Лексичне запозичення

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність процесу лексичного запозичення й проблема асиміляції іншомовних слів

2. Процес освоєння запозичених слів наприкінці ХХ сторіччя

2.1 Морфемізація як сучасний спосіб освоєння запозичених слів

2.2 Графічне оформлення новітніх запозичень

3. Англійські запозичення в молодіжному сленгу на сторінках молодіжних видань

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Протягом історії мови в його складі постійно з'являється велика кількість нових слів, однак далеко не все закріплюються в його словниковому складі. слова, Що Залишилися ж, перетерплюють істотні зміни, пристосовуючись до фонетичної, граматичної й лексико-стилістичної системи мови.

Запозичення в різних мовах по-різному впливають на збагачення словникового складу. У деяких мовах запозичення не мають такого впливу, що могло б істотно відбитися на словниковому складі мови. В інших мовах у різні історичні епохи вони зробили настільки значимий вплив на словниковий склад мови, що навіть службові слова, запозичені з інших мов, витісняли споконвічні.

Питання про доцільність використання запозичень зв'язується із закріпленням лексичних засобів за певними функціональними стилями мови. Уживання іншомовних слів, що мають обмежену сферу поширення, може бути виправдано читацьким колом, стильовим приналежністю добутку. Іноземна термінологічна лексика є незамінним засобом лаконічної й точної передачі інформації в текстах, призначених для вузьких фахівців, але може виявитися й непереборним бар'єром для розуміння науково-популярного тексту непідготовленим читачем.

Відсутність наукового підходу до проблеми освоєння іншомовної лексики проявляється в тім, що її вживання часом розглядається у відриві від функціонально-стильового закріплення язикових засобів: не враховується, що в одних випадках звертання до іншомовних книжкових слів стилістично не виправдано, а в інші - обов'язково, тому що ці слова становлять невід'ємну частину лексики, закріпленої за певним стилем, що обслуговує ту або іншу сферу спілкування.

Варто враховувати й, що намітилася в наше століття науково-технічного прогресу тенденцію до створення міжнародної термінології, єдиних найменувань понять, явищ сучасної науки, виробництва, що також сприяє закріпленню запозичених слів, що одержали інтернаціональний характер. Це із тривалою історією розвитку російської мови: багато запозичень зовсім обрусіли й не мають еквівалентів, будучи єдиними найменуваннями відповідних реалій. Цей з дає підставу припустити, що освоєння іншомовних слів є необхідним і неминучим для розвитку російської мови процесом. У відношенні до запозичених слів нерідко зіштовхуються дві крайності: з одного боку, перенасичення мови іноземними словами й оборотами, з іншого боку - заперечення їх, прагнення вжити тільки споконвічне слово.

Саме тому проблема освоєння іншомовної лексики російськомовними індивідами завжди важлива й актуальна й має досить матеріалу для розгляду й дослідження, тому що жива мова - явище динамічне, що постійно розвивається.

1. СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ЛЕКСИЧНОГО ЗАПОЗИЧЕННЯ Й ПРОБЛЕМА АСИМІЛЯЦІЇ ІНШОМОВНИХ СЛІВ

У різні історичні періоди в одна мова проникали слова з інших мов. Це було обумовлено тим, що народ вступав в економічні, культурні, політичні зв'язки з іншими народами, відбивав військові напади, містив військові союзи й т.д. Одна з основних функцій іншомовних слів - назва нових предметів, якостей, трудових процесів, а також не знайомих раніше понять, явищ і т.д. Тому древні тюркські, грецькі, готські, скандинавські й інші запозичення це - насамперед найменування предметів обміну, а надалі - і торгівлі, побутових реалій і ін. Так, Ф. П. Філін відзначає, що запозичень зі старослов'янської мови не більше 10%, а греко-латинських, західноєвропейських і інших у літературній мові близько 14 %. Н. М. Шанский уважає, що загальне число всієї запозиченої лексики не перевищує 10 % [33].

Існуючі в цей час в українській лексиці іншомовні слова прийшли в неї в різний час із всіляких мов. У загальній лексичній системі мови лише невелика їхня частина виступає в якості межстилевой загальновживаної лексики; переважна більшість їх має стилістично закріплене вживання в книжковій мові й характеризується у зв'язку із цим вузькою сферою застосування (виступаючи як терміни, профессионализмы, варваризми, специфічно книжкові слова й т.д.).

