні від усіх, самолюбива, незалежна, труднощі перекладає на інших, хвалькувата, самовдоволена, егоїстична, орієнтована лише на себе.

ІІІ. Агресивний тип відношення до оточуючих виявили 7 осіб (середній бал 8-11). Людина даного типу характеризується такими рисами: вимоглива, прямолінійна, відверта, сувора і різка в оцінці до інших, непримирима, схильна звинувачувати у всьому оточуючих, насмішкувата, іронічна, дратівлива.

V. Підпорядкований тип характерний для 3 осіб (середній та низький бали – 3-10). Особистість характеризують такі риси: скромність, легко переконливий, поступливість, емоційна стриманість, не має власної думки.

VІ. Залежний. Даний тип було виявлено у 4 серед опитаних осіб (вони набрали середні бали 8-11). Особистість виявляє слухняність, боязкість, безпорадність, не вміє протистояти тиску, вважає, що інші завжди праві, м`якість, чекає допомоги і порад, ввічливість.

VІІ. Дружелюбний тип характерний для 6 опитаних осіб. Респонденти характеризуються високим рівнем дружелюбності. Характеризується людина проявом наступних рис люб`язна до всіх, орієнтований на сприйняття і соціальне визнання, намагається задовольняти вимоги всіх, „бути хорошим” незалежно від ситуації, емоційно лабільна.

VІІІ. Альтруїстичний тип відношення до оточуючих характерний для 2 опитаних. Серед опитаних виявлено високий рівень альтруїзму (1 особа виявила гіпервідповідальність, завжди приносять себе в жертву, намагаються допомогти, нав`язливі у своїй допомозі і занадто активні по відношенню до інших, неадекватно приймають на себе відповідальність за інших) та низький (1 особа характеризується як відповідальна по відношенню до людей, виявляють делікатність, м`якість, доброту, емоційне відношення до людей виявляється у співпереживанні, симпатії, турботі, вміють підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливі).

Таблиця 3.1

Образ реального та ідеального друга

№ п/п	Реальний образ друга	Ідеальний образ друга
1	диктатора, сильна особистість у всіх сферах діяльності; всіх повчає, у всьому намагається нав`язати власну думку, не сприймає поради інших, енергійна людина, успішно веде справи, вимагає до себе поваги, впевнена в собі людина	Сильна особистість у всіх сферах діяльності, енергійна людина, успішно веде справи, вимагає до себе поваги, впевнена в собі людина, наполеглива.
2	Людина характеризується такими рисами: вимоглива, прямолінійна, відверта, сувора і різка в оцінці до інших, непримирима, схильна звинувачувати у всьому оточуючих, насмішкувата, іронічна, дратівлива.	Вимоглива, прямолінійна, відверта
3	Особистість виявляє слухняність, боязкість, безпорадність, не вміє протистояти тиску, вважає, що інші завжди праві, м`якість, чекає допомоги і порад, ввічливість.	Слухняність, ввічливість, порядність, намагання допомогти іншим.
4	Людина намагається бути всіма, але одночасно в стороні від усіх, самолюбива, незалежна, труднощі перекладає на інших, хвалькувата, самовдоволена, егоїстична, орієнтована лише на себе.	Впевнена у власних силах, добра, людяна, скромна
5	Особистість характеризують такі риси: скромність, легко переконлива, поступлива, емоційна стримана, не має власної думки.	Скромність, емоційна стриманість, присутність здорового глузду, відповідальність, впевненість.
6	Характеризується людина проявом наступних рис: люб`язна до всіх, орієнтована на сприйняття і соціальне визнання, намагається задовольняти вимоги всіх, „бути хорошою” незалежно від ситуації, емоційно лабільна.	Люб`язна до всіх, орієнтована на сприйняття і соціальне визнання, намагається задовольняти вимоги всіх, „бути хорошим” незалежно від ситуації, емоційно лабільна.
7	Людина намагається бути зі всіма, але одночасно в стороні від усіх, самолюбива, незалежна, труднощі перекладає на інших, хвалькувата, самовдоволена, егоїстична, орієнтована лише на себе.	Впевнена у собі, порядна, завжди прийде на допомогу, добра, людяна, скромна
8	Людина характеризується такими рисами: вимоглива, прямолінійна, відверта, сувора і різка в оцінці до інших, непримирима, схильна звинувачувати у всьому оточуючих, насмішкувата, іронічна, дратівлива.	Вимоглива, прямолінійна, відверта
9	Характеризується людина проявом наступних рис: люб`язна до всіх, орієнтована на сприйняття і соціальне визнання, намагається задовольняти вимоги всіх, „бути хорошою” незалежно від ситуації, емоційно лабільна.	Люб`язна до всіх, орієнтований на сприйняття і соціальне визнання, намагається задовольняти вимоги всіх, „бути хорошою” незалежно від ситуації, емоційно лабільна.
10	Особистість виявляє слухняність, боязкість, безпорадність, не вміє протистояти тиску, вважає, що інші завжди праві, м`якість, чекає допомоги і порад, ввічливість.	Слухняність, ввічливість, порядність, намагання допомогти іншим.
11	Гіпервідповідальність, завжди приносять себе в жертву, намагаються допомогти, нав`язливі у своїй допомозі і занадто активні по відношенню до інших, неадекватно приймають на себе відповідальність за інших	намагаються допомогти, у своїй допомозі і занадто активні по відношенню до інших, відповідальність
12	Людина характеризується такими рисами: вимоглива, прямолінійна, відверта, сувора і різка, непримирима, схильна звинувачувати у всьому оточуючих, насмішкувата, іронічна, дратівлива.	Вимоглива, прямолінійна, відверта
13	Відповідальна по відношенню до людей, виявляють делікатність, м`якість, доброту, емоційне відношення виявляється у співпереживанні, симпатії, турботі, вміють підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливі	Виявляють делікатність, м`якість, доброту, симпатії, турботі, вміють підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливі
14	Людина даного типу характеризується такими рисами: вимоглива, прямолінійна, відверта, сувора і різка в оцінці до інших, непримирима, схильна звинувачувати у всьому оточуючих, насмішкувата, іронічна, дратівлива.	Вимоглива, прямолінійна, відверта

