Евсеев И. Сотрудничество Украинской ССР и Польской Народной Республіки (1944-1960). - К.: Изд-во АН Украинской ССР, 1962. - 367 с

179.    Евсеев И. Сотрудничество Украинской ССР и Польской Народной Республіки (1944-1960). - К.: Изд-во АН Украинской ССР, 1962. - 367 с.

180.    Зашкільняк Л. Позиція польського еміграційного уряду щодо польсько-українського конфлікту на Волині в 1942-1943 рр. // У пошуках правди Зб. Матеріалів між. нар. наук. конф. „Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни”, Луцьк, 20-23 травня 2003 р. / Упоряди. В.К. Баран, М.М. Кучерепа, М.В. Моклиця, В.І. Гребенюк. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - С. 406-422.

181.    Зашкільняк Л. Українське питання в політиці польського уряду та підпілля в 1939-1945 роках // Волинь і Холмщина 1938-1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / Голова редакційної колегії Ярослав Ісаєвич. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. - 813 с.

182.    Ільюшин І. ОУН-УПА і українське питання в роки Другої світової війни: в світлі польських документів. - К.: Інститут історії України НАН України, 2000. - 198 с.

183.    Ільюшин І. Польське підпілля на території Західної України у роки Другої світової війни. // Незалежний культурологічний часопис / Волинь 1943. Боротьба за землю. – Львів, 2003. -№ 28. - С. 152-171.

184.    Ільюшин І. Польське підпілля на території Західної України у роки Другої світової війни // Україна-Польща: важкі питання. Матеріали ІІ міжнародного семінару істориків „Українсько-польські відносини в 1918-1947 роках”, Варшава, 22-24 травня 1997 р. / Світовий союз воїнів Армії Крайової; Об’єднання українців у Польщі. - Варшава: Тирса, 1998. - T.1-2. – С. 154-172.

185.    Ільюшин І. Протистояння УПА і АК (Армії Крайової) в роки Другої світової війни: на тлі діяльності польського підпілля в Західній Україні. - К.: Інститут історії України НАН України, 2001. - 289 с.

186.    Ільюшин І. Роль і місце поляків в антиукраїнських акціях на Волині в 1943-1944 рр. // У пошуках правди Зб. Матеріалів між. нар. наук. конф. „Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни”, Луцьк, 20-23 травня 2003 р. / Упоряди. В.К. Баран, М.М. Кучерепа, М.В. Моклиця, В.І. Гребенюк. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - С. 300-313.

187.    Ісаєвич Я. Про книгу В. і Е. Сємашків. // Волинь і Холмщина 1938-1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / Голова редакційної колегії Ярослав Ісаєвич. - Львів: Інститут українознавства ім. І . Крип’якевича НАН України, 2003. – С. 375-390.

188.    Киричук Ю. Спроби співробітництва польських та українських національно-патріотичних угруповань у 1939-1945 рр. // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: історичні науки. – Острог: Національний університет “Острозька академія”, 2003. – Вип. 3. – С. 222-229.

189.    Козловський І. Встановлення українсько-польського кордону 1941-1951 рр. - Львів: Каменяр, 1998. - 223 с.

190.    Комар В. Українське питання в політиці Польщі (1935-1939) // Авто реф. На здобуття наук. Ступеня канд. іст. наук. – Чернівці, 1998. – 16 c.

191.    Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. - 700 с.

192.    Макарчук С. Цивільне населення Волині і Галичини у розрахунках і діях різних військово-політичних структур років Другої світової війни. // У пошуках правди Зб. Матеріалів між. нар. наук. конф. „Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни”, Луцьк, 20-23 травня 2003 р. / Упоряди. В.К. Баран, М.М. Кучерепа, М.В. Моклиця, В.І. Гребенюк. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - С. 225-261.

193.    Мірчук П. Українська повстанська армія (1942-1952). - Репринтне відтворення Мюнхенського видання 1953 р. - Львів: Львівська обласна рада Товариства української мови ім. Т. Шевченка, 1991. - 319 с.

194.    Мотика Г. Антипольська акція ОУН.-УПА. - Волинь 1943. Боротьба за землю // Незалежний культурологічний часопис. – Львів, 2003. - № 28. - С. 31-47.

195.    Мотика Г. Польська реакція на дії УПА. - Волинь 1943. Боротьба за землю // Незалежний культурологічний часопис. – Львів, 2003. -№ 28. - С. 48-56.

196.    Парсаданова В. Формирование национального фронта в Польще (1944-1946). - Москва: Наука, 1972. - 270 с.

197.    Парсаданова В. Советско-польские отношения в годы Великой Отечественной войны (1941-1945). - Москва: Наука, 1982. - 279 с.

198.    Польське підпілля (1939-1941): від Волині до Покуття. / Наук. ред. Є Тухольський, Ю. Шаповал. –Варшава; Київ, 2004. – Т. 3. – Ч. 1-2.– 1448 с.

199.    Поляки і українці між двома тоталітарними системами (1942-1945) / Наук. ред. Г. Мотика, Ю. Шаповал. – Варшава; Київ, 2005. – Т. 4. – Ч. 1-2. – 1515 с.

200.    Протоколи узгоджень і розбіжностей, прийняті на міжнародних наукових семінарах “Українсько-польські відносини в роки Другої світової війни” // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Історичні науки. – 2001. - № 11.

201.    Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940-1950-х роках. - К., 2002. - 519 с.

202.    Русначенко А. Польсько-українське протистояння в роки Другої світової війни // Сучасність. - 2001. - № 10. - С. 89-112.

203.    Русначенко А. Польсько-українське протистояння в роки Другої світової війни // Сучасність. - 2001. - № 11. - С. 94-104.

204.    Русначенко А. Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940-1980-х років. - К., 1999. - 324 с.

205.    Сергійчук В. Польсько-українське протистояння на Волині в роки Другої світової війни: причини, перебіг і наслідки. // У пошуках правди Зб. Матеріалів між. нар. наук. конф. „Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни”, Луцьк, 20-23 травня 2003 р. / Упоряди. В.К. Баран, М.М. Кучерепа, М.В. Моклиця, В.І. Гребенюк. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - С. 162-192.

