2.1. Підліткова сексуальність у соціальному просторі сучасності.
Соціологічний вимір соціокультурних проблем сьогодення має вміщувати як теоретичні, так і емпіричні надбання. Тому ми вважаємо необхідним висвітлювати головні трансформації сучасної сексуальної культури підлітків крізь призму результатів прикладних досліджень.
Сексуальна революція 60-70–х років, цілий комплекс взаємопов’язаних культурних і соціальних чинників вплинули та обумовили еволюцію сексуальності та сексуальної культури в цілому. Лібералізація сексуальності стала можливою перш за все завдяки відокремлення сексу від функції відтворення. Формування гнучкої сексуальності стало основою сексуальної революції. Так, Е. Гідденс виділяє два основних елемента сексуальної революції: 1) становлення жіночої сексуальної автономії, яка мала значні наслідки для чоловічої сексуальності; 2) розквіт чоловічої і жіночої сексуальності.
Сексуальна революція середини ХХ ст. змінила традиційне відношення до сексу. Ряд соціальних змін обумовив глибокі зміни в області сексуальності, буквально революціонізував, за словами Гідденса, цей світ. В першу чергу йдеться про наступ “пластикового сексу”, тобто сучасних засобів контрацепції, на “романтичне кохання”; очищення сексуальних відносин від всього привнесеного до сексу, сповідання “чистої сексуальності”; утвердження права жінки на сексуальне задоволення та розгляд проблем статі з феміністських позицій; нарешті, секс стає сферою публічною і, як відмічає Гідденс, про нього говорять мовою революції
Стосовно головних спільних принципів еволюції людської сексуальності, по-перше, ми маємо відмітити індивідуалізацію і плюралізацію культур і стилів життя, ці процеси необхідно аналізувати одночасно на соціоментальному (нормативна культура) і індивідуальному (мотиваційні структури і стилі сексуальної поведінки) рівнях.
На сучасному етапі головна тенденція у цій сфері життя полягає в тому, що сексуально-еротична поведінка і мотивація остаточно емансипуються від репродуктивної біології, пов’язаної з продовженням роду. Також на сьогодні ознакою сексуальної еволюції є поширення вікових рамок сексуальної активності завдяки досягненням медицини [кон, сб, С. 25].
По-друге, слід визнати й те, що зрушення в сексуальній культурі нерозривно пов’язані зі змінами у системі гендерного порядку. Головними суб’єктами і агентами цих змін є не чоловіки, а жінки, соціальний стан, діяльність і психіка яких змінюється сьогодні значно швидше і радикальніше, ніж у чоловіків. Ці зрушення в гендерних стереотипах і поведінці визначають не “фемінізацію” чоловіків або “маскулінізацію” жінок й утворення “унісексу”, а послаблення номеризації гендерних відмінностей і пов’язаної з ними соціальної сертифікацією. Багато традиційних відмінностей між чоловічою і жіночою статтю, які зазвичай асоціюються зі статевим диморфізмом, такі як інструментальний і експресивний стиль життя або ж чоловіча немосоціальність, не стільки зникають, скільки трансформуються і перестають бути обов’язковою соціальною нормою [кон, пс.ран.юн.].
Нарешті, слід зазначити, що сьогодні зменшується розрив між повсякденною, побутовою і офіційною мораллю; звужується коло явищ, яким надається моральна оцінка. Головним і єдиним критерієм моральної оцінки сексуальних дій і відносин стає взаємна згода партнерів. Осудженню, а інколи і юридичному переслідуванню, підлягають не тільки пряме сексуальне зґвалтування, але й різні форми сексуального примушення, на які раніше навіть не звертали уваги.
В останні роки завдяки вченим збільшився обсяг інформації і наукових даних щодо людської сексуальності. Треба сказати, що нові знання допомогли людям зрозуміти, що їх сексуальні хвилювання, індивідуальні особливості поведінки і проблеми притаманні не тільки ним, але й іншим людям. Як результат – відношення до індивідуальних сексуальних особливостей стало більш терплячим, а елемент таємничості, пов’язаний з сексуальністю, був фактично усунений. Насправді тільки за допомогою дослідження сексуальної поведінки люди нарешті осягнули те, що прояви сексуальності можуть бути багатоманітними, а сам термін “секс” не вичерпується лише статевим актом.
