Відродження промисловості міста (1945-1950 рр.)

2.8 Відродження промисловості міста (1945-1950 рр.)

Народне господарство області зазнало величезних збитків під час Великої Вітчизняної війни. Було зруйновано 10300 державних підприємств, установ і громадських організацій, 4723 житлові будинки, 453 лікарні, 1390 шкільних приміщень. З доменних печей, що були в області, повністю зруйнованих 13, а з 36 мартенівських печей - 29, з 56 прокатних станів - 35.

Відродження промисловості, що дуже постраждала під час окупації, почалося відразу ж після визволення міста. У 1945 р. відновили роботу майже всі великі підприємства міста. 9 травня 1945 р. мартенівська піч заводу металургійного устаткування (ДЗМУ) дала першу сталь, а на початку листопада перша післявоєнна продукція була отримана на коксохімічному заводі ім. М.І.Калініна. Значні зусилля докладалися для відновлення та реконструкції вже існуючих заводів і фабрик. Підприємства не тільки відновлювалися, але й технічно переозброювалися, запроваджувалася нова техніка і передова технологія, проводилася модернізація, реконструкція, збільшувалися виробничі потужності, розширювалися механізація і автоматизація виробництва. Допомогу на відновлення та реконструкцію підприємств Дніпропетровська отримували з багатьох міст країни, в свою чергу, допомагали іншим.

У перші повоєнні роки в Дніпропетровську почалося будівництво нових промислових підприємств. Особливе місце серед них належить Південному машинобудівному заводу (ПМЗ), який починався як Дніпропетровський автозавод (ДАЗ). Рішення про його будівництво було прийняте Державним комітетом оборони та наркоматом середнього машинобудування в червні 1944р., а в грудні 1945р. почалося будівництво цехів, а також житла, об'єктів культпобуту та адміністративних споруд. Уже в травні 1947 р. зібрано перший автомобіль ДАЗ-150 «Українець», а в грудні 1948 р. виготовлено перші автомобілі-амфібії ДАЗ-483, за створення яких робітники ДАЗ були удостоєні Сталінської премії. У 1947 р. з'явились нові великі підприємства -- завод пресів, завод сільськогосподарського машинобудування, радіозавод. Поблизу цих підприємств і на околицях будувалося житло для робітників, виростали палаци культури та клуби, об'єкти соціально-культурного призначення. Серед підприємств, побудованих у Дніпропетровську в повоєнний період, був і радіозавод, рішення про будівництво якого було прийнято ще в жовтні 1945 р. Окрім радіоприймачів, радіозавод з 1960 р. почав випускати телевізори «Весна».

У 1946 р. почалося будівництво лакофарбового заводу ім. М.В.Ломоносова, який у 1947 р. видав уже першу продукцію.

Вистояло місто незважаючи, що в 1947 р. стався черговий голод. З великим нетерпінням чекали жнив 1947 р. і вони поклали край людським стражданням. План хлібозаготівель був виконаний на 99,7 %.

У 1948 р. були побудовані і почали експлуатуватися ремонтно-механічний, ковальський цехи та інші промислові об'єкти.

Місто знов ставало центром машинобудівної і хімічної промисловості.

Повоєнні десятиліття стали визначальними в нарощуванні індустріального потенціалу Дніпропетровська.

2.9 Промисловий потенціал міста 1950-1980-ті рр.

а) промисловість

Новий етап історії Дніпропетровська, який припадає на післявоєнні десятиліття, безпосередньо пов'язаний із створенням потужного ракетно-космічного науково-виробничого комплексу ПМЗ. На високі космічні технології працювали проектні інститути, вузи, сотні підприємств-сумісників. У розвиток військово-промислового комплексу вкладалися величезні кошти, що сприятливо позначалося на розбудові транспорту та соціокультурної інфраструктури нашого міста.

У 1951 р. ДАЗ перепрофілювався, в наступні чотири десятиліття перетворившись на одне з найпотужніших підприємств оборонної галузі промисловості країни. З 1966 р. завод дістав назву Південний машинобудівний. Його директорами були Л.В. Смірнов (1952-1961), О.М. Макаров (1961-1986), Л.Д. Кучма (1986-1992). Поява цього потужного підприємства сприяла розвитку інших структур міста: збільшення промислового і житлового будівництва, створення проектного інституту, відкриття учбових, медичних та культурних закладів.

