Бойові дій на радянсько-німецькому фронті 1944, визволення території СРСР

1. Бойові дій на радянсько-німецькому фронті 1944, визволення території СРСР

Розповідь учителя.

У 1944 перед радянськіми військами стояли наступні завдання: звільнення території СРСР від окупації, надання допомоги народам Східної Європи у поваленні фашистського режиму, виведення з війни союзників Німеччини, перенесення бойових дій на територію III рейху, координація дій з військами союзників, які мали відкрити Другий фронт.

До 1944 р. війська гітлерівської Німеччини та її союзників усе ще утримували значну частину окупованих територій. Союзники вели бої в Південній Італії. Німеччина зуміла розширити випуск озброєнь, провести тотальну мобілізацію, але стратегічну ініціативу гітлерівські генерали вже втратили. У їхніх рішеннях зникли гострота і правильність оцінки ситуації. І навпаки, ряд операцій радянського командування на завершальному етапі війни стали зразком військового мистецтва. Уже не робилися спроби широкомасштабного наступу по всьому фронту, а послідовно проводилися операції на різних ділянках. Перенесення ударів з одного напряму на інший змушувало німецьке командування перекидати сили з одного місця радянсько-німецького фронту в інше, латаючи дірки в обороні.

Війна виховала багато енергійних, талановитих радянських воєначальників, які не боялися приймати самостійні рішення: Г. Жуков, І. Конєв, Ф. Толбухін, О. Василевський, Р. Малиновський, Л. Говоров, К. Рокосовський, А. Єременко, К. Мерецков, І. Баграмян та ін.

У 1944 р. розпочався наступ під Ленінградом. 14 січня — 29 лютого тут було проведено успішну наступальну операцію, у результаті якої місто було повністю деблоковано. Закінчилась 900-денна блокада легендарного міста, яке втратило не менше 800 тис. своїх мешканців.

Практично одночасно з цим розвивалась операція з визволення Правобережної України. Війська 1-го Українського фронту (командуючий — М. Ватутін) і 2-го Українського фронту (командуючий — І. Конєв) оточили корсунь-шевченківське угруповання противника. У результаті 55 тис. німецьких солдатів було знищено, 18 тис. взято в полон. За тактикою і військовим мистецтвом бойові дії в районі Корсунь-Шевченківського одержали назву «другого Сталінграда».

26 березня 1944 р. з'єднання 2-го Українського фронту першими вийшли до державного кордону СРСР. У середині квітня війська 1-го Українського фронту підійшли до передгір'їв Карпат. Більшу частину Правобережної України було звільнено. Услід за наступом на Правобережній Україні 8 квітня почалась Кримська операція 4-го Українського фронту (командуючий — Ф. Толбухін), яка завершилася 12 травня 1944 р. повним розгромом німецько-фашистського угруповання і визволенням Криму.

Не дивлячись на опір ворога, 9 травня 1944 звільнено Севастополь.

Літній наступ радянських військ розпочався 10 червня 1944 з нанесенням удару фінської армії на Карельському перешийку. 2 вересня 1944 Фінляндія підписала перемир’я з СРСР. У жовтня 1944 радянська армія за згодою з норвезьким урядом вступила на територію Норвегії, звільнивши її північну частину.

Основний удар радянської армії улітку був спрямований на Білорусію. Місцевість з її річками, болотами, озерами була зненацька залишене, тепер, улітку 1944 р., доводилося здобув ціною величезних втрат.

Білоруська операція під кодовою назвою «Барратіон» почалась 23 червня 1944 р. і тривала до 29 серпня. Вона збіглася у час з відкриттям Другого фронту. Тим самим Радянський Союз виконав взяті на себе зобов'язання. Наступ у Білорусії здійснювався силами чотирьох фронтів під загальним командуванням Г. Жукові (1,2 млн. солдатів, 4 тис. танків, 24 тис. гармат, 5,4 тис. літаків). Маючи дані про слабкі сторони оборони противника радянським військам протистояли 850 тис. солдатів, 42 дивізії), Г. Жуков вирішив поміняти раніше визначену ділянку прориву. Сміливим ударом танкового корпусу через болота вдалося захопити переправи через річку Березину, і близько 10 дивізій німецько-фашистських військ опинилися в оточенні (близько 100 тис. солдатів).

Добре продумана, довгострокова система оборони противній, перетворилась на котли» - Бобруйський, Мінський, Могильовськии, Вітебський. З липня було визволено Мінськ, точніше його руїни. фронт було прорвано на ділянці довжиною 400 км. Радянські війська вийшли до кордонів Східної Пруссії та Польщі. Тільки завдяки серії продуманих потужних контрудари танковими частинами німецькому командуванню вдалося уникнути остаточної поразки.

