АНГЛІЙСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В МОЛОДІЖНОМУ СЛЕНГУ НА СТОРІНКАХ МОЛОДІЖНИХ ВИДАНЬ

3. АНГЛІЙСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В МОЛОДІЖНОМУ СЛЕНГУ НА СТОРІНКАХ МОЛОДІЖНИХ ВИДАНЬ

Сьогодні для розмовної мови серед молоді характерна погоня за модою: модними ж зараз є далеко не кращі елементи мови: жаргонізми, максимальна сниженність мови й насиченість іноземними словами . Останній елемент є актуальною язиковою проблемою, оскільки відбувається заповнення запозиченнями мовних шарів, не тільки в розмовній мові, але й у друкованих виданнях. Існує кілька крапок зору дослідників по цьому питанню. Наприклад, Л.П.Крысін уважає: "...для розвитку майже кожної мови процес запозичення слів з інших мов цілком природний і звичайний, як приподні й звичайні контакти між народами - політичні, торговельні, культурні ". Академік же Челишев, член президії РАН, заявляє: "Одна справа - економічно виправдані, природні запозичення, поступово засвоюються мовою й не руйнуючі його національної основи, і зовсім інше - агресивна, тотальна його "американізація ".

Гіпотеза нашої роботи полягає в тім, що запозичення, проникаючи в російську мову й пристосовуючись до нього, стають матеріалом для відновлення й розширення язикового фонду.

Актуальність досліджуваного питання підтверджується не тільки інтересом до нього дослідників і журналістів, незвичайною активністю використання в живій мові модифікацій запозичень. Це спостерігається як у молодіжному сленгу, на сторінках молодіжних видань, так і в мові політиків, бізнесменів, телеведучих. З розвитком мережі Інтернет запозичення стали розповсюдженим компонентом мови комп’ютерщиків і великого числа просунутої молоді.

Російська мова не вперше зіштовхується з необхідністю сприймати з міжнародного досвіду корисну інформацію у вигляді іноземних слів. Згодом з'ясовується, які з них залишаються, а які безвісти зникають. Наприклад, в епоху Петра I у російську мову ввійшло 1500 слів з голландської мови. З них у сучасній мові збереглося приблизно 250. Російська мова не втратила своєї національної особи й незважаючи на тривалий вплив на нього французької мови.

Нерідко іншомовне слово асоціюється із чимсь ідеологічно або духовно далеким, навіть ворожим, як це було, наприклад, наприкінці 40-х років під час боротьби з "низькопоклонством перед Заходом": грейдер терміново перейменували в струг, бульдозер - у тракторний відвал.

Розпад Радянського Союзу означав, зокрема, і руйнування більшої частини перешкод, що стояли на шляху до спілкування із західним миром. Активізувалися ділові, наукові, торговельні, культурні зв'язки, розцвів закордонний туризм; звичайною справою стала тривала робота наших фахівців за кордоном; створення в Росії та Україні спільних підприємств. Зросла необхідність в інтенсивному спілкуванні з людьми, які користуються іншими мовами. А це - важлива умова не тільки для безпосереднього запозичення лексики із цих мов, але й для прилучення носіїв російської мови до інтернаціонального (а частіше - створеним на базі англійської мови) термінологічним системам - наприклад у таких областях, як обчислювальна техніка, спорт, мода, журналістика й інші.

Наприкінці 80-х - 90-і роки помітно збільшився приплив іноземних слів у російську мову у зв'язку зі змінами в сферах політики, економіки, культури й моральної орієнтації суспільства.

Бувають в історії суспільства часи, коли переважає більше терпиме відношення до зовнішніх впливів, зокрема до запозичення нових іншомовних слів. Таким часом можна вважати те, у якому ми живемо, - кінець XX століття й рубіж двох сторіч, коли виникли такі умови, які визначили схильність російського суспільства до прийняття нової й до широкого вживання раніше існуючої, але відомої головним чином фахівцям іншомовної лексики.

От деякі із цих умов:

· усвідомлення частиною населення своєї країни як частини цивілізованого миру;

· ослаблення тенденцій, що відбивають протиставлення радянського способу життя західним зразкам;

· переоцінка соціальних і моральних цінностей у зв'язку із соціальними процесами в суспільстві;

· зсув акцентів із класових і партійних пріоритетів на загальнолюдські;

· відкрита орієнтація на Захід.