Серед продукції, яка вироблялась на ПМЗ, були і трактори. 9 вересня 1958 р. з головного конвеєра заводу зійшов 100-тисячний трактор, а 21 листопада 1986 р.--півторамільйонний.

Вироблялася й інша продукція, в тому числі і товари народного споживання, попит на які постійно зростав.

Головними досягненнями південмашівців у виробництві цивільної продукції в ці десятиліття стало створення власної моделі трактора. Уперше у вітчизняному тракторобудуванні ресурс трактора до першого капітального ремонту був доведений до 10000 мотогодин.

За перші чотири десятиліття своєї історії ПМЗ і КБП досягли вражаючих успіхів у створенні ракетно-космічної техніки. Якщо перші бойові ракети мали дальність стрільби 270 км, то дальність бойових балістичних ракет стала практично необмеженою. Точність попадання у ціль доведена до досконалості. Ракетний комплекс СС-18, який не мав аналогів у практиці світового бойового ракетобудування, фактично поставив останню крапку в історії «холодної війни», підштовхнувши обидві сторони до підписання договору про обмеження стратегічних озброєнь.

Конверсія військового виробництва на заводі та КБ «Південне» фактично почалася ще в шістдесяті роки, коли вперше у вітчизняному ракетобудуванні бойові ракети були використані як перші ступені космічних ракетоносіїв.

Найважливішим напрямом спільної діяльності КБ і заводу була розробка і створення космічних апаратів наукового, оборонного і народногосподарського призначення. За свою історію КБ і ПМЗ створили і передали замовнику чотири покоління ракетних комплексів різного виду базування; космічні носії «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон-2», «Циклон-3», «Зеніт». Біля чотирьохсот космічних апаратів різного призначення виведено на орбіти штучних супутників Землі. Вперше у світовій практиці на ПМЗ було налагоджене серійне виробництво супутників, 67 типів космічних апаратів, 12 космічних комплексів і 4 космічні ракетні комплекси забезпечували астрофізичні дослідження, глобальний радіо і телезв'язок, екологічний моніторинг і використовувалися в оборонних цілях. Дніпропетровський ракетно-космічний центр став ініціатором створення і реалізації міжнародної космічної програми «Інтеркосмос», з 25 автоматичних супутників якої 22 були розроблені, виготовлені і запущені дніпропетровцями. Наприкінці 50-х рр. ПМЗ стає головним підприємством з розробки ракетних комплексів, які стали основою ракетних військ стратегічного призначення. У зв’язку з чим з 1959 р. по 1987 р. рішенням уряду Дніпропетровськ був закритий для вільного відвідування іноземними громадянами.

Всього ж у порівнянні з 1949 р. у 1950 р. випуск промислової продукції на підприємствах міста збільшився на 30% (додаток К).

У наступний період, до кінця 50-х років, промисловий розвиток міста теж проходив під знаком динамічного зростання. У 50-ті рр. в промислове виробництво міста за тісної співдружності з науковцями широко впроваджувалися нові досягнення науки і техніки. На заводі ім. Г.І. Петровського у 1956 р. вперше в СРСР освоїли виплавку сталі в конверторах із застосуванням кисню, що підвищило виробництво металу на 37%, а у 1957 р. теж уперше в країні почали впровадження природного газу в доменне виробництво. Упровадження нової техніки, прогресивної технології, механізації та автоматизації виробничих процесів сприяло значному зростанню продуктивності праці. У 1956-1958 рр. випуск валової продукції промисловості міста збільшився на 37,6%, а продуктивність праці збільшилась майже на 40% (додаток Л).

За досягнуті успіхи 238 металургів і будівельників Дніпропетровська в 1958 р. нагороджено орденами і медалями СРСР.

