Владислав ІІ Ягелон – чеський король

2.1 Владислав ІІ Ягелон – чеський король

Після смерті чеського короля Юрія Подєбрада, в 1471 році постало питання про наступника престолу. В цей час в католицькій Європі існували лише дві династії, які могли добиватися чеської корони. Це були Ягелони і Габсбурги, польські королі і австрійські герцоги. Вибір пав на представника династії Ягелонів, а саме на сина Казимира Ягелоновича, Владислава. Він був боязкою і слабою людиною, який намагався триматися нейтралітету між релігійними лагерями. У нього завжди на все була одна відповідь: „добре, добре”, тому його несмішливо прозивали “kral dobre” – хорошим королем [12,181]. Але обрання на чеський престол чашниками при підтримці частини католицької шляхти Владислава Ягело, ще не означало його перемоги. Більшість католицьких панів виступали на боці угорського короля Матяша Корвіна, захопившого в цей час значну частину земель чеської корони – Моравію, Сілезію та Лужици, і проголосили його в 1471 році в Йіглаві чеським королем.

Та боротьба між Владиславом ІІ та Корвіном довгий час не приносила успіху жодній з сторон. Чехія, де правив Владислав ІІ, була обтяжена війнами, королівська казна була пустою, покровитель Владислава, його батько польський король Казимир, не зміг йому допомогти. Але не в кращому положенні опинився і Матяш Корвін, бо проти його претензій на престол виступив імператор Фрідріх ІІІ. Після довгого протистояння в 1478 році в Олмоуці обидві сторони підписали перемир’я, згідно з яким влада Владислава ІІ була визнана в Чехії, а Матяша – в Моравії, Сілезії, Лужицях. У випадку смерті останнього, його землі повинні перейти до чеської корони за викуп в 400 тисяч золотих. Якщо чеський престол наслідував хтось з боку Корвіна, то землі чеської корони об’єднувались без викупу.

Поступово утихали і релігійні сутички між чеською шляхтою. Останній їх сплеск відбувся у 80-ті роки, коли Владислав ІІ намагався отримати підтримку у католицьких панів, і показав, що ні католицька партія, ні чашники (утраквісти) не володіють силами, щоб розгромити один одного. До того ж в релігійних сутичках і ті і інші все більше і більше зближувались. Правда, гуситська церква залишалась „дешевою”, що відповідало інтересам нижчої шляхти та городян. Релігійні сутички заважали економічній і політичній консолідації країни. Кінець їм поклав сейм 1485 року в Кутна–Горі, де був підписаний мир між католиками і чешниками сроком на 31 рік, який в 1512 році був проголошений „вічним”. Після Смерті Матяша Корвіна в 1490 році чеський король Владислав Ягело був обраний і на угорський трон, щоправда при умові, що його резиденція буде в Буді, в Угорщині. Перенесення королівської резиденції з Праги мало негативне значення для міжнародного престижу Чеської держави, так як підкреслювало перевагу впливу Угорщини в монархії Ягелонів.

Ще в 1471 році при вступі на чеський престол, Владислав ІІ підтвердив всі привілеї панів, рицарів і городян. В період протиборства Ягело і Корвіна, влада їх в чеських землях була номінальною, а феодальні стани отримали значні політичні права. Довготривала відсутність в країні короля (в Празі він був лише в 1407, 1502, 1509 роках), вела до зосередження фактичної влади на землях чеської корони в руках представників привілейованих станів. Усі важливі питання вирішувались на земських сеймах, а виконавча влада опинилась в руках земських чиновників: в Чехії – вищого пурпрабія (бургграфа) та вищого канцлера, а в Моравії і Сілезії – земського гетьмана. Король Владислав ІІ не мав права їх звільняти і призначити нових [12,90]. В руки станів перейшли земський, двірський і комірний суди, вирішального впливу вони добились також в королівській раді, яка стала представницьким органом станів, з якими король ділив владу і без згоди яких не міг приймати ніяких рішень. Не дарма Владислав ІІ отримав прізвище Король Хороший.

