4. Проблеми паронімії давно привертають увагу викладачів мови й тих, хто її вивчає його.
Змішання або неправильне вживання паронімів може призвести до грубих лексичних помилок, до каламбурів або може стати причиною комічних ситуацій. Тобто, можна відзначити, що вживаючи пароніми в мовленні треба бути досить обережним, щоб фраза не виявилась абсурдною.
Але, разом з тим вживання паронімічних конструкцій сприяє поглибленню семантики тексту, надає йому опуклості, рельєфності, а кожен з компонентів паронімічної конструкції набуває при цьому вагомості, стає неповторним. У такий спосіб досягається індивідуальність стилю письменника та емоційно-семантичне навантаження написаного ним тексту. Отже, цілком закономірним є висновок дослідників про те, що паронімічні конструкції спричинилися до виникнення та актуалізації звуко-смислових асоціацій на фонетичному, лексико-семантичному, структурно-граматичному рівнях та в образній структурі тропів. Цим самим автор впливає на духовний та інтелектуальний світ реципієнта, що, по суті, є чи не найважливішою метою будь-якого письменника.
Роблячи узагальнення, потрібно сказати, що літературна мова багата різноманітністю стилістичних засобів, які надають їй виразності, гнучкості і соковитості. Чільне місце серед стилістичних засобів посідають пароніми – слова, схожі звучанням. Широко використовується в художній літературі також прийом парономазії, тобто спеціальне зближення далеких за походженням і значенням, але схожих за звучанням слів для створення певного стилістичного ефекту.
Дослідження паронімічних конструкцій є актуальним для сучасної мовознавчої і літературознавчої науки, оскільки останнім часом різко зросла їх популярність як стилістичних засобів увиразнення мови, а отже, збільшилася й частота їх вживання. Крім того, для деяких авторів використання паронімів та паронімічних конструкцій стало невід’ємною рисою їх творчості, виразником індивідуального стилю. Паронімічні конструкції займають чільне місце в арсеналі художніх тропів, оскільки при їх творенні слова набувають особливого, поглибленого змісту, відкриваючи читачеві (слухачеві) не виявлені до того структурно-семантичні грані. Крім того, надзвичайно важливим є той факт, що паронімічні конструкції реалізують епідигматичні або дериваційні потенції літературної мови, оскільки кожне слово перебуває в дериваційних відношеннях з іншими словами по лінії фонетичних зближень.
Паронімічні конструкції можуть формуватися на базі членів словосполучення, речення і навіть двох речень. Велике значення для виникнення паронімічного ефекту і формування паронімічних конструкцій має їх розташування у поетичній строфі. Так, Н.Л.Дащенко зауважує: “Співзвучні слова, розташовані на певних долях строфи, утворюють стилістичні фігури, що виявляються універсальними як для фонічних, так і для лексико-семантичних строфічних засобів звукової організації віршів” [12, 15].
Зазначимо також, що художні тропи, створені на основі паронімічних конструкцій, вирізняються поглибленою образністю. Н.Л.Дащенко вважає: “Це пов’язано з накладанням звукової подібності на вихідне лексичне та образне значення компонентів тропів, внаслідок чого ускладнюються та оновлюються їх семантичні зв’язки” [12, 4]. Поети застосовують паронімічні конструкції для створення промовистих епітетів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М.: Советская энциклопедия,1969.
2. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французького язика:учебное пособие:пер.с фр.: Вентцель Е.В., Вентцель Т.В.; ред.Будачова Р.А. – М.: Узд-во иностранной литературы,1959.
3. Бельчиков Ю.А., Панюшева М.С. Словарь паронимов современного русского языка. – М.,1994.
4. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. – М.: Высшая школа,1979.
5. Винокур Г.О. Культура языка. – М.,1925.
6. Вишнякова О.В. Паронимы современного русского языка/Под ред. Розенталя Д.Э. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Русский язык,1987.
7. Воронюк О.В. Паронімічна атракція в заголовках текстів англомовної масової комунікації: Автореф. дис. канд. – Одеса,1998.