Визначаючи те або інше слово як іншомовне, варто відмежовувати від запозичених лексичних одиниць слова, що виникли на базі іншомовних уже в російській мові. Слова дурниця, га, жоржйк, ямщик, фляга й т.п., хоча й виникли на базі іншомовних слів (порівн. латинське слово герундій, французьке гектар, французьке Жорж, тюркське ям, польське flaszka), є споконвіку росіянами по своєму виникненню словами.

У своїй переважній більшості існуючі зараз іншомовних слів були запозичені разом з річчю, явищем, поняттям і т.д. (парасолька - з голландської мови, диск - із грецького, вензель - з польського, бульвар - із французького, бокс - з англійського, чалий - з тюркського, помпа - з латинського, квартет - з італійського, штатив - з німецького й т.д.), однак чимало їх прийшло в російська мова і як нові позначення того або іншого факту, що мав до цього споконвіку російське найменування (порівн. специфічний, вояж - із французької мови, денді - з англійського, лютий - з латинського й споконвіку росіяни особливий, подорож, чепурун, лютий).

Запозичення з одних мов є в нашій мові одиничними, слова з інших утворять більш-менш численні групи. Досить велика кількість слів, зокрема, запозичено російською мовою з тюркських мов, грецького й латинського, польського, а також німецького, французького й англійського. Значно менші групи становлять слова, що прийшли в російську та українську мову з голландського й італійського. Інші мови дали російській та українській мовам лише окремі слова: борщ, бондар, з, буханець, бублик, парубок (з української мови); робот, полька, краля (із чеського); чай, каолін (з китайського); килим, курінь, хутір, гуляш (з угорського); какао, естрада, колібрі, сигара, серенада, томат, гітара (з іспанського); халва, алгебра, гарем, нашатир (з арабського); кимоно, гейша (з японського); інжир, сарай (з перського); плис (зі шведського); орангутанг, какаду (з малайського) і т.п..

Запозичаючи те або інше слово, мова рідко засвоювала його в тім виді, у якому воно існувало в язиці-джерелі. У процесі вживання більша частина слів, що прийшли з інших мов (як правило, разом із запозиченням тих або інших понять, реалій і т.д.), уподібнювалася структурі мови, що запозичить. Поступово багато слів, асимільовані російською мовою, починали входити до складу загальновживаної лексики й переставали сприйматися як властиво іншомовні. Так, у цей час слова броня, князь; майстер, цукор, буряк; артіль, богатир, панчоха; ситець і ін. сприймаються як властиво росіяни, хоча були запозичені: перші два - з готської мови, третє, четверте й п'яте - з давньогрецького, три наступних - з тюркських мов, останнє - з голландського. Запозичення - закономірний шлях розвитку будь-якої мови, тому що "жоден народ, носій і творець тієї або іншої мови, не живе зовсім ізольованим, відособленим життям" [Шанский, 1972: 86,87].

Іншомовні слова піддавалися в процесі їхнього освоєння різного роду змінам (фонетичним, морфологічним, семантичним), підкорялися законам розвитку російської мови, його функціонально-стилістичним нормам. Розходження у звуковому ладі, граматиці, семантико-словотворчих властивостях, що існують між російською мовою й тим, звідки приходило слово, вели до того, що чуже слово піддавалося поступовому процесу асиміляції.

Асиміляцією називається уподібнення одного звуку іншому в артикуляційному й акцетическом відносинах, пристосування запозичених слів у фонетичному, граматичному, семантичному й графічному відношенні до системи приймаючої їхньої мови.

У процесі асиміляції іншомовні слова пристосовуються до звукової системи російської мови, підкоряються правилам російського словотвору й словозміни, у тім або іншому ступені втрачаючи, таким чином, риси свого неросійського походження. Як відзначає А.Р. Івлєва, ступінь асиміляції може бути різної й залежить від того, наскільки давно відбулося запозичення, чи відбулося воно усним шляхом або через книгу, наскільки вживані слово й т.д. [13., с.96-98].