Під час проведення 17 липня 1944 р. Білоруської операції близько 60 тис. полонених гітлерівців під конвоєм радянських солдатів пройшли вулицями Москви, розвиваючи успіх у Білорусії, війська 1-го Українського фронту (командуючий — маршал І. Конєв) успішно провели Львівсько-Сандомирську операцію (13 липня — 29 серпня 1944 р.). Під Бродами було розбито вісім німецьких дивізій, що налічували майже 60 тис. солдатів. Відтак Червона Армія швидко пройшла Східну Галичину, зайнявши Львів, Перемишль і Станіслав. Звільнивши Білорусію і Західну Україну, 29 липня передові частини радянських військ вийшли до Вісли, захопили передмістя Варшави, Прагу, і з ходу почали її форсування.

Одночасно з наступом у Білорусії радянські війська здійснювали операцію по звільненню країн Балтії. Угруповання противника, яке налічувало більше ніж 30 дивізій, після успішного наступу радянських військ було затиснуте на невеликій ділянці на території Латвії, де і здалося в полон у травні 1945 р.

Наприкінці літа на центральній ділянці радянсько-німецького фронту ситуація стабілізувалася до початку 1945 р.: Червона Армія звільнила Білорусію, Східну Галичину, частину Литви і Латвію, підійшла до кордонів Східної Пруссії, форсувала річки Нарев і Віслу. Після захоплення радянськими військами Дрогобицько-Бориславських нафтових родовищ єдиним джерелом нафтопродуктів для німецької армії залишалися нафтові родовища Румунії. Тому їх оборона для німецького командування мала першочергове значення. Угруповання «Південна Україна» було одним з наймогутніших у вермахті. Для його розгрому радянське командування розробило

Яссько-Кишинівську операцію (20—29 серпня 1944 р.), у результаті якої було оточено і розгромлено основні сили цього угруповання, звільнено Молдавію. Успіх операції примусив Румунію слідом за Фінляндією шукати миру і виходу з війни. У жовтні 1944 р. в результаті Карпатсько-ужгородської операції була повністю звільнена територія України.

До середини осені 1944 р. кордон СРСР було відновлено майже по всій його довжині. Визволення території СРСР у ряді напрямів супроводжувалося виходом радянських військ на території суміжних держав — Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини. Це створювало принципово іншу ситуацію. На кінець 1944 р. Червоній Армії (6,5 млн.) протистояла німецька армія (2 млн. солдатів) та союзники (190 тис)

Відкриття Другого фронту, визволення Франції

Розповідь учителя.

Сталін вимагав якомога швидше розпочати бойові дії проти Європи. Об'єднане ж союзне командування потребувало ретельної підготовки до відкриття Другого фронту. Після Квебекської конференції лідерів США та Англії у квітні в1943 р починає розробку детального плану з висадки союзників на континентальній частині Європи. Англо-американська у Каїрі 5 грудня 1943 визначила, що важливими операціями 1944 р. мають стати вторгнення на північ Франції в Нормандію («Оверлорд») і на південь Франції («Енвіл»)

Верховний штаб союзних експедиційних сил очолив Д. Ейзенхауер і розробка операції вступила в завершальну фазу. За новим планом розробленим командуючим сухопутними військами союзників у Європі Б. Монтгомері й схваленим Д. Ейзенхауером, п'ять союзних дивізій мали захопити плацдарми біля півострова Котантен з метою подальшого просування в район портів Шербур і Гавр.

Головних напрямків було два: на схід, у район Рура, і на південь з метою об'єднатися з військами, що мали висадитися на Середземноморському узбережжі Франції. Намірам союзників протистояв план німецького командування, що передбачав захист Атлантичного валу — оборонних споруд, розташованих уздовж морського узбережжя Франції. Німецька система оборони Атлантичний вал простягалася від Антверпена до Біскайської затоки й далі уздовж Середземноморського узбережжя Франції (понад 2 тис. км). Проти неї союзники зосередили могутні сили вторгнення: 45 дивізій (1 млн. осіб), які утримувалися 15 тис. літаків і 1 тис. кораблів.

Німецьке угруповання в районі висадки нараховувало 526 тис. содатів, 2 тис. танків, 6,7 тис. гармат і мінометів, 160 боєздатних літаків.

На світанку 6 червня 1944 р., незважаючи на складну штормову обстановку на морі, почалася висадка союзних військ у Нормандії.

