Найдовше спорудження на Землі

3. Найдовше спорудження на Землі

Вважається, що Велика Китайська стіна – саме довге спорудження на Землі. Починається вона неподалеку від Ляодунської затоки, потім проходить східніше Пекіна через Північний Китай, обгинає цю країну й іде в пустелю Гобі. Дані щодо її загальної довжини варіюються. Пряма лінія між двома кінцевими крапками складає 2450 кілометрів, а довжина всього спорудження з усіма відгалуженнями, вигинами і рівнобіжними валами, дорівнює від 6000 до 6500 кілометрів. У 1990 році якийсь китаєць пройшов по всій стіні пішки і визначив її загальну довжину в 6700 кілометрів.

Велика Китайська стіна споруджена на кам'яному фундаменті, основним же її будівельним матеріалом є цегла. Утім, цегельними є тільки зовнішні стінки стіни, великий простір між ними заповнено щільно утрамбованою землею. Підраховано, що на будівництво цієї гігантської будівлі пішло сімсот мільйонів людино-годин, сто вісімдесят мільйонів кубометрів землі і шістдесят мільйонів кубометрів каменю і цегли. Жодному єгипетському фараонові і не снився такий обсяг роботи!

Велика Китайська стіна

Стандартна висота стіни – п'ятнадцять метрів, ширина – 5,5 метра. По верху стіни, ховаючись за зубцями, вільно могли роз'їхатися два зустрічні візки або пройти загони солдатів по п'ять людей у ряд. Таким чином, це спорудження було не тільки міцністю, але і дорогою.

Через кожні сто – сто двадцять метрів (відстань двох польотів стріли) над стіною піднімаються квадратні невисокі вежі, з яких добре прострілюється найближча ділянка місцевості. З цих же веж за допомогою димових сигналів, а вночі – за допомогою сигнальних вогнів – можна було поширювати інформацію з усієї країні дуже швидко. Колись веж було шістдесят тисяч, принаймні, так затверджують китайські історики. Зараз же, коли стіна в багатьох місцях постаріла й обсипалася, їх нараховують біля двадцяти тисяч – теж цифра значна.

Подекуди в стіні зустрічаються ворота. Їх небагато. Вони розташовані на караванних шляхах і біля міст. П'ять основних воріт на п'ятьох основних караванних дорогах вважалися воротами в Китай. Одні з них знаходяться неподалік від Пекіна. Дотепер у свідомості багатьох старожилів області, не обмежені стіною, не є Китаєм, тому сюди і донині привозять китайців, що померли «за межами країни». Міста в п'яти воріт обов'язково мають великі цвинтарі.

4. Занепад Піднебесної країни

Існує закономірність: поки держава сильна, неприступні твердині йому не потрібні, сусіди не сміють напасти на нього. Коли ж держава слабшає, ніякі фортеці не можуть довго триматися. І як би ні були відважні їхні захисники, як би ні були повні комори і глибокі колодязі, пройде місяць або рік, і – у результаті слабості, зрадництва, підкопу, вибуху – міцність обов'язково упаде.

Не пройшло і півстоліття з дня остаточного завершення Великої Китайської стіни, як неї перебороли маньчжури і, скориставшись розвалом імператорської армії і непогодженістю дій селянських вождів, захопили Пекін. Причому, важливо відзначити, що ще до остаточного скорення Китаю маньчжури нерідко перетинали Велику стіну і вели полонених і худобу. В одному з таких набігів повели із собою чверть мільйона чоловік і полмиллиона голів худоби.

Подальший розвиток військової справи, технічний прогрес, поява нових засобів і методів ведення війни дуже незабаром позбавили Велику Китайську стіну своєї моці. Підтримувати неї в бойовому стані виявилося занадто дорого, та й невигідно. У багатьох місцях, особливо удалині від великих міст, ця грандіозна будівля постаріла, обсипалася і стала являти собою злегка піднімається над навколишньою місцевістю напівзруйнований земляний вал. Особливо постраждали її відростки, побудовані тисячу, а те і дві тисячі років тому. Однак, незважаючи на це, стіна продовжувала уражати уяву, і не дивно, що саме вона стала символом Китаю.

