Соціологія шлюбу та сім’ї

Тема: “ Соціологія шлюбу та сім’ї ”

П Л А Н

1.         Шлюб та сім’я як об’єкт соціального дослідження.

2.         Основні функції сім’ї.

3.         Проблеми планування сім’ї.

4.         Фактори кризи сучасної сім’ї.

5.         Чинники, що впливають на вибір партнера.

6.         Причини виникнення конфліктів.

7.         Висновок.

8.         Література

1. Шлюб та сім’я як об’єкт соціального дослідження.

Сім’я відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чи інакше пов’язане з сім’єю – своєрідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, політичні, психологічні, фізіологічні та соціальні проблеми. Будучи залежним від економічного становища країни, від політики, рівня культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні події, тощо. Вивчення сім’ї, шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві.

Соціологія шлюбу і сім’ї – галузь соціології, яка досліджує формування розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин.

Можна виділити два основних напрями у цій галузі:

1 - дослідження історії сім’ї;

2 - аналіз сучасної сім’ї.

Перший напрям зосереджує увагу на походженні сім’ї, її розвитку в різних економічних, соціокультурних умовах.

Другий вивчає взаємини у сім’ї, взаємодію сім’ї та суспільства.

Соціологія шлюбу і сім’ї як соціологічна теорія одержала значний розвиток за кордоном. Найвідомішими її спеціалістами є І.Най, Дж. Хілл,І. Гуд ( США), Ф. Мішель, А. Жірар, М. Бекомбо (Франція). У колишньому Радянському Союзі соціологія шлюбу та сім’ї почала активно розвиватися лише у 70-80рр. ХХст. Провідними вченими у цій галузі є А. Харчев, М. Мацковський, А. Антонов, Ю. Якубова та інші.

Шлюб – історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між жінкою та чоловіком, що визначає їх права і обов’язки стосовно одне одного і дітей.

Британський соціолог Е. Бідденс визначає шлюб як соціально визнаний і схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої і жіночої статі. Таким чином, шлюб є соціальним інститутом, через який суспільство впорядковує й санкціонує статеве життя чоловіків і жінок, встановлює їхні подружні та батьківські права й обов’язки.

Сім’я є складнішим поняттям ніж шлюб, адже поєднує в собі риси соціального інституту і малої соціальної групи. Як соціальний інститут сім’я характеризується сукупністю соціальних норм, зразків поведінки, що регламентують взаємини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, тощо. Кожну конкретну сім’ю можна розглядати як засновану на шлюбі або кровній родинності малу соціальну групу, члени якої поєднані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою, тощо.

Отже, сім’ю можна розглядати, по-перше, як історично конкретну систему взаємин між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми, і по-друге, як малу соціальну групу, члени якої поєднані шлюбними, родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, обумовленою потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення.

2.Основні функції сім’ї.

Сім’я як соціальний інститут виконує певні соціальні функції. Соціологія вбачає функції сім’ї у виявленні активності, життєдіяльності сім’ї та її членів. На сучасному етапі виділяють такі основні функції сім’ї:

-           репродуктивну;

-           виховну;

-           економічну і побутову;

-           первинного соціального контролю;

-           духовно-емоційну;

-           сексуальну.

Репродуктивна функція сім’ї полягає у забезпеченні біологічного відтворення суспільства і задоволенні потреби людини в дітях.

Виховна – в соціалізації молодого покоління, підтриманні безперервності суспільства, задоволенні потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях.

Економічна і побутова дають змогу підтримувати фізичне здоров’я членів суспільства, економічно утримувати неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати і отримувати господарчо-побутові послуги.

Первинний соціальний контроль є важливою функцією, адже сім’я здійснює первинну моральну регламентацію поведінки людини в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і забов”язань у стосунках між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, формує і підтримує моральні і правові санкції за неналежну поведінку і порушення моральних взаємин між членами сім’ї.

Духовно-емоційна – забезпечує розвиток особистісних якостей членів сім’ї, сприяє їх духовному взаємозбагаченню, здійснює емоційну стабілізацію індивідів і їх психологічну терапію, психологічний захист, надає емоційну підтримку.

Сексуальна функція – суспільна роль полягає у реалізації сексуального контролю щодо особи, індивідуальна - у задоволенні сексуальних потреб людини.

Розглянуті функції сучасної сім’ї є узагальненими і не вичерпують переліку функцій сім’ї. Існування їх зовсім не означає виконання кожною конкретною сім’єю кожної функції. До того ж інститут сім’ї постійно змінюється, що зумовлено розвитком суспільства, і , отже зміною суспільних потреб. На систему конкретних цінностей, норм та їх взаємозв’язок із сімейною поведінкою на різних стадіях розвитку сім’ї істотно впливають соціально-економічні, історичні чинники.

Сукупність норм та санкцій інституту шлюбу регулює стосунки між чоловіком та дружиною. Одні норми ( обов’язкові права) мають юридичний характер і регламентуються законодавством. У кожній країні така регламентація здійснюється на основі кодексу про шлюб та сім”ю”. Інші норми регулюються мораллю, звичками, традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного вибору, дошлюбної поведінки, виховання дітей, сімейний відпочинок, тощо.

 Як малу соціальну групу сім’ю розглядають тоді, коли дослідженню піддаються стосунки між індивідами, які становлять сім’ю. Такий підхід дає змогу встановити мотиви і причини розлучень, динаміку подружніх стосунків, характер взаємин між батьками та дітьми. Але, акцентуючи увагу на проблемах міжособистісної взаємодії, не можна абстрагуватись від того, що вони тісно пов’язані з існуючими в суспільстві нормами, цінностями, зразками поведінки. Групова поведінка залежить від економічних, соціокультурних умов життєдіяльності групи.