Першими висадилися 200 тис. солдатів угруповання військ союзників. Так було відкрито Другий фронт у Європі. Хоча союзники забезпечили собі величезну перевагу в повітрі й деморалізували німців нищівними бомбардуваннями, їм не вдалося виконати план першого дня. Їхні втрати становили майже 5 тис. осіб. Особливо постраждали повітряно-десантні частини. Невдовзі війська союзників звільнили від німців півострів Котантен захопили стратегічно важливі порти Шербур і Канн. Союзники остаточно перехопили ініціативу, коли генералу Б. Монтгомері вдалося розгромити німецькі танкові й механізовані частини в районі Фалес—Аржантан.

Виконання союзниками плану «Енвіл» по висадці десанту на півдні Франції довго відкладалося. Лише 15 серпня 1944 р. повітряний і морський десант висадився в районі Сен-Тропеза і Канн. У тилу німців діяли багатотисячні загони партизанів (макі). Після того як французькі дивізії оточили Тулон і Марсель із суші, а флот перетнув вихід до моря, німецькі гарнізони капітулювали. Французькі війська пішли слідом за американськими, що рухались у напрямку Ліона. Звільнивши Діжон, французи з'єдналися з американською армією. Наступ на півдні був найбільш вдалою операцією. Союзники мінімальними втратами (1,3 тис. осіб) ущент розгромили німецьке угруповання (у полон було взято 47 тис. солдатів).

Зверніть увагу!

Завершальний етап війни в Європі характеризувався надзвичайною політизацією дій як союзних лідерів на заході, так і радянського керівництва на сході. Походом на Балкани, що не мав воєнно-стратегічного значення, окрім протистояння планам В. Черчилля, Й. Сталін прагнув забезпечити собі політичні переваги в ході післявоєнного врегулювання в Європі. У свою чергу В. Черчилль також мріяв про те, щоб союзники першими опинилися у Відні й Берліні й таким чином вирішили долю Німеччини та країн Дунайського басейну. Зрештою Й. Сталін і В. Черчилль восени 1944 р. на переговори у Москві досягли домовленості про розподіл сфер впливу у Східній Європі.

Ейзенхауер не планував вести бої за Париж, прагнув обійти його. Оскільки Париж для французів став символом національної величі, духовним центром країни і вузловим пунктом її комунікацій, французи бажали звільнити його своїми силами. У той час як розгорталися події на півдні Франції, війська союзників підійшли до Парижа.

У серпні в Парижі розпочався страйк залізничників, а наступними днями партизани й підпільники захопили цілі квартали міста. Паризький комітет визволення віддав наказ про збройне повстання. Коли Ш. де Голль одержав звістку про події у Парижі, він негайно звернувся до Д. Ейзенхауера з вимогою надіслати на допомогу повстанцям французьку дивізію. Спочатку Д. Ейзенхауер залишив цю вимогу тимчасового глави французької держави без уваги, але Ш. де Голль домігся свого.

Танки французької дивізії з кровопролитними боями рушили на Париж. На допомогу їм підійшли частини американської піхотної дивізії. Залишки німецького гарнізону капітулювали. Ш. Де Голль наказав частинам генерала Ф. Леклерка влаштувати парад на Єлисейських полях. Франція салютувала бійцям руху Опору, його визнаному керівнику Ш. де Голлю і військам генерала ф. Леклерка.

Після звільнення Парижа почалося повне вигнання німців з території Франції і вихід союзних армій на кордони рейху. Під час визволення Франції з боку союзників загинуло 40 тис. солдатів, було поранено 165 тис., 20 тис. зникли безвісти. Втрати німців склали близько 700 тис. осіб (убиті, поранені, полонені тощо).

Проте німецьке командування зберегло дисципліну, систему керівництва, залишався високим і бойовий дух армії. Німецькі війська відійшли до кордонів рейху.

Англійський фельдмаршал Б. Монтгомері та американський генерал-лейтенант О. Бредлі вважали, що удар, завданий німецьким військам у Франції, створив сприятливі умови для розгрому Німеччини. Вони розробили сміливий план по захопленню мостів у нижній течії річок Маасу і Рейну, що мало відкрити шлях танковим частинам в обхід лінії Зігфріда з півночі й виходу їх на оперативний простір. Вирішальну роль в ході операції мали відіграти повітрянодесантні частини. Цей план був схвалений союзним командуванням як операція «Маркет-гарден». В історію вона увійшла під назвою «Арнемська повітрянодесантна операція» (17—26 вересня 1944 р.). Через збіг обставин (погодні умови, невдале обрання району висадки, несподіване зосередження німецьких танкових частин СС у цьому регіоні запеклий опір німецьких військ операція не досягла своє Мужність, проявлена бійцями англійської 1-ї повітряної дивізії, є героїчною сторінкою англійської армії. запеклий опір німецьких військ операція не досягла свого

Ця операція створила умови для визволення великого портового міста Антверпен у Бельгії, яке стало основним портом військ союзників,

