Сучасний суспільно-економічний розвиток Боснії і Герцеговини

2. Сучасний суспільно-економічний розвиток Боснії і Герцеговини

За конституцію 1995 р. до повноважень федеральних органів належать зовнішня політика, фінанси, торгівля, митний контроль, виконання міжнародних зобов'язань, питання міграції і біженців, системи зв'язку і транспорту. Органами влади є парламент (Дім народів і Дім представників), Президія БІГ (президенти), Рада міністрів.

Перші повоєнні вибори до вищих органів за методом партійного представництва відбулися 14 вересня 1996 р. На загальнодержавному рівні обирали трьох членів Президії БіГ як колективного главу держави, депутатів спільного парламенту та парламентів ФБГ і Республіки Сербської. Одночасно обирали нового президента Республіки Сербської (Р. Караджич, звинувачений Міжнародним трибуналом у воєнних злочинах, залишив президентську посаду і перейшов на нелегальне становище; обов'язки виконувала його заступник Біляна Плавшич).

У виборах 1996 р. взяло участь приблизно 60—70 % виборців. Майже третина з них мешкала за межами держави в 55 країнах і голосувала через пошту чи за новим місцем проживання. Своїх кандидатів у депутати виставили 29 партій і рухів (17 — ФБГ і 12 — з Республіки Сербської). У Федерації БіГ перемогли правляча мусульманська Партія демократичної дії (54,4 % голосів) і Хорватський демократичний союз (23,4 %), а в Сербській Республіці — Сербська демократична партія (54,9%).

Представники цих партій отримали більшість місць на кожному рівні влади. Центральний уряд складався з 5-ох міністрів: закордонних справ, фінансів, юстиції, зовнішньої торгівлі та у справах біженців і переселенців. Усі інші владні повноваження були на рівні ФБГ і Республіки Сербської. Кожен зі суб'єктів БіГ зберіг важливі атрибути суверенітету — парламент, уряд, армію, поліцію, бюджет, валюту тощо.

Верхня палата парламенту (Дім народів) була сформована у складі 15 депутатів (по п'ять від боснійців-мусульман, хорватів і сербів). Президію БіГ на дворічний термін склали лідери партій-переможниць — мусульманин Алія Ізетбегович (700 тис. голосів), серб Момчило Країшник (500 тис.) і хорват Крешимір Зубак (245 тис), які головували в ній почергово по 8 місяців, згідно з кількістю набраних голосів на виборах. Кожен із них мав право вето. Проте той, хто набрав найбільше голосів, одержував привілей, тобто впродовж двох років представляв країну на міжнародній арені. Таким чином, першим Головою Президії БіГ став А. Ізетбегович. Президентом Республіки Сербської була обрана Б. Плавшич.

Вересневі вибори 1996 р. лише формально створили умови для політичної консолідації трьох народів у єдиній державі. Насправді ж результати голосування підтвердили, що боснійські мусульмани, серби та хорвати ще не були готові відмовитися від взаємних образ і претензій. Владу зберегли у своїх руках націоналістичні партії — вчорашні непримиренні супротивники. Лише номінально існували єдині вищі законодавчі та виконавчі органи влади. Практично БІГ залишалася державою з надзвичайно слабкою центральною владою.

Наприкінці 1996 р. ФБГ і Республіка Сербська формально домовилися про запровадження спільного громадянства, паспортів, бюджету і валюти. Проте через відсутність довіри між мусульманами, сербами і хорватами відносини між двома суб'єктами БіГ залишалися дуже напруженими. У межах БіГ не було свободи пересування, єдиних інститутів влади (бюджету, центрального банку, спільних військових формувань тощо). У ФБГ використовували боснійські динари і хорватські куни, а в Республіці Сербській — югославські динари. Основним платіжним засобом, як і раніше, залишалася німецька марка.

У1997 р. особливо важка ситуація склалася в Республіці Сербській. В умовах тривалої міжнародної ізоляції господарство відбудовувалось повільно, міжнародна фінансова допомога надходила в дуже обмежених розмірах. Не припинялася боротьба за владу. Незважаючи на те, що Р. Караджич був усунений від усіх офіційних посад, очолювана ним Сербська демократична партія залишалася при владі, а серед її керівництва переважали крайні націоналісти. їх оплотом стали східні райони республіки з центром у м. Пале (розташоване за кілька кілометрів на схід від Сараєва), де перебували парламент і всі силові міністерства. Вони відкрито чи таємно саботували виконання Дейтонських угод.

