Види соціальних груп

2.         Види соціальних груп

2.1 Види соціальних груп за приналежністю до них індивідів

В процесі вивчення суспільства індивід стикається з великою кількістю груп, що різняться за розмірами, ступінню організованості, характеру внутрішніх взаємодій, поведінкою членів групи тощо.

Залежно від приналежності до груп індивідів в соціології виділяють інгрупу та аутгрупу. Кожен індивід виділяє певну кількість груп, до яких він належить і які він визначає як «мої». Це може бути «моя родина», «моя професійна група», «моя компанія», «мій клас».такі групи будуть вважатися інгрупами, тобто тими, до яких він відчуває свою приналежність і в яких він ідентифікується з іншими членами таким чином, що оцінює членів групи як «ми». Інші групи, до яких не належить індивід – інші родини, інші компанії друзій, інші професійні групи, інші релігійні групи, - будуть для нього аутгрупами, для яких від підбирає символічні значення: «не ми», «інші».

В слаборозвинених суспільствах люди живуть малими групами, ізольованими один від одного, що представлені в основному родинами-кланами. Родинні зв’язки в більшості випадків і визначають природу інгруп та аутгруп у ціх суспільствах. Коли зустрічаються два незнайомці вони в першу чергу шукають родинні зв’язки. Якщо їх пов’язує якийсь родич, то вони обидва є членами інгрупи. Якщо ж родинні зв’язки не знаходяться, то у багатьох суспільствах такого типу люди відчувають себе ворожими по відношенню один до одного.

В сучасному суспільстві відносини між членами ґрунтуються на багатьох видах зв’язків, але відчуття інгрупи та пошук її членів залишаються вкрай важливими для кожної людини. Коли людина потрапляє в коло незнайомих осіб, вона в першу чергу намагається знайти осіб, що складають його соціальний клас, притримуються його політичних поглядів, розділяє його інтереси. Того, наприклад, хто займається спортом, цікавлять люди, які розбираються у спортивних подіях, а ще краще вболівають за ту ж саму команду, що і він. Таким чином, ознакою людей, що належать до інгрупи має бути те, що вони поділяють певні емоції і погляди (сміються над одними і тими ж речами і мають відносно однакову думку щодо життєвої активності та цілей життя). Члени аутгрупи можуть мати багато рис, спільних для усіх груп суспільства, можуть поділяти багато спільних для усіх почуттів і прагнень, але у них завжди єпевні риси і ознаки, а також почуття, що відрізняють їх від членів інгрупи. Такі риси люди помічають несвідомо, і на цій підставі ділять раніше незнайомих людей на “ми” та “інші”.

В сучасному суспільстві індивід належить до багатьох груп, тому велика кількість інгрупових та аутгрупових зв’язків можуть перехрещуватись. Студент більш старшого курсу буде розглядати студента молодшого курсу як індивіда, що належить до аутгрупи, але студент молодшого курсу разом зі студентом старшого курсу можуть бути членами однієї спортивної команди, де вони входять до інгрупи.

Дослідники відмічають, що інгрупові ідентифікації, перехрещуючись за багатьма напрямками, не знижують інтенсивність самовизначення відмінностей, причому складність включення індивіда у групу робить більш болісними виключення з інгруп. Так, людина, що несподівано отримала високий статус, має всі атрибути, щоб потрапити до вищого суспільства, але не може цього зробити; підліток відчайдушно сподівається на участь у молодіжній команді, але вона його не приймає; робітник, що прийшов працювати до бригати, не може в ній прижитися і часом служить предметом кепкування. Таким чином, виключення з групи може бути дуже жорстким процесом. Наприклад, більшість примітивних суспільств важають сторонніх людей частиною тваринного світу, багато з них не розрізняють слова «ворог» і «стороння особа», вважаючи ці поняття ідентичними. Не дуже відрізняється від такої точки зору установка нацистів, які виключали євреїв з людського суспільства. Рудольф Хосс, який керував концтабором в Освенцимі, де було знищено 700 тис. евреїв, характеризував цю бійню як «видалення чуждих расово-біологічних тіл». У даному випадку інгрупові і аутгрупові ідентифікації призвели до фантастичної жорстокості та цинізму.

Підсумовуючи сказане, варто відмітити, що поняття інгрупи та аутгрупи важливі тому, що самовіднесення кожної особистості до них має істотний вплив на поведінку індивідів в групах. Від членів інгрупи кожен можна чекати визнання, лояльності, взаємодопомоги. Очікувана від представників аутгрупи поведінка при зустрічі залежить від виду цієї аутгрупи. Від одних ми очікуємо ворожого ставлення, від інших – більш-менш дружелюбного, від третіх – індиферентності. Очікування певної поведінки від членів аутгруп з часом значно змінюються. Під час спортивного матчу представники різних груп ставляться один до одного з ворожістю і можуть навіть вдарити один одного, але варто пролунати фінальному свистку, їх ставлення різко змінюється, стає спокійним і навіть дружнім.

Ми по-різному включені до наших інгруп. Хтось може, наприклад, бути душою дружньої компанії, але в колективі за місцем роботи не користуватися повагою і бути слабко включеним у внутрішньо групові зв’язки. Не спостерігається однакової оцінки індивідом оточуючих його аутгруп. Завзятий послідовник релігійного вчення буде закритим для контактів з представниками комуністичного світогляду більше, ніж з представниками соціал-демократії. У кожного існує власна шкала оцінки аутгруп.

