Джерела англійських прислів’їв та приказок

1.1 Джерела англійських прислів’їв та приказок

Прислів’я та приказки в переважній більшості створюються самим народом і відбивають найрізноманітніші сторони людського життя. Виникнення прислів’їв, за думкою дослідників, бере початок з часів первіснообщинного ладу. Воно пов’язане з трудовою діяльністю людей. Прислів’я та приказки мали утилітарно-практичне значення, носили повчальний характер. В майбутньому тематика прислів’їв значно розширилась. Проте, їх повчальний зміст зберігся та незабаром став однією з їх відмінних жанрових ознак [2, 87].

Лінгвісти стверджують, що поряд з фольклорними прислів’ями та приказками широко вживаються образні вирази, створені письменниками та окремими громадськими діячами. Згодом вони стають так званими «крилатими виразами» й починають уживатися як звичайні прислів’я та приказки. Встановити авторство окремих паремій можливо. Наприклад, в англійській мові багато прислів’їв та приказок було популяризовано або створено В. Шекспіром, Дж. Байроном, Дж. Мільтоном та іншими відомими письменниками та поетами. Прикладом можуть служити шекспірівські вислови. Багато з них зберегли свою початкову форму, наприклад:

Brevity is the soul of wit. – Стислість – сестра таланту [2, 7].

Інші є адаптацією його висловлювань, наприклад:

He jests at scars that never felt a wound. – Над шрамами сміється той, що болю рани ще не знає [2, 7].

Cowards die many times before their deaths. – Боягузи вмирають багато разів [2, 9].

Інше важливе джерело англійських та німецьких прислів’їв – це прислів’я та приказки, запозичені з інших мов (латинської, грецької, французької, іспанської мов тощо) [2, 7].

Велика група паремій сформувались під впливом латинської мови і приписується Юлію Цезарю. Наприклад:

The wish is father to the thought. (англ.) [2, 7] – Der Wunsch ist der Vater der Absicht. (нім.) – Бажання є батьком думки [12, 7].

Не gives twice who gives quickly. (англ.) – Віддає двічі той, хто віддає швидко [2, 7].

Має авторство і крилатий вислів, що став широко вживаним, який приписують давньогрецькому поету Херилу:

Constant drop ping wears away a stone. (англ.) [2, 7] – Steter Tropfen höhlt den Stein. (нім.) [12, 1] – Краплина по краплині і камінь точить.

Уривок з поеми Херила, що дійшов до наших часів: „Краплина води точить камінь наполегливістю”. У Овідія в „Посланнях з Понта”: «Gutta cavat lapidem» («Краплина точить камінь»). Пізніше ця ж фраза зустрічається у висловах авторів 15 століття, таких як вчений Міхаіл Апостолій, церковних письменників Григорія Богослова та Іоанна Дамаскіна [2, 7].

Вираз «Добрими намірами пекло вибрукувано» приписується англійському письменнику Джонсону. Його біограф розповідає, що у 1775 році Джонсон сказав:

Hell is paved with good intentions [14, 40].

Вальтер Скотт у романі «Ламермурська наречена» приписує цей вираз одному з англійських богословів. Дійсно, Джордж Герберт, що помер у 1632 році, в книзі «Jacula prudentium » говорить:

Hell is full of good meaning and wishing [14, 40]. – Пекло переповнене добрими намірами та бажаннями.

Прислів’я використовував у своїх творах і Чарльз Діккенс [2, 16]. Він писав: «Чи чув ти коли-небудь слова англійського провісника? – сказав Давенсвуд. – Пекло вибрукувано добрими намірами – добрі наміри частіше руйнують, ніж створюють.»

Байки Езопа також відносяться до цього ряду прикладів:

One swallow doesn't make а summer. (англ.) [2, 8] – Eine Schwalbe macht noch keinen Sommer. (нім.) [12, 1] – Одна ластівка весни не робить.

Пізніше це прислів’я використовують Аристотель, І.А. Крилов, Чарльз Діккенс.

Щодо прислів’їв, запозичених з французької мови, прекрасним прикладом може виступати прислів’я:

The appetite comes with eating. (англ.) [2, 5] – Der Appetit kommt mit dem Essen. (нім.) [12, 1] – Апетит приходить під час їди.

Його автором був французький єпископ Жером де Анже, хоча своє широке вживання воно отримало після того, як Франсуа Рабле використав його у романі «Гаргантюа і Пантагрюель» [2, 5].

Безумовно, існує багато запозичень з Біблії. Наприклад, висловлювання

A soft answer turns away wrath. – М’яка відповідь відвертає гнів [2, 11].

Деякі приказки беруть своє коріння з теологічної доктрини сімнадцятого століття:

The end justifies the means. (англ.) [2, 12] – Das Ziel rechtfertigt die Mittel. (нім.) [12, 1] – Мета виправдовує засоби.

У будь-якому випадку з часом обидва джерела, і народне і літературне, опинились злитими воєдино.

1.2 Прислів’я як об’єкт фразеології

Різні дослідники припускають або не припускають можливість розгляду прислів’їв та приказок як одиниць фразеології, бо у відношенні об’єму фразеології вчені додержуються різних точок зору. За думкою О.В.Куніна, прислів’я повинні вивчатися у двох площинах: як у фразеології, так і у фольклорі [11, 8]. Значення прислів’їв та приказок формується у фольклорно-оціночній сфері, оскільки їх денотація – не денотація до світу, а привід для віднесення до системи цінностей [16, 167]. Однак, В.Н. Телія бачить протиріччя у тому, що прислів’я та приказки, водночас будучи одиницями фразеології, відносяться і до фольклору, бо використовуючи цей критерій, можна зробити висновок, що і всі інші види фразеологізмів можна віднести до одиниць фольклору. Але з цим не можна погодитись. По-перше, фразеологізми, на відміну від паремій, не укладаються в поняття «жанру». По-друге, вони не мають повчального характеру [22, 95].

Н.М. Шанський називає прислів’я та приказки «фразеологічними виразами», вважаючи, що від фразеологічних сполучень вони відрізняються тим, що в них немає слів з фразеологічно пов’язаним значенням [24, 44]. На його думку, необхідно звертати увагу на те, що в процесі спілкування вони не формуються мовцем, а відтворюються як готові одиниці з постійним складом та значенням [24, 48].

С.Г. Гаврин, опираючись на підхід функціонально-семантичної комплікативності, включає до складу фразеології усі сталі вирази слів [3, 24]. Л.В. Савенкова під пареміями розуміє вторинні мовні знаки – замкнуті сталі фрази (прислів’я та приказки), що являються маркерами ситуацій або відношень між реаліями. Вони привертають увагу мовців своєю семантичною місткістю та здатністю до вживання у різноманітних мовленнєвих ситуаціях з різними мовленнєвими цілями та формують одну з семіотичних підсистем, що забезпечують процес повноцінної комунікації носіїв мови [26, 1].

Е.А. Іванчикова ділить прислів’я та приказки на два класи: частина прислів’їв, що вживаються в якості різного роду повчань, нагадувань про здобутий в житті досвід, не відносяться до фразеології; друга частина – це прислів’я, які втратили зв’язок із ситуацією, що була їх першоджерелом, - має безпосереднє відношення до фразеологічних одиниць [6, 126].

Враховуючи думки вищезгаданих дослідників, ми дійшли висновку, що на даному етапі привалює широке розуміння об’єму фразеології, тому ми вважаємо, що прислів’я та приказки являються частиною фразеології, але формуються як окремий клас.