Весною 1997 р. загострилися протиріччя між Б. Плавшич і прибічниками Р. Караджича та М. Країшника. На той час президент та її оточення зрозуміли необхідність проведення реалістичнішого політичного курсу, налагодження економічних і політичних зв'язків із ЄС. Улітку цього ж року в Республіці Сербській на тлі дуже важкого економічного становища виникла політична криза. Б. Плавшич заявила про своє прагнення послідовно виконувати Дейтонські угоди, вести боротьбу з корупцією. Вона покинула Пале і перебралася до Баня-Луки (місто в північно-західній частині Боснії). Оскільки керівництво Сербської демократичної партії засудило політику президента, вона вийшла з її складу та створила свою політичну силу — Сербський народний союз.

У червні Б. Плавшич розпустила парламент і призначила нові вибори, які 1997 р. Хоча демократи й отримали найбільше голосів, але навіть разом із союзною Сербською радикальною партією їм не вистачило чотирьох мандатів, щоб самостійно сформувати уряд. Таким чином, прем'єр-міні-стром Республіки Сербської у січні 1998 р. став лідер Партії незалежних соціал-демократів Милорад Додич якого підтримала Б. Плавшич і деякі дрібні партії.

На вересневих виборах Президії БІГ у 1998 р. найбільшу підтримку отримали мусульманин А. Ізетбегович, хорват А. Елавич і серб Ж. Радішич. Президентом Республіки Сербської знову стала Б. Плавшич, яку підтримала Сербська демократична партія.

У листопадових парламентських виборах 2000 р взяло участь 64,4 % виборців. Тоді до Дому представників єдиної БІГ увійшло 12 політичних партій. Найбільше місць (9 мандатів з 42) дістала Партія демократичної дії. Партія мусульманських націоналістів (Демократична акція) здобула 8 мандатів, а сербські націоналісти (Сербська демократична партія) — 6. Хорватський демократичний союз і Партія за БІГ зібрали по 5 мандатів і також стали потужними політичними силами у парламенті. Решта партій задовольнялися одним чи двома місцями.

У парламенті ФБГ (140 депутатів) більшість отримала Демократична акція (26,8 % та 38 місць). За нею опинилися Партія демократичної дії (26,1 % та 37 місць), Хорватський демократичний союз (17,5 % і 25 місць)' Партія за БІГ (14,8 % та 21 місце). Під час виборів до парламенту Республіки Сербської (83 депутати) впевнено перемогла Сербська демократична партія (36 % і 1 місце).

Паралельно з виборами хорвати провели референдум про створення самостійної хорватської держави в Боснії, який міжнародні посередники визнали недійсним. Незважаючи на це, 3 березня 2001 р. у Мостарі місцеві політичні лідери проголосили в Західній Герцеговині, населеній хорватами, самоврядування, сформували штаб безпеки області та зажадали розділити БІГ на три частини.

Реформаторська діяльність керівників БІГ за 2001— 2002 рр. принесла країні певні успіхи, відновлювалося державне будівництво. Водночас практично не змінилася ситуація із зайнятістю населення, рівень безробіття залишався високим. Представник ОБСЄ у Боснії В. Петрич 19 квітня 2002 р. переконав парламент Республіки Сербської та ФБГ ратифікувати угоди про рівні права всіх громадян незалежно від їх етнічної та релігійної належності. 24 травня цього ж року БіГ офіційно стала 44 членом Ради Європи.

Наступні вибори до вищих органів влади відбулися 5 жовтня 2002 р. На цей раз повноваження парламенту були продовжені до чотирьох років. Уперше вибори організовували не міжнародні організації, а влада БіГ. Проголосувало 55,46 % виборців. Парламентськими стали 14 політичних партій та об'єднань. Найбільше голосів здобула мусульманська партія Демократична акція (21,92 % і 10 мандатів), сербська Демократична партія (14,04 % і 5 мандатів) і Партія за БіГ (11,07 % і 6 мандатів). Партія демократичних дій отримала 10,43 % і 4 мандати, Союз незалежних соціал-демократів — 9,8 % і 3 мандати, ХДС — 9,48 % і 5 мандатів. Інші політичні сили набрали менше ніж по 5 % і задовольнилися 1—2 мандатами. У грудні цього ж року парламент затвердив на чотирирічний термін склад УРЯДУ, який сформував Аднан Терзич, представник Демократичної акції.

У Республіці Сербській на всіх рівнях перемогла Сербська демократична партія. Парламентський бар'єр подолали також Союз незалежних соціал-демократів, Партія демократичного прогресу, Соціалістична партія, Демократичний народний союз і Радикальна партія. Результати виборів у Республіці Сербській знову виявили політичне розмежування за територіальним принципом: її східна частина голосувала за Сербську демократичну партію, а західна (включаючи Баня-Луку) — за Союз незалежних соціал-демократів, Партію демократичного прогресу та деякі дрібніші партії.