Отже, слід зазначити те, що наукові і технічні досягнення дозволили людству позбавитись від застарілих страхів і проблем, що пов’язані з сексом, і розробити надійні засоби запобігання від небажаної вагітності, навчитися без перешкод лікувати бездітність. Але контрацептиви, сучасні методи переривання вагітності не можуть вирішити серйозні соціальні і особистісні проблеми, такі як початок статевого життя підлітками або засоби допомоги людям при прийнятті важливих рішень щодо їхнього сексуального життя.
Взагалі, соціокультурна ситуація сьогодення характеризується зниженням вікової межі сексуального дебюту та автономізацією підліткової сексуальності від зовнішніх форм контролю з боку батьків, школи, церкви та держави [кон, сб, С. 31]. Що стосується українських підлітків, то, за даними моніторингу 2001 р., 64 % респондентів віком від 10 до 17 років зазначили, що в них вже були статеві зносини. Найбільше активно практика статевих зносин починається у молодих людей віком від 18 до 22 років. Протягом цього періоду частка “сексуально досвідчених” зростає серед опитуваних респондентів до 71% [9].
Але навіть з урахуванням того, що зниження вікового порогу початку практики сексуальних зносин є загальносвітовою тенденцією, той факт, що близько 11% опитаних розпочали сексуальне життя у віці 14 років, певною мірою насторожує, оскільки свідчить про поширену практику вступу до дорослого життя підлітків, які не готові до цього з точки зору соціального розвитку. До згаданих 11% слід додати також і ті 6%, котрі отримали перший сексуальний досвід у 11-13 років [9].
На запитання, яке визначає основні мотиви вступу підлітків в дошлюбні сексуальні зносини, найчастішою відповіддю серед підлітків було – “кохання”. У дівчаток таких відповідей 61%, у юнаків – 41%. Перше місце у юнаків (99%) займає відповідь – “сильний сексуальний потяг”, “набуття досвіду” (35%). У дівчат – “цікавість” (26%), “прагнення утримати партнера” (25%). Аналіз відповідей дає можливість стверджувати, що мотивами вступу дівчат в статеві відносини є в першу чергу кохання до партнера та страх його втратити при довгому відкладенні статевої близькості. В обставинах еротизації суспільства за допомогою ЗМІ як референтної групи дівчата виявляються конформнішими: вони не здатні створювати опір і йдуть на поводу у зовнішніх обставин.
При порівнянні відповідей юнаків і дівчат було виділено дві групи мотивів: юнаки віддають перевагу – “сильному сексуальному потягу”, “набуттю досвіду”, “розвазі”, “самоствердженню”; дівчата ж, як вже вказувалося, – “коханню”. Серед мотивів початку статевого життя до шлюбу у дівчат відсутнє “самостверджування”, а у юнаків – “бажання створити сім’ю”.
Серед відповідей дівчат виявився ще один мотив вступу в дошлюбні відносини в категорії “інший погляд”: “піти від батьків”, “через труднощі сімейної ситуації”. Вірогідно, дівчата не тільки не вирішують таким шляхом свої сімейні проблеми, але і набувають нових [9].
Отримані результати підтверджують дані анкетування, проведеного українською дослідницею О.В. Сечейко серед українських підлітків, які дозволяють визначити, наскільки традиційні цінності характерні для сучасних підлітків (об’єм вибірки – 133 респонденти).
Так, за висновками О.В. Сечейко, основною причиною інтимних відносин між чоловіком і жінкою більшість дівчат (82%) вважають перш за все почуття кохання до конкретної людини. З такою ж думкою погодилися 50% юнаків. Інші вважають, що домінуюча причина таких відносин або фізіологічна потреба (30%), або це взагалі засіб спілкування представників різної статі (20%).