Звільнення країн Східної та Центральної Європи. Антифашистські повстання

Розповідь учителя

У 1944 тисячі радянських людей у солдатській формі перетнули радянський кордон та вперше вони побачили життя в інших країнах. 20 липня радянська армія увійшла на територію Польші, наступного дня обнародувано маніфест Польського комітет у нац. Визволення, до складу якого увійшли прорадянсько налаштовані діячі. Через кілька днів радянський уряд визнав за Комітетом право створювати на визволеній території оргагани польської національної адміністрації. Керівники польського емігрантського уряду в Англії вважали, що в майбутньому уряді країни їм повинно належати не менше, як 80 % місць. Радянський уряд підтримував ПКНВ у його незгоді з цими вимогами.

Прагнучи не втратити свій вплив у звільненій Польщі, емігрантський уряд і його збройні формування (Армія Крайова) прагнули поставити радянське керівництво перед фактом відновлення польської адміністрації. 1 серпня 1944 р. сили, що діяли за вказівками польського уряду в Лондоні, підняли антифашистське повстання у Варшаві.

Його підтримала більшість мешканців міста. Керівники повстання (Т. Бур-Комаровський та ін.) прагнули закріпитися у Варшаві до вступу туди радянських військ. Проте план не був здійснений. Й. Сталін назвав керівників повстання авантюристами і злочинцями. Радянські війська не прийшли на допомогу, а німецькі війська холоднокровне розправилися з повсталими, перетворивши місто на руїни. За 93 дні боїв загинуло 18 тис. повстанців, близько 150 тис. мирних громадян і 25 тис. було поранено. Німецькі втрати становили 17 тис. убитими 9 тис. пораненими, було знищено 200 танків. Тільки в січні 1945 р. Червона Армія звільнила Варшаву від фашистів. Таким чином, із вступом радянських військ у країни Східної Європи в її діях почали чітко простежуватися політичні мотиви. При визволенні Польщі загинуло 600 тис. радянських солдатів.

Успішний розвиток Яссько-Кишинівської операції дав змогу перенести бойові дії на територію Румунії. Радянський уряд виступив із заявою, у якій зазначалося, що СРСР не прагне придбати будь-яку частину румунської території, а має на меті разом з румунами відновити незалежність країни і визволити її від військ нацистів. У разі, якщо румунські війська припинять воєнні дії проти Червоної та погодяться спільно вести визвольну війну проти гітлерівської Німеччини «Червона Армія не роззброюватиме їх, збереже їм повне озброєння і всіма засобами допоможе їм».

Патріотично налаштовані військові Румунії на чолі з королем Міхаєм бойові загони, які їх підтримували, визволили столицю країни Бухарест і утримували місто до підходу радянських військ. Якщо раніше разом із Червоною Армією вела наступ сформована на території СРСР румунська добровольча дивізія їм. Тудора Владимиреску, то тепер у визволенні території країни брали участь й інші румунські загони. Після повалення диктатури генерала І. Антонеску країна повідомила про своє приєднання до Антигітлерівської коаліції. Уже в серпні 1944 р. територію Румунії було визволено.

Визволяючи територію Румунії, підрозділи 3-го Українського фронту вийшли на румунсько-болгарський кордон. Болгарський уряд Наприкінці липня 1944 р. болгарський уряд вступив у секретні контакти з англо-американськими представниками в Каїрі, ставлячи питання про направлення англо-американських військ у Болгарію. 5 вересня радянський уряд зробив заяву. оскільки Болгарія була в стані війни з країнами Антигітлерівської коаліції», то Радянський Союз віднині вважатиме себе в стані війни Болгарією. Переговори в Каїрі було припинено.

Уранці 8 вересня радянські частини готові були відкрити вогонь. Однак, коли передові загони Червоної Армії перейшли болгарський кордон, одна з піхотних дивізій болгарської армії зустріла радянські частини з розгорнутими прапорами і урочистою музикою. Унаслідок вересневого 1944 р. збройного повстання патріотичних сил Болгарії та дій Червоної Армії монархо-фашистський режим у Болгарії було повалено.

Болгарська армія і приєднані до неї партизанські загони, що діяли на території країни, спільно з радянськими військами вибили розрізнені групи німецьких частин, які знаходились у Болгарії, і вийшли на болгаро-югославський кордон.

Кожна з країн, у визволенні якої брала участь Червона Армія, відзначалася своєрідністю політичного становища. Для Югославії характерним був широкий розвиток масової збройної боротьби з гітлерівськими загарбниками та їхніми поплічниками. Народно-визвольна армія Югославії – 400 тис бійців. Наприкінці 1944 розроблено план спільних дій військ 3-го Українського Фронту і підрозділів НВАЮ.