5. Шовковий шлях та його значення

Шовковий шлях, як система торговельних шляхів, що зв'язують Китай із країнами Центральної Азії виник в другій половині першого тисячоріччя до н.е. і діяв аж до середини 20-го століття. Деякі маршрути збереглися дотепер у вигляді автомобільних доріг і залізниць. Він складався зі шляхів, що вели в Індію, Центральну і Передню Азію, Південний Сибір, у Приуралля.

Зв'язки, що визначили виникнення Шовкового шляху зародилися тисячоріччям раніше. Зародженню цих зв'язків Китаю з країнами середньоазіатського регіону сприяла розробка напівкоштовних каменів, на території сучасного Ірану.

Лазурит гірського Бадахшана і нефрит з району ріки Яркенд доставлялися в Китай по стародавніх кочових шляхах із другої половини першого тисячоріччя. Нефрит - мінерал, що цінувався за свою красу і, як вважалося, чарівні і цілющі властивості. З нього виготовляли державні регалії, різноманітні прикраси і предмети побуту. У той час китайці одержували нефрит через численних посередників, однак, самі не мали представлень про розташування районів його видобутку. Шлях, по якому він доставлявся в Китай, одержав назву Нефритового і багато сторіч зв'язував князівства Північного і Центрального Китаю з Хотаном.

В епоху Воюючих царств китайці вже ходили далеко на захід, але ця дорога вважалася важкою і небезпечною. У "Ши цзи" говориться, що "добути нефрит дуже важко. Для того щоб досягти гір Куньлунь, треба переправитися через дві ріки і шість озер. Тільки сто з тисячі і десять зі ста (мандрівників) повертаються додому непошкодженими". Інша значна дорога в системі Великого Шовкового шляху називалася Меридіональним або Західним шляхом. Він зв'язував Південний Сибір, Центральну Азію і північний захід Китаю з південно-західним Китаєм, В'єтнамом і Бірмою. Північний відрізок цього шляху називався Киргизьким шляхом. По цій дорозі переміщалися часом цілі народи, здебільшого степові кочівники або біженці від арабських завоювань. Вони рухалися як на захід, так і на схід. З ними приходили в Китай нові релігії: маніхейство, зороастризм, іслам і християнство.

Буддизм також прийшов у Китай по Шовковому шляху, і саме розширення торговельних зв'язків з Індією визначило його поширення в Піднебесній. Відкриття для китайців шляху на захід зв'язано з подорожами Чжан Цяня, що у часи імператора У-ди (друге століття до н.е.) по Західному шляху досяг середнього плину ріки Сирдарьї і Бактрії і потім повернувся по Нефритовому шляху в Китай. Він "бачив там бамбукові ціпки з Цюн і полотна із Шу і запитав, відкіля вони одержують це. Жителі царства Дася (Бактрії) сказали мені, що їхні купці ходять торгувати в Шэньду." Чжан Цянь подорожував з дипломатичними цілями і ситуація, коли головна на той момент політична сила Середньої Азії (гуни) вступила з Китаєм у дипломатичні і торговельні відносини, сприяла активізації торгівлі і розширенню географії Великого шовкового шляху. З'явилися Степовий і Киргизький шляхи.