За результатами проведеної методики можемо проаналізувати процентне співвідношення виявлених уявлень суб`єктів про себе та ідеальне „Я”

Таблиця 3.2

Співвідношення виявлених уявлень суб`єктів про себе та ідеальне „Я” (у %)

Тип	Кількість вибірки	Процентне вираження від загальної кількості
Авторитарний	10	16,6 %
Егоїстичний	6	10 %
Агресивний	14	23,3 %
Підпорядкований	6	10 %
Залежний	8	13,3 %
Дружелюбний	12	20 %
Альтруїстичний	4	6,7 %

Таблиця 3.3

Результати дослідження за методикою Рокича

показник	Термінальні цінності					Інструментальні цінності
	здоров`я	наявність друзів	самостійність	загальне визнання	максимальне використання власних можливостей	незалежність	високі вимоги до себе та оточуючих	непримиренність з недоліками	відповідальність	тверда воля	чесність
Кількість опитаних	17	22	20	10	7	17	25	21	9	7	10
%	56,6	73,3	66,6	33,3	23,3	56,6	83,3	70,0	30,0	23,3	33,3

Необхідно зазначити, що проведена методика дала такі результати: серед списку термінальних цінностей найбільш вагоме місце серед опитаних займає здоров`я, наявність друзів, самостійність, досить незначними для життя є загальне визнання, максимальне використання власних можливостей. За списком інструментальних цінностей головне місце посідають високі вимоги до себе та оточуючих, вихованість, непримиренність з недоліками, незалежність, найменш вагомими є відповідальність, тверда воля, чесність.

Ці результати можна пояснити таким чином. Оскільки серед опитаних осіб юнацького віку більшість має середній та низьких рівень соціального забезпечення, то більшість з них прагнуть до кращого життя, яке ставило б перед ними мінімум вимог та потребувало якомога менше зусиль для досягнення даної мети.

Висновки до розділу 3

Психокорекційна робота сприяє усвідомленню хімічнозалежних людей цінностей свого життя, переосмисленню приоритетних життєвих позицій. Проведення дослідження треба проводити анонімно, що сприятиме більш відвертим відповідям на запитання анкети. Проведення психологічної роботи з хімічнозалежними показало, що після психорекції у більшості хворих змінюються життєві позиції, відношення до оточуючих, вони починають більше цінувати життя та близьких людей, вагоме місце серед ціннісних орієнтацій посідають дружні стосунки, набувають значення родинні відносини.