Під час штурму столиці частини увійшли до міста першими. Югославські частини самостійно очистили територію Югославії від німців.

Важкі випробування випали на долю 2-го Українського фронту, який ступив на територію Угорщини. Уряд Угорщини на чолі з диктатором Хорті намагався знайти порозуміння з країнами Антигітлерівської коаліції. Переговори про вихід Угорщини з війни були успішним. Та коли про це стало відомо німецькому командуванню, воно окупувало Угорщину, заарештувало Хорті та посадило нового лідера угорських фашистів Ф. Салаші. У результаті цих подій Угорщина залишилась єдиним союзником Німеччини, що воював до кінця війни. Війська вермахту за активної підтримки угорської армії чинили запеклий опір. Окремі частин 2-го Українського фронту потрапили в оточення. Війська втомились, відірвались від баз, зазнавали важких втрат у затяжних боях. Дві спроби оволодіти Будапештом виявилися невдалими. Ставало зрозумілим, що силами одного фронту завдання виконати не вдасться.

У другій половині листопада, форсувавши Дунай, на територію Угорщини з Югославії увійшли війська 3-го Українського фронту, фронти з'єднались, оточивши німецько-фашистське угруповання та угорські війська в районі Будапешта. Боротьба за місто, не припиняючись ні на день, тривала до середини лютого 1945 р., після чого не менш кровопролитна битва відбулася в районі озера Балатон, де німецьке командування організувало останній значний наступ проти Червоної Армії. Лише на початку квітня бої на території Угорщини закінчилися. Після цього радянські війська вступили на територію Австрії і звільнили Відень.

Восени 1944 р. Червона Армія надала допомогу народному антифашистському повстанню в Словаччині, хоча воно зазнало поразки, Тут, у Карпатах, разом з радянськими солдатами за свою батьківщину билися чехословацькі солдати. Було визволено закарпатські землі України і частину районів Словаччини. Остаточно Чехословаччину було звільнено в травні 1945 р. Успішні наступальні дії радянських військ у Східній Європі сприяли звільненню Албанії та Греції, де партизанські армії завдали поразки ворогу.

 

Визвольна місія Червоної Армії в Європі

Країни	Дата проведення	Назва
Румунія	27 березня-5 жовтня 1944	Ясько-Кишинівська
Болгарія	8-28 вересня 1944	Ясько-Кишинівська
Югославія	22 вересня-25 грудня 1944	Белградська
Польша	17 липня 1944 - 8 травня 1945	Львівсько-Сандомирська, Варшавська, Вісло-Одерська, Сілезька, Східно-Пруська.
Чехословаччина	22 серпня 1944-11 травня 1945	Східно-Карпатська, Празька
Угорщина	23 вересня 1944- 4 квітня 1945	Будапештська
Північна частина Норвегії	7-29 жовтня 1944	Мурманська
Східна частина Австрії	3 березня -15 квітня 1945	Віденська
Східна частина Німеччини	12 січня-9 травня 1945	Східно-Пруська, Берлінська

«Вахта на Рейні». Останній німецький наступ на Заході

Розповідь учителя.

У жовтні 1944 р. союзники розпочали операцію, мета якої була прорвати лінію Зігфрида, форсувати Рейн і оволодіти Руром - промисловою базою Німеччини. Проте наступ союзників було зупинено.

Війська союзників, які отримували все необхідне зі США та Англії, були прив'язані до роботи атлантичних комунікацій, які у свою чергу залежали від пропускної здатності портів на Півночі Франції, Бельгії, Голландії. Відступаючи, німецькі війська намагалися максимально зруйнувати портові споруди, комунікації. Єдиний великий порт, який залишився майже неушкодженим, був Антверпен. Він знаходився близько до фронту і був ідеальним з точки зору постачання військ союзників.

А. Гітлер, програючи на всіх фронтах, не залишав надій переломити хід війни на свою користь. Великі сподівання він покладав на суперечності між союзниками. З цією метою німці підготували великий наступ на заході в районі Арден. Метою операції було оточення і захоплення союзників біля Антверпена. Німецьке командування, маючи 39 дивізій роти 89 союзницьких, зосередило їх на відносно вузьких ділянках фронту. наступу німців сприяла погода, що не дозволила союзникам скористатися перевагою в авіації. Танки були забезпечені лише на 100 км, розрахунок прориву фронту базувався на несподіваності захоплення пального зі складів з пальним американської армії. німецьке командування створило спецзагони офіцерів на чолі з О. Скорпені, одягнутих у американську форму, які мали просуватися тилами союзників, поширювати паніку і захоплювати важливі склади.

