Аналіз ресурсів підтримки в мережі

8. Аналіз ресурсів підтримки в мережі.

• Можливість мати у своєму розпорядженні соціальну підтримку (Є чи до кого клієнтові звернутися з проблемами? До кого? Як часто це відбувається?).

• Форми одержуваної допомоги (наприклад, емоційна і щоденна практична допомога).

• Значимість неформальної підтримки ( чи відповідала форма допомоги потребам? Які розходження в наданні підтримки?).

• Бажання і чекання при наданні підтримки.

• Ступінь взаємності в неформальних відносинах допомоги ( чи шукають члени мережі в клієнта ради і допомоги?).

9. Ресурси мережі клієнта і готовність використовувати їхній (Що являє собою досвід використання мережі? Яких реакцій клієнт очікує або боїться? Які почуття він випробує, звертаючись за допомогою?).

Методи конструювання мережі не обмежуються посиленням існуючих відносин і інтенсифікацією слабких або зруйнованих контактів, вони спрямовані на утворення нових зв'язків і систем підтримки. Відправною крапкою для роботи з мережею служать спонукання й ініціатива активної самодопомоги, пошук додаткових форм щоденної підтримки і практичної допомоги, що можуть містити в собі способи проведення вільного часу, поради, інформацію про догляд за дітьми.

Концепція мережі пропонує теоретичні рамки для аналізу зв'язків і взаємних залежностей між рівнем мікросоціальних відносин, мезосоціальними процесами і макросоціальними умовами суб'єктивних процесів. Ціль мережної підтримки в тому, щоб стимулювати власні сили і можливості клієнта, допомогти йому усвідомлено використовувати і мобілізувати соціальні ресурси для подолання своїх проблем, а також виявляти і будувати нові відносини.

Партнери в ситуації розлучені будують як в інформаційно-консультативної, так і у власне терапевтичній соціально-психологічній допомозі. Терапевтичний супровід на різних етапах розлучені може мати різні форми — це й індивідуальна терапія для кожного з чоловіка і жінки, і парна терапія, і терапія для дітей

Розуміння сім'ї як системи, яка має свою структуру і зв'язки навіть після розлучення, є важливим для надання консультативної допомоги її членам. Саме тут відіграє велику роль психоаналітичне консультування в педагогіці (А. Фрейд, Д. Видра, Г. Фігдор тощо). Цей напрямок означає побудову допомоги, надання порад на основі вивчення і розуміння бажань і почуттів в дорослих і дітей, того, що вони ховають від себе та інших і маскують іншими причинами.

Відчуття матері після розлучення: прагнення підтримки, втіхи, до­помоги. Почуття провини за позбавлення дітей батька, прагнення перенести відповідальність за це на чоловіка, агресивність на дитину, яка замість допомоги і підтримки вимагає більш уваги неадекватною поведінкою, страх перед майбутнім, гнів і ненависть до колишнього чоловіка за надії, які не збулися в житті, смуток за колись коханим чоловіком, втрата три в себе, страх перед старістю та самотністю.

Проблеми матері: соціальна дискримінація у зв'язку з розлученням, зниження матеріального рівня, фізичні перевантаження на роботі і вдома, Збільшення побутових конфліктів, самоствердження, гідне виховання дитини

Вчинки матері: гнів на дітей, які нагадують поведінкою, звичками, навіть зовнішністю, їх батька, вимагають підвищеної уваги, захисту, тур­боти, підтримка дітей за будь-яку ціну матеріально, а не морально (захист дитини - це любов і впевненість у турботі і любові), погані звички, конфлікти на роботі, спілкування з друзями (які надають підтримку), батьківською сім'єю, але не з дитиною.

Відчуття батька: прагнення втіхи, самоствердження, перенос відпов­ідальності на жінку, агресивність до неї, образу, втрата віри в себе, страх перед самотністю і майбутнім, прагнення бути гарним батьком в очах дитини і суспільства (щоб усі бачили, що втратила з власної примхи дружина).

Проблеми батька: знайти підтримку в мікросередовищі за розлучен­ня, втіху; допомогу в скрутній ситуації, зберегти родинні зв'язки з дітьми, навчитися жити і доглядати за собою самостійно.

Вчинки батька: пошук нової молодої привабливої партнерки, змаган­ня з дружиною за дітей у матеріальному плані, проведення змістовного дозвілля як заповнення порожнини, непостійність у стосунках з дітьми, скарги дітям і знайомим на дружину.