ВИСНОВКИ

Хімічна залежність – це насамперед проблеми молоді. Соціологічні дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків – 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще нижчий – 9-13 років. Наркоманія – це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Отже проблема хімічної залежності в суспільстві несе в собі соціальну, біологічну та психологічну небезпеки. Особливо небезпечною є хімічна залежність від наркотиків, яка в Україні має свої характерні особливості. Якщо в більшості країн споживання наркотиків – справа особиста, то у нас вона має груповий характер. Це, між іншим, призводить до розповсюдження серед наркозалежних спільних хвороб, а також до формування окремої субкультури, до поширення мережі "вторинних" кримінальних стосунків, і в кінцевому рахунку – до соціальної маргиналізації споживачів наркотиків. Іншою специфічною рисою є те, що в значній кількості випадків споживач отримує наркотик не в результаті купівлі-продажу, а як оплату за певні послуги, переважно кримінального характеру. Хімічна залежність - це глобальне захворювання розуму, душі, тіла. Іншими словами, хвороба уражає людини на багатьох рівнях. Хімічна залежність - це результат і прояв первинного захворювання, хімічної залежності від речовин, що викликають зміни настрою. Є два аспекти фізіологічних проявів хвороби. Хімічна залежність у багатьох випадках має генетичну основу. Якщо хто-небудь із членів родини, навіть не прямих родичів, страждав від цього захворювання, тобто підстави припускати, що у вашої близької людини є генетична схильність до хімічної залежності. І інший аспект фізичних проявів цього захворювання - це хвороби, що супроводжують хімічної залежності.

До чинників хімічної залежності можна віднести: соціальні, біологічні, психологічні та медичні. Важливим у розумінні причин залежності є відносний внесок кожного фактора в залежності від соціального настрою суспільства, особливостей культурних традицій і звичаїв, етнічної своєрідності населення, характеру і властивостей наркотику і, нарешті, етапу розвитку пристрасті. Таким чином, провідними можуть ставати то одна, то інша група факторів.

Соціальна робота з хімічнозележними передбачає використання методів психологічної роботи. На сучасному етапі розвитку суспільства та медицини значного поширення набуває напрямок лікування – психотерапія. Актуальними завданням сучасної психотерапії є подальший розвиток і узагальнення результатів теоретичного дослідження та накопичення емпіричних матеріалів досліджень. Основними формами роботи психолога в психоневрологічних закладах є: групова та індивідуальна. При виявленні захворювання певної групи використовуються специфічні та загальні методи психотерапії. В організації психотерапевтичної допомоги важливого значення набувають особливості пацієнта, психологічні фактори захворювання, нозологічна приналежність хвороби та її етапи, організаційні рамки психотерапії. Однією з прогресивних тенденцій розвитку клінічної психотерапії являється поєднання її з іншими видами лікування.

Проведене дослідження зміни життєвих пріоритетів дозволяє зробити висновок, що хімічно залежні людини після лікування та реабілітаційного курсу мають адекватне сприйняття оточуючого світу, та виявляють потребу у спілкуванні, потребують уваги, любові з боку близьких та виявляють самі відповідні якості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Алексеева В.Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности // Психологический журнал. – 1984. – Т. 5, № 5. – С. 63 - 70.

2.   Андреева Г.М. Социальная психология. — М.: Изд-во МГУ, 1988. – 258 с.

3.   Аргунова Ю. Н., Габиани А. А. Правовые меры борьбы с наркотизмом. — М.: Юридическая литература, 1989. — 63 с.

4.   Арутюнян Л.А. Микросреда и трансформация-общественных ценностей в ценностную ориентацию личности. – Єреван: Изд. пед. ун-та. 1979. – 123 с.

5.   Асмолов А.Г. Мотивація. // Краткий психологический словарь. – М., 1985. – 270 с.

6.   Бабаян Э. А., Гонопольский М. Х. Учебное пособие по наркологии. — М.: Медицина, 1981. — 304 с.

7.   Битянова Н.Р. Психология личностного роста. - Л.: Наука, 1995 - 187 с.

8.   Блейхер В.М., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. - К.: Здоров'я, 1986. - 280 с.

9.   Бубнова С.С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система. // Психологический журнал. - 1999. - Т. 20, № 5. – С. 38 - 44.

10.      Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. – К.: Здоров'я, 1980. – 165 с.

11.      Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). - К: А.Л.Д., 1995. - 100 с.

12.      Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник. – СПб.: Питер, 2002. – 352 с.

13.      Бурлачук Л.Ф. Исследование личности в клинической психологии. – К.: Здоров'я, 1979. – 183 с.

14.      Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. – СПб.: Питер, 2000. – 589 с.

15.      Вилкс А.Я. Наркотизм среди молодёжи. // За здоровый образ жизни (борьба с социальными болезнями). — М.: Институт социологии АН СССР, 1991. — Кн. 1. — С. 73–85.