Німецький наступ розпочався 16 грудня 1944 р. і тривав до 26 грудня. Німці просунулися на 90 км углиб оборони союзників і зупинилися. Були вичерпані резерви, особливо пальне. На початку січня німецькі війська завдали ще одного удару в Ельзасі. Склалась ситуація, за якої ні союзники, ні німецькі війська не могли переломити хід боїв на свій бік.

В. Черчілль звернувся до Й. Сталіна з проханням розпочати наступ радянських військ. 12 січня Червона Армія перейшла в наступ на 1200-кілометровій ділянці фронту (Вісло-Одерська операція). Таким чином, останні сподівання А. Гітлера на перелом у ході війни не виправдалися.

Зрозумівши безперспективність подальшого наступу, Гітлер наказав відвести війська на лінію Зігфрида, а найбільш боєздатні частини були спрямовані на радянсько-німецький фронт у район Будапешта.

Запитання на закріплення.

1. Яка мета німецького наступу в Арденах у грудні 1944 р.?

2. Якими були наслідки наступу в Арденах?

3. Чому наступ в Арденах не досяг поставленої мети?

5. Бойові дії на Тихому океані в 1944-1945 рр.

Лютий-вересень 1944	Наступ союзників у центральній та південно-західній частині Тихого океану	Звільнення Маршаллових і Маріанських островів, Нової Ґвінеі. Об’єднання військ генерала Д. Макартура і адмірала Й. Німіца. Розгром основних сил японського флоту. Початок регулярних нальотів американської авіації на Токіо та Японські острови. Наступ віиськ союзників У Центральній і південно-східній частинах Тихого океану
Жовтень-грудень 1944	Початок наступу на основну лінію японської оборони (ІндонезіяФіліппіни-Курильські острови)	До весни 1945 р. війська союзників звільнили Філіппіни, повністю розгромили японський флот біля о. Лей-те (22 жовтня 1944), перерізали постачання до Японії стратегічних ресурсів і вийшли на підступи до Японії
Березень 1944-травень 1945	Наступ англо-американських і китайських військ у Бірмі	Після тривалих боїв Бірму було звільнено

На початку 1944 р. США встановили свій контроль над Маршаловими островами, а з часом — над Маріанськими островами та Філліпінами. 23 жовтня 1944 р. біля острова Лейте (Філіппіни) відбулася найбільша 2 світової війни морська битва між флотом союзників, японцями. У ній з обох боків брали участь 330 великих кораблів, зокрема 39 авіаносців та 21 лінкор. У результаті чотириденної битви японський флот було розгромлено. Утрати Японії становили 4 авіаносці 3 лінкори та велику кількість менших суден, а також сотні літаків.

До літа 1945 р. японці повністю втратили контроль над Індонезією та частиною Індокитаю. Остаточний розгром Японії вимагав значної підтримки сил з Європи, допомоги США та Англії, а також СРСР.

Запитання та завдання на закріплення.

1. Як розвивались події на радянсько-німецькому фронті в 1944 р.?

2. Як ви вважаєте, вступ радянських військ на територію Східної Європи був визволенням чи окупацією? обґрунтуйте.

3. Складіть розповідь за темою «Відкриття Другого фронту».

4. Як відбувалося визволення Франції?

5. Коли і які союзники Німеччини капітулювали?

Підсумки уроку

Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.

«Рух опору» Варіант 1 1. Поставте в хронологічній послідовності події (2 б) А) Курська битва Б) битва під Ель-Аламейном В) повстання у Варшавському гетто Г) Тегеранська конференція 2. До якого табору належать данні особи (3 б) А (антигітлерівська коаліція) Б (фашисти) 1. Муссоліні 2. Монтгомері 3. Роммель 4. Розенберг 5.Петен 6. Броз Тіто 3. Концтабір – це (2 б)…. 4. Установіть відповідність між явищами та країнами (2б) А) Польша Б) Югославія В) Франція 1) Армія Крайова 2) «режим Віши» 3) Народна визвольна армія Броз Тіто 4) Армія Людова 5.Які країни були ліквідовані у ході Другої Світової: (2б) 6. Вкажіть подію (1 б ) 28 листопада - 1 грудня 1943

«Рух опору» Варіант 2 1. Поставте в хронологічній послідовності події (2 б) А) Сталінградська битва Б) битва під Ель-Аламейном В) битва біля атолу Мідуей Г) Тегеранська конференція 2. До якого табору належать данні особи (3 б) А (антигітлерівська коаліція) Б (фашисти) 1. Ямамото 2. Де Голль 3. Е. Кох 4. Рузвельт 5.Черчіль 6. Ейзенхауер 3. Гетто – це (2 б)…. 4. Установіть відповідність між явищами та подіями. (2 б) А) Італія Б) СРСР В) Франція 1) ОУН-УПА 2) Комітет національного визволення 3) емігрантський уряд де Голля 4) рух гарібальдійців 5. У яких країнах до влади прийшов профашистський уряд (2б) 6. Вкажіть подію (1 б ) 7 грудня 1941

Тема 7. Завершення та підсумки війни

Завдання уроку: охарактеризувати бойові дії на завершальному етапі Другої світової війни, показати вплив на перебіг бойових дій використання атомної зброї, з'ясувати причини поразки країн фашистського блоку; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Друга світова війна», атлас

ХІД УРОКУ

Перевірка домашнього завдання

Робота з поняттями і термінами.