Склад предметів торгівлі, перевезених по Шовковому шляху, сформувався на початку його функціонування. Якщо китайців споконвічно цікавив в основному нефрит, то для їхніх торговельних партнерів важливий був шовк. Коли саме почався вивіз шовку з Китаю, однак відомо, що в Середній Азії він з'явився до середини другого тисячоріччя до н.е., а в п'ятому столітті до н.е. - у Греції. Розкішний одяг із шовку Аристофан називає "аморгаськими хітонами"; багато сучасних дослідників вважають, що саме їхній зображували деякі античні скульптори. Аристотель у своїй "Житті тварин" розповідає: "З великого хробака, що має великі роги, чим він відрізняється від інших, у першому перетворенні виходить лялечка, потім гусениця і, зрештою, кокон. Усі ці перетворення відбуваються за шість місяців. Від цієї тварини жінки відокремлюють і розмотують кокони і потім прядуть їх". Після походів Олександра Македонського, що розширили границі Грецького світу до Персії й Індії, уперше з'являються перші зведення про Шовкову країну - Серіке. Існують зведення, що Клеопатра носила плаття із шовку, а в Римі, за повідомленням Марциала, був спеціальний ринок, де торгували шовком. У 380 році Аммиан Марцелин пише: "Шовк, розповсюджений лише в колі знаті, тепер носять у всіх шарах суспільства без розходжень, навіть найнижчі".

Система доріг Шовкового шляху не була постійна, так, в епоху Хань шлях розділяється на три дороги: Північну, Південну і Середню. Довжина кожної складала до двох тисяч кілометрів. В епоху Тан (7-8 вв.) активізується повідомлення по Середній дорозі і Степовому шляху, китайські вироби знаходять у похованнях того часу на Кавказу й Алтаєві. З'явився новий шлях в Індію через Тибет і Непал. Через арабських купців і торговців суахілі китайська порцеляна попадала в Південну Африку.

Повсюдно китайські товари цінувалися незвичайно, їм приписували чарівні властивості. Існували навіть специфічні "дипломатичні" прийоми, коли за шовк купували світ і укладали союзи. З Китаю вивозили, в основному, шовк, порцеляну і різні прикраси, увозили ж усілякі незнайомі китайцями дивини: килими, дорогоцінну посуд, екзотичних тварин, слонову кістку, коштовні породи дерева, хутра, кольорове скло, ювелірні прикраси, предмети розкоші і рабів (факірів, фокусників, танцюристів). Завдяки торгівлі на великому Шовковому шляху китайцям стали відомі такі робітники тварини, як осли, мули і верблюди. Коня, у яких Китай завжди випробував недолік, використовувалися в адміністративних або військових цілях, тому на Уйгурскому шляху велася активна "торгівля конями і шовком". Шовковий шлях не завжди діяв з однаковою інтенсивністю, не завжди зберігав свою цілісність. В роки ослаблення центральної влади Китаю торгівля на шляху трохи загасала. А часом обсяг торгівлі досягав величезних розмірів, як у першій половині 18-го століття.

Великий Шовковий шлях був каналом не тільки для торговельного обміну, але і для обміну технологіями і художніми прийомами. Так, у Китаєві знаходять місцеві судини характерної середземноморської форми і предмети, декоровані у властивому індоєвропейським культурам "звіриному стилі", а на Алтаєві, на Кубані і на Дону - виробу, виконані в стилі китайських майстрів. По Шовковому шляху в Китай потрапила бавовна, що цінувалася настільки ж високо, як і шовк у європейців. У древньому Римі існувало представлення про те, що шовк виготовляють з пуху, зібраного з дерев, а китайці думали, що бавовну роблять з вовни баранів, що ростуть на деревах (Сун Ин, III в.). З розвитком торговельних зв'язків у Китаєві стали з'являтися нові матеріали і технології, такі як льон, обробка вовни і килимове виробництво.

У Китаї існувала заборона на вивіз шовковичних хробаків і обмеження обсягів імпорту металевих виробів, тому споконвічно вивозилися браковані тканини і предмети побуту, що вийшли з уживання, і прикраси. Прикладом можуть служити знамениті китайські дзеркала, що продавалися за кордон. Пізніше предметом торгівлі став шовк із Середньої Азії, куди, відповідно до легенди, шовк потрапив з Китаю в бамбукових ціпках буддійських ченців.