206.    Сивіцький М. Польсько-український конфлікт 1943-1944 рр. // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. - К.: Либідь, 1993. - С. 241-248.

207.    Сивіцький М. Польсько-український конфлікт 1943-1944 // Календар-альманах „Новий шлях”. - 1993. - С. 114-121.

208.    Сливка Ю. Українсько-польське протистояння періоду Другої світової війни: витоки та наслідки. Львів: Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України, 2003. - 52 с.

209.    Сливка Ю. УПА й українсько-польське протистояння. // У пошуках правди Зб. Матеріалів між. нар. наук. конф. „Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни”, Луцьк, 20-23 травня 2003 р. / Упоряди. В.К. Баран, М.М. Кучерепа, М.В. Моклиця, В.І. Гребенюк. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - С. 261-282.

210.    Стемпень С. Поляки і українці в ІІ Речі Посполитій: спроба діалогу. // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. - К.: Либідь, 1993. - С. 211-222.

211.    Терещук П. Роздуми над однією книжкою. Дивовижний ребус польських фальсифікаторів.- Торонто; Нью-Йорк, 1979. - 133 с.

212.    Трофимович В. Деякі аспекти українсько-польських відносин у роки Другої світової війни // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: історичні науки. – Острог: Національний університет “Острозька академія”, 2003. – Вип. 3. – С. 250-262.

213.    Україна-Польща: важкі питання // Матеріали ІІ міжнародного семінару істориків „Українсько-польські відносини в 1918-1947 роках”, Варшава, 22-24 травня 1997 р. / Світовий союз воїнів Армії Крайової; Об’єднання українців у Польщі. - Варшава: Тирса, 1998. - T.1-2.- 245 с.

214.    Філяр В. Українсько-польська збройна конфронтація на Волині в роки Другої світової війни: джерела, перебіг і наслідки. // У пошуках правди Зб. Матеріалів між. нар. наук. конф. „Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни”, Луцьк, 20-23 травня 2003 р. / Упоряди. В.К. Баран, М.М. Кучерепа, М.В. Моклиця, В.І. Гребенюк. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - С. 192-215.

215.    Швагуляк М. З історії українсько-польських взаємин напередодні та під час німецько-польської війни 1939 р. // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість.- К.: Либідь, 1993.- С. 232-241.

216.    Швагуляк М. Українське питання в міжнародних політичних кризах передодня Другої світової війни. // Вісник Львівського Університету. Серія історична. – Львів: ЛНУ ім. Ів. Франка, 2000. – С. 296-321.

217.    Шишкін І. Українське питання в політиці польського підпілля в роки Другої світової війни // Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. К. Кондратюк (відповід. редактор), В. Футала (упорядник), Л. Зашкільняк, Я. Ісаєвич та ін. - Спецвипуск. - Дрогобич, 2002. - С. 292- 305.

218.    Шишкін І. Документи Армії Крайової як джерело вивчення Волинської трагедії. // У пошуках правди Зб. Матеріалів між. нар. наук. конф. „Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни”, Луцьк, 20-23 травня 2003 р. / Упорядн. В.К. Баран, М.М. Кучерепа, М.В. Моклиця, В.І. Гребенюк.- Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - С. 250-259.

219.    Шишкін І. Українська проблема в політиці польського еміграційного уряду та підпілля в період „Волинської трагедії”. // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: історичні науки. - Острог: Національний університет “Острозька академія”, 2004. - Вип. 4. - С. 315-324.

220.    Шишкін І. Українське питання в опрацюваннях „Делегатури на Край” польського еміграційного уряду в роки Другої світової війни. // Військово-науковий вісник. - Львів: ЛВІ, 2004. - Вип. 6. - С. 310-322.

221.    Шишкін І. Українське питання в політиці польського еміграційного уряду на початковому етапі Другої світової війни (1939-1941 рр.) // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2002. - Вип. 7. - С. 134-138.

222.    Шишкін І. Українсько-польський конфлікт в 1943-1944 рр. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: історичні науки. - Острог: Національний університет “Острозька академія”, 2003. - Вип. 3. - С. 263-268.

223.    Batowski H. Z dziejów dyplomacji polskiej na obczyźnie (wrzesień 1939-lipiec 1941). - Kraków; Wrocław, 1984.

224.    Bonusiak W. Polska pod czas II wojny światowej. - Rzeszów: Wyd. WSP, 1995. - 514 s.

225.    Bonusiak Włodzimierz. Kwestia ukraińska w opracowaniach Bura Wschodniego Delegatury Rządu na Kraj / Polacy i Ukraińcy podczas II wojny Światowej / pod red. W. Bonusiaka. - Rzeszów, 2000. - 440 с

226.    Chałupczak H, Browarek T. Mniejszości narodowe w Polsce (1918-1995). - Lublin: Wyd-wo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 1998. - 320 s.

227.    Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowościowej rządów polskich w latach 1921-1939. - Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1979. - 262 s.

228.    Chojnowski A. Ukraina. - Warszawa: Trio, 1997. - 233 s.

229.    Duraczyński E. Między Londynem a Warszawą (lipiec 1943-lipiec 1944). - Warszawa: PIW, 1986. - 424 s.

230.    Duraczyński E. Rząd polski na uhcodstwie (1939-1945): Organizacja, personalia, polityka. - Warszawa, 1993. - 448 s.

231.    Iljuszyn I. Stosunki ukraińsko-polskie w okresie II wojny swiatowej oraz pierwszych liatach powojennych w historiografii ukraińskiej po roku 1989 // Historycy polscy i ukraińscy wobiec problemów XX wieku / pod red. P. Kosiewskiego, G. Motyki. - Kraków: UNIVERSITAS, 2000. - S.179-188.

232.    Iljuszyn I. Geneza i działania bojowe 27 Wołyńskiej Dywizji Piechoty Armii Krajowej // Materiały III międzynarodowego seminarium historycznego „Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej”, Łuck, 20-22 maja 1998 r. / Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej; Związek Ukraińców w Polsce. - Warszawa: KARTA, 1998. - T.3. - 146-170.

233.    Iljuszyn I. Polskie podziemie w południowo-wschodnich powiatach dzisiejszej Polski w latach 1939-1946 // Polska-Ukraina: trudne pytania / Materiały VII międzynarodowego seminarium historycznego „Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej”, Łuck, 24-26 maja 2000 r. / Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej; Związek Ukraińców w Polsce. - Warszawa: KARTA, 2000. - T.7. - S. 34-58.