Дайте визначення понять: Антигітлерівська коаліція, колабораціонізм, Голокост, «Велика трійка», «Східний вал», «Атлантичний вал», «чудо-зброя».

Історичний диктант.

1. Які країни були визволені радянськими військами в 1944 р.?

2. Як називалась наступальна операція радянських військ, у результаті якої було розгромлено німецьку групу армій «Центр» і визволено Білорусію?

3. Коли було відкрито Другий фронт?

4. Як називалась операція з висадки союзницьких військ у Нормандії?

5. Де відбулась остання наступальна операція німецьких військ проти союзників на Заході?

6. Де відбулись антифашистські повстання в 1944 р.?

7. Під час ведення бойових дій у 1944 р. країни Антигітлерівської коаліції керувалися переважно воєнними чи політичними міркуваннями?

8. Чи вдалося радянським військам у 1944 р. остаточно звільнити територію СРСР?

9. Де американські війська здобули перемогу у війні на Тихому океані в 1944 р.?

10 Яка операція була здійснена раніше висадка союзниць військ на півдні чи півночі Франції ?

11. Чому завершено розгром німецьких військ у Криму?

12. Хто очолював антифашистське повстання у Варшаві в середині-жовтні 1944р.?

Вивчення нового матеріалу

1. Завершення бойових дій у Європі. Капітуляція. Німеччині

Розповідь учителя.

На початку радянського наступу німецьке командування прийнято рішення про припинення наступу в Арденах і перекинуло більш боєздатні частини на Східний фронт, у район озера Балатон (Угорщина), де німецькі війська намагалися наступальними діями деблокувати оточене угруповання у Будапешті.

Війська союзників, перегрупувавши і поповнивши частини, це зазнали значних втрат під час німецького наступу наприкінці береза, 1945 р., почали операцію по форсуванню Рейну і захопленню Руру. Ця операція супроводжувалася стратегічними бомбардуваннями Німеччини. Під час бомбардування Дрездена загинуло 135 тис. мирних громадян. У результаті успішного форсування Рейну німецьке угруповання в районі Рура було оточене і 17 квітня 1945 р. припинило опір. Після цієї поразки німецькі війська майже не чинили опору на Західному фронті, до того ж у них не було підготовлених позицій де можна було б організувати опір. Війська союзників швидко просувалися на Схід і 18 квітня їх передові частини вийшли до Ельби

26 квітня у районі Торгау відбулася зустріч американських і радянських військ. Тим часом радянські війська завершували знищення берлінського гарнізону, який капітулював 2 травня. 7 травня в штабі Д. Ейзенхауера в Реймсі генерал Йодль підписав попередній протокол про капітуляцію Німеччини. Найдраматичнішою сторінкою Другої світової війни стала Берлінська операція. При обороні столиці рейху гітлерівське командування робило все для впровадження у життя гасла: «Берлін залишиться німецьким!», мобілізовувалося все населення, здатне тримати в руках зброю, формувалися загони винищувачів танків з «гітлерюгенда», житлові картали перетворювались на фортеці. На оборонних роботах працювало 400 тис. осіб. Відмова Гітлера від капітуляції, його розрахунки на протиріччя військ союзників затягували кінець кривавої війни. З боку Радянського Союзу втрати склали 78 тис, із німецького - 150 тис в Берлінській операції брали участь війстка: 2-го Білоруського, 1-го Білоруського. 1-го Українського, ними командували відповідно К. Рокосовський, Жуков та Конєв

Битва почалась 16 квітня. О 3-й годині ранку при світлі прожекторів в атаку пішли танки і під командуванням Г. Жукова. Лінію оборони противника перед висотами було подолано досить швидко, далі почались ускладнення. Бої тривали увесь день, не припинялися навіть уночі. Лише на ранок 18 квітня рубіж було взято. Зав'язалися бої на підступах до Берліна. Ще через чотири дні фронти Г. Жукова та І. Конєва зімкнули кільце навколо міста. А. Гітлер приймає рішення не тікати на південь, а особисто керувати битвою за Берлін.