Всі ці процеси й тенденції, характерні для російського суспільства другої половини 80-х - почала 90-х років послужили важливим стимулом , що полегшив уживання іншомовної лексики. Використання іноземних слів у сучасному російському житті абсолютно закономірно й пов'язане із прогресом.

Щоб вільно говорити на тему, що цікавить нас,, ми повинні визначити основні визначення й поняття:

Запозичення, перехід елементів однієї мови в іншій як результат взаємодії мов або самі елементи, перенесені з однієї мови в іншій. Запозичення пристосовуються до системи мови, що запозичить, і найчастіше настільки їм засвоюються, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями цієї мови й виявляється лише за допомогою етимологічного аналізу.

Іншомовні вкраплення в російську лексику, які часто зберігають неросійське написання. Іншомовні вкраплення звичайно мають лексичні еквіваленти в складі російської лексики, але стилістично від них відрізняються й закріплюються в тій або іншій сфері спілкування як спеціальні найменування або як виразний засіб, що надає мови особливу експресію. Їхньою характерною рисою є поширення не тільки в російському, але й в інших європейських мовах.

Варваризми (від грец. barbaros - чужоземний) перенесені на російський ґрунт іноземні слова, уживання яких носить індивідуальний характер. Про варваризми не можна сказати, що вони входять до складу російської лексики, вони ще не освоєні мовою, не є їхньою приналежністю, це "не одиниці, що закріпилися в загальнолітературній мові," 1. На відміну від всіх лексичних запозичень варваризми не зафіксовані словниками іноземних слів, а тим більше словниками російської мови. Від інших іншомовних запозичень варваризми відрізняються й тим, що мають "іноземний" вигляд, що різко виділяється на тлі російської лексики. Вони позбавлені стилістичного фарбування книжності й науковості.

Варваризми тільки умовно можна віднести до запозичений ний лексиці, що має обмежену сферу вживання; насправді ж вони залишаються за межами російського словника. Нам здалося, що такий процес несправедливий, і ми вирішили скласти свій власний словник, куди ввійшли не тільки запозичення, але й інші сленгові одиниці молодіжної мови, знайдені нами на сторінках молодіжних видань. Предметом вивчення стали газети, співробітники яких використаю сленг нечасто, як експресивний засіб і виразний прийом. Як об'єкт дослідження ми взяли друковане видання "Я Молодий" (див. Додаток - Словник), що є представником центральної молодіжної преси в Росії.

Як утворяться й звідки беруться ці "модні молодіжні слівця"? При роботі над створенням словника сленгових одиниць, що зустрічаються на сторінках молодіжних видань, ми спробували знайти відповідь на це питання.

За основу класифікації формування молодіжного сленгу ми взяли деякі прийоми, розроблені дослідником Э.М.Береговскою, проілюструвавши їхніми прикладами з нашого словника. От що в нас вийшло:

1) на перше місце по продуктивності утворення виходять іншомовні запозичення , причому в основному англомовні. Звичайно слова приходять до нас у вживання відразу в русифікованій формі. Як правило, це парадійно русифікована форма. Наприклад - бэнд (група), фейс (особа), тинейджер (підліток), хэппи-энд (щасливий кінець) і т.д.

2) аффіксація як засіб досить продуктивний, утворення сленгових одиниць відбувається за допомогою суфіксів: "моднявый" - від слова модний; "показушно" - прислівник від слова показуха; "блатота" - від слова блат.

3) наступним джерелом формування лексичного складу сленгу є метафорика . Тут і властиво метафори: "фішка" - жарт; "замутити" - почати щось робити; "колбаситися" - добре відпочивати, танцювати.

4) запозичення блатних арготизмів : "халява" - одержати, не вкладаючи; "западло" - у тягар; "вижрати" - багато з'їсти; "пика" - особа.

5) розвиток полісемії (багатозначності): "пертися" - 1) балдіти, божеволіти, 2) подобатися, 3) іти.

6) усікання корінь: "ні" - інтернет.

Слова іноземного походження усе активніше впроваджуються в розмовну мову. Якщо раніше англіцизми були мало поширені, то зараз вузькоспеціальна термінологія виходить за межі професійного середовища й починає вживатися в пресі, у радіо- і телепередачах, у публічній мові політиків і бізнесменів. Але повсякденна мова не випробовує надмірного напливу іншомовних слів. У ній ці слова можуть відігравати роль своєрідних цитат.