234.    Filar W. „Burza” na Wołyniu: z dziejów 27 Wołyńskiej Dywizji Piechoty Armii Krajowej. - Warszawa: Rytm, 1997. - 288 s.

235.    Filar W.Wołyń (1939-1944): Eksterminacja czy Walki polsko-ukraińskie. - Toruń:Wyd-wo Adam Marszałek, 2003. - 467 s.

236.    Friszke A. Rząd na obczyźnie wobec państwa podziemnego w kraju / Materiały do dziejów Polskiego Uchodźstwa niepodległościowego: Władze RP na obczyźnie pod czas II Wojny Światowej. - Londyn. - T.I. - S.562-623.

237.    Górski G. Administracja Polski Podziemnej w liatach 1939-1945. - Totuń: Fundacja Inicjatyw Lokalnych „Pomerania”, 1995. - 337 s.

238.    Grabowski W. Delegatura Rządu Rzeczypospolitejpolskiej na Kraj. - Warszawa: Instytut Wydawniczy Pax, 1995. - 294 s.

239.    Grabowski W. Materiały do stosunków polsko-ukraińskich w „Archiwum Adama Bienia”. // Polacy i Ukraińcy dawniej i dziś / pod red. B. Grotta. - Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2002. - S. 183-187.

240.    Grabowski W. Polska Tajna Administracja Cywilna (1940-1945). - Warszawa, 2003. - 717 s.

241.    Hryciuk G, Polacy we Lwowie (1939-1944): Życie codzienne. - Warszawa: Książka i wiedza, 2000. - 432 s.

242.    Kowalski W. Walka dyplomatyczna o miejsce Polski w Europie (1939-1945). - Warszawa: KiW, 1985. - Cz. I. - 430 s.

243.    Kowalski W. Walka dyplomatyczna o miejsce Polski w Europie (1939-1945). - Warszawa: KiW, 1985. - Cz. II. - 265 s.

244.    Kulińska L. Wypędzenie Polaków z terenów Małopolski Wschodniej u schywku II wojny światowej i zaraz po niej // Stosunki polsko-ukraińskie w liatach 1939-2004 / pod red. B. Grota. - Warshawa: Muzeum Historii Polskiego Ruchu Ludowego, 2004. - S. 189-200.

245.    Kulińska L. Zbrodnie dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludnoci polskiej w Małopolsce Wschodniej. Partacz Cz. Polityka polskiego rządu wobiec ukraińskich dążeń do stworzenia własnego państwa 1939-1945 // Stosunki polsko-ukraińskie w liatach 1939-2004 / pod red. B. Grota.- Warshawa: Muzeum Historii Polskiego Ruchu Ludowego, 2004. - S. 119-144.

246.    Mazur G. Biuro Informacji i Propagandy SZP-ZWZ-AK (1939-1945). - Warszawa: Instytut wydawniczy Pax, 1987. - 482 s.

247.    Motyka G. Postawy wobiec konfliktu polsko-ukraińskiego w latach 1939-1953 w zależności od prynależności etnicznej, państwowej i religijnej. // Tygiel narodów. Stosunki społeczne i etniczne na dawnych ziemiach wschodnich Rzeczypospolitej (1939-1953). - Warszawa; Londyn: Drukarnia Wydawnictw Naukowych, 2002. - S. 279-427.

248.    Motyka G. Problematyka stosunków polsko-ukraińskich w liatach 1939-1948 w polskiej historiografii po roku 1989 // Historycy polscy i ukraińscy wobiec problemów XX wieku / pod red. P. Kosiewskiego, G. Motyki. - Kraków: UNIVERSITAS, 2000. - S. 166-178.

249.    Motyka G. Tak było w Bieszczadach: Walki polsko-ukrainskie (1943-1948). - Warszawa, 1997.

250.    Musiał B. Rozstrzeliać elementy kontrrewolucyjne! Brutalizacja wojny niemiecko-sowieckiej latem 1941 roku. - Warszawa: Fronda, 2001. - 352 s.

251.    Olszański A. Historia Ukrainy XX w. - Warszawa: VOLUMEN, 1991. - 348 s.

252.    Partacz Cz. Działalność nacjonalistów ukraińskich w Ziemi Chełmskiej i na Podliasiu 1939-1944. // Stosunki polsko-ukraińskie w liatach 1939-2004 / pod red. B. Grota. - Warshawa: Muzeum Historii Polskiego Ruchu Ludowego, 2004. - S. 63-100.

253.    Partacz Cz. Polityka polskiego rządu wobiec ukraińskich dążeń do stworzenia własnego państwa 1939-1945. // Stosunki polsko-ukraińskie w liatach 1939-2004 / pod red. B. Grota. - Warshawa: Muzeum Historii Polskiego Ruchu Ludowego, 2004. - S. 45-62.

254.    Partacz Cz., Łada K. Polska wobiec ukraińskich dążeń niepodległościowych w czasie II wojny światowej. - Toruń: CEE, 2004. - 412 s.

255.    Partacz Cz. Kwestia ukraińska w polityce polskiego rządu na uchodźstwie i jego ekspozytur w kraju (1939-1945). - Koszalin: Politechnika Koszalińska, 2001. - 405 s.

256.    Pastusiak L. Roosvelt a sprawa polska (1939-1945). - Warszawa: Prasa-Książka-Ruch, 1980. - 443 s.

257.    Piestkowska M. Za kulisami Rządu polskiego na emigracji.- Warszawa: Rytm, 2000. - 329 s.

258.    Piotrowski Cz. Wojskowe i historyczne tradycje 27 Wołyńskiej Dywizji Piechoty AK, 1993.

259.    Pobóg-Malinowski W. Najnowsza historia Polityczna Polski. Okres 1939-1945. - Gdańsk: Towarzystwo wydawnicze „Graf”, 1989. - Cz.1. - 427 s.

260.    Pobóg-Malinowski W. Najnowsza historia Polityczna Polski. Okres 1939-1945. - Bydgoszcz: Nasza Przyszłość, 1990. - Cz.2. - 495 s.