Дніпропетровськ у 50-60 рр. помітно розширився, і його населення значно зросло. У 1957 р. житловий фонд міста налічував 2 млн. 259 тис. м2. Працювали 609 магазинів та 404 підприємства громадського харчування, 84 початкові, семирічні та середні школи. Завершилось будівництво запланованих трамвайних маршрутів, почалися роботи з газифікації міста (додаток М). У 1961 р. був запущений перший в Україні шинний завод.

У цей період Дніпропетровськ перетворився на великий науковий центр. На початку 70-х рр. у місті було 29 технікумів, 9 вузів.

Учені та фахівці розробляли нову техніку, сприяли розвиткові виробництва у масштабах держави. Лише за період з 1967 по 1972 рр. вузи та науково-дослідні інститути міста підготували більше 100 докторів, понад 500 кандидатів наук. У місті були створені наукові центри академії наук УРСР. Дніпровський ракетно-космічний центр був лідером серед науково-виробничих організацій країни.

Відомчий житловий фонд ПМЗ був найбільшим у Дніпропетровську. Надбанням жителів міста стали об'єкти соціокультурного і спортивного призначення, що належать ПМЗ, Палац культури машинобудівників, Палац водних видів спорту, один з найбільших в Україні універсальний видовищно-спортивний палац -- стадіон «Метеор», водноспортивна база на Дніпрі. Вагомий внесок зроблено працівниками Південмашу у створенні громадських і пам'ятних споруд міста: театр опери і балету, аеропорт, універмаг «Дитячий світ», історичний музей ім. Д.І. Яворницького, пам'ятники Г.І. Петровському, О.М. Горькому, монумент Вічної Слави та ін. Заслужено генеральному директорові ПМЗ О.М.Макарову присвоєно звання «Почесний громадянин міста Дніпропетровська ».

ПМЗ і його КБ заклали перспективи, які сьогодні визначають основні напрями пріоритетного промислового розвитку міста, його орієнтації на виробництво високих космічних технологій.

Бурхливий індустріальний розвиток міста вже наприкінці перших повоєнних літ спричинив до виникнення проблеми енергетичного забезпечення. Для її розв'язання у 1952 р. на острові Чаплі розпочали будівництво Придніпровської ДРЕС, перший промисловий струм якої в систему «Дніпроенерго» надійшов 28 грудня 1954 р., але це лише ознаменувало пуск першої черги станції. Повністю її будівництво було завершене в 1966 р., коли ДРЕС вийшла на повну потужність у 2,4 млн. кіловат, що в 4 рази перевищувало потужність Дніпрогесу. Придніпровська ДРЕС на той час стала найпотужнішою тепловою електростанцією СРСР та Європи.

За генеральним планом 1956 р. передбачалося розширення існуючих і створення нових промислових підприємств у місті. У 1968 р. будівництво трубопрокатного цеху №4 на заводі ім. К. Лібкнехта дало можливість збільшити випуск продукції зразу на 60%. Наприкінці 50-70-ті рр. були побудовані трубоволочильний цех та стан «140» на трубопрокатному заводі ім. В.І. Леніна, цех освинцювання сталевого листа на заводі ім. Комінтерна, цех полімерного машинобудування, комбінат крупно-панельного домобудування, цех по виробництву труб нафтового сортаменту на заводі ім. К. Лібкнехта та ін. В ці роки були реконструйовані колесопрокатний цех заводу ім. К. Лібкнехта, кисневий блок і конверторний цех заводу ім. Г.І. Петровського, цех безшовних труб на заводі ім. В.І. Леніна, цех еликогабаритних шин шинного заводу, цехи заводу гірничошахтного устаткування, завод ім. І.В. Бабушкіна та ін.

У 1956 р. почалося спорудження шинного заводу, який уже 1 квітня 1961 р. видав першу продукцію. У 1968 р. стала до ладу друга черга підприємства.

Будувалися й підприємства легкої промисловості. За 60-80-ті рр. стали до ряду діючих швейні фабрики №1,5 і «Універсал», трикотажне об'єднання «Дніпрянка», комбінат дитячих іграшок, пивоварний комбінат «Дніпро», кондитерська фабрика.

Наведений перелік зростання промислового потенціалу нашого міста за повоєнні десятиліття не є повним, але саме так за цей час перепадає найбільший об’єм розширення існуючих і створення нових промислових підприємств. Але, промислове засвоєння нових територій створило серйозну містобудівну проблему для Дніпропетровська.