Р. Парком і Е. Берджесом (1924) була розроблена концепція соціальної дистанції, яка дозволяє виміряти відчуття і ставлення, що проявляються індивідом або соціальною групою до різних аутгруп. В кінцевому рахунку була розроблена шкала Богардуса, яка слугує вимірювачем ступеня прийняття або закритості відносно інших аутгруп. Соціальна дистанція вимірюється шляхом розгляду взаємозв’язків, у які люди вступають з представниками інших аутгруп. Існують спеціальні опитувальники, відповідаючи на які, члени однієї групи оцінюють взаємозв’язки, відмовляючись, або, навпаки, приймаючи представників інших груп. Поінформованих членів групи просять при заповненні опитувальників відмітити, кого із знайомих їм членів інших груп вони сприймають як сусіда, товариша по роботі, як партнера для шлюбу, і таким чином визначаються взаємозв’язки. Опитувальники для вимірювання соціальної дистанції не можуть точно передбачити дії людей у тому випадку, якщо член іншої групи дійсно стане сусідом або товаришем по роботі. Шкала Богардуса – це лише спроба виміряти відчуття кожного члена групи, несхильність до спілкування з іншими членами даної групи або інших груп. Що робитиме особистість у якійсь ситуації, великою мірою залежить від сукупності умов чи обставин даної ситуації.

Аутгрупи зазвичай сприймаються індивідами за допомогою стереотипів. Соціальний стереотип – це образ іншої групи чи категорії людей, що поділяється. Оцінюючи дії певної групи, ми часто мимоволі наділяємо кожного індивіда, що входить до групи, рисами, які, на нашу думку, характеризують групу в цілому. Наприклад, існує думка, що французи легковажні, англійці – замкнуті та мовчазні тощо. Стереотип може бути позитивним (доброта, мужність, чесність), негативними (підлість, жорстокість) та змішаними (німці дуже дисципліновані, але жорстокі).

Виникнувши одного разу, стереотип поширюється на всіх членів відповідної аутгрупи без врахування певних індивідуальних особливостей. Тому він ніколи не буває повністю істинним. Дійсно, неможна, наприклад, казати про риси неохайності або жорстокості стосовно всієї нації або навіть населення якогось міста. Але в той же час стереотипи ніколи не бувають і повністю помилковими, оскільки вони завжди повинні певною мірою відповідати характеристикам особи з групи, що стереотипізується, в іншому випадку вони просто не могли б бути розпізнані.

Механізм виникнення соціальних стереотипів до кінця не досліджений, до теперішнього часу незрозуміло, чому одна з рис починає привертати увагу представників інших груп і чому це стає поширеним явищем. Але у будь-якому разі стереотипи стають частиною культури, частиною моральних норм і ролевих установок. Соціальні стереотипи підтримуються селективним сприйняттям (відбираються лише інциденти, що часто повторюються, які помічаються та запам’ятовуються), селективною інтерпретацією (інтерпретуються спостереження, що стосуються стереотипів, наприклад, євреї – підприємці, багатії – жадібні тощо), селективною ідентифікацією (“ти виглядаєш як аристократ, ти виглядаєш як циган тощо”) та селективним виключенням (“він зовсім не схожий на викладача”). За допомогою цих процесів відбувається наповнення стереотипу.

Стереотипи постійно змінюються. Наприклад, в сучасному суспільстві зник стереотип жінки як слабкої, тендітної і беззахисної істоти.

Постійне виникнення, зміна та зникнення стереотипів обумовлена їх необхідністю для соціальної групи. З їх допомогою ми отримуємо лаконічну інформацію про членів аутгруп, яка в свою чергу визначає наше ставлення до інших груп та визначати лінію поведінки з їх представниками. Люди завжди сприймають стереотип швидше, ніж істинні риси особистості, оскільки стереотип – це результат багатьох, часом влучних і тонких суджень, не дивлячись на те, що лише деякі особистості в аутгрупі повністю йому відповідають.

Референтні групи. Цей термін, вперше введений в обіг соціальним психологом Мустафо Шерифом в 1948р., означає реальну чи умовну соціальну спільність, з якою індивід співвідносить себе як з ідеалом та на норми, погляди та цінності якої він орієнтується у своїй поведінці і самооцінці. Наприклад, робітник підприємства, метою якого є кар’єрний ріст, орієнтується на поведінку керівництва. А люди, що несподівано отримали багато грошей, намагаються одягатися та поводитись як представники вищих класів.

Інколи референтна група та інгрупа співпадають (коли підліток орієнтується на погляди своєї компанії більше, ніж на будь-які інші). В той же час і аутгрупа може бути референтною. Наведені вище приклади демонструють це.

Розрізняють нормативні та порівняльні референтні функції групи.

Нормативна функція референтної групи полягає в тому, що ця група є джерелом норм поведінки та ціннісних орієнтацій індивіда. Так, маленький хлопчик, бажаючи скоріше стати дорослим, намагається наслідувати норми і цінності орієнтації, прийняті у середовищі дорослих, а емігрант, що приїздить до чужої країни, намагається якумога скоріше освоїти норми і установки місцевих мешканців, щоб не бути «білою вороною».

Порівняльна функція полягає в тому, що референтна група виступає в якості еталону, за допомогою якого індивід може оцінити себе та інших. Відповідно до концепції дзеркального “Я” Ч. Кулі (1864 – 1929), якщо дитина сприймає реакцію родичів та вірить їх оцінкам, то більш доросла особа відбирає окремі референтні групи, належність чи неналежність до яких для нього є бажаною, і формує “Я”- образ на основі їх оцінок.