Соціальні групи по-різному реагують на появу в мові запозичень. Люди старшого покоління в середньому менш терпимі до чужої лексики, чим молодь; з підвищенням рівня утворення освоєння запозичень відбувається легше; представники технічних професій у порівнянні із представниками професій гуманітарних рідше зупиняють свою увагу на тім, яке слово вони бачать у тексті або чують - російське або іншомовне. Але не всяке значення вживаних іноземних слів зрозуміло, особливо для масового сприйняття.

Як оцінювати прискорення, що відбувається зараз, процесу запозичення? Як ставитися до того, що іноземні слова нерідко витісняють із уживання слова росіяни, споконвічні? Може бути, необхідні якісь заборонні міри, що не дозволяють, скажемо, журналістові або телеведучому вживати іншомовне слово, якщо є рівнозначне російське? Але, незважаючи на гостру полеміку навколо запозичень, відчувається престиж інозмовного слова в порівнянні зі споконвічним. Це викликає явище, що може бути названо підвищенням у ранзі: слово, що у язиці-джерелі йменує звичайний, рядовий об'єкт, у мові, що запозичить, додається до об'єкта, у тім або іншому змісті більш значному, більше престижному (від купюр).

При більше детальному зануренні в матеріал можна прийти до наступного судження:

· мова являє собою механізм, що саморозвивається, дію якого регулюється певними закономірностями. Зокрема , мову вміє самоочищатися , позбуватися від функціонально зайвого, непотрібного. Це відбувається й з іноземними словами

· деякі слова застарівають, витісняються самі собою як щось непотрібне

· у житті іноземного слова відбувається зміна значень, при переході в іншу мову.

Втім, розмова про "експансії" іноземних слів - погано це або добре, чи небезпечно ні? - може тривати нескінченно. Але безсумнівно одне: залучення іноземних слів цілком закономірно, якщо сприяє поліпшенню сприйняттю мисли й допомагає знайти загальну мову з аудиторією або співрозмовником. І тому ні вчені-лінгвісти, ні журналісти й письменники не повинні сидіти склавши руки, безпристрасно спостерігаючи, як засмічується іномовними словами рідна мова. Але заборонами тут нічого зробити не можна. Потрібна планомірна й кропітка науково-просвітня робота, кінцева мета якої - виховання культури обігу зі словом, гарного язикового смаку. А гарний смак - головна умова правильного й доречного використання язикових засобів як чужих, запозичених, так і своїх, споконвічних.

ВИСНОВКИ

Проблема освоєння іншомовних слів російськомовними індивідами завжди привертала увагу лінгвістів. Особливо цікавий для дослідження процес запозичення в ХХ столітті. Це пов'язане з достатком іншомовних елементів у текстах сучасної російської мови. У цей період у язиці виникають назви нових явищ, предметів, понять у політику, економіці, науці, побуті, торгівлі, мистецтві. Розвиток науки й техніки, розширення економічних, політичних, професійних і особистих контактів між жителями Росії й Західного миру сприяють активізації взаємодії між російською мовою й західноєвропейськими. У Росії й Україні різко зростає число людей, що знають кілька язиків. Для 80-90-х років характерний інтенсивний процес запозичення іноземних слів, насамперед англійських (дефолт (default) - "невиконання зобов'язань", "неплатежі"; таймшер (time-share)- "особливий вид оренди приміщень для відпочинку"). У язиці з'являється чимала кількість запозичень, безпосередньо пов'язаних з комп'ютерними технологіями й Інтернетом: принтер, картридж, файл, сайт, провайдер, сервер, монітор, модем.

У нових історичних умовах виникає питання про те, у яких межах припустиме використання іншомовної лексики. Так, А.А.Брагина, О.С.Мжельска й Е.И.Степанова, И.Фомін, Г.Н.Скляревска й ін. думають, що запозичення іншомовної лексики є одним зі способів позначення нових реалій і понять, що виникають в умовах політичних, економічних і культурних зв'язків між народами.