261.    Polska-Ukraina: trudne pytania // Materiały III międzynarodowego seminarium historycznego „Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej”, Łuck, 20-22 maja 1998 r. / Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej; Związek Ukraińców w Polsce. - Warszawa: KARTA, 1998. - T.3. - 267 s.

262.    Polska-Ukraina: trudne pytania // Materiały IV międzynarodowego seminarium historycznego „Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej”, Warszawa, 8-10 października 1998 r. / Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej; Związek Ukraińców w Polsce. - Warszawa: KARTA, 1999. - T. 4. - 367 s.

263.    Polska-Ukraina: trudne pytania // Materiały V międzynarodowego seminarium historycznego „Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej”, Łuck, 27-29 kwietnia 1999 r. / Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej; Związek Ukraińców w Polsce. - Warszawa: KARTA, 1999. - 379 s.

264.    Polska-Ukraina: trudne pytania // Materiały VI międzynarodowego seminarium historycznego „Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej”, Warszawa, 3-5 listopada 1999 r. / Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej; Związek Ukraińców w Polsce. - Warszawa: KARTA, 2000. - 348 s.

265.    Polska-Ukraina: trudne pytania // Materiały VII międzynarodowego seminarium historycznego „Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej”, Łuck, 24-26 maja 2000 r. / Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej; Związek Ukraińców w Polsce. - Warszawa: KARTA, 2000. - T.7. - 291 s.

266.    Polska-Ukraina: trudne pytania // Materiały VIII międzynarodowego seminarium historycznego „Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej”, Warszawa, 6-8 listopada 2000 r. / Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej; Związek Ukraińców w Polsce. - Warszawa: KARTA, 2001. - T.8. - 324 s.

267.    Polska-Ukraina: trudne pytania // Materiały IX i X międzynarodowego seminarium historycznego „Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej”, Warszawa, 6-10 listopada 2001 r. / Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej; Związek Ukraińców w Polsce. - Warszawa: KARTA, 2002. - T.9. - 455 s.

268.    Polska-Ukraina: trudna odpowiedź // Dokumentacja spotkań historyków (1994-2001). Kronika wydarzeń na Wołyniu i w Galicji Wschodniej (1939-1945). - Warszawa: NDAP; KARTA, 2003. - 184 s.

269.    Przybylski H. Front Morges w okresie II Rzeczypospolitej. - Warszawa, 1972.

270.    Przybysz K. Polska myśl polityczna 1939-1945. - Warszawa: ASPRA, 2000. - 266 s.

271.    Siemaszko W., Simaszko E. Ludobujstwo dokonane przez OUN-UPA na ludności polskiej Wołynia 1939-1945. // Polacy i Ukraińcy dawniej i dziś / pod red. B. Grotta. - Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2002. - S. 119-136.

272.    Snyder T. The Reconstraction of Nations: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus (1569-1999). – London, 2003. – 367 s.

273.    Sowa Andzej Leon. Stosunki Polsko-Ukraińskie 1939 – 1947. - Kraków: Towarzystwo sympatyków Historii, 1998.

274.    Szeremeta B. Związek Walki Zbrojnej zwalczany przez NKWD we Lwowie 1939-1941. - Wrocław, 1998.

275.    Ther Ph. Eine weitere Scheidung zweier ostmitteleuropäischer Völker: der polnisch-ukrainische Konflikt 1939-1947. // Studia germanica et austriaca, 2002 . – № 2. – S. 13-23

276.    Torzecki R. Kontakty Polsko-Ukraińskie na tle problemu ukraińskiego w polityce polskiego Rządu Emigracyjnego i Podziemia (1939-1944) / Dzieje najnowsze. - Warszawa, 1981. - Rocznik XIII

277.    Torżecki R. Polacy i ukraińcy. - Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 1993. - 349 s.

278.    Tottle D. Fraud, Famine and Fascism: The Ukrainian Genocide Myth from Hitler to Harvard. – Toronto, 1987.

279.    Turowski J. Pożoga – walki 27 Wołyńskiej Dywizji AK. - Warszawa, 1990.

280.    Węgerski J. Lwów pod okupacją sowiecką (1939-1941). - Warszawa, 1991.

281.    Wnuk R. Polska konspiracja antysowiecka na Kresach Wschodnich II RP w latach 1939-1941 i 1944-1952. // Tygiel narodów. Stosunki społeczne i etniczne na dawnych ziemiach wschodnich Rzeczypospolitej (1939-1953). - Warszawa; Londyn: Drukarnia Wydawnictw Naukowych, 2002. - S. 157-249.

282.    Zabiełło S. O rząd i granice. Walka dyplomatyczna o sprawę polską w II wojnie światowej. - Warszawa: Instytut Wydawniczy PAX, 1986. - 275 s.

283.    Zaszkilniak L. Problem ukraiński w polityce polskiego rządu emigracyjnego i polskiego podziemia w latach 1939-1945 // Polska-Ukraina: trudne pytania / Materiały IV międzynarodowego seminarium historycznego „Stosunki polsko-ukraińskie w latach II wojny światowej”, Warszawa, 8-10 października 1998 r. / Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej; Związek Ukraińców w Polsce. - Warszawa: KARTA, 1999. - T. 4. – S. 129-146.

284.    Zaszkilniak L. Ukraiński ruch narodowy i sprawa Polski w latach drugiej wojny światowej // Przegląd Wschodni. - Warszawa, 2004. - Zeszyt 1(33). - T.IX. - S. 63-94.

V. Довідники.

285.    Encyklopedia Powszechna PWN. - Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 1973. - T.I. - 890 s.

286.    Kunert A. Słownik biograficzny konspiracji warszawskiej 1939-1944. - Warszawa: Pax, 1987. - T. I. - 196 s.

287.    Mazur G. Węgerski J. Konspiracja Lwowska 1939-1944. Słownik biograficzny. - Katowice: Unia, 1997. - 254 s.

Примітки:

[1] Українське питання – комплекс політичних, соціально-економічних, культурно-освітніх та релігійних проблем, пов’язаних з існуванням чисельної української меншини у Польській державі, та її національно-визвольними прагненнями. Див.: Швагуляк М. Українське питання в міжнародних політичних кризах передодня Другої світової війни // Вісник Львівського Університету. Серія історична. – Львів: ЛНУ ім. Ів. Франка, 2000. – С. 296-321.; Комар В. Українське питання в політиці Польщі (1935-1939) // Авто реф. На здобуття наук. Ступеня канд. іст. наук. – Чернівці, 1998. – С. 3.