У ФБГ перемогу отримала Демократична акція. Соціал-демократична партія поступилася Партії демократичної дії і Партії за БіГ. Таку поразку соціал-демократів спостерігачі пояснили зближенням позицій останніх двох, які 11 вересня 2001р., на відміну від уряду 3. Лагумджії, публічно виступили проти американських вимог щодо екстрадиції з країни іноземних моджахедів і місцевих радикальних ісламістів. У хорватській частині Федерації БІГ майже 70 % голосів отримав Хорватський демократичний союз. Парламентськими стали також Демократична акція, Партія за БіГ і Соціал-демократична партія.

Одночасно відбувалися всенародні вибори вищого керівництва держави. У ФБГ голосувало 53,09 % виборців, а у Республіці Сербській — 49,84 %. За підсумками голосування членами Президії БіГ стали: від хорватів Драган Чович, представник Хорватського демократичного союзу (61,52 %); від боснійців-мусульман Сулейман Тіхич, представник партії Демократична акція (37,29%); від сербів Мірко Шарович, представник Сербської демократичної партії (35,52%). Згодом Мірка Шаровича на цій посаді замінив Борислав Паравац.

З часу закінчення війни спроби притягнути до суду осіб, причетних чи підозрюваних у воєнних злочинах, лише частково були успішними. Так, Б. Плавшич у січні 2001 р. добровільно постала перед Гаазьким трибуналом. Вона визнала себе винною тільки за одним звинуваченням і у 2004 р. була засуджена на 11 років ув'язнення.

На початку XXI ст. значна увага приділялася військовій реформі, оскільки збройні сили поділені за ознакою належності до федерації (армія ФБГ і армія Республіки Сербської). У липні 2005 р. спеціальна комісія ухвалила проект закону про створення єдиної професійної федеральної армії (три бригади, 10 тис. військовослужбовців).

Однією із найскладніших для вирішення виявилася проблема біженців. У цьому плані уряд БІГ досяг певних успіхів. За даними ООН на осінь 2004 р. у рідні місця повернулося більше одного мільйона осіб, у тому числі три чверті з них — у ФБГ, а решта — у Республіку Сербську. Миротворча місія НАТО у БіГ 2 грудня 2004 р. перейшла у відання Євросоюзу. Загальна кількість військ залишилася незмінною — близько 7 тис. військовослужбовців.

Вагомою подією у суспільному житті стали вибори 2006 р. Дім представників сформували депутати від Демократичної акції (9), Партії за БіГ (8), Союзу незалежних соціал-демократів (7), Соціал-демократичної партії БіГ (5), Сербської демократичної партії (3), Хорватського демократичного союзу БІГ (3), Хорватського демократичного союзу 1990 (2) та 5 від інших політичних сил.

До Дому представників ФБГ (98 депутатів) увійшли представники від Демократичної акції (28), Партії за БіГ (24), Соціал-демократичної партії БіГ (17), Хорватського демократичного союзу БіГ (8), Хорватського демократичного союзу 1990 (7), інших (14). Дім народів (58 місць) сформували боснійці (17), серби (17), хорвати (17), інші (7).

Дім представників Республіки Сербської (83 місця) утворили Союз незалежних соціал-демократів (41), Сербська демократична партія (17), Партія демократичного прогресу (8), Демократичний народний союз (4), партія за БІГ (4), Соціалістична партія Республіки Сербської (3), Партія демократичної акції (3), інші (3). До Дому народів увійшло по 8 представників від сербів, хорватів і мусульман та 4 — від національних меншин.

Під час виборів керівників держави найбільший успіх мав лідер мусульманської партії за БіГ Харіс Сілайджич (68 %). Серб Небойша Радманович набрав 53,3 %, а хорват Зелій Комсич — 39,6 %. Главою ФБГ обрано Б. Крісто, а Республіки Сербської — М. Єлича. У листопаді 2007 р. замість М. Єлича, котрий раптово помер, президентом Республіки Сербської став Р. Кузманович.

На формування громадської думки значний вплив мають ЗМІ. Найбільш впливовими є телерадіокомпанії ФБГ і Республіки Сербської. При активній участі Верховного представника Генерального секретаря ООН створюється загальнонаціональна громадська телерадіокомпанія. У місцевому ефірі працює більше 200 комерційних телеканалів і радіостанцій. Найбільш популярними і впливовими є щоденні газети "Звільнення", "Дні", "Репортер", "Незалежні новини", журнал "Вільна Боснія". Діє чотири провідні університети (Сараєво, Баня-Лука, Тузла, Мостар).