Відчуття дітей: страх бути покинутими, розгубленість, втрата по­чуття впевненості, захищеності, усвідомлення власної незначущості в сім'ї для батьків, смуток, гнів, почуття провини (не зміг так виявити любов до батьків, щоб вони не розлучилися), усвідомлення пріоритету подружніх стосунків над батьківськими, почуття неповноцінності, агресивність за відсутність любові, докори і сумління, страх перед втратою одного з батьків, з яким дитина лишалася, прагнення доказу захисту, любові, до­помоги, нерозуміння ситуації, ревнощі до друзів, матері, батька. Сини втрачають взірець чоловіка, дочки - того, що жінка отримає в житті підтримку від чоловіка; втрата розуміння, сили краси, зовнішності, лю­бові - основа комплексу неповноцінності. Агресивність на батьків, які їх покинули в своїх проблемах.

Проблеми дітей: батьки менше проводять часу з ними, отже, їх увагу до себе треба привернути різними вчинками, де знайти підтримку, розуміння, допомогу, як сказати про незахищеність і самотність одноліткам, з ким поговорити про свої страхи, проблеми, енурез, неврози, інші проблеми із здоров'ям, як самоствердитись серед однолітків, як зробити, щоб тебе більше не кидали в житті мати, друзі тощо.

Вчинки дітей: капризи, конфлікти і бійки з матір'ю, однолітками чи, навпаки, більша слухняність, мовчазність, послужливість, погана успішність у школі (отже, батьки будуть турбуватися про це і більше часу проводити з дитиною).

При визначенні пріоритетних проблем дітей і дорослих необхідно вра­ховувати етап розвитку сім'ї (які завдання повинна була розв'язати сім'я і звернути увагу на необхідність їх рішення навіть при порушеній структурі); вік дітей (які новоутворення в їх психіки з'являються — це задача дитини, рішення якої ускладнюється переключенням уваги на розлучення)

При консультуванні сімейного конфлікту в службах невідкладної телефонної допомоги варто обговорити з абонентом ряд ліній поведінками, необхідних для дозволу конфлікту і реорганізації сімейного життя:

1. Необхідно відродити і підтримувати надію на успіх. Для цього потрібно спонукати абонента прийняти відповідальність за дозвіл конфлікту на себе, почати активні дії і знайти можливості для позитивних змін.

2. Варто запропонувати можливість оцінити сімейний конфлікт із протилежної позиції, відбити переживання іншого учасника. Це зменшує перешкоди на шляху взаєморозуміння і знижує відчуженість.

3. Необхідно працювати зі співрозмовником над відновленням довіри й обстановки відвертості. Вони дозволять спільно проводити роботу по відбудові адекватних відношень у родині, безсумнівно підвищуючи шанси на успіх. Відвертість є першим кроком до позитивних змін і конструктивної взаємодії.

4. Важливо проаналізувати розвиток поточного сімейного конфлікту, звернувшись до досвіду з дозволу схожих ситуацій з родинами або значимими близькими і використовувати їхній досвід помилок і удач.

5. Важливо заохотити співрозмовника на пошук співчуття і союзників поза родиною. Вони можуть стати істотною системою підтримки особистості. Необхідно згадати, що навколо існують не тільки байдужні люди, але і готові зробити щиру і діючу допомогу.

Реалізація цих консультативних підходів, насамперед, можлива через емпатію і розуміння співрозмовника. Уже те, що він подзвонив у службу (1) є прямим указівкам, що в нього є надія на зміну до кращого, навіть якщо вона і не усвідомлюється; (2) свідчить, що в нього є визначене розуміння необхідності сторонньої допомоги для змін, а отже, є передумови формування довіри і (3) означає, що він шукає людину, з яким міг би прийти до цих змін. Тому консультантові важливо бути відкритим і контролювати , те що відбувається з ним самим, одночасно усвідомлюючи вимоги і потреби співрозмовника.

Поради батькам:

1. Взяти на себе відповідальність за біль, яку завдало розлучення дітям.

2.Пояснити дітям, що трапилось (без образ партнера по шлюбу) і що діти залишилися для батьків дітьми.

3.Пояснити, що мати і батько люблять дітей, незважаючи на розлучення і що діти можуть бути в цьому впевнені. Розпитувати про відчуття і проблеми дитини.