[2] У представлених працях українське питання як один з аспектів дослідження відсутнє взагалі. Див. Наприклад: Евсеев И. Сотрудничество Украинской ССР и Польской Народной Республики (1944-1960). - К., 1967; Калениченко П. Співробітництво Радянської України і Народної Польщі. - К., 1969; Коваль В. В роки фашистської навали: Україна у міжнародних відносинах у період Великої Вітчизняної війни. - К., 1963.; Коваль В. Міжнародний імперіалізм і Україна: 1941-1945. -К., 1966.

[3] Докладніше див.: Зашкільняк Л. Українське питання в політиці польського уряду та підпілля в 1939-1945 роках // Волинь і Холмщина 1938-1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / Голова редакційної колегії Ярослав Ісаєвич. – Львів: Інститут українознавства ім.. І . Крип’якевича НАН України, 2003. – С. 163.

[4] Статтю І. Ільюшина Польське підпілля на території Західної України в роки Другої світової війни опубліковану у „Незалежному культурологічному часописі” було передруковано з збірника матеріалів „Україна-польща: важкі питання”. Див.: Ільюшин І. Польське підпілля на території Західної України у роки Другої світової війни // Україна-Польща: важкі питання. Матеріали ІІ міжнародного семінару істориків „Українсько-польські відносини в 1918-1947 роках”, Варшава, 22-24 травня 1997 р. / Світовий союз воїнів Армії Крайової; Об’єднання українців у Польщі.- Варшава: Тирса, 1998. - T.1-2. – С. 154-172.

[5] Виключення становить лише публікація джерел здійснена М. Сівіцьким. Див.: Siwicki M.-Dzieje konfliktów polsko-ukraińskich. - Warszawa: Tyrsa, 1992. - T.I. - 317 s.; Siwicki M.-Dzieje konfliktów polsko-ukraińskich.-Warszawa: Tyrsa, 1992. - T.II.- 334 s.; Siwicki M. - Dzieje konfliktów polsko-ukraińskich. - Warszawa: Tyrsa, 1992. - T.III. - 440 s.

[6] Докладніше про це див. рецензію Я. Ісаєвича на книгу В. і Е. Сємашків: Ісаєвич Я. Про книгу В. і Е. Сємашків. // Волинь і Холмщина 1938-1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / Голова редакційної колегії Ярослав Ісаєвич.- Львів: Інститут українознавства ім.. І . Крип’якевича НАН України, 2003. – С. 377-378.

[7] Я. Царук зафіксував такі свідчення у спогадах українців з Володимир-Волинського району. Див.: Царук Я. Трагедія волинських сіл 1943-1944 рр. Українські та польські жертви збройного протистояння. Володимир-Волинський район. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. – 189 с. Див. також: Спогади українців про польсько-український конфлікт на Волині // Незалежний культурологічний часопис / Волинь 1943. Боротьба за землю. – Львів, 2003. - № 28. - С. 145-195.; Літопис Української Повстанської Армії. Волинь і Полісся. - Торонто: Літопис УПА, 1977. - Т. 2. - С. 122, 173; Літопис Української Повстанської Армії. Волинь і Полісся.-Торонто: Літопис УПА, 1984. - Т. 5.- С. 181.; Сергійчук В. Трагедія українців Польщі. - Тернопіль: Книжково-Журнальне Видавництво „Тернопіль”, 1997. - С. 83-93; Жулинський М. Поминаймо в скорботі, але не в гніві. Українсько-польський конфлікт на Волині 1943-1944 рр. - Луцьк: Видавництво „Волинська обласна друкарня”, 2003. - С. 32-33.

[8] Е. Ридз-Смігли обіймав посаду генерального інспектора польських збройних сил. Після його проголошення другою (після президента) особою у державі (15 липня 1936 р.) група „генерального інспектора” поступово перетворилася у домінуючу в „санаційному уряді”. В цих умовах вже на початку 1937 р. стало зрозуміло, що політика нормалізації у зв’язку з радикалізацією антиукраїнських настроїв у війську та польській спільноті не має жодних шансів бути втіленою в життя. Див. Наприклад: Комар В. Українське питання в політиці Польщі (1935-1939) // Авто реф. На здобуття наук. Ступеня канд. іст. наук. – Чернівці, 1998.; Chałupczak H, Browarek T. Mniejszości narodowe w Polsce (1918-1995).- Lublin: Wyd-wo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 1998.; Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowościowej rządów polskich w latach 1921-1939.- Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1979.

Chojnowski A. Ukraina.- Warszawa: Trio, 1997.

Примітки:

[9] Політику нормалізації було розпочато у 1935 р. з ініціативи УНДО. Метою програми стало порозуміння з поляками, яке мало досягатися шляхом узгодження незалежницьких прагнень українців з польською рацією стану.

[10] Військові кола Польщі сприйняли нормалізаційну політику як прояв українофільських тенденцій в уряді. Щоб протидіяти її реалізації командувачі військових округів організували 23 листопада 1935 р. Секретаріат порозуміння польських суспільних організацій (СППОС), який об’єднував майже всі політичні угрупованні Галичини.

[11] Міністерство комунікації відповідало за шляхи, залізниці водний транспорт, пошту і телеграф.

[12] „Заробкова” еміграція передбачала дозвіл виїжджати на заробітки як за кордон, так і до центральних і західних регіонів Польщі з обов’язковим поверненням на „східні креси”.

[13] Мається на увазі „Ухвала Комітету у Справах Краю” від 28-го листопада 1939 р., до якої В. Сікорський поставився скептично, а тому вона була призначена, як інструкція для переговорів з українцями, а не як офіційна декларація польського уряду.

[14] На думку Б.Шеремети Е. Мацелінський співпрацював з НКВД, яке через нього прагнуло взнати напрямки політики польського уряду щодо української проблеми. Див.: Szeremeta B. Związek Walki Zbrojnej zwalczany przez NKWD we Lwowie 1939-1941.- Wrocław, 1998.- S. 99-101.

