Синтаксичний засіб словотворення в англійській мові

1.2.5 Синтаксичний засіб словотворення в англійській мові

Крім перерахованих способів словотворення, характерних для простих та складних слів, значну роль в англійській мові грає поповнення словарного складу за рахунок утворення словосполучень, що складаються з двох, трьох або більш слів. В. П. Даниленко відносить формування засобами поєднання слів до синтаксичних способів словотворення. На думку дослідника, "термінам-словосполученням віддається перевага внаслідок того, що вони здатні з найбільшою повнотою відобразити необхідні відмітні ознаки іменованого поняття" [28, 132]. Аналітична природа англійської мови підказує всі нові економічні способи збагачення словника за рахунок комбінаторних ресурсів язика, створюючи нову семантичну єдність на основі наявних лексичних засобів.

Утворення зв'язних термінологічних поєднань виявилося одним з найпродуктивніших способів термінотворення в англійській мові [19, 34, 56]. Особливо такі поєднання характерні для підмов тих областей знань, які з'явилися порівняно недавно або досягли високого рівня розвитку. Таким чином, багатокомпонентні зв'язні термінологічні поєднання – це, в основному, утворення ХХ століття та особливо останніх трьох-чотирьох десятиріч, тобто періоду бурхливого розвитку науки та техніки. Чим складніше стає наука й техніка, тим складніше мовні засоби, що позначають нові в цих областях предмети, явища і поняття, тобто в основі цього процесу лежить екстралінгвістичний фактор.

Роль багатокомпонентних термінологічних поєднань в англійській мові стає все більш помітною. У цілому ряді підмов вони стали фактично основним способом утворення термінологічних одиниць. Дане явище заслуговує більш пильної уваги дослідників, тим паче, що багатокомпонентні термінологічні поєднання викликають значні ускладнення в процесі переробки науково-технічної літератури й документації. Систематизація та класифікація даних термінологічних одиниць могла б сприяти рішенню не тільки лінгвістичних, але і чисто практичних задач.

Існує ряд класифікаційних підходів до аналізу багатокомпонентних термінологічних поєднань, які можна знайти в роботах лингвістів-термінологів, що досліджують питання термінотворення. Це класифікація багатокомпонентних термінологічних поєднань по типу структурної організації, внутрішніх синтаксичних зв'язків, по ступеню суцільності елементів, їх активності усередині терміносполучення.

Аналіз багатокомпонентних термінологічних поєднань на матеріалі декількох терміносистем англійської мови, проведений Ткачової Л.Б. дозволили виявити основні тенденції в структурній організації поєднань, визначити види синтаксичних зв'язків між терміноелементами, встановити системність, властиву даному виду термінологічних одиниць у вигляді ядро-гнездових відносин.

Зіставлення структурної організації багатокомпонентних термінологічних поєднань дозволило виділити найпродуктивніші моделі. Структури N + N і А + N для двокомпонентних поєднань, N + N + N і А + N + N для трьохкомпонентних і N + N + N + N для чотирьохкомпонентних поєднань є найпоширенішими і стійкими у системі терминотворення англійської мови.

Отже, аналіз наукових робіт по лексикології і словотворенню таких вчених, як І.В. Арнольд, О.Д. Мєшков, А.А. Уфімцева [3, 39, 60] і інших, дозволяє нам говорити про наявність в англійській мові наступних основних способів словотворення: афіксальний слововивід, словоскладення, скорочення, конверсія, поєднання слів.

1.2.6 Метафора як джерело поповнення лексичного складу

Технічний прогрес звільняє людину від важкої фізичної праці, але він же висуває надмірні вимоги до оперативно-технічних і емоційно-вольових сфер його діяльності й особливо до його когнітивних можливостей і здатностям. Останнім часом метафора все частіше є не тільки ресурсом образного (поетичного) мовлення, але й виконує в мові номінативну (ідентифікуючу) функцію. У випадку виконання метафорою номінативної функції метафора використовується для номінації нових об'єктів, явищ або процесів на основі їх подібності з якимись добре відомими об'єктами, явищами або процесами, тим самим визначаючи й полегшуючи розуміння суті нових явищ. Роль метафори в сприйнятті нових явищ і освоєнні нових видів діяльності заснована на механізмах роботи людської пам'яті, тому вивчення механізмів функціонування метафори неможливо без опори на результати досліджень в області когнітивної науки, пов'язаної з вивченням ментальних станів і ментальних процесів. Центральним питанням у когнітивній науці є питання про організацію знання в пам'яті суб'єкта, у тому числі про співвідношення вербальних і образних компонентів у процесі запам'ятовування й мислення. Дослідження реальних процесів розуміння нового "вимагає виходу за рамки лінгвістики й обліку особливостей функціонування мови як одного з компонентів складного ансамблю психічних процесів" [4, c.72].

На думку Н. Д. Арутюнової, метафора – це "стежок або механізм мовлення, що полягає у вживанні слова, що позначає деякий клас предметів, явищ, для характеризації або найменування об'єкта, що входить в інший клас, або для найменування іншого класу об'єктів, аналогічного даного в якому-небудь відношенні [5, c.29].

Метафора, як уже говорилося, семантично двоїста: двоплановість, складові найбільш істотна її ознака, не дозволяє розглядати метафору ізольовано від обумовленого. У язиковій метафорі стійке значення, яке прямо співвідноситься зі словом як зі своїм означаючим. Мовна метафора, по суті, є джерелом нових слів, які здатні виконувати, з одного боку, що характеризує, з іншого боку, номінативну функцію, закріплюючись за об'єктом у якості його найменування, або стаючи язиковою номінацією деякого класу об'єктів. В останньому випадку язикова метафоризація приводить до заміщення одного значення іншим. Мовна метафора є важливим чинником розвитку мови. Саме вона лежить в основі багатьох язикових процесів – розвиток синонімічних засобів, поява нових значень і їх нюансів, створення полісемії, розвиток емоційно-експресивної лексики. У тому числі метафора дозволяє вербалізовувати те, що стосується внутрішнього миру людини.

На думку Н.Д. Арутюновой, процес метафоричної номінації здійснюється при наявності 2-х умов: актуалізованої ознаки та її аксіологічної оцінки. Серед ознак, що аналізуються в процесі метафорічної номінації, найбільш розповсюдженими є:

Якісно-характеризуючий, пов’язаний з суб’єктивним сприйняттям властивостей та якостей позначуваного об’єкта або явища;

Локативний, що вказує на локалізацію об’єкта або явища;

Акціональний, який описує будь-яку дію [4].