16.      Габиани А. А. Кто такие наркоманы? // Социологические исследования. — 1992. — № 2. — С. 78–83.

17.      Габиани А. А. На краю пропасти: наркомания и наркоманы. — М.: Мысль, 1990. — 220 с.

18.      Габиани А. А. Наркотизм (конкретно-социологическое исследование по материалам Грузинской ССР). — Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1977. — 46 с.

19.      Габиани А.А. Наркотизм: вчера и сегодня. — Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1988. — 76 с.

20.      Гернет М.Н. Избранные произведения. — М.: Прогресс, 1974. — 461 с.

21.      Гилинский Я.И. Наркотизм: мифы и реальность. // Молодёжь. Цифры, факты, мнения. — 1996. — № 1. — С. 80 – 84.

22.      Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения и социального контроля // Социология в России / Под ред. В.А. Ядова. — М: Институт социологии РАН, 1998. — С. 587–609.

23.      Додонов Б.И. Эмоция как ценность. – М.: Политиздат, 1978. – 146 с.

24.      Донцов А.И. О ценностных отношениях личности. // Советская педагогика. – 1974. – № 5. – С. 23 - 35.

25.      Зешарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. – Г.,1980. – 242 с.

26.      Зотова О.И., Бобнева М.И. Ценностные ориентации и механизмы социальной регуляции поведения. // Методологические проблемы социальной психологии. – Вып. 2. – М.: Наука, 1975. – С. 31 - 39.

27.      Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. - К.: ТОВ "Міжнародна фінансова агенція", 1998 – 216 с.

28.      Каталог интерпретаций методики «Дом, дерево, человек». – М.: Альтернатива, 1993. – 76 с.

29.      Кесельман Л.Е. Социальные координаты наркотизма. — СПб: СПбФ ИС РАН, 1998. — 120 с.

30.      Кириллова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников // Вопросы психологии. – 1999. – № 4. – С. 29-37.

31.      Кларин М.В. Метафоры и ценностные ориентации педагогического сознания // Педагогика. – 1997. – № 1. – С. 34-39.

32.      Ковалев А.Г. Психология личности. — К.: Просвещение, 1970. – 251 с.

33.      Козаченко А.В., Мирошниченко Н.А. Предмет наркотизма. — Николаев–Одесса: Тетра, 1999. — 64 с.

34.      Колесов Д.В. Эволюция психики и природа наркотизма. — М.: Педагогика, 1991. — 312 с.

35.      Колесов Д. В., Турцевич С.В. Наркотизм: сущность и профилактика. — М.: Знание, 1988. — 48 с.

36.      Короленко Ц.П., Донских Т.А. Семь путей к катастрофе. — Новосибирск: Наука, 1990. — 154 с.

37.      Краевский К. Проблема наркотизма в Польше и борьба с ним. // Криминологические исследования в мире. — М.: Манускрипт, 1995. — С. 61–71.

38.      Кун М, Макпартленд Т. Эмпирическое исследование установок личности на себя. //Современная зарубежная социальная психология. Тексты / Подред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А. Петровской. – М.: МГУ, 1984. – 239 с.

39.      Кюрегян Э.А. О ценностно-ориентационном аспекте типологии личности. //Образ жизни и ценностные ориентации личности. / Отв. ред. Л. А. Арутюнян. – Єреван: Изд. пед. Ун-та, 1979. – С. 97-104.

40.      Лазарук А.Ф. Розвиток ціннісно-смислової сфери особи за модульно-розвивального навчання. // Психологія і суспільство. – 2002. – № 3-4. – С. 170-186.

41.      Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции // Вопросы философии. – 1996. – № 8 – С. 15-26.

42.      Личко А. Е. Наркотизм (употребление наркотиков) и подростковая наркомания. // Психопатии и акцентуации характера у подростков. — Л.: Медицина, 1977. — С. 61–70.

43.      Личко А. Е., Битенский В. С. Подростковая наркология: Руководство. — Л.: Медицина, 1991. — 304 с.

44.      Люшер М. Сигналы личности. – Воронеж, 1993. – 160 с.

45.      Марков М.С. Теория социального руководства: Пер. с болг. – М.: Прогресс, 1978. – 477 с.

46.      Михлин В.М., Дюбин Е.А. Осторожно: белая смерть. — Кишинёв: Штиица, 1989. — 53 с.

47.      Молодёжь и наркотики (социология наркотизма). / Под ред. В.А. Соболева, И.П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — 432 с.

48.      Научитель Е.Д. Ценностные ориентации молодежи // Практическая психология и социальная работа. – 1999. – № 3. – С. 36-38.