Після від’їзду Владислава ІІ в Угорщину, Чехією керували чотири земських гетьмана з числа панів. За час відсутності короля в країні вплив шляхти, передусім панів, настільки зріс, що вони поспішали оформити його юридично. В 1500 році було видано Владиславське земське положення – кодекс прав і привілеїв феодальних станів, значно обмеживши владу короля та участь королівських міст в управлінні країною.

Це зробило давно вже назріваючий конфлікт між шляхтою та вільними королівськими містами неминучим. Причиною його було намагання шляхти ліквідувати завойоване королівськими містами в період гуситського руху повноправне представництво в сеймі. Крім того зростало економічне протистояння між королівськими містами і феодалами, які розвивали в своїх маєтках і містах ремісниче виробництво. В 1497 році пани пішли на поступки нижчій шляхті, передав їй частину місць в сеймі, щоб розірвати її союз з містами, створеного ще в часи руху гуситів.

У відповідь на прийняття Владиславського положення 32 королівських міста створили союз, який заявив, що відмовляється платити податки, підчинятися земським чиновникам та організації власного війська. Панам прийшлось піти на компроміс і визнати в 1508 році право участі міст в засіданнях сеймів, але при розгляді справ, які стосувалися їх. Це не могло задовольнити союз королівських міст і в 1513 році конфлікт вибухнув знову. Виступивши в якості захисників королівських прав проти претензій панів, союз вимагав збереження своїх привілей, обмеження міст і маєтків. В 1517 році між союзом королівських міст і панами була підписана так звана Святовацлавська угода, згідно з якою розширялося право здійснення правосуддя власне містами, юрисдикція шляхетських судів не розповсюджувалось на городян. В 1518 році союз королівських міст обрав постійний комітет з резиденцією в Празі і поставив на чолі своїх військ онука Іржі Подебрада князя Бартоломея Мюнстерберського. В країні назрівав військовий конфлікт. Але до збройного зіткнення справа не дійшла.

Після смерті Владислава ІІ в 1516 році і вступу на престол його сина десятирічного Людовіка ІІ (1516-1526) в чеських землях почалась феодальна анархія (Див. додаток 3). За владу боролись дві групи магнатів – Зденка Льва з Рожмиталя, з 1509 року він став бургграфом, і Вілема з Пернштейна. Державна влада прийшла в занепад. В жовтні 1520 року в Празі знову зібрались представники королівських міст для організації суспільної оборони. Військо міст Західної і Південної Чехії при підтримці селян розгромили декілька замків свавільних феодалів. На їх бік став і король Людовік, приїхавши в Чехію в 1522 році. Він спробував здійснити енергійні заходи для укріплення авторитету королівської влади в країні. В 1523 році він звільнив всіх вищих земських чиновників на чолі з Зденком Львом з Рожмиталя. Влада в королівстві була передана князю Карлу Мюнстерберзькому, ще одному онуку Іржі Подебрада. Були повернені деякі королівські маєтки, захоплені магнатами, оголошено про перегляд Владиславського положення. Але ці заходи виявилися не довговічними.

Після від’їзду короля в Угорщину, становище в Чехії знову загострилось. Цьому сприяло проникнення ідей німецької реформації. Під їх впливом гуситська церква розпадається на два напрямки: консервативний, так званні староутраквісти, готових ціною далеко їдучих поступок об’єднатись з католицькою церквою, і новоутраквісти, послідовників німецької Реформації на прикладі Лютера, які намагались створити свою церковну організацію, яка була б незалежна від Риму.

На першому етапі боротьби першість була на боці новоутраквістів, до яких належала велика частина земських чиновників і празьких градських радників. Це викликало незадоволення гуситського духівництва, частини шляхти і городян, яких підтримував і король. Ситуацією, що склалась, скористались магнати, які втратили вплив на чолі з Зденеком Львом. Вони разом з староутраквістами на земському сеймі 1525 року провели рішення про об’єднання з католицькою церквою. Зденек Лев знову захопив владу в Чехії. Але його правління викликало незадоволення інших магнатських груп. І тільки розгром армії Людовіка ІІ військом турецького Сулеймана в битві при Мохачі в 1526 році і смерть самого короля відвинули внутрішні протиріччя в Чехії на задній план [20,371].