Особливістю товарообміну на Шовковому шляху була так називана "дипломатична торгівля", коли під видом обміну подарунками або приношення дарунків при обміні дипломатичними місіями велася завуальована торгівля. Так, у правління Чен-ди з'явилося посольство з дарунками з держави Цзибинь (сучасний Кашмір). Імператор мав намір відправити відповідне посольство, однак сановник Ду Цинь у листі повідомив государеві, що "серед тих, хто привіз дарунки немає членів царської родини або знаті. Це всі купці або люди низького походження. Їхній намір - обмінюватися товарами і вести торгівлю під видом надсилання дарунків". Інший приклад подібної дипломатії утримується в "Записках історика": "Ло з Уші розводив худобу. Коли худоби ставало багато, він продавав його і здобував різні цінності і шовкові тканини, що посилав як подарунки правителеві жунов. Правитель у відповідь обдаровував його худобою, що вдесятеро перевищує цінуподарунків." Великою подією для Китаю стало прибуття в 166 році римського посольства, дарунки, привезені послами, порахували даниною. Фань Е записав це так: "Аньдунь, правитель держави Дацинь (Римська імперія), відправив посольство, яке прибуло через Жинань і піднесло слонову кісту, носорожий ріг і панцири черепахи". Однак римські джерела не повідомляють про подібне посольство і, як видно, тоді в Китай прибули торговці.

Висновок

Військове значення Великої Китайської стіни, коли вона була укомплектована військами відповідно своїй довжині, ставало величезним. «...Незважаючи на те, що вона споруджена з повним презирством до законів фортифікації, вона настільки солідна і неприступна, вежі і ворота її настільки розумно розташовані, що навіть сучасна армія, першокласно збройна для штурму фортець, може зупинитися перед нею, за умови, щоправда, якщо буде зроблена хоч якась спроба для її оборони» – так говорив у другій половині XIX століття англійський генерал Вільсон. Але в тім раз у раз, що велику частину часу охороняти таку довгу міцність було комусь.

І зараз, як і тисячу років тому, вона біжить через весь Китай, зустрічаючи на шляху гору, вона не обгинає її, а вибігає на вершину, щоб також спуститися з іншої сторони; вона перетинає сухі степи і проходить поблизу міст. Вона дивна і трагічна. Це найбільший у світі пам'ятник багатовіковій праці цілого народу, але одночасно і пам'ятник людському горю, безправ'ю і марності починання, зупинитися в створенні якого ніхто не зміг і не захотів.

Щодо Шовкового шляху, то він став не тільки головною дорогою, якою вивозили речі з Китаю на продаж, і якою прибували іноземні торговці. Завдяки Шовковому шляху, китайці мали змогу отримувати відомості про культуру і звичаї інших країн, а деякі навіть переймали і вкорінювали у своє повсякденне життя.

Список використаної літератури

1. Вернер Э. Міфи і легенди Китаю /Пер. з англ. С. Федорова. - М, 2005.

2. Весь мир. - Мн.: Литература, 1996.

3. Все страны мира. Энциклопедический справочник /Автор-сост. Родин И. О., Пименова Т. М. - М.: Вече, 2002.

4. Куліков В. С. Китайці про себе. - М.: Політвидав, 1989.

5. Мировая экономика: Учебник /Под ред. проф. А. С. Булатова. - М.: Юристъ, 2001.

6. Народы и религии мира: Энциклопедия /Гл. ред. В. А. Тишков, Редкол.: О. Ю. Артемова, С. А. Арутюнов, А. Н. Кожановский и др. - м. Большая Российская энциклопедия, 1999.

7. Самбурова Е. Н., Медведева А. А. Китай. - М.: Мысль, 1991.

8. Страны мира: Энциклопедический справочник. - Смоленск: Русич, 2001.