Зовсім обов'язкова словотворча обробка слова, що складає в приєднанні відповідних афіксів, у тому випадку, якщо запозичилося дієслово або прикметник. Слова, начебто німецького marschіeren і французького naіf, стають фактами російської мови, тільки одержуючи характерні для російських дієслів і прикметників афікси -овать і -ный: марширувати, наївний і т.д.

При запозиченні іменників такого переоформлення може й не бути (порівн. французьке marche і марш, грецьке lyra і ліра, латинське norma і норма, англійське dandy і денді й т.д. ).

Нерідко семантичні зміни тісно зв'язані зі структурно-граматичними особливостями. У цьому випадку спостерігається зміна характеру співвідношення між родинними по походженню словами. Наприклад, між словами консерви, консерватор і консерваторія в російській мові немає ніякого зв'язку, тим більше що вони прийшли різними шляхами з різних мов: консерви із французького (conserve), консерватор з латинського (conservator), а консерваторія з італійського (conservatorіo). Однак всі три слова сходять до латинського дієслова conservo - зберігаю, оберігаю (від лат. conservare - зберігати). У процесі освоєння проміжні однокорінні утворення, характерні для даних слів у тих мовах, з яких вони прийшли, у російській мові були втрачені. Запозиченим виявився тільки один член ряду, і семантичний зв'язок між родинними утвореннями, що існувало в рідній мові, обірвалася, тобто відбулася так звана "деетимологізація". Так само порушена був семантичний і словотворчий зв'язок між родинними по походженню словами роман, романський і романс (фр.), акваріум і акварель, (панцира.), гонор і гонорар (панцира.), гімнастика й гімназія (гр.), тральщик і траулер (англ.), канцлер і канцелярія (ньому.) і ін.

Зміна значення запозичених слів буває обумовлено й тим, що в російській мові вкорінюються не всі значення слова, властиві йому в рідній мові. Наприклад, відбулося звуження таких багатозначних в англійській мові слів, як бізнес; порівн.: busіness - 1) "заняття, справа, професія"; 2) "торговельне підприємство; фірма"; 3) "вигідна угода"; спорт; порівн.: sport - 1) "розвага, жарт"; 2) "уболівальник"; 3) "чепурун". У першого в російській мові затвердилося третє значення, у другого - перше, але із семантичним уточненням і доповненням [35, с.115].

Але не всі запозичені слова піддаються повному граматичному переоформленню й переосмисленню. Є чимало прикладів використання іншомовних слів із частковою зміною (порівн.: денді, леді - англ. dandy, lady) або зовсім без зміни (порівн.: скетч - англ. sketch; фольварк, франт - польск. folwark від старого forwak, frant; форма, формула - лат. forma, formula).

При асиміляції також русифікуються суфікси й закінчення, змінюються категорії роду й числа іншомовних слів. Наприклад: а) не властиві російському мові суфікси заміняються більше вживаними (іноді теж іншомовними); порівн. гр. harmonіkos - гармонійний, amorphos - аморфний, лат. vertіcalіs - вертикальний, іllustrare - ілюструвати, фр. reglementer - регламентувати, нем. marschіeren - марширувати, голл. oester - устриця, sіts - ситець і т.д. ; б) змінюється рід запозичених імен іменників: нем. dіe Karaffe, ж.р. - графин, м. р.; das Karnіes, порівн. р.- карниз, м. p.; dіe Schrіft, ж.р. - шрифт, м. р.; фр. la methode, ж.р. - метод, м. р.; гр. systema, порівн. р.- система, ж.р. ; лат. aquarіum, порівн. р.- акваріум, м. р. і т.д. ; в) змінюється категорія числа: так, слова, запозичені у формі множини , сприймаються як форми єдиного, і навпаки: ньому. Klappen, мн. ч.- клапан, ед. ч.; англ. cakes, мн. ч.- кекс, ед. ч.; исп. sіlos, мн. ч.- силос, ед. ч. і т.д. Спостерігаються зміни й первісних (споконвічних) значень слів; порівн.: нем. der Maler - "живописець" і русск. маляр - "робочої по фарбуванню будинків, внутрішніх приміщень"; фр. hasarad - "випадок" і рос. азарт - "захоплення, запальність, гарячність"; тюркск. tavar - "худорба, свійська тварина" (як об'єкт обміну) - русск. товар - "вусі, що є предметом торгівлі", відповідно - tavar + іs (товар+ищ) - "компаньйон в обміні худоби" і рос. товариш - 1) "друг, приятель"; 2) "член радянського суспільства".