Примітки:

[15] Стронніцтво народове (Національна партія) виникло наприкінці XIX ст. внаслідок реорганізації Польської Ліги (заснована у 1887 р.) в Національну Лігу (1893 р.), а згодом в Національно-Демократичну партію. За чисельністю була однією з найбільших партій у міжвоєнний період, користувалася особливою підтримкою та прихильністю польської кресової спільноти. В період Другої світової війни його представники, не дивлячись на те, що перебували в опозиції до урядів В. Сікорського і згодом С. Миколайчика, входили до їх складу, а також були представлені в ПКП, КРП і РНЄ. Стронніцтво мало серйозний вплив на діяльність Делегатури уряду. Серед провідних діячів слід відмітити Т. Бєлєцкого, М. Сейду, В. Фолкєрського, В. Комарніцького, М. Тайдоса, С. Саха, О. Звєжинського, П. Яроцького та ін.

[16] Конфлікт між В. Сікорським та К. Соснковським призвів до того, що прем’єр усунув останнього з керівництва збройними силами в краї, а функції головнокомандуючого перебрав у свої руки. К. Соснковський залишався просто офіцером у підпорядкуванні головнокомандуючого аж до загибелі В. Сікорського 4-го липня 1943 р. Відразу ж після цього президент В. Рачкевич, який ще раніше призначив К. Соснковського своїм правонаступником, на противагу позиції уряду, призначив його головнокомандуючим польськими збройними силами в краї. Стосовно М. Сейди і А. Залеського, то, з огляду на непоступливість прем’єра у цьому питанні, врешті решт президент вимушений був підписати їх відставку.

[17] Мається на увазі інструкція від 27-го червня 1941 р. головного коменданта АК для обшарів ІІ і ІІІ.

[18] Стронніцтво людове (Селянська партія) утворена у 1931 р. шляхом об’єднання Стронніцтва людового „Пяст”, Стронніцтва людового „Визволення” і Стронніцтва хлопського. Представники СЛ увійшли до складу еміграційного уряду і Національної ради. До провідних діячів партії належали С. Миколайчик, С. Кот, В. Баначик і О. Ладось.

[19] Стронніцтво праці (Робітнича партія), було засновано у 1937 р. Його діячі входили до складу еміграційного уряду, Національної ради, Делегатури уряду, ПКП, КРП, РНЄ. Провідні діячі: К. Попель, Ю. Галлер, З. Качинський, І. Модельський, К. Ратайський тощо.

[20] „Вільність, Рівність, Незалежність” (Соціалістична партія), називалась також „Рух працюючих мас Польщі” виникла в листопаді 1939 р. внаслідок реорганізації Польської соціалістичної партії. Її представники також входили до ПКП, КРП та РНЄ.

[21]Як приклад такої організації в документі наводиться „Січ”, яка за свідченням С. Ровецького, мала широку організаційну структуру „майже в кожному селі”.

[22] Повна назва цієї організації, заснованої у жовтні 1939 р. – „Національно радикальний табір „Шанець”” . Вона вела підпільну діяльність на окупованих територіях і знаходилася в опозиції до Делегатури уряду і Головної Команди АК.

[23] Конфедерацію нації утворили в травні 1940 р. діячі передвоєнного національно-радикального угруповання „Фаланга”. До її складу увійшли також такі націоналістичні організації як „Побудка”, „Таємна армія польська”, „Союз збройного чину”, „Гвардія національної оборони” та ін. З її ініціативи було створено військові загони під назвою „Сконфедеровані військові відділи” (згодом „Збройна Конфедерація”), частина їх разом з „Побудкою” перейшла під керівництво Головної Команди АК, інша ж увійшла до збройних загонів, утворених під керівництвом Організації національного порозуміння, створеної Стронніцтвом народовим на переломі 1943-1944 рр.

[24] Обоз воюючої польщі (ОПВ – Obóz Polski Walczącej) утворили представники, наближені у міжвоєнний період до санаційних урядів. Його очолив колишній міністр Ю. Пясецький. Організація хоч і визнавала уряд в еміграції, проте знаходилась в опозиції до його Делегатури в краї.

[25] Конвент незалежницьких організацій (КОН – Konwent Organizacji Niepodległościowych) – конспіративна організація, утворена у 1942 р. Знаходилася в опозиції по відношенню до Делегатури уряду, ПКП, КРП, РНЄ, хоча формально визнавала уряд в еміграції. У 1944 р. вона разом з ОПВ утворила Стронніцтво національної незалежності.

[26] „Польща бореться” (ПВ – Polska Walczy). Свою позицію щодо української проблеми організація окреслила у березні 1943 р. в декларації стосовно українського питання. Зокрема ПВ виступала за необхідність створення незалежної української держави на Наддніпрянщині з центром у Києві, одночасно підкреслюючи неподільність територій Польщі.

[27] Демократична партія (СД – Стронніцтво демократичне) заснована провідними діячами польських суспільних організацій та профспілок у квітні 1939 р., які з 1937 р. утворили „Демократичні клуби”, що знаходились в опозиції до офіційної влади. Саме їх було покладено в основу новоутвореної партії. Стронніцтво демократичне визнавало еміграційний уряд та його інституції в Краї і тісно з ними співпрацювало.

[28] „Польські соціалісти” (ПС) ліве крило Польської соціалістичної партії, яке у 1943 р. відділилось від неї і утворило Робітничу партію польських соціалістів.

[29] У таємному наказі № 10 від 22 листопада 1941 р. ген. В. Сікорський заборонив офіцерам польського війська будь-яку критику щодо політики англійців, оскільки, на його думку, вона підривала довіру офіційного Лондона до Польщі і поляків. Прем’єр підкреслив, що перш, ніж у голос розмірковувати „над невиконанням їх рекомендацій стосовно того як виграти війну” представники військових кіл „нехай замовкнуть і подумають над тим, яку величезну кількістю помилок вони допустили у 1939 р. Див.: Prawdziwa historia Polaków: ilustrowane wypisy źródłowe (1939-1945) / oprac. D. Baliszewski, A. Kunert. - Warszawa: Rytm, 1999. - T.1. - S. 418.

[30] Ця інструкція потрапила до ген. С. Ровецького зі значним запізненням. Він підтвердив її отримання лише 16-го квітня 1942 р.

