1.2 Заклади харчування, як матеріальна складова індустрії гостинності
Заклади харчування по обороту займають в світі вельми високе місце (наприклад, в США - третє місце). Разом з цим, це один з найризикованіших видів бізнесу: 50% нових закладів харчування розоряються на першому році свого існування, за два роки - 65% і лише один заклад харчування з десяти доживає до 5 років.
У XX ст. громадське харчування отримує стрімкий розвиток. Це пов'язано з багатьма чинниками: значне збільшення числа працюючих жінок, зростання числа розлучень, значне зростання туризму, збільшення доходів населення. Це викликало появу нових типів підприємств громадського харчування (ресторани швидкого обслуговування, ресторани, що пропонують самі різні національні кухні і так далі).
Ресторани поєднують виробництво, реалізацію і організацію споживання продукції з організацією відпочинку і розваги споживачів.
Робота готельного ресторану декілька відрізняється від роботи звичайного ресторану. Час роботи готельного ресторану повинен бути таким, щоб задовольняти переважну більшість постояльців навіть, якщо для цього в окремі години робота цього ресторану не приноситиме прибутку. При цьому до 70% гостей готелю не обідають в готельному ресторані і до 50% не вечеряють в нім, а 2/3 доходу ресторану поступають від сторонніх відвідувачів. Звідси, між іншим, слідує важливий вивід: готельний ресторан повинен мати окремий вхід з вулиці і свою автомобільну стоянку.
Проте у міру зниження завантаження готелів, роль служби харчування як джерела доходу почала зростати, і в даний час практично порівнялася з роллю номерного фонду. Звідси підвищена увага до цієї служби — ресторани готелів стають все більш розкішними, число їх в одному готелі збільшується, з'являються спеціалізовані ресторани з національними кухнями, кав'ярні, бари і так далі. Зараз чим вище клас готелю, тим значніше роль ресторану.
Крім ресторанів великий готель обов'язково має декілька менш крупних підприємств харчування: бари, кав'ярні, буфети і тому подібне[9, c. 150].
Ресторанний бізнес - це зовсім не простій бізнес, хоча, на перший погляд, формула успіху достатньо проста: поєднання хорошої їжі, хорошого сервісу і розумної цінової політики[3, c.49].
Проте досягнення цього поєднання - завдання саме по собі не проста, тим паче, що потрібно ще відстежувати масу інших параметрів (терміни приготування їжі, санітарні норми витрачання виробництва, переваги клієнтів, конкуренція сусідніх ресторанів і так далі).
При визначенні типу підприємства враховують наступні чинники:
- асортимент продукції, що реалізовується, її різноманітність і складність виготовлення;
- технічну оснащеність (матеріальну базу, інженерно-технічне оснащення і устаткування, склад приміщень, архітектурно-планувальне рішення і так далі);
- методи обслуговування;
- кваліфікація персоналу;
- якість обслуговування (комфортність, етику спілкування, естетику і так далі);
- номенклатуру що надаються споживачам послуг.
Ресторани і бари по рівню обслуговування і номенклатури послуг, що надаються, підрозділяються на три класи - люкс, вищий і перший (див. Додаток А, табл.1.2.1), які повинні відповідати наступним вимогам:
- "люкс" - вишуканість інтер'єру, високий рівень комфортності, широкий вибір послуг, асортимент оригінальних, вишуканих замовлених і фірмових страв, виробів для ресторанів, широкий вибір замовлених і фірмових напоїв, коктейлів - для барів;
- "вищий" - оригінальність інтер'єру, вибір послуг, комфортність, різноманітний асортимент оригінальних, вишуканих замовлених і фірмових страв і виробів для ресторанів, широкий вибір замовлених і фірмових напоїв, коктейлів - для барів;
- "перший" - гармонійність, комфортність і вибір послуг, різноманітний асортимент фірмових страв і виробів і напоїв складного приготування для ресторанів, набір напоїв, коктейлів нескладного приготування, в т.ч. замовлених і фірмових - для барів.