4.Проводити більше часу з дітьми, щоб вони впевнились у турботі, захисті, любові, розмовляти з ними про їх страхи, проблеми.

5. Запрошувати друзів додому, а не кидати дитину в самотності т.д., очікуванні у порожній квартирі.

6.Проводити дозвілля з дитиною, її друзями, дозволяти спілкуватися з батьком (матір'ю), який живе окремо.

7. Спілкуватися на очах дитини в її інтересах і доброзичливо з бать­ком (матір'ю), зберігати сімейні традиції, пов'язані з дитиною.

Поради дітям:

1.Зрозуміти, що не ваша провина у тому, що відбулося розлучення.

2.Пам'ятати, що батьки можуть жити окремо, але батьківські почуття, любов з дітьми.

3. Спитати, що і чому трапилось.

4. Надавати батькам підтримку і допомогу, не завдавати зайвого клопоту неадекватною поведінкою. Батьки теж знаходяться у складній ситуації.

5. Довіряти батькам і доводити їм свою любов.

Поради дідусям, бабусям:

1. Довести свою любов, увагу і турботу онукам.

2.Розпитувати дитину про її відчуття і проблеми, пояснювати їх без підставність.

3.Організовувати сімейне дозвілля, допомогу разом з дитиною, батьком (матір'ю)

Висновки та пропозиції

Родина здається позачасовою біологічною і психосоціальною спільністю, що полягає з батька, матері і дітей, її форми мінялися протягом людської історії, завжди залишаючи незмінним один аспект: вона утворить первинне навколишнє середовище в розвитку людини. В даний час розрізняють:

·           нуклеарну (повну) родину, що полягає з батьків і дітей і об'єднуючі два покоління (вона є найбільш розповсюдженою); якщо в її склад входять представники ще одного покоління (бабусі, дідусі й інші родичі), вона називається розширеною родиною;

·           неповну родину, у якій відсутній один з батьків; крім того, якщо умови життя не залишають батькам (навіть якщо формально їхній двоє) часу для родини, вона вважається функціонально неповною;

·           велику родину, що полягає з кревних родичів різних поколінь і очолювану фігурою патріарха або матріарха. Звичайно ця родина характерна для сільської місцевості.

Життєвий цикл родини розпочинається з моменту укладання шлюбу, слідуючим етапом є народження першої дитини та аж до одруження першої з дітей. Третім етапом життєвого циклу сім'ї є виділення всіх дітей та народження внуків і останній (завершальний) етап на якому головною подією є смерть одного з подружжя. Відповідно до кожного з етапів життєвого циклу родини існують різноманітні проблеми, які можуть призвести до розлучення. На першому етапі такими проблемами можуть бути взаємовідносини з новими родичами, боротьба за лідерство та інше. На другому - проблеми у зв'язку з народженням дитини, менше уваги приділяється собі та партнеру, виникають фінансові труднощі, сексуальна незадоволеність. На третьому етапі - вікові кризи та прагнення самоствердитися.

На сьогоднішній день в усьому світі панує тенденція не до спільного проживання, а навпаки до громадянських шлюбів та розлучень. Так за останні роки кількість розлучень зросла не лише в Україні, а й в усьому світі, причому найбільша кількість розлучень у найрозвинутіших країнах (США, Японія, Італія, Франція і т.д.). Вірність чоловіка і жінки — необхідність церковних шлюбів, оскільки "Бог повелів, щоб чоловік приліпився до дружини своєї і двоє стали одною плоттю" (Буття 2:24). У наш час багато хто боїться давати обітницю вірності. Але якщо двоє люблять один одного, чого ж їм боятися дати обіцянка залишатися разом? Адже це додає шлюбові особливу значимість і впевненість кожного з чоловіка і жінки зробити самоаналіз. Але у зв'язку з невпевненістю у майбутньому подружньому житті багато молодих пар бояться давати обітницю перед Богом.

Робота стала головним аспектом для людини. Жінки, що орієнтуються на кар'єру і чоловіки , швидко готові жертвувати своїми родинами заради роботи, тому що роботу дуже нелегко роздобути. Іншим фактором, що приводить до розлучені, є позашлюбні статеві зносини. Що ж може бути причиною зради? Їх багато. Одна з найпоширеніших — так називаний "розрив шаблона", коли в житті людини щось різко міняється. Наприклад, чоловіку повезло і він став багато заробляти. Жінці не потрібно працювати тепер, щоб забезпечувати родину. Звичний ритм її життя порушений, і душевне сум'яття часом виливається в подружню зраду. Чоловіка, в основному, на зраду дружини реагують скандалами, рукоприкладством, грубим звертанням, розлученням, не задумуючись над долею дітей.