У той же час багато філологів (О.Н.Трубачев, Н.А. Ревенска, А.А. Региня) відзначають, що газети буяють зайвими іноземними словами, дорікають ЗМІ в надмірному захопленні запозиченнями з інших язиків, рішуче заперечують проти термінологічної надмірності (ринок-маркетинг, оцінка-рейтинг), протестують проти потоку іноземних слів "від стагнації до презентації" і "від брифінгу до консорціуму", що заполонили повсякденну російську мову" .

Однак, як відзначає Івлєва, автори, категоричні у своєму неприйнятті іншомовних запозичень, виявляються в конкретних пропозиціях не більше оригінальними, ніж Шишков, який намагався замінити такі іноземні слова, як "парк" і "калоші" на "росіяни" синоніми "гульбище" і "мокроступи".

Для багатьох неологізмів англійського походження характерна економічність. Порівн.: "дилер" (фізична особа або компанія, що здійснюють від свого імені посередницькі операції); "брокер" (торговельний або фінансовий агент, що діє від імені біржі або самостійно за рахунок засобів клієнта як посередник при здійсненні угод купівлі-продажу), "пейджер" (портативний бездротовий пристрій для прийому й запису інформації) і ін.

Багато слів англійського походження включаються в синонімічні ряди із уже вживаються активно в сучасній російській літературній мові словами, порівн.: менеджер - керуючий - директор; пресинг - тиск - натиск; спонсор - меценат - добродійник - філантроп; брокер - посередник - маклер; грант - позичка - дарунок і ін. При цьому носії російської мови всі частіше віддають перевагу словам англійського походження в силу їх більшої семантичної точності й економічності. Ця обставина сприяє їхньому подальшому освоєнню язиком-реципієнтом.

Саме в переломну історичну епоху неминучі й закономірні масові запозичення, що позначають нові поняття. Будь-які спроби штучно перешкодити цьому процесу за допомогою адміністративних мір, без обліку здатності російської мови до самоочищення можуть принести шкоду. Ті ж неологізми, які відбивають нові явища й поняття, процеси, що відбуваються в соціумі, допомагають уловити "дух часу", мають серйозні шанси на міцне вкорінення в язиковій структурі.

Проведене в даній роботі дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1) Найбільш великою групою новотворів сучасного російської та українських мов є неологізми-запозичення, які пов'язані зі змінами в нашому соціально-економічному, політичному, культурному й духовному житті. В основному це американизмы й англіцизми (мультиплекс, тюнинг, іміджмейкер).

2) У російській мові також з'явилися іншомовні словотворчі елементи (приставки де-, контр-; суфікси -изм, -ист, -мейкер: деградація, контргра, хвостизм, гармоніст, плеймейкер).

3) У результаті невмотивованого вживання іншомовних слів багато споконвічних російських слів вийшли із уживання або змінили своє значення (вира, тіун, диакон).

Безсумнівно, процес освоєння іншомовних слів російською мовою збагачує наша рідна мова, робить його ще більш ємним, виразним і розвиненим. Це не тільки сприйняття слів з інших язиків, а їхнє творче освоєння на всіх рівнях язикової системи, формальне й семантичне перетворення відповідно до самобутніх, споконвічних особливостей російської мови й високим ступенем його розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Аюпова Л.Л. Заимствования русского языка в историко-функциональном аспекте. – М.: Учпедгиз, 1991.- 61с.

2.      Белянин B.Г. Психолингвистика как наука о речевой деятельности // http://www. Textology.ru

3.      Боброва Т.А. Об изучении заимствований из языков народов СССР в русский язык. – СПб.: Русская речь, 1984. – 134, 135с.

4.      Виноградов В.В. Великий русский язык. – М.: Мысль, 1945.- 117с.

5.      Виноградов В.В. Язык Пушкина: Пушкин и история русского литературного языка. – М.: Гослитиздат, 1935.- 49с.

6.      Винокур Г.О. О славянизмах в современном русском литературном языке. – М.: Наука, 1959.- 43с.

7.      Гамкрелидзе Т.В., Иванов В.В. Новая теория прародины индоевропейцев. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1984.- 14с.

8.      Гимеревский Р.С., Старостин Б.А. Иностранные имена и названия в русском тексте. – СПб.: Вопросы языкознания, 1985.- 53-57с.

9.      Дридзе Т.М. Текст как иерархия коммуникативных программ (информативно-целевой подход) // Смысловое восприятие речевого сообщения. - М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 1976, 98-99с.

