ЕПІЗОД. „Любов засяє назавжди”

9 ЕПІЗОД. „Любов засяє назавжди”.

Подія: Освідчення.

Конфлікт: Між супутниками і обставинами, що змінилися (за ними приїхала карета).

Предмет конфлікту: Недостатність часу, щоб висловити свої почуття.

Задача Пані: Прийняти пропозицію, відповісти взаємністю.

Дія Пані: Погоджується на пропозицію Пана.

Задача Пана: Освідчитись в коханні і отримати згоду.

Дія Пана: Пропонує Пані одружитись.

2.5 РЕЖИСЕРСЬКА ТРАКТОВКА РОЛЕЙ

ПАН ВЛАДИСЛАВ

Автор про нього:

Пан в пальто з коміром піднятим вище вух, в шапці накинутій на очі. В руці ліхтар від карети.

Сам про себе:

Така моя доля, фатум.

Но я передбачав це, як тільки помітив на станції, що моєю супутницею буде дама.

Якби карета впала в мою сторону, я б охоче і люб’язно прийняв би вас в свої обійми. Але я впав дотримуючись пристойності.

Мои ноги теперь для танцев не годятся.

В воді? Ні, вже, вибачте, така ввічливість не по мені, і я на неї не здатен.

Ніякої опіки над вами я не брав і брати не збираюсь. Хотів би я побачити ту розумницю, яка мене спіймає... вона в одні двері, я – в іншу...

А знадобиться, так і з даху скрипну і річку перепливу.

Як тільки я здумаю прислужити дамі, зі мною обов’язково трапляється біда. Тому я й не одружився.

Не щастить мені з чарівною статтю поважного віку. Куди б я не обернувся – одразу катастрофа.

Я вам не розповідаю, я говорю з самим собою – монолог.

... Я був надто голодним.

А, я дурний, спав! Заснути! Дурень, осел, чурбан!

Який я радий, що зміг вам прислужитися.

Якби я роздивився ваше обличчя, я не став би спати, я будив би, розштовхуючи, кучера, не дрімаючи слідкував би за ним.

Мене звуть Владислав Порей. У мене є невеликий будинок в невеликому маєтку; з однієї сторони – великі липи, з другої – галявинка, а за галявинкою – річка... але чогось не вистачає – я завжди клянуся, я дуже поважаю і навіть обожнюю чарівну стать.

Я потребую порадника, хорошого, розумного... гарного порадника. Я охоче підкорюся турботливим рукам.

Мені на абат потрібен, мені потрібна молода, чарівна, м’яка опекунша. Я був би таким покірливим, слухняним, я так мовив би свою опекуншу. І опекунши був би будиночок в квітах, а в будочку любляче серце.

Інші про нього:

Пані - Ви справді не ввічливі.

Як би ви були ввічливішими, ви б не спали, могли б слідкувати за кучером і будили його, карета не перекинулися б і ви не обвалилися б на мене всією своєю вагою, забувши, що поруч дама.

Ви придавили мене, мало не задушили.

Це ж треба було опинитися під опікою такого тирану.

Йому б тільки їсти і спати, мабуть старий холостяк.

Ви любите перебільшувати.

Тільки надмірної ввічливості з вашої сторони можна не боятися.

Я уявляла вас більше літнім. Тому, що молоді люди зазвичай люб’язніші.

Якщо вам набридла самотність зробіть як всі – одружіться. Але я чула, що ви ненавидите жінок.

А часто траплялося, що ви не встигаєте озирнутися?

Пану Владиславу років тридцять, він, вочевидь, ніколи не відчував справжнього кохання. Тим сильніше відчуває він раптово спалахнувши почуття.

Владислав – людина життєрадісна, поривчаста, не байдужа до всіх радощів життя. Сприймає все щиро, безпосередньо, скоріше серцем ніж розумом, реагує на події життя швидко, рішуче, не задумуючись. Він вочевидь мисливець: сміливий, чутливий до краси. Грубість і жінко ненависть для нього не притаманні. Це скоріше личина, котра повинна спасати його від неприємностей, подібних тим, що йому вже довелося пережити.