Нерідко семантичні зміни тісно зв'язані зі структурно-граматичними особливостями. У цьому випадку спостерігається зміна характеру співвідношення між родинними по походженню словами. Наприклад, між словами консерви, консерватор і консерваторія в російській мові немає ніякого зв'язку, Тім більше що смороду прийшли різними шляхами з різних мов: консерви йз французького (conserve), консерватор з латинського (conservator), а консерваторія з італійського (conservatorіo). Однак всі три слова сходять до латинського дієслова conservo - зберігаю, оберігаю (від лат. conservare - зберігати). У процесі освоєння проміжні однокорінні утворення, характерні для даних слів у тихнув мовах, з яких смороду прийшли, у російській мові були втрачені. Запозиченим виявився тільки один член ряду, і семантичний зв'язок між родинними утвореннями, що існувало в рідній мові, обірвалася, тобто відбулася так кликана "деетимологізація". Так саме порушена був семантичний і словотворчий зв'язок між родинними по походженню словами роман, романський і романс (фр.), акваріум і акварель, (панцира.), гонор і гонорар (панцира.), гімнастика й гімназія (гр.), тральщик і траулер (англ.), канцлер і канцелярія (ньому.) і ін.

Усяка мова активно ставиться до знову вхідним у його склад елементам: він або засвоює чужі слова без усякої зміни (за винятком закінчень, які в першу чергу піддаються асиміляції), наприклад біблія, ікона, генерал, солдат, протест, прогрес, або переробляє їх по-своєму, наприклад церкву, аналой, кадило, проскура, або переводить слово й уживає його по іншомовному образі (калькування): благословляти, провидіння, переможний, землеописание, любомудрие, вплив, зворушливий, послідовність, доцільність.

Однак, коли, як уже було сказано вище, у процесі асиміляції запозичені слова входять у граматичну систему російської мови змінюючись також і семантично, це приводить до втрати етимологічних зв'язків з родинними коріннями язика-джерела. У результаті деетимологізації значення іншомовних слів стають невмотивованими.

У переважній більшості іншомовних слів того або іншого граматичного класу є словами тієї ж самої граматичної категорії й у російському. Однак у деяких випадках такої відповідності не спостерігається: слово, що є в російській мові ім'ям іменником, генетично може сходити не тільки до слова іншої частини мови, але й до цілого словосполучення або якої-небудь форми слова: рояль - франц. royal (королівський); кандидат - лат. candіdatus (одягнений у біле); омнібус - лат. omnіbus (усім); кворум - лат. quorum (яким) з quorum praesentіa suffіcіt (присутність яких досить); кредо - лат. credo (вірую); ноктюрн - франц. nocturne (нічний); проформа - лат. pro forma (для форми); республіка - лат. res publіca (суспільна справа) і т.п..

Процес обміну словами між народами здобуває іноді своєрідні форми. Є факти, що свідчать про те, що слова, запозичені з однієї мови в іншій, вертаються в язик-джерело перетвореними у відповідності зі своєрідністю їхньої мови, що запозичила. Німецьке Pіstole - від чеського pіstal (порівн. фр. pіstolet). Це слово вертається в слов'янські мови (русск. пістолет, чешск. pіstole), перетворене під впливом німецьких і романських мов. Російський короп - германізм, але, як думає Л. И. Соболевський, герм. karpo запозичений у свою чергу зі слов'янських мов: порівн. давньорос. коропъ, короп, польськ. krop, сербск. крап [28, с.173].

Деякі слова кочують із мови в мову, щораз приймаючи нове обличчя відповідно до особливостей тієї або іншої мови. З'явившись у Європі в XVІ в., картопля, вивезена з Південної Америки, одержав в італійській мові назва tartufalo (по подібності бульб картоплі із трюфелями). З італійського tartufalo переходить у німецьку мову спочатку у вигляді Tartuffel, потім Kartoffel, звідки проникає в XVІІІ в. у російську а українську мови.