10.    Залевская А.А. Языковое сознание и описательная модель языка // Методология современной психолингвистики.- М.: Рос. гос. гуманит. ун-т , 2003.- 184-190с..

11.    Зачевский Е.А., Ковалевская Е.Г. Общее и национальное в лексике языков народов СССР. – М.: Учпедгиз, 1983. - 39-41с.

12.    Зимняя И. А. К вопросу о восприятии речи. – М: Наука, 1961.-54с.

13.    Ивлева А.Р. Роль заимствований в лексике современного русского языка. – Ростов-на-Дону: Культура, 2003. – 115-120с.

14.    Ижакевич Г.П. Русский язык в его связях с украинским и другими славянскими языками. – СПб.: Русская речь, 1973. – 50с.

15.    Коломиец В.Т. Происхождение общеславянских названий рыб. – М.: Гослитиздат, 1983.- 125с.

16.    Леонтьев А.А. Психология общения.- М.:Смысл,1999.-214с.

17.    Лукашевич Е.В. Языковая способность студента в аспекте когнитивной и коммуникативной деятельности.- Барнаул, Алтайский гос. ун-т, 2002.-12-18с.

18.    Маркова Е. О неологизмах англоязычного происхождения в современном русском языке // http://www.ruscenter.ru

19.    Михайловская Н.Г. Системные связи в лексике древнерусского письменного языка XI-XIV вв. – СПб.: Вопросы языкознания, 1980.- 78-90с.

20.    Морковкин В.В., Морковкина А.В. Русские агнонимы (слова, которые мы не знаем). М., 1997.

21.    Ожегов С. И. Лексикология. Лексикография. Культура речи. – М.: Книга, 1974. – 20, 21с.

22.    Орфографический словарь: Слитно или раздельно?/Сост. Б.З. Букчина, Л.П. Калакуцкая – 1-е изд.- М.: Книга, 1982.- 117-120с.

23.    Проблемы современной терминологии: Сб.статей / Под ред. А.П.Трубачева; М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2003.- C.14-19.

24.    Русский орфографический словарь./Cост. В.В.Лопатин – 1-е изд. - М.: Азбуковник, 1999.- 173-179с.

25.    Сахарный Л. В. Введение в психолингвистику. – СПб.: Лань, 1989.- 16с.

26.    Словарь иностранных слов./ Cост. Н.Г. Комлев- 2-е изд.- М.: Наука, 2000. – 81-84с.

27.    Современное русское слово: Сб.статей / Под ред. И.И.Скляревской; М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2002.- C.18-22.

28.    Сорокопятов Ф.П. История военной лексики в русском языке XI-XVII вв. – М.: Гослитиздат, 1970. – 55с.

29.    Тогоева С.И. Некоторые аспекты восприятия нового слова//Материалы международной конференции, посвященной 60-летию факультета иностранных языков. – Тверь, 2003. – С. 185-187.

30.    Толковый словарь иноязычных слов./ Cост. Л.П.Крысин – 1-е изд.-СПб.: Русская речь, 1998. - 278-282с.

31.    Толковый словарь словообразовательных единиц русского языка./Сост. Т.Ф. Ефремова – 2-е изд.- М.: Книга, 2000.– 356, 357с.

32.    Толковый словарь словообразовательных единиц русского языка./Сост. Л.П. Голубева – 1-е изд.- М.: Учпедгиз, 2001. - 342с.

33.    Шанский Н.М. Лексикология современного русского языка. – М.: Культура речи, 1972.- 86,87, 121,122с.

34.    Шахнарович А.М. Языковая личность и языковая способность // Язык - система. Язык - текст. Язык - способность.- М.: Гослитиздат, 1995.- 64-69c.

35.    Шведова Н.Ю. Современный русский язык. Фонетика. Лексикон. Словообразование. Морфология. Синтаксис. – Ростов-на-Дону: Культура, 2003.- 114-119с.

36.    Шумова Н.С. Новые англоязычные заимствования в сознании носителей русского языка//Слово и текст: актуальные проблемы психолингвистики.- Тверь: ТГУ, 1994.- С. 20-30.

37.    Этимологический словарь русского языка./Сост. Т.Э. Розенталь, Т.М. Теленкова – 1-е изд.- СПб.: Вопросы языкознания, 1999. – 405-409с.

38.    Юшманов Н.В. Актуальные проблемы русского словообразования. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1972. – 45-51с.