Деякі, домагаючись опіки, звертаються до неправди, будують домисли, піднімають у суді такі теми, як здоров'я, релігія й утворення дитини, намагаються позбавити один одного не те що опіки, але і бачитися з дитиною, і не хочуть зрозуміти, що і після розлучення в дитини залишається мати і батько, адже вони не з дитиною розлучилися. Вони обоє повинні мати можливість виражати батьківські почуття, прищеплювати дитині свої цінності, привертати дитину до будь-якого не суперечному закону заняттю.

Що стосується опіки, то суд, розглянувши матеріали справи, може прийняти одне з трьох рішень: 1) призначення спільної опіки; 2) дитина залишається з одним з батьків (частіше з матір'ю); 3) накладення обмеження на право відвідування.

У нашій країні психологічна допомога людям у ситуації розлучені ще зовсім недавно не вважалася актуальної, і не тому, що була відсутня сама проблема і переживання, з нею пов'язані, а в силу того, що розлучення не відносили до явищ, характерних для радянського способу життя. В останні роки психологи активно обговорюють, які методи консультування більш ефективні для людей, що переживають розлучення. Досвід закордонних колег показує, що ці люди потребують допомоги на різних рівнях соціальному, матеріальному, фізичному й ін.

У нашій системі соціальних служб надається слідуюча допомога:

Консультування сімей з приводу різних проблем

Психотерапія, основними тенденціями якої в ситуації розлучення, є, по-перше, робота фахівця з людиною, що звернулася за допомогою, і, по-друге — з «розширеною родиною», що може включати не тільки його родичів, але і знайомих.

Сімейноцентрована практика як модель соціальної роботи зосереджена, на взаєминах людини, її родини і її оточення, що впливає, у свою чергу, на більш широкі соціальні сили і системи, у які вона включена.

Реалізація цих консультативних підходів, насамперед, можлива через емпатію і розуміння співрозмовника. Також надаються різні поради батькам, матерям, дітям та навіть бабусям і дідусям з приводу утвореної ситуації.

Використана література:

1.         Антонова-Тученко О., Московка М. "Психологічний клімат сім'ї", Журнал для батьків - 1999р., №3

2.         Біблія

3.         Гридьковець Л. М. "Подолання подружніх конфліктів", Практична психологія та соціальна робота, 1999р, №8

4.         Друзь Е. В. "Социальное положение женщин в обществе", Харьков, Консум, 2001г, 424стр

5.         Зайцева З. Г., Трубавіна І. М. "Соціальна підтримка сім'ї", Комплексні програми центрів ССМ, - Київ, ДЦССМ, 2001р

6.         Законодавство України про шлюб, сім'ю та спадкування, Київ, АСК, 2000р

7.         Моховиков А.Н., Телефонное консультирование. — 2001. -494с. 2-е издание, переработанное и дополненное, Под редакцией и с предисловием доктора медицинских наук В.Е.Кагана

8.         Психология семейных отношений с основами семейного консультирования, Е. И. Артамонова, Е. В. Екжанова, Москва, "Академия", 2004г, 192стр

9.         Психология социальной работы, О. Н. Александрова, О. Н. Богомолова, Питер, 2002, 352стр

10.            Социальная работа, под общей редакцией Курбатова В. И., Ростов н/Д, "Феникс", 1999г, 576стр

11.            Соціальні служби - родині: розвиток нових підходів в Україні (перевидання)/ за редакцією І. М. Григи, Т. В. Семигіної, - Київ, 2003р., - 128 стор.

12.            Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю, Трубавіна І. М., навчальний посібник,- Київ, ДЦССМ, 2003 р. - 132 стор.

13.            Трубавіна І. М. "Поняття про соціально-педагогічне консультування сім'ї", гуманітарно спрямований виховний процес становлення особистості: в 2 книжках, Київ, ІПВ, 2001р, Кн1

14.         Трубавіна І. М., "Соціальна робота з неблагополучною сім'ю" - Київ, ДЦССМ, 2002р