[31] На думку С. Борчука, в ході цих переговорів англійці все ж визнавали радянські території на основі пакту Молотова-Ріббентропа, хоча, згідно з твердженням І. Козловського, договір між СРСР і Великобританією було підписано лише 26-го травня 1942 р. у Лондоні, після майже п’ятимісячних напружених консультацій та переговорів. Жодних територіальних статей у ньому не було. Див.: Борчук С. Українське питання в політиці Польського еміграційного уряду в Лондоні // Міжнародний науковий конгрес „Українська Історична наука на порозі ХХІ століття”. Чернівці, 16-18 травня 2000 р. Доповіді та повідомлення / Українське історичне товариство, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Відповідальні редактори: Л. Винар, Ю. Макар. - Чернівці: Рута, 2001. - Т.2. - С. 295; Козловський І. Встановлення українсько-польського кордону 1941-1951 рр. - Львів: Каменяр, 1998. - С. 55.

[32] Не дивлячись на негативну реакцію німців щодо проголошення „Акту про відновлення Української Держави” та репресії і арешти, В. Горбовий був переконаний, що у випадку перемоги у війні Німеччини українська проблема все ж буде вирішена на користь українців.

[33] Б. Левицький належав до так званої „групи І. Мітринги”, яка виступала за боротьбу „разом з поляками, французами, народами СРСР - за вільну Європу без Гітлера та Сталіна”. Див.: Киричук Ю. Спроби співробітництва польських та українських національно-патріотичних угруповань у 1939-1945 рр.// Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: історичні науки. – Острог: Національний університет “Острозька академія”, 2003. – Вип. 3. – С. 224.

[34] Я. Дем’янчук - один з працівників інформаційного відділу Бюро інформації та пропаганди (БІП) при ГК АК. Після війни під псевдо „Я. Юркевич” працював професором польського інституту міжнародних відносин у Варшаві.

[35] Підполковник М. Добжанський був керівником регіонального штабу (Львівський регіон) АК. В ніч з 3 на 4 грудня 1942 р. його заарештувало львівське гестапо. Після страшних тортур він був вимушений зізнатися у приналежності до підпільної організації. Німці зажадали від нього допомоги у нав’язанні контактів з генералом С. Ровецьким. Він відхилив цю пропозицію. Польські підпільники здійснили кілька спроб звільнити М. Добжанського, проте невдало. Його спочатку перевели до варшавської в’язниці, а пізніше до концтабору Освенцім, де 11-го жовтня 1943 р. розстріляли. Див.: Kunert A. Słownik biograficzny konspiracji warszawskiej 1939-1944. - Warszawa, 1987. - T. I. - S. 60-61; Mazur G. Węgerski J. Konspiracja Lwowska 1939-1944. Słownik biograficzny. - Katowice, 1997. - S. 56-57.

[36] Відомо, що німці здійснювали виселення поляків з окремих теренів Галичини і Волині і переселяли на ці землі своїх колоністів. Для того, щоб уникнути нападів з боку поляків здійснювалися пацифікаційні акції. Слід зазначити, що виселяли й українців. Проте в тих регіонах, де відбувалося заселення німецькими колоністами навколо таких поселень розселяли українців, по-перше, з метою захисту від помсти зі сторони польського руху опору, по-друге, переслідуючи мету ще більше загострити стосунки між українцями і поляками. Реакцією польської сторони на такі дії німців став наказ головного коменданта АК про відплатні акції стосовно сіл та осад, мешканці яких приймали участь у пацифікаційних акціях або „в якійсь іншій формі допомагали окупантам”. Такі села наказувалося спалити, а мешканців „знищити під корінь” („wyciąć w pień”). Під таку категорію автоматично підпадали українці, розселені навколо німецьких колоністів. Див.: AAN. - Komendant Główn. - sygn. 203/I-2. - K. 34; AAN. - AK Lwów. - sygn. 203/XV-8. - K. 128.

[37] Керівники АК висловлювали переконання в тому, що можлива у майбутньому боротьба з радянськими підрозділами і українцями стане запорукою встановлення польської влади на „східних кресах”. Таке розгортання подій, на їх думку, було на руку румунам. В зв’язку з цим пропонувалося налагодити контакти з керівництвом румунськими військами на таких умовах: румуни віддають частину зброї та амуніції в замін за безперешкодне залишення польських територій. Див. наприклад: AAN. - AK. - Wymiana depesz z Centralą od 24.02. 1943 do 2.09. 1943. - sygn. 203/I-8. - K. 1-18.

[38] Перша поїздка В. Сікорського до США відбулася навесні 1941 р. Її наслідком стало отримання права користуватись з „Lend and Lease”( закон про „Ленд Ліз” було прийнято 11 березня 1941 р. конгресом Сполучених Штатів. Він передбачав надання матеріальної допомоги державам і народам, які борються за свою незалежність), а також позитивне вирішення питання про добровільну мобілізацію американських та канадійських громадян польського походження до лав польського війська. Див.: Pestkowska M. Za kulisami Rządu Polskiego na emigracji. - Warszawa: Rytm, 2000. - S. 75-79.

[39] Атлантичну Хартію було підписано Ф. Рузвельтом і У. Черчілем 12-го серпня 1941 р. Викладені у договорі положення зазначали, що США та Великобританія не прагнуть до територіальної експансії, не допустять територіальних змін у світі, здійснених за допомогою сили, визнають право вибору кожною нацією форми правління і будуть співпрацювати з усіма країнами в галузі економіки та господарства. Див.: Pastusiak L. Roosvelt a sprawa polska. - Warszawa: Książka i wiedza, 1980. - S.50; Partacz Cz., Łada Krzysztof. Polska wobec ukraińskich dążeń niepodległościowych w czasie II wojny światowej. - Toruń: Centrum Edukacji Europejskiej, 2004. - S. 247; Partacz Cz. Kwestia ukraińska w polityce Polskiego Rządu na uchodźstwie i jego ekspozytur w kraju (1939-1945). - Koszalin: Politechnika Koszalińska, 2001. - S.300-3001.