Південмаш, виробниче об'єднання «Дніпрошина», завод пресів та ряд інших утворили нову потужну південну промислову зону міста. Металургійний завод ім. Г.І.Петровського, завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна, коксохімічний завод ім. М.І. Калініна, трубопрокатний завод ім. В.І.Леніна, ДЗМУ та ряд інших оформили західну промислову зону міста. Західна та Південна промислові зони скоро зімкнулися. Нижньодніпровський трубопрокатний завод ім. К. Лібкнехта та ряд заводів, комбінатів, об'єднань лівобережжя, зв'язані залізничною магістраллю, утворили Амур-Нижньодніпровську промислову зону, яка дугою огорнула центральний район лівобережної частини Дніпропетровська від Дніпра до гирла Самари. З побудовою Придніпровської ДРЕС обидва напівкільця правого і лівого берегів зімкнулись у районі острова Чаплі. Таким чином, промислові райони «закували» місто в суцільне промислове кільце, яке, пройшовши кордонами центрального міського ядра, відрізали від нього нові житлові райони, які примусово виносилися на вільні зовнішні простори, віддалені від центру.

У 50-80-х рр. Дніпропетровськ був, перш за все, містом металу, машин, енергетики, великої хімії. Вирішальна роль у промисловості міста належала чорній металургії, представленій 8 підприємствами, з яких повний металургійний цикл мав тільки завод ім. Г.І. Петровського. Трубопрокатне виробництво було освоєне заводами ім. В.І. Леніна та ім. К. Лібкнехта. Машинобудування представляли Дніпропетровський завод металургійного устаткування (ДЗМУ), завод ім. І.В. Бабушкіна, завод пресів, завод сільськогосподарського машинобудування, верстатобудівний завод, завод шахтної автоматики, завод ім. Артема, Південний машинобудівний завод. Окрім заводу шахтної автоматики, електротехнічне обладнання випускали електромеханічний завод і радіозавод. Транспортне машинобудування представляли вагоноремонтний завод ім. С.М. Кірова, електровозобудівний (ДЕВЗ), завод «Світлофор». Хімічна промисловість була представлена глинним заводом, коксохімічним заводом ім. М.І. Калініна, лакофарбовим заводом. Швейна фабрика ім. Володарського, Дніпропетровське взуттєве об'єднання та ін. представляли легку промисловість, а харчову -- м'ясокомбінат, завод харчових концентратів, молкомбінат, кондитерська фабрика, млинкомбінат.

Всього ж у другій половині 80-х рр. у Дніпропетровську налічувалося більше 140 промислових підприємств і 106 будівельних організацій. До кінця 80-х рр., промислове виробництво міста невпинно зростало.

Велику допомогу місто надавало працівникам села. Міцними були зв'язки з іншими підприємствами країни, особливо Саратова і Свердловська. Тісна співпраця пов'язувала металургів і хіміків Дніпропетровська і Грузії. Постійно зростав обсяг експортних поставок. Більше як в 50 країн світу відправлялася продукція місцевих підприємств.

В 1979 р. в порівнянні з 1975 р. обсяг промислового виробництва міста збільшився на 14,7%. На 1980 р. підприємства міста від загального обсягу випуску в республіці виробляли значно більше продукції (додаток Н).

За офіційними даними приросту промислового виробництва досягнуто майже повністю за рахунок підвищення продуктивності праці. Досить значними були втрати сировини, паливно-енергетичних ресурсів.

В 70-80-ті рр., в цілому знижувалися темпу приросту загального обсягу промислового виробництва та підвищення продуктивності праці на підприємствах міста. Так, наприклад, середньорічний приріст валової продукції промисловості міста в 1975-1979 рр. становив 7,7%, а першій половині 80-х рр. близько 2,5%. У повну силу кризові явища в розвитку економіки СРСР виявили себе у 80-90-х рр., коли в результаті непродуманої політики економічних перетворень розпочався обвал економіки країни. Низькою була конкурентоспроможність багатьох товарів широкого вжитку. Ці кризові явища помітно зачепили і промисловість Дніпропетровська.

