Радянсько-китайські відносини

2.         Радянсько-китайські відносини

У 1921 р. Червона армія радянської Росії, протидіючи японській агресії на Далекому Сході, оволоділа територією Зовнішньої Монголії. Тут було проголошено Монгольську Народну Республіку. Розгорівся конфлікт із китайським урядом, який також претендував на цю територію.

У 1922 р. до Китаю відбула радянська дипломатична місія. Вона мала узгодити питання взаємовідносин із офіційним урядом у Пекіні, а також одночасно підтримати Ґоміндан у боротьбі за владу. Радянське керівництво вважало Ґоміндан саме тою силою, спираючись на яку можна було реалізувати ідеї світової революції в Азії.

Після провалу переговорів у Пекіні радянська місія вирушила до Кантона, де й підписала угоду з Сунь Ятсеном. Угода передбачала створення незалежного, але орієнтованого на Радянський Союз ґомінданівського Китаю. Радянська Росія зобов’язувалася надавати фінансову та військову підтримку Ґомінданові в боротьбі за владу. З цією метою до Китаю було відряджено групу військових на чолі з В.Блюхером і представника Комінтерну М.Бородіна, який протягом кількох років відігравав ключову роль у відносинах між КПК і Ґомінданом.

Тим часом СРСР, граючи подвійну гру, підписав угоду і з пекінським урядом про взаємовизнання та про збереження контролю з боку СРСР над Китайсько-Східною залізницею та Зовнішньою Монголією.

3.         Революційні події 1925-1927 рр.

Поштовхом до революційних подій став розстріл англійськими поліцейськими мирної демонстрації текстильників у Шанхаї, яка проходила під гаслом вигнання з країни колонізаторів. 30 травня 1925 р. на знак протесту в Шанхаї спалахнуло повстання, підтримане всіма прошарками суспільства ("Рух 30 травня").

Це було стихійне патріотичне піднесення, яке започаткувало національну революцію.

Мета революції:

· відновлення суверенітету Китаю;

· ліквідація мілітаристських угруповань;

· об’єднання країни;

· проведення соціально-економічних перетворень і модернізація Китаю.

Особливістю національної революції в Китаї стало те, що в ній переплелися боротьба з імперіалістичними державами, виступи різних прошарків населення за свої права, гостра боротьба за владу і селянська війна.

Уряд у Ґуанчжоу оголосив себе національним і почав боротьбу за об’єднання Китаю. Головнокомандувачем армії Ґоміндану став Чан Кайші. У жовтні-грудні 1925 р. війська під його командуванням оволоділи провінцією Ґуандун, а в липні 1926 р. розпочався Північний похід, план якого розробив радянський радник Блюхер.

Восени 1926 р. війська Чан Кайші взяли Ухань, у лютому 1927 р. — Нанкін, у березні того ж року — Шанхай. Після захоплення Нанкіна Чан Кайші переніс туди столицю і створив Національний уряд, який отримав підтримку з боку деяких мілітаристських угруповань Півночі. Він і його прихильники вважали, що мети досягнуто і слід узятися до реформаторської діяльності. Проте КПК наполягала на тому, що революцію треба продовжити і стати на шлях соціалістичного будівництва. У революційному таборі стався розкол.

Чан Кайші, який мав авторитет, але тяжився союзом із КПК і радянською опікою, вдався до рішучих дій. У квітні 1927 р. здійснив антикомуністичний переворот, установивши особисту владу.

4.         Північний похід

Значну роль у революції зіграв оперативний військовий план, розроблений за участі російського головнокомандувача В.Блюхера, Північний похід.

1 липня 1926 національний уряд проголосив офіційний маніфест про початок Північного походу, а НРА 9 липня виступила в похід. Цей план враховував значну кількісну перевагу мілітаристських сил, тому передбачав нанесення нищівних ударів концентрованими силами НРА за окремими мілітаристським угрупованням. Велику роль у підвищенні бойової потужності НРА відіграли радянські поставки зброї (гвинтівки, кулемети, гармати, літаки, боєприпаси і т.п.) і участь радянських військових фахівців не тільки в плануванні військових операцій, але і безпосередньо в бойових діях (радники у частинах НРА, льотчики). Наступали частини НРА спираючись на допомогу населення звільняючи провінції. Головне гаслоНРА - «геть імперіалізм, геть мілітаризм!» - викликав активний відгук у усіх верств населення. Знаходив він певний відгук й серед солдатів, офіцерів і генералів армій мілітаристів, послаблюючи їх опірність.

Наступ НРА розпочалося на двох основних напрямках. головні сили Північного походу до липня-серпня завершили визволення Хунані і повели наступ на найважливіший політичний і економічний центр середньої течії Янцзи - м. Ухань. В жовтні був звільнений Ухань. Війська у Пейфу потерпіли важке ураження.

У вересні почався наступ НРА на війська Сунь Чуань-Фана в Цзянси, де зав'язалися тяжкі бої. Перекидання з Ухань частин НРА дозволила в листопаді звільнити р. Наньчан і повесті наступ у напрямку провінції Фуцзянь, визволення якої закінчилося в грудні, а також розпочати бої в Чжецзяні і Цзянсу.

До кінця 1926 р. під контролем Національного уряду виявилося сім провінцій, а в ряді інших НРА вела вже наступальні бої. Змінилася вся військово-політичну ситуацію в країні. Все це сприяло й активізації «національної армії» на півночі країни. В листопаді частини цієї армії зайняли провінцію Шеньси, в грудні вступили в північно-західну частина Хе-Нані, куди рухалися частини НРА.

В лютому 1927 НРА на початку просування на Схід, поставила собі за мету звільнення головного економічного і політичного центру східного Китаю - Шанхаю. В середині березня передові частині нра вийшли на підступи до міста, в якому 21 березня почалося збройне робоче повстання проти мілітаристської влади. Наступного дня передові частині НРА вступили у вже звільнене місто. Через день НРА звільнила Нанкін. На цьому закінчився перший етап Північного походу, найвищим військово-політичних успіх якого стало звільнення Шанхая і Нанкіна, фактично завершується об'єднання за владою національного уряду не тільки всього півдня країни, а й економічно найбільш важливого району - басейну Янцзи.

Історичні перемоги північного походу виявили вирішальну роль військового чинника у розвитку революційного процесу і ще більше підсилили політичну роль НРА. Важкі ураження мілітаристських сил відбивала внутрішня криза цих режимів, їх повну політичну роз'єднаність,що призвела до військової роз’єднаності. НРА надихалася національною ідеєю, зустрічала підтримку найширших шарів Китайської нації, підтримку радянського союзу. В цьому - пояснення її перемог.

Північний похід спирався на масовий робітничо-селянський рух і у той же час сприяв його розвитку. Цей рух послаблював мілітаристські режими, він йшов ніби попереду А прихід НРА встановлення гоміньданівський влади створювали нові політичні умови для розвитку цього руху.