Серед важливих причин, котрі обумовлюють перший статевий контакт, 38% юнаків і 13% дівчат назвали задоволення цікавості і бажання відчути нові відчуття; 20% і 12% відповідно виказали думку про те, що це може бути потреба організму в сексуальному розряді; 42% і 85% впевнені, що це повинно бути почуття кохання до певної людини.
56% дівчат і 69% юнаків впевнені, що факт початку статевого життя засвідчить появу в їх житті близької, рідної людини. [30, C. 58] Це говорить про те, що сучасні підлітки відчувають власну відчуженість в референтній групі і суспільстві в цілому, для них характерно прагнення знайти близьку людину як фізично, так і морально.
В низці причин, які можуть стати на заваді вступу до інтимного зв’язку, дівчата в першу чергу вказували на відсутність кохання, власні моральні принципи і громадську думку, а також почуття страху перед можливістю завагітніти або заразитися. Для більшості юнаків причиною може бути відчуття невпевненості в собі, сором’язливість, небезпека заразитися, а також відсутність коханки. До того ж, на думку 74% юнаків і 69% дівчат, відповідальність за можливі наслідки статевого контакту лежить на обох партнерах. Однак 21% дівчат відповіли, що за це повну відповідальність повинен нести юнак, і тільки 1% дівчат вважають, що тільки вони несуть відповідальність за своє здоров’я [30, C. 59].
В минулому вивчення сексуальної поведінки часто будувалося навколо інститутів шлюбу та сім’ї, але й зараз порівняння шлюбної, дошлюбної і позашлюбної сексуальної активності залишилося суттєвим. Що стосується сімейних цінностей, то слід відмітити, те що зараз вони диференціюються: основними стають якісні показники суб’єктивного благополуччя. Якщо традиційний шлюб є досить жорстким соціальним інститутом, то сучасні партнерства і шлюби прагнуть до того, щоб бути “чистими”, самоцінними відносинами, які засновані на взаємному коханні і психологічній інтимності, незалежно від засобу їх соціального оформлення.
Щоб з’ясувати повну картину сексуальної культури підлітків, слід звернути увагу на існування подвійного стандарту відношення до дошлюбних сексуальних зв’язків та відношення до цнотливості серед підлітків в сучасному соціокультурному просторі.
Всі підлітки, як хлопчики, так і дівчата, в принципі притримуються “подвійного сексуального стандарту”, тобто відмінної сексуальної моралі для жінок і чоловіків, яка характеризується більшою терпимістю до сексуальної активності чоловіків. На запитання анкети: “Чи вважаєте Ви для себе обов’язковим дошлюбний сексуальний досвід?” відповіли позитивно 87% юнаків і лише 39% дівчаток. Не хотіли б мати такий досвід 11% юнаків і 32% дівчат. Інші не визначились. На запитання: “Чи хотіли б Ви, щоб Ваш майбутній шлюбний партнер мав сексуальний досвід до шлюбу?”, 71% дівчат відповіли позитивно, а 60% юнаків – негативно [10, С. 49].
Таким чином, у питаннях дошлюбного досвіду юнаки визначились однозначно: вони хотіли б самі мати такий досвід, але негативно відносяться до досвідченості шлюбної партнерші. Підлітки-хлопчики відносяться до шлюбу як до події, яка має якісно змінити їх відносини з протилежною статтю, і тому пред’являють до майбутньої дружини досить високі вимоги. Дівчата досить часто змішують або чітко не диференціюють у своїй свідомості початок статевого життя і офіційне оформлення відносин. Існуюча раніше норма, за якою дівчина повинна була виходити заміж цнотливою, стримувала сексуальність жінок у визначених рамках.
Старші підлітки більш терпимо, ніж менші, відносяться до реальності сексуального життя. Соціальні установки підлітків, які мають сексуальний досвід, відмінні від установок цнотливих підлітків. Перші більш відкриті стосовно сексуального життя і включають секс в цілісну систему міжособистісних відношень.