б) транспорт

До 1950 р. закінчено відбудову всіх трамвайних маршрутів, їх довжина в 1958 р. становила більше 118 км. 7 листопада 1947 р. в Дніпропетровську було відкрито рух тролейбусів, перший маршрут пройшов від вокзалу до парку ім. Шевченка. В 50-ті роки з'явилися нові тролейбусні маршрути, які з'єднали центр з густо заселеними районами міста. На 1 січня 1968 р. довжина трамвайних і тролейбусних ліній досягла 242,2 км. У 1967 р. було 441 трамвайний вагон, 212 тролейбусів, 268 автобусів. На середину 80-х років довжина трамвайних і тролейбусних ліній міста становила 340,7 км, кількість трамвайних вагонів сягала 465, а тролейбусів -- 300. Пасажирський автотранспорт міста на 1980 р. становив 4 автобусні парки на 1360 автобусів і 2 таксомоторні парки на 1200 автомобілів. Усього на 1980 р. в місті працювало 52 автобусні маршрути довжиною 631 км, 14 трамвайні довжиною 159,4 км, 15 тролейбусні довжиною 165,5 км, на яких курсували 460 автобусів, 340 трамваїв, 200 тролейбусів і 800 таксомоторів. У цьому ж році об'єднаний авіазагін обслуговував понад 80 авіаліній, перевіз 540 тис. пасажирів і більше 16 тис. т вантажів. Аеродром Дніпропетровська приймав літаки типу ТУ-154, ТУ-134 та ін.

Дніпропетровськ також був великим залізничним вузлом, який на 1980 р. складався з 16 станцій. Загальна довжина залізничних ліній, які прорізували територію міста, сягала більше 300 км.

Через річковий порт Дніпропетровська, наприкінці 60-х рр. майже повністю механізованого, проходили млн. т вантажів. Обсяг переробки вантажів у 1980 р. склав 15 млн. т.

Розділ 3. Дніпропетровськ у наші дні

Похожие работы

Природно-історичні передумови виникнення і формування Запорізьких Січей на території Дніпропетровської області

Скачать

120934

0

0

... яри, долини дального стоку, блюдця, кучугури та інші, які зумовили сучасні риси поверхні. Такі форми рельєфу були природнім захистом під час існування на території Дніпропетровської області запорізького козацтва. Саме ці форми рельєфу сприяли господарському розвитку Січей. 1.3.      Гідрокліматична основа В житті людини, в її господарській діяльності, в житті навколишньої природи, клімат ...

Культурні памятки Дніпропетровська

Скачать

17300

4

0

... , Пісчанка, Спаське, Орловщина, Волоське, Новоолександрівка, Сурсько-Литовське, Солоне, Кринички, Аули складають Дніпровську агломерацію з населенням 2 млн. осіб.   3. Культура і освіта   3.1. Дніпропетровск   Дніпропетровськ - місто багатих культурних традицій. В ньому працює 7 державних театрів та 3 концертні організації, функціонує 6 державних та 173 музеї на громадських засадах, 55 біблі ...

Герої козацької доби в народних думах та історичних піснях

Скачать

46586

1

0

... ї експансій, а навпаки, продовжувався все більшими темпами, саме на території середньої Наддніпрянщини, завдяки етнотворчій діяльності українського козацтва.   Розділ 2. Герої козацької доби в піснях українського народу Історичні пісні та козацькі пісні, як вид народного фольклору виникли в період боротьби з татарським ярмом (13-14ст.), як відгук на події суспільної і військової історії. У і ...

План реконструкції підприємства Дніпропетровське обласне комунальне підприємство "Облпаливо"

Скачать

60979

3

19

... громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області і знаходиться в управлінні Дніпропетровської обласної ради /Далі – Орган управління майном/. Найменування Підприємства: повне: Дніпропетровське обласне комунальне підприємство «Облпаливо» скорочене: ДОКП «Облпаливо» Код ЄДРПОУ – 01884544 Код території за КОАТУУ – 1210137500 Форма власності – комунальна (КФВ – 32) Орган державного управління ...