Судова та фінансова реформи

1.2 Судова та фінансова реформи

У 1861р.,Д державній канцелярії було Доручено розпочати розробку основних положень перебудови судового законодавства Росії.

20 листопада 1864р., Олександром ІІ затвердив судові статути. Вони вводили коронний та мировий суди. Коронний суд мав дві інстанції : першою був окружний(звичайно в кожній губернії, яка складала судовий округ), друга судова палата, яка об’єднувала декілька судових округів.

Судові статути 1864р.,вводили інститут присяжних повірених, адвокатуру, а також інститут судових слідчих-чиновників судового відомства, яким передавалось вилучене зведення поліції попереднє слідство з карних справ.

Виданий 17 квітня 1863р.,закон виділяв громадське покарання за вироком цивільних та військових судів плетьми, шпіцрутенами, кінсками,, клеймування. Тілесні покарання зберігались , як заміна позбавлення волі для непривілейованих прошарків населення –до 100 ударів розгами волосних судів. Розги застосовувались до штрафних солдатів та матросів ,каторжників, з сильним та ув’язненим до арештантських відділень.

Проведення в 60-х роках ХІХ ст., серії фінансових реформ було спрямовано на централізацію фінансової справи і торкнулося головним чином апарату фінансового управління. Наказом 1860р.,було затверджено створення Державного банку який замінив попередні кредитні установи-земський та комерційний банки, зовнішня скарбниця та прикази громадського прозріння. Державний банк отримав право кредитування торгівельних та промислових закладів. Впорядкований був державний бюджет. Розпорядником усіх прибутків та витрат став міністр фінансів. Була відмінена система відкупів, за якою велика частина податку йшла не в казну, а в кишені відкупників.

Більша частина податків та зборів припадала на долю податного населення. Зберігалася стара система, впроваджена ще Петром І , подушна подать для селян, міщан ремісників. Привілейовані прошарки населення (дворяни, духівництво, купецтво) від неї були звільнені. Подушна подать, оброчні та викупні платежі в 60-70-х рр. ХІХ ст., складали більше 25% державних прибутків, однак основну їх частину (більше 50%) складали косвені податки, які теж виплачувало податне населення. Більше 50% витрат в держбюджеті йшло на утримання армії та апарату управління, до 35% на виплату відсотків по держборгам, видачу субсидій та інше. Витрати на народну освіту, медицину складали менше 1\10-держбюджету.[8,453]

1.3 Реформа в галузі народної освіти та друку

Народна освіта завжди розглядалась самодержавством як важливий інструмент ідеологічної обробки народних мас-виховання в них відданості «вірі, царю та батьківщині». 14 червня 1864р.,було видано «Положення про початкові народні училилища». У пореформеній Росії існувало три типи початкових шкіл: затвердженні міністерством народної освіти (міністерські),земствами (земські) та церковноприходські. За статутом 1864р.,гімназії поділялись на класичні та реальні, і ті і інші семикласні. У гімназіях навчались діти головним чином дворян та буржуазії. Так, у 1874р.,у класичних гімназіях діти дворян та чиновників складали -59%,духівництва-6%, міської буржуазії-28%, селян-5%, інших-2%. У реальних гімназіях діти дворян, складали-53%, духівництва-3%, міської буржуазії-33%, селян-7%,інших-4%. 10 листопада 1862р.,був затверджений статут жіночих гімназій, за яким затверджувались гімназії(також семирічні) для дівчат, однак з більш скороченою, порівняно з чоловічими гімназіями, програмою викладання загальнонаукових дисциплін. Під впливом студентських виступів 1861р.,уряд приступив до розробки проекту реформи вищої школи. Статут 1863р.,надавав університетам доволі широку автономію. Рада університету отримувала право самостійно вирішувати усі наукові, учбові та адміністративно-фінансові питання. Це питання як присудження наукових ступенів і знань, розподілення державних коштів по факультетам, поділ самих факультетів за відділеннями, заміна одних кафедр іншими, відправка молодих вчених на стажування за кордон. Дія університетського статуту розповсюджувались на 6 університета: Московський, Петербурзький, Казанський, Харківський, Київський і на відкритий у 1862р.,в Одесі Новоросійський університет;Дерптський, Гельсингфортський університети мали свої статути. Статут 1863р., дозволяв університетам мати п’ять факультетів: фізико-математичний, медичний, юридичний, історико-філологічний та факультет східних мов.[4,17]

Замість нового цензурного статуту, введення якого вважалось несвоєчасним та небезпечним, було вироблено проект «Тимчасових правил» про цензуру, затверджених царем 6 квітня1865р., діяли 40років,відміняли попередню цензуру для оригінальних творів не менше 20 аркушів. З кінця 60-х років уряд видає серію законів та постанов, які збільшували міри адміністративного впливу на друк. Закони 1868-1872рр., надавали право міністру внутрішніх справ забороняти рознічну торгівлю газетами, передавати справи про закриття «неблагонадійних» органів друку не у суд, а до Кабміну.