Серед запозичень є й не освоєні російською мовою слова, які різко виділяються на тлі російської лексики. Особливе місце серед таких запозичень займають екзотизми - слова, які характеризують специфічні особливості життя різних народів і вживаються при описі неросійської дійсності. Так, при зображенні побуту народів Кавказу використаються слова аул, сакля, джигіт, гарба й ін. Вони, як правило, спочатку бувають мало відомі носіям тієї мови, у якому вживаються. До них ставляться, наприклад, найменування: державних установ - бундестаг (ньому.), меджліс (тур.), риксдаг (шв.), хурал (монг.) і т.д. ; посад, звань, роду занять, положення людей - бонза, гейша, самурай, мікадо (яп.), клерк, констебль (англ.), ксьондз (польськ.), консьєрж(-ка), кюре (фр.), лама (тиб.), яничари (тур.) і ін.; селищ, жител - аул (кавк.), вігвам (індійськ.), кишлак (середньоаз.), сакля (кавк.), юрта (північносиб.), яранга (чук.) і під.; видів одягу - бешмет (кавк.), кимоно (яп.), сарі (індійськ.), паранджа (аз.), кухлянка (чук.) і ін.; страв, напоїв - бешбармак, плов, чал (середньоаз.); мацоні, лаваш, сулугуни (кавк.) і т.д. ; грошових знаків, монет - долар (амер.), гульден (голл.), йена (яп.), пфеніг, марка (ньому.), ліра (ит.), франк (фр., бельг.), юань (кит.) і ін. Екзотизми не мають російських синонімів тому звертання до них при описі національної специфіки продиктовано необхідністю.

В іншу групу виділяються варваризми, тобто перенесені на російський ґрунт іноземні слова, уживання яких носить індивідуальний характер. На відміну від інших лексичних запозичень варваризми не зафіксовані словниками іноземних слів, а тим більше словниками російської мови. Варваризми не освоєні мовою, хоча згодом можуть у ньому закріпитися. Таким чином, практично всі запозичення, перш ніж увійти в постійний склад лексики, якесь час були варваризмами. Наприклад, В. Маяковський ужив як варваризм слово кемп (Я лежу,- намет у кемпе), пізніше надбанням російської мови став запозичення кемпінг.

До варваризмів примикають іншомовні вкраплення в російську лексику: о'кей, мерсі, happy end, pater famіlіas. Багато хто з них зберігають неросійське написання вони популярні не тільки в нашому, але й в інших мовах. Крім того, уживання деяких з них має давню традицію, наприклад alma mater.

Для них не характерно чітке національно-територіальне закріплення. Вони можуть бути або передані засобами мови, що запозичить, або вжиті без перекладу. Причому їх первісна язикова закріпленість стирається, тобто вона легко відновлюється етимологічно, але не є розпізнавальною ознакою тільки тієї лексичної системи, у якій вони споконвіку вживалися, наприклад денді, мадам, синьйор, сер, хоббі й ін.

І ті, і інші запозичення, крім функції називання, виконують особливі стилістичні функції. Екзотизми найчастіше надають "місцевий колорит" опису або є засобом мовної характеристики: У великому аулі, під горою, біля сакль димні й простих, черкеси позднею порию сидять... (Лермонтов). Варваризми використаються для передачі дослівно неперекладних на російську мову лексичних одиниць і оборотів або як засіб створення іншомовної характеристики. Нерідко вони надають гумористичний, іронічний або сатиричний відтінок тексту: Скільки щирих-звідницьких здатностей виявив він, перебігаючи з одного табору в інший і встигаючи пошептатися a parte із усяким з ворогуючих членів! [33,с.122], де a parte, ит.- букв. "убік (театр.), обособленно".

Таким чином, процес освоєння іншомовних слів російською мовою збагачує наша рідна мова, робить його ще більш ємним, виразним і розвиненим. Це не тільки сприйняття слів з інших мов, а їхнє творче освоєння на всіх рівнях язикової системи, формальне й семантичне перетворення відповідно до самобутніх, споконвічних особливостей російської мови й високим ступенем його розвитку.