[40] Звіт за 15.ХІІ. 1941 – 15.І. 1942 було відправлено 7-го квітня 1942 р., проте він до Лондона не потрапив. В червні 1942 р. його було відправлено з кур’єрською поштою вдруге. На цей раз звіт дійшов до польського керівництва.

[41] Звіт за червень 1942 р. також двічі відправлявся уряду в еміграції, який підтвердив його отримання лише 3-го жовтня 1942 р.

[42] Мається на увазі вже згадуваний спеціальний рапорт С. Ровецького під назвою „Українська справа” від 15 листопада 1941 р. Цей документ було отримано керівництвом уряду лише 5-го січня 1942 р. Див.: Armia Krajowa w dokumentach (1939-1945).- Wrocław; Warszawa; Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, 1990.- T. II.- czerwiec 1941 – kwiecień 1943.- S. 137-142.

[43] Не дивлячись на те, що документ було розроблено у листопаді 1942 р., він не втратив актуальності і в період загострення українсько-польських стосунків, бо 25-го серпня 1943 р. його було передано до Національної ради. Див.: Archiwum Adama Bienia: Akta narodowościowe (1942-1943). - Kraków: Wyd-wo Biblioteki Jagielońskiej i Księgarni Akademickiej, 2001. - S. 14-29.

[44] У засіданнях брали участь: Е. Рачинський (голова міністерства закордонних справ (МЗС)), Я. Моравський (радник МЗС), Й. Вшелякий (віце-міністр МЗС), В. Кульський (радник МЗС), О. Гурка (завідуючий відділом з питань меншин при Міністерстві інформації і документації) та ін.

[45] Виступ відбувся наприкінці літа 1942 р. і його одразу ж було опубліковано на сторінках періодичного видання „Східні Землі Речіпосполитої” („Ziemie Wschodnie Rzeczypospolitej”) за вересень 1942 р.

[46] Повний текст документу було також опубліковано у монографії київського історика І. Іллюшина. Див.: Іллюшин І. ОУН-УПА і українське питання в роки Другої світової війни (в світлі польських документів). - К.: Інститут історії України НАН України, 2000. - С. 141-143.

[47] Українська поліція була однією з форм конспіративної мережі ОУН (Б). Коли про це дізналися німці, а також у зв’язку з відмовою українських поліцаїв брати участь у облавах на своїх же співвітчизників з метою їх вивезення на примусові роботи, окупанти почали роззброювати українську поліцію, що в свою чергу призвело до втечі більш як 5-ти тис. поліцаїв до лісу.

[48] Згідно з інформацією Східної секції при Делегатурі уряду, ОУН видала наказ про залишення служби і перехід української поліції до лісу 4-го квітня 1943 р. Див.: AAN. - Sprawozdania i informacje Sekcji Wschodniej (1943-1944). - sygn. 202/III/129. - K. 254. В спеціальному звіті командира УШПР (Українського Штабу Партизанського Руху) Строкача міститься інформація про те, що цей наказ було видано 20-го березня 1943 р. Див.: Filar W. „Burza” na Wołyniu: z dziejów 27 Wołyńskiej Dywizji Piechoty Armii Krajowej. - Warszawa: Rytm, 1997. - S. 33.

[49] Крайова політична репрезентація (КРП) – дорадчий орган при Делегатурі уряду, який було засновано 21-го березня 1943 р., До цієї інституції входили представники чотирьох найбільших політичних угруповань: Польської Соціалістичної партії (ВРН), Стронніцтва людового („Рох”), Стронніцтва народового і Стронніцтва праці.

[50] Текст документу див.: Nasze Ziemie Wschodnie, 1943, № 5, Sygn. 23462. - S. 2-3; Filar W. Wołyń 1939-1944: eksterminacja czy walki polsko-ukraińskie. - Toruń: Adam Marszałek, 2003. - S.376-377.

[51] В кореспонденції штабу Головного командування з крайовим керівництвом АК документ зустрічається під назвою „Інструкція від 27-го жовтня”, хоча її було затверджено 26-го жовтня 1943 р. Головнокомандуючий ген. К. Соснковський наказав передати її в край 28-го жовтня, що й було зроблено 1-го листопада 1943 р.

[52] Мається на увазі „Інструкція від 27-жовтня”.

[53] Текст документу у скороченому варіанті міститься у монографії польського дослідника В. Філяра. На жаль, скорочено було саме ту частину документу, де говорилося про непорушність кордонів Польщі до 1939 р. і українцям нагадувалося про те, що вони і їхні наступні покоління платитимуть страшну ціну. Див.: Filar W. Wołyń (1939-1944): Eksterminacja czy walki polsko-ukraińskie. - Toruń: Adam Marszałek, 2003. - S. 373-374. Повний текст документу див.: AAN. - Delegatura Rządu RP na Kraj. - sygn. 202/XXIV-2. - K. 3a-5.; Фрагмент перекладу однієї з частин див.: ЦДАГОУ. - Ф.1. - Оп. 22. - Спр. 75. - Арк. 108-111; Сергійчук В. Поляки на Волині у роки Другої світової війни. Документи з українських архівів і польські публікації. - К.: Українська видавнича спілка, 2003. - С. 206-212.

[54] Йдеться про здійснення відплатних акцій у повітах Підгайці та Теребовля.

[55] Документ не датований, проте з тексту видно, що його було написано не пізніше як влітку-восени 1943 р.

[56] На думку В. Грабовського, під псевдонімом „Лясота” діяв один з провідних діячів Комітету східних земель (КСЗ) адвокат С. Новотинський. Див.: Grabowski W. Polska Tajna Administracja Cywilna (1940-1945). Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2003. - S. 442.

[57] У збірнику документів під редакцією Л. Кулінської вміщено матеріали про переговори між українцями та поляками, що проходили протягом вересня 1943-березня 1944 років. З них випливає, що відбулось шість таких зустрічей, проте, з метою конспірації, у звітах про переговори зроблених польським підпіллям не вказуються прізвища, або хоча б псевдоніми представників від обох сторін. Див. Kulińska L. Dzieje Komitetu Ziem Wschodnich nа tle losów ludności polskich Kresów w latach 1943-1947. - Kraków: ABRYS, 2001. - T.II. - S. 192-207.

[58] Ймовірно йдеться про лист від 21-го січня 1944 р. з пропозицією розпочати переговори на офіційному рівні.