49.      Немов Р.С. Психология. Кн. 3. Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. – М.: Просвещение, 1995. – 508 с.

50.      Общая психодиагностика. / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. – М.: Речь, 2001. – 261 с.

51.      Организационные и тактические вопросы профилактики наркотизма: Методические рекомендации. / Под ред. В.К. Панкина — М.: ГУ УР МВД СССР, 1988. — 55 с.

52.      Патяева Е.Ю. Ситуативное развитие и уровни мотивации. // Вест. Моск. ун-та. - Сер. 14: Психология. – 1983. - № 4. – С. 100 – 117.

53.      Петрий П.В. Духовные ценности. – М.: Академия, 1998. – 114 с.

54.      Полуэктова Н.М., Яковлева И.В. Проблемы диагностирования профессиональной пригодности к социальной работе. // Вести СПбГУ. – 1999 – № 3. – С. 47-58.

55.      Проективная психология / Пер. с англ. – М.: ЭКСМО, 2000. – 528 с.

56.      Реджепов А. Эффективность уголовно-правовых норм ответственности за наркотизм. – Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М.: МГУ, 1983. — 24 с.

57.      Рущенко І.П. Соціологія злочинності. — Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2006. — 370 с.

58.      Соколова Е.Т. Проективные методы исследования личности. – М.: МГУ, 1980. – 301 с.

59.      Сосин И.К. Табакокурение как клиническая разновидность ингаляционной токсикомани. // Международный медицинский журнал. — 1998. — № 3. — С. 99–103.

60.      Фридман Л. С., Флеминг Н. Ф., Робертс Д. Г., Хайман С. Е. Наркология / Пер. с англ. — М.–СПб: Бином–Невский Диалект, 1998. — 318 с.

61.      Харабед К. В. Преступность и наркотизм. — М.: Юридическая литература, 1996. — 44 с.

62.      Шабанов П.Д., Штакельберг О.Ю. Наркомании: патопсихология, клиника, реабилитация. / Под ред. А. Я. Гриненко. — СПб: Лань, 2000. — 368 с.

63.      Ядов В.А. (ред.) Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. – М.: Академия, 1979. – 84 с.

ДОДАТОК

 

Стимульный матеріал

Список А (термінальні цінності):

1)         активне діяльне життя (повнота й емоційна насиченість життя);

2)         життєва мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, що досягаються життєвим досвідом);

3)         здоров'я (фізичне і психічне);

4)         цікава робота;

5)         краса природи і мистецтва (переживання прекрасного в природі й у мистецтві);

6)         любов (духовна і фізична близькість з коханою людиною);

7)         матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних утруднень);

8)         наявність гарних і вірних друзів;

9)         суспільне покликання (повага навколишніх, колективу, товаришів по роботі);

10)       пізнання (можливість розширення свого утворення, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток);

11)       продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здібностей);

12)       розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне удосконалювання);

13)       розваги (приємне, необтяжливе времяпрепровождение, відсутність обов'язків);

14)       воля (самостійність, незалежність у судженнях і вчинках);

15)       щасливе сімейне життя;

16)       щастя інших (добробут, розвиток і удосконалювання інших людей, усього народу, людства в цілому);

17)       творчість (можливість творчої діяльності);

18)       впевненість у собі (внутрішня гармонія, воля від внутрішніх протиріч, сумнівів).

 

Список Б (інструментальні цінності):

1)         акуратність (охайність), уміння тримати в порядку речі, порядок у справах;

2)         вихованість (гарні манери);

3)         високі потреби (високі вимоги до життя і високі домагання);

4)         життєрадісність (почуття гумору);

5)         ретельність (дисциплінованість);

6)         незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче);

7)         непримиренність до недоліків у собі й інших;

8)         освіченість (широта знань, висока загальна культура);

9)         відповідальність (почуття боргу, уміння тримати своє слово);

10)       раціоналізм (уміння здорове і логічно мислити, приймати обмірковані, раціональні рішення);

11)       самоконтроль (стриманість, самодисципліна);

12)       сміливість у відстоюваннях своєї думки, поглядів;

13)       тверда воля (уміння настояти на своєму, не відступати перед труднощями);

14)       терпимість (до поглядів і думок інших, уміння прощати іншим їхні помилки й омани);

15)       широта поглядів (уміння зрозуміти чужу точку зору, поважати інші смаки, звичаї, звички);

16)       чесність (правдивість, щирість);

17)       ефективність у справах (працьовитість, продуктивність у роботі);

18)       чуйність (дбайливість).