Владислав не задоволений катастрофою тому він ставить жінку, як річ, недбало скидає її речі, бурчить, клянучи і кучера, і карету, і коней, а по суті супутницю, котру він вважає старою. На її зауваження відповідає роздратовано. Коли пані звинувачує його в катастрофі він обурений до краю, але як добре вихована людина стримується. Коли Ядвіга (Пані) намагається виставити його за двері, він стійко опирається із зростаючим роздратуванням, знущається над нею, і кінець кінцем відверто грубіянить. Помітивши ліжко, пропонує пані лягти спати, але не з люб’язності, а щоб звільнятися від неї. Ядвіга намагається зробити крок до примирення, але він не приймає її шляхетних намагань. Пан розповідає про нещасні випадки, які сталися з ним з вини жінок, щоб Ядвіга залишила його в спокої. Раптом він дізнається, що Ядвіга молода жінка, і тепер намагається проявитися з найкращої сторони, щоб заробити пробачення. Ядвіга сподобалася йому. Щоб заслужити її прихильність, щиро догоджає їй. Його почуття щирі, і коли розуміє що, і він не байдужий жінці, освідчується їй і отримує позитивну відповідь.

Надзавдання – Відгородити себе від майбутніх неприємностей, які виходять від жінок.

Наскрізна дія – відмежуватися від присукувань пані Ядвіги.

Зерно образа – Буря пристрастей.

ПАНІ ЯДВІГА

Автор про неї

Біля печі сидить Пані в солопі або капорі з шарфом або густою вуаллю.

Пані переносить стілець на авансцену і сідає, дещо обернувшись від столу.

Пані ледве стримує сміх.

Встає і прогулюється в глибині сцени.

Знімає шляпу, кладе її на табуретку. Знімає печатки і приймається за картоплю.

Поправляє кучері, весь час дещо відвернувшись від Пана.

Віддає шляпу і вибухає сміхом.

Подає йому руку.

Сама про себе

А не нашу ніяких перукарських виробів.

А як я промочила ноги.

Я вам вже дякувала, тричі дякувала і ще раз дякую.

Мені потрібно привести себе до порядку

О, я нещасна!

Але я не вмію пити з лійки.

В житті більше не поїду поштовою каретою.

Мене звуть Ядвіга Донецька, я дочка полковника.

Я їду до Львова

Я сподіваюсь отримати місце гувернантки.

Я можу вам допомогти.

Інші про неї:

Владислав:

Як би ця дама не затримала нас на півгодини, як би вона не одягалась, роздягалась, переодягалась без кінця і крало, ми б виїхали вчасно, проїхали б погану дорогу при місяці. Музична старушенція!

...Стара ханжа завопить

Звичайно стара, інакше, не було б катастрофи. Молода не сховалась би під шляпу з такою густою вуаллю.

Чарівна, слово честі, красуня.

Але ви сховались за шляпою з вуаллю.

Панна Ядвіга, якщо ви вирішили стати гувернанткою, станьте моєю.

О, моя чарівна панна Ядвіга.

Ядвіга – дівчина із збіднілої дворянської родини, змушена працювати. В її характері поєднуються лукавство, норовливість, гордість і примхливість, що були притаманні багатьом дівчатам того часу, особливо вихованкам пансіонатів. При цьому Ядвіга безперечно чесна, навіть дещо простодушна, але не дурна, гостра на язик. Особливо це відчувається коли Владислав пересвідчившись, що Ядвіга молода гарна дівчина, догоджає їй, залицяється до неї, намагаючись показати себе в кращому вигляді, вона по жіночому мститься йому за минулу неувагу.

Ядвіга хоче виїхати образу, тому з поспіхом звертається до чоловіка, чи скоро вони поїдуть. Не отримавши відповіді звинувачує його в нечемності. Ядвіга обурена нелюб’язністю супутника, тим що він звинувачує її в катастрофі карети; тим що не поступається їй, як жінці, тим незначним комфортом, який можливий в цій хатинці; тим що Пан не розважає їй, як належить єдиному кавалеру. Так її виховали Ядвіга не знала, що „Кавалер” натерпівся прикрощів від жінок, і просто уникає упадання за нею, щоб знову не зазнати неприємностей. Добра і щира по натурі жінка не може знаходитись з людиною в одному приміщенні і ворогувати. Тому вона намагається знайти шляхи до примирення. Будучи Справжньою Жінкою вона пускає в хід всі жіночі чари. Коли Владислав побачив її обличчя і впевнився, що вона молода і гарна, змінив свою поведінку по відношенню до Ядвіги, вона робить вигляд, що не розуміє його залицянь, іронізує, злегка знущаючись над ним.

Ядвіга вже знає, що Владислав, молодий і гарний, він подобається їй і вона готова простити йому недостойне відношення до неї, але не хоче, по-жіночій логіці, швидко здаватися. Бачачи, що Владислав закоханий в неї і щиро жалкує про своє відношення до неї спочатку, Ядвіга пробачає його. І коли Владислав робить їй пропозицію вийти за нього заміж – вона приймає її.

Надзавдання: Домогтися належної уваги від Пана.

Наскрізна дія: Примусити Пана створити всі умови для комфортного перебування в хатинці.

Зерно образу: Жінка – і в цьому все.