25 квітня невелике місто Торгау на березі Ельби стало відоме всьому світові. У цей день тут зустрілися передові частини 1-го Українського фронту і підрозділи американської армії. Тим часом у Берліні бої точилися вже в центрі міста, де ворог чинив запеклий опір. Усі спроби деблокувати місто з боку інших угруповань гітлерівських військ були марними. Майже кожен будинок доводилося брати штурмом. «На третій день боїв у Берліні,— згадував Г. Жуков,— спеціально розширеною колією із Сілезького вокзалу було подано фортечні гармати, які відкрили вогонь по центру міста. Маса кожного снаряда становила півтонни. Оборона Берліна розліталась ущент. Навіть в імперській канцелярії розуміють, що наближається розв'язка битви за столицю Німеччини...» ЗО квітня штурмом було взято рейхстаг. Над ним замайорів червоний прапор.

1 травня на командний пункт 8-ї Гвардійської армії було доставлено начальника генштабу сухопутних військ Німеччини генерала Кребса, який, заявивши, що 30 квітня А. Гітлер покінчивши життя самогубством (28 квітня 1945 партизани Італії, виконуючи вирок народного трибуналу розстріляли й повісили за ноги Мусоліні, 30 квітня 1945 р. А. Гітлер отруїв свою дружину Єву Браун і самого себе. їхні трупи разом з трупом Геббельса, його дружини та 6 дочок есесівці спалили в дворі) запропонував розпочати переговори про перемир’я. Коли про це доповіли Сталіну, він зажадав вести переговори тільки про беззастережну капітуляцію. Відповіді не було і бої відновилися. берлінської оборони віддав. Берлін впав. Під час штурму радянські війська втратили 300 тис. убитими і пораненим.

Залишки німецьких військ на півночі Німеччини, притиснуті до узбережжя Балтійського моря, теж капітулювали. 8 травня 1945 р в передмісті Берліна Карлсхорсті перед представниками СРСР, Великої Британії, Франції, США генерал-фельдмаршал В. Кейтель від німецького уряду підписав Акт про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил. Це була Перемога.

Однак угруповання німецьких військ на території Чехословаччини та Австрії ще не склали зброю. Їх частини в Празі вели бої з учасниками антифашистського повстання, яке почалося 5 травня Допомога військ 1-го Українського фронту, насамперед танкових підрозділів, дала змогу врятувати місто і його мешканців.

На ознаменування перемоги над фашистською Німеччиною в Москві на Червоній площі 24 червня 1945 р. було проведено парад, який увійшов в історію як Парад Перемоги. Марш зведених полків фронті завершила колона солдатів, які кинули до підніжжя мавзолею Леніна 200 прапорів розгромлених фашистських армій. Командував парадом Маршал Радянського Союзу К. Рокоссовський, приймав парад заступник Верховного Головнокомандуючого Маршал Г. Жуков.

Ялтинська і Потсдамська конференції та їх рішення

Кримська (Ялтинська) конференція 4—11 лютого 1945 р.

Лідери країн-учасниць: В. Черчілль (Англія), Й. Сталін (СРСР), Ф. Рузвельт (США)

Німецьке питання	Визначені зони майбутньої окупації Німеччини військами СРСР, Великої Британії, США і Франції. Берлін виділявся в особливий район, який теж скуповувався військами чотирьох держав. Управління Німеччиною мала здійснювати Контрольна Рада союзників, яка включала головнокомандуючих окупаційними військами. Німеччина мала сплатити репарації у сумі 20 млрд доларів. Досягнута домовленість про роззброєння і розпуск збройних сил Німеччини, установлення контролю над воєнною промисловістю, заборону нацистської партії, покарання воєнних злочинців
Польське питання	Західний кордон Польщі визначався уздовж річок Одер і Нейсе. Західна Україна і Західна Білорусія залишалися у складі СРСР. Радянський Союз погоджувався визнати польський Тимчасовий уряд національної єдності, який мав провести в країні вільні вибори
Японське питання	СРСР зобов'язувався вступити у війну з Японієї не пізніше ніж через три місяці після розгрому Німеччини умовах приєднання Південного Сахаліну, Курильських островів, прав на оренду Порт-Артура і спільну експлуатацію разом із Китаєм залізниць у Маньчжурії
Інші	Прийняття рішення про скликання установчої конференції 00Н для вироблення статуту міжнародної організації для підтримки миру та безпеки. Визначено основ і принципи діяльності організації, її структура. Прийняття рішення про скликання установчої конференції ООН для вироблення статуту міжнародної орг-ції. Прийняття «Декларації про визволення Європи», у якій говорилося, що союзні держави будуть узгоджувати дії під час вирішення політичних, економічних проблем післявоєнної Європи

Потсдамська (Берлінська) конференція