8. Горкінський В.Д. Розмежування абсолютної паронімії і суміжних лексичних явищ у синхронії польської мови. – Л.,1977.
9. Готлиб К.Г.М. Немецко-русский и русско-немецкий словарь “ложных друзей переводчика”. – М.: Советская энциклопедия,1972.
10. Григорьев В.П. Поэтика слова. – М.: Наука,1979.
11. Гуревич Т. Межъязыковая омонимия, паронимия (на пимере английского язика). “Ложные друзья переводчика”.//Знания. Понимание. Умение. – 2008. - №2.
12. Дащенко Н.Л. Паронімічна атракція української поезії 60-80 р.р. 20ст.: Автореф. дис. канд. – К.,1996.
13. Дубічинський В.В. Лінгвістичний апарат на опис лексичних та термінологічних паралелей// Збірник харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. – Харків,1993. – Т.1.
14. Иванов С.С. Проблемы, связанные с употреблением паронимов в учебном процессе: Автореф. дис. канд. филолог. наук. – М.,2000.
15. Каратюк В.И. Паронимические отношения в сфере однокорневых глаголов современного немецкого языка: Автореф. дис. канд. – Л.: Ленинградский государственный педагогический інститут им. А.И. Герцена,1980.
16. Колесников Н.П. Словарь паронимов и антонимов. – Ростов-на-Дону: Фенікс,1995.
17. Красных В.И. Толковый словарь паронимов. – М.,1999.
18. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. – М.,1960.
19. Пешковский А.М. Методика родного языка, лингвистика, стилистика, поэтика. – М.,1925.
20. Реформатский А.А. Введение в языкознание. – М.,1967.
21. Розенталь Д.Э., Мамонов В.А. Практическая стилистика современного русского язика. – М.,1957.
22. Розенталь Д.Э. Словарь лингвистических терминов. – М.,1977.
23. Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. – М.,1975.
24. Смирницкий А.И. Лексикология английского язика. – М.,1956.
25. Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики. – М.: Наука,1975.
26. Фомина М.И. Современный русский язык. Лексикология. – М.: Букинистическое издание,1990.
27. Щерба Л.В. Избранные издания по языкознанию и фонетике. – Л.,1958.
28. Elster. Prinzipien der Literaturwissensschaft/ Band.Stilistik.Halle,1911.
29. Nikolenko A.G. English lexicology. Theory and practice. Vinnytsya, Nova Knyha,2007.
30. Therive Andre. Unique du Langage. Paris,Grasset,1956.
... до уваги не береться. В багатьох випадках саме колоронім yellow у складі фразем є смислоутворювальним компонентом. Rosy, pink На позначення рожевого кольру існує дві лексеми - rosy та pink. В англійській мові дані колороніми увійшли до складу лише фразеологізмів-метафор. Це такі вирази як to feel rosy about the gills, to take a rosy view of smth., rosy in the garden, in the pink, the pink of ...
... термінів у різних галузях науки та техніки. Оскільки переважну частину лінгвістичного фонду складає фахова лексика, то цілком природно, що лінгвісти надають особливого значення дослідженню структурно-семантичних особливостей терміна. Мова як система має достатньо законів та засобів утворення нових понять, які з'являються у спеціальній лексиці та потребують номінації. Одним із поширених засобів ...
... певного суспільно-політичного, юридичного поняття, те вона творити їх не зі старої книжної мови, не на живомовній традиції, а з мов чужих: польської, латинської, німецької. Подальше формування українських юридичних термінів відбувається під впливом польської, німецької, а в окремих регіонах – угорської мови. Усі чужомовні запозичення юридичної термінології в давньоукраїнській мові можна поділити ...
... Важливо пам’ятати, що полісемія об’єднує різні значення одного слова, у той час, як омоніми – це декілька зовсім різних слів. 2.3.2 Функціональні особливості вживання полісемантичних слів у англійському публіцистичному тексті Англійська мова в силу своїх природних рис схильна до багатозначності. Оскільки її форма вираження дуже лаконічна, то часто одна мовна одиниця може нести кілька десятків ...
0 комментариев