Виявити, чи є цнотливість для сучасних підлітків цінністю, дозволяють відповіді на запитання: “Як Ви вважаєте, що таке цнотливість?” [10, С. 53-54].
Цнотливість в свідомості підлітків частіше за все пов’язана з жіночою сексуальністю, ніж із чоловічою. Причиною такого положення є, по-перше, те, що суспільство завжди прискіпливо слідкувало за дошлюбною поведінкою в першу чергу дівчат; по-друге, для дівчат цнотливість до шлюбу не так давно була безперечною цінністю (для чоловіків же недосвідченість вважалась недоліком, аніж достоїнством); по-третє, цнотливість у дівчат має анатомічне підтвердження. Так, 25% опитаних не розподіляли поняття “цнотливість” по статевій ознаці. Було виявлено, що юнаки надають більше значення фізичні стороні, а дівчата – духовній. В результаті аналізу відповідей були виявлені свого роду міфи, які існують в середовищі сучасних підлітків: міф про “неповноцінність” цнотливих підлітків; міф про те, що цнотливість – це доказ статевої неграмотності людини; міф про те, що це ознака дитячості. В протилежність тому існує міф, що цнотливість сама по собі майже містична цінність, незалежна від інших достоїнств особистості.
На загальному фоні виділяються відповіді дівчат, згідно яким цнотливість – це достоїнство, яке пов’язане з певними властивостями характеру, вмінням протистояти тиску середовища, відстоювати свої погляди, незалежність від чужого впливу. Досить зріла свідомість вибору виявляється і у відповідях, які пов’язують поняття “цнотливості” з певною життєвою метою – очікуванням справжнього почуття. Розбірливість, як у виборі кохання людини, так і відношенні до своїх почуттів є проявом дійсної жіночості. Тому однією із цілей статевого виховання, зокрема дівчат, повинно стати вміння аналізувати свої почуття і взаємовідносини [10, С. 53-54].
Наведені дані дозволяють досліднику виявити певний ціннісний абрис сексуальної культури підлітків. Другим кроком має стати визначення особливостей сексуальної поведінки підлітків. Важливо встановити значення постійності в інтимних відношеннях підлітків, наскільки діють на них сьогодні норми моногамії у сексуальних відносинах.
За даними моніторингу 2001 року ми маємо наступний розподіл відповідей респондентів на запитання анкети: “За Ваше життя скільки сексуальних партнерів ви мали?”: отже, одного партнера мають 29% підлітків, два – 17%; три – 12%; чотири – 9%, п’ять – 6%; шість і більше – 26%. На основі таких даних можливо зробити певні висновки з приводу сексуальної поведінки підлітків. Більший відсоток тих, хто віддає перевагу одному сексуальному партнеру, не свідчить про відсутність сексуальної розбещеності, про яку так популярно говорять сьогодні засоби масової інформації. Що стосується інших категорій респондентів, то, безперечно, подібний “сексуальний плюралізм” є особливо небезпечним за умов стрімкого поширення ВІЛ інфекції, що спостерігається протягом останніх років саме в Україні. Найбільш критичною в цьому плані є група респондентів, хто мав сексуальні зносини з двома партнерами і більше протягом останніх трьох місяців [9]. З іншого боку, дослідник має пам’ятати про існування певного соціального диморфізму, який притаманний підлітковій групі: нерідко вони можуть удавати «бажане за дійсне», тобто їх висловлювання можуть не співпадати з реаліями їхнього життя, а до публічної сфери (до якої відноситься і спілкування з інтерв’юером) підліток виносить неправдиві дані про власну інтимність.
Дані дослідження свідчать про нерозбірливість щодо вибору партнерів серед наймолодших респондентів. Відсоток тих, що протягом останніх трьох місяців, мали зносини з 6-ма чи більш партнерами, найвищий серед 15-річних (6,5%), тоді як 18-річних респондентів у три рази менше. Ми вважаємо, що цей момент також деякою мірою підтверджує наш попередній висновок про надання респондентами не зовсім щирих відповідей.