Таким чином, в кінці 15 – початку 16 століття після бурного періоду гуситських війн економіка чеських земель стабілізується. Цьому сприяло спільне економічне пожвавлення в Європі, ліквідація блокади, оголошення в свій час католицькою Європою гуситською Чехією і фактично продовжувалась до кінця 15 століття. Важливим фактором стабілізації став ріст видобутку срібла в Кутна – Горі в останній третині 15 століття і відкриття нових срібних копалень в Яхимові (Північно – Західна Чехія) в ХVІ столітті. У результаті Чехія знову виходить на одне з перших місць у Європі з видобутку дорогоцінних металів.

Період правління Ягелонів з 1471 по 1526 рік був важливим також з точки зору розвитку архітектури, оскільки в цей час пізня готика досягає найвищого свого розквіту. Тому вона в Чехії іноді називається «ягелонською». В розвитку архітектури і градобудівництві період після гуситської революції був характеризований розквітом готичного стилю з його чудовими інтер’єрами і складними так званими « сітчастими» і «скліпковими» системами зводів. Кінець правління цієї династії характеризує виникнення ренесансу, як нового архітектурного стилю. В правління Ягелонів продовжується подальше ослаблення політичного значення міст, тим неменше цілий ряд відомих споруд документує, що міста продовжували бути економічно дуже сильними. Крім королівських міст в цей час стали все більше розвиватись також ленні міста, які належали окремим феодалам.

Міста були збагачені новими будівлями храмів, ратуш і домами багатих городян. Приклади цих будівель можна знайти в Празі, а також в Кутній Горі, яка була в той час після Праги найбільш відомим центром Чеського королівства і своєю здобиччю срібла суттєво сприяла його збагаченню. До цих пір домінанту цього міста створює чудовий піздньоготичний храм святої Варвари, в будівництві якого приймали участь найбільш відомого майстра того часу Матвій Рейсек (1506) і Бенедикт Рейт (1534).

В період правління Владислава ІІ в Пражському граді йшли великі будівничі роботи, пов’язані, передусім, з ім’ям Бенедикта Рейта з Пистова. Вірогідніше, спочатку були побудовані укріплення Града, так як з розвитком артилерійської техніки їх необхідно було реконструювати. Також треба було посилити оборонну обох воріт: біля західної надворотної башти було побудовано укріплення, а перед східною – батбакан – вузенький двір, представляючи собою передзамкове укріплення. Фортифікаційну систему доповнювали декілька оборонних укріплень, в яких можна було установити вогнепальну зброю. Сама відома з них – „Даліборка” – була і місцем ув’язнення. Висока майстерність Рейта проявилась також і при обновленні Королівського замку. Найвідомішими, які збереглись до наших днів архітектурними пам’ятниками того часу є Владиславський зал і аудієнц – зал – творіння Рейта 1490 – 1502 років. Монументальне враження справляє сітчата система дугообразних зводів. Така ж вражаюча майстерність була досягнута і в створенні так званої Драбини вершників, тобто головної святкової драбини при вході в Владиславський зал. Західне крило Королівського замку і новий королівський ораторій в капелі святого Вацлава є творіннями майстра Ганса Шпейса з Франкфурта. В 1503 – 1510 роках Бенедикт Рейт з Пистова також побудував так зване Людвіковське крило замку, вже в чисто ренесансному стилі. Фасад будівлі з боку міста розділений вікнами в стилі раннього ренесансу.

Отже, не дивлячись на протистояння в Чехії між Матяшем Корвіном і Владиславом ІІ Ягелоном, до влади все ж таки прийшов останній. Його правління ознаменувався релігійними сутичками між чеською шляхтою. Мир на Кунта–Горі врешті – решт поклав кінець цим сутичкам. Але Владислав ІІ як безвільний король змушений був ділити свою владу з привілейованими станами. За сина Владислава Людовіка в країні почалась феодальна анархія, яка супроводжувалась боротьбою двох магнатських угрупувань, в країні ширяться ідеї німецької реформації, відбувається розвиток культури, зокрема архітектури.