Кафе, їдальні і закусочні на класи не підрозділяють.
Ресторани розрізняють:
- по асортименту продукції, що реалізовується, - рибний, пивній; з національною кухнею або кухнею іноземних країн;
- по місцю розташування - ресторан при готелі, вокзалі, в зоні відпочинку, вагон-ресторан і ін.
Повносервісними ресторанами називаються такі, де дуже широкий вибір страв, особливо порційних (принаймні, 15), і де майже все, що подається до столу, вирощено тут же, при ресторані. Повносервісні ресторани можуть бути формальними або неформальними, їх можна класифікувати по цінах, атмосфері і пропонованих меню. Більшість повносервісних ресторанів потрапляють також в інші категорії, якщо класифікувати по інших ознаках[3, c.22].
Страви, які готуються в більшості цих ресторанів, потрапляють в розряд високої кухні. Найчастіше там процвітають традиції французької і італійської кулінарії, які, на думку західних гурманів, є кращими в світі.
Більшість повносервісних ресторанів знаходяться в приватному володінні, і керівництво ними здійснює керівник або рада директорів. За останній час з'явилися дуже багато ресторанів цього типу.
Наступний тип - спеціалізовані ресторани. Спеціалізація ресторанів може бути найрізноманітнішою: швидке обслуговування, сімейне, повсякденне. Ресторани можуть також спеціалізуватися на приготуванні національних страв, вечерь, сніданків і так далі Як вже казалось, ця класифікація перетинається з іншими, і один і той же ресторан може бути одночасно і спеціалізованим, і повносервісним.
Важливим нормативним документом, що визначає якість послуг, є ГОСТ 50764-95 «Послуги громадського харчування. Загальні вимоги.» Цей стандарт встановлює класифікацію послуг громадського харчування, загальні вимоги до якості послуг і обов'язкові вимоги по безпеці послуг, що надаються у сфері громадського харчування. Цей стандарт розповсюджується на підприємства громадського харчування всіх форм власності, різних типів і класів, а також підприємців, що здійснюють діяльність у сфері громадського харчування[2, c.15].
Розділ 2.Вплив індустрії гостинності на Євро 2012 в контексті розвитку туризму
... дозвіллєвих закладів, мережа яких збільшувалася, у тому числі, внаслідок відвідувань екскурсантами і туристами. Анотація Вишневська Г.Г. Еволюція сфери гостинності міста Києва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в контексті розвитку українського туризму. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступня кандидата культурології зі спеціальності 26.00.06 – прикладна культурологія. ...
... на в‘їзне обладнання і меблі. Також необхідно спростити процедуру узгодження загальної документації, розподілу землі, затвердження проекту. [4; 22] Міська адміністрація, управління готельного господарства, туризму та екскурсій намагається завершити початі проекти. Зараз інвестори проводять інтенсивну роботу по залученню кредитних ресурсів для завершення будівництва цих об‘єктів. Реконструкцію ...
... гарного - теж погано, адже не завжди чим яскравіше, тим краще, тут теж є свої границі, коли захід стає стомлюючим і навіть починає дратувати. 1.3. Анімаційні технології, анімаційні послуги в молодіжному туризмі і їх застосування Аніматорами називають фахівців із організації дозвілля на туристських підприємствах, в санаторно-курортних та інших оздоровчих установах. Найчастіше, вимовивши слово ...
... нець XX ст. – сучасний етап. В основу нашої періодизації туризму покладемо такі критерії: мотиви подорожуючих, техніко-економічні та соціальні передумови, цільові функції туризму на різних етапах розвитку людства. Перший етап – передісторія туризму. В античні часи основними мотивами мандрівництва були такі: торгівля, надбання освіти, паломництво, лікування. Можна сказати, що в Давній Греції ...
0 комментариев