Однак ця невелика у середньому цифра не може вважатися підставою для припинення тривоги, оскільки сам факт наявності серед молодих українців таких, хто мав протягом останніх трьох місяців 6 і більше сексуальних партнерів, є надзвичайно небезпечним з огляду на перспективи поширення ВІЛ-інфекції та захворювань, що передаються статевим шляхом.
За таких умов дуже гостро постає питання стосовно обізнаності молодих українців щодо засобів контрацепції та їх використання. З розумінням функцій контрацептивних засобів у підлітків, що вже мали сексуальні зносини, за статистичними даними нібито все гаразд [4, С. 35]: 88% з них знають, що ці засоби використовуються для запобігання вагітності; 77% розглядають їх як запобіжні заходи венеричним захворюванням; 73% виділяють боротьбу із СНІДом як окрему специфічну функцію контрацептивів. Водночас опитування виявило той факт, що серед підлітків є певна кількість осіб (12-17%), що не до беруть уваги таку важливу функцію використання контрацептивів, як запобігання вагітності, венеричним захворюванням та особливо СНІДу.
Природно, найбільш “необізнаними” у даному питанні є 15-річні респонденти: таку важливу функцію контрацептивів, як запобігання венеричним захворюванням, зазначили лише 56% респондентів (серед 17-річних – 85%); стосовно СНІДу особливих вікових розбіжностей немає, проте помітна більша увага до цієї функції контрацептивів серед респондентів чоловічої статі (76%), ніж серед підлітків-дівчат (69%) [4, С. 38].
Узагальнюючи, зазначимо, що лібералізація установок стосовно статевого життя в молодіжному середовищі виглядає вкрай небезпечною з огляду на перспективи поширення ВІЛ-інфекції та хвороб, які передаються статевим шляхом, а необізнаність істотної частки молодих громадян України щодо засобів контрацепції у багатьох випадках матиме наслідки у вигляді штучного переривання вагітності з негативним впливом на здоров’я. У зв’язку з цим гостро постає питання про необхідність спеціального сексуального виховання молоді та підлітків.
Значний вплив на ціннісний, мотиваційний та поведінковий рівні індивідуальної сексуальної культури сучасних підлітків здійснюють ЗМІ. Зараз вже неможливо уявити собі телебачення чи пресу без сексуальних тем. А в останні роки вплив ЗМІ значно зріс завдяки Інтернету, який відкрив значні нові можливості у світі людської сексуальності. Сьогодні Інтернет став важливою формою сексуального задоволення, особливо для тих людей, які по тим чи іншим причинам мають деякі труднощі в реалізації своїх еротичних бажань в реальному житті. Як і будь-яке нове явище, це загрожує певною небезпекою, перш за все можливість відриву від дійсності і виходу із реального життя в віртуальне.
Мас-медіа створюють у масовій свідомості певні міфи, транслюють стереотипні сексуальні образи та зразки поведінки. Саме ЗМІ підтримують, культурно легалізують або, навпроти, трансформують сексуально-культурні норми та цінності. Так, українська дослідниця В.А. Суковата на прикладі аналізу гендерних стереотипів реклами зазначає, що вітчизняні мас-медіа орієнтовані на найбільш патріархальні зразки масової свідомості, апелюють до архаїчних комплексів та інстинктів, стереотипізують образ жінки як об’єкту купівлі-продажу та джерело сексуального задоволення: увага ЗМІ здебільшого спрямована на жінок-актрис, проституток або жертв криміналу [суковатая, С. 67].
Подібні тенденції у соціокультурному середовищі не можуть не вплинути на особливості сексуальної культури підлітків. Дослідники визначають, що сексуальна культура в сучасному світі має певні підґрунтя для диференціації. Так, вивчаючи сексуальні практики підлітків на пострадянському просторі, соціологи зазначили існування культурного розриву між центром і периферією: «центри», як правило, характеризуються толерантністю та різномаїттям сексуальних практик; «периферії» притаманні патріархальні цінності та агресивна маскулінність [салагаев1; 2; пушкарева].
У аспекті виявлення нормативних основ сексуальної культури потребує уваги питання про гомосексуальні стосунки та відношення до них суспільства. Слід відмітити, що відношення до гомосексуальності у підлітків з часом постійно змінювалось: від міфів до розуміння. Лібералізація суспільної моралі полегшує юним геям та лесбіянкам прийняття себе. Але навіть у самих найкращих умовах цей процес зіставлений з соціально-психологічними труднощами, що викликає почуття самотності, депресії, а також збільшену схильність до самогубства.
В силу експериментальності підліткового періоду гомосексуальні практики, фантазії і сумніви щодо визначення своєї сексуальної орієнтації досить широко розповсюджені серед підлітків. І разом з тим лише у незначної частини підлітків дійсно формуються сексуальні ідентичності геїв та лесбіянок. Але навіть ті підлітки, які охоче сексуально експериментують з однолітками своєї статі, не здатні ідентифікувати себе в якості геїв або лесбіянок.
За даними моніторингу 2001 року, серед українських підлітків гомосексуальні контакти мали 3,2% респондентів; 96,4% не мали таких контактів; 0,4% не змогли відповісти на запитання “Чи доводилось вам мати сексуальні контакти з партнерами тієї ж статі, що й ви?” [9].
Слід зазначити, що представників гомосексуальних стосунків (між чоловіками) серед респондентів виявилось в 2,5% рази менше, ніж прибічниць так званого “лесбійського кохання” – відповідно 2 і 5%. Але дана інформація не може вважатися абсолютно адекватною, оскільки, як відомо, серед чоловіків зізнання у подібній практиці вважається більш ганебною справою, ніж серед жінок. Сексуальні ж установки дівчат більш схильні до впливу соціальних і батьківських установок, визначну роль у формуванні їх сексуальних норм відіграє почуття кохання.
Таким чином, можемо дійти висновку, що сексуальна культура сучасних українських підлітків відрізняється певною маргінальністю, об’єднуючи риси традиційної та постмодерної культур. З одного боку, в ній присутня лібералізація установок щодо статевих відносин та суттєве зниження вікової межі першого сексуального досвіду; з іншого, деякі норми та цінності традиційної культури: «подвійний стандарт» суджень щодо чоловічої та жіночої сексуальності, сприйняття жіночості як пасивного сексуального об’єкту, гомофобія як нетолерантність до Іншого. Подібна амбівалентність ускладнює прогнози стосовно подальших культурних змін, проте дозволяє стверджувати, що сексуальна культура підлітків значною мірою втілює риси загальної сексуальної культури українського суспільства.
... параграфи), висновків, списку використаної літератури (39 найменувань). 1. Девіантна поведінка як соціологічна категорія і проблеми її вивчення 1.1 Девіантна поведінка молоді як предмет соціологічного дослідження Проблеми процесу трансформації та соціальних змін розглядаються в наукових працях П. Бергера, [9, 31] I. Валерстайна, [9, 34] Т. Лукмана, [9, 34] П. Штомпки. [39] Серед украї ...
... сприйнятливість, прищепити стійкий смак і до теоретичних проблем, і до проникнення в глибини тексту. Отже, авангардизм є феноменом художньої культури, суть якого передусім у загостреному й напруженому вираженні процесів естетико-художнього перевороту, означуваного як модернізм. У різких, безпрецедентних формах відбувалися в авангардизмі процеси деструкції, руйнування й заперечення «старого» ...
... 80 – 90рр ХХ ст. сферою особливого і постійного інтересу в німецькій емпіричній соціології стає розвиток соціології праці, а в її межах індустріальної соціології. 9. Становлення соціологічної думки в Україні Початком самостійних соціологічних праць слід вважати дослідження женевського гуртка українських учених у 80х роках ХІХ ст.. ,які друкувалися в часописи «Громада» (Женева) і в окремих ...
